Рішення

від 10.02.2025 по справі 160/32277/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 рокуСправа №160/32277/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/32277/24 за позовною заявою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а, код ЄДРПОУ: 40108866) до Синельниківської районної ради Дніпропетровської області (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Богми, буд. 3, код ЄДРПОУ: 25525425), третя особа: Межівська селищна рада (52900, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Межова, вул. ім. Грушевського, буд. 9, код ЄДРПОУ: 04338428) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі позивач) до Синельниківської районної ради Дніпропетровської області (далі відповідач), третя особа: Межівська селищна рада, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Синельниківської районної ради Дніпропетровської області (вул. Богми, буд. 3, м. Синельникове, Дніпропетровська область, 52500, код ЄДРПОУ: 25525425) в задоволені клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 22.10.2024 вих. № 8336/103/05-2024 щодо прийняття рішення про включення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до числа службового житла, оформлену листом від 04.11.2024 вих. № 2-17-364/0/2-24;

- зобов`язати Синельниківську районну раду Дніпропетровської області (вул. Богми, буд. 3, м. Синельникове, Дніпропетровська область, 52500, код ЄДРПОУ: 25525425) повторно розглянути клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 22.10.2024 вих. № 8336/103/05-2024 щодо прийняття рішення про включення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до числа службового житла.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність відмови відповідача в задоволенні клопотання про включення квартири до числа службового житла, оскільки саме відповідач, а не третя особа зобов`язаний розглянути клопотання позивача.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/32277/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/32277/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Межівську селищну раду (52900, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Межова, вул. ім. Грушевського, буд. 9, код ЄДРПОУ: 04338428).

12 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про виконання ухвали, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». До заяви додано витребувані судом документи.

24 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що не має повноважень на прийняття рішення, щодо якого звертався позивач.

25 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких вона зазначає про відсутність у неї відповідних повноважень щодо розгляду заяви позивача.

27 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив, ідентичний раніше поданому.

08 січня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від позивача в підсистемі «Електронний Суд» та за змістом є відповіддю на відзив. Наполягає на наявності у відповідача повноважень вирішити питання, щодо якого звертався позивач.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи, які мають значення для вирішення цього спору.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 01.05.2023 року №330827560 за адресою: АДРЕСА_1 перебуває квартира, об`єкт житлової нерухомості, РНОНМ: 2724706112140, власник: Національна поліція України.

У витязі від 04.05.2023 року №331249084 щодо цієї ж квартири наявні відомості про те, що правокористувачем квартири є позивач.

22 жовтня 2024 року позивач листом №8336/103/05-2025 звернувся до голови Синельниківської районної ради із заявою про прийняття рішення виконавчим комітетом Синельниківської районної ради Дніпропетровської області про включення спірної квартири до числа службового житла.

Листом від 04.11.2024 року №2-17-364/0/2-24 відповідач повідомив позивачу на його лист що рішення про включення житла до складу службових житлових приміщень приймається органом місцевого самоврядування, на території якого знаходиться житло, а тому слід звернутися до голови виконавчого комітету Межівської селищної ради.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі Закон №580-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Закону №580-VIII).

Відповідно до ст. 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.

За п. 9 ст. 15 Житлового кодексу України виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території району, міста, району в місті приймають рішення про включення жилих приміщень до числа службових (стаття 118), затверджують рішення загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених про включення жилих приміщень у будинках колгоспів до числа службових і перелік категорій робітників, яким можуть надаватися такі приміщення.

04 лютого 1988 року Радою Міністрів Української РСР прийнято постанову «Про службові жилі приміщення» №37, пунктом 2 якої затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР (далі Положення).

Згідно п. 3 Положення жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-р «Про утворення та ліквідацію районів» у Дніпропетровській області утворено Синельниківський район у складі, зокрема, Межівської селищної громади (пп. 4 п. 1 постанови). Цією ж постановою (п. 4) ліквідовано, зокрема, Межівський район Дніпропетровської області.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) визначено коло питань, які належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Передусім суд звертає увагу на те, що в своєму листі від 22.10.2024 року позивач хоча й звертався до голови Синельниківської районної ради Дніпропетровської області, однак просив вирішити заявлене питання саме рішенням виконавчого комітету Синельниківської районної ради Дніпропетровської області.

Такий спосіб звернення суд визнає припустимим виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);

добросовісно (п. 5);

розсудливо (п. 6);

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.

Слід зазначити, що існування виконавчого комітету саме районної ради випливає з положення п. 4 ч. 1 ст. 43 Закону №280/97-ВР. Окрім цього, спірна відповідь не обумовлена відсутністю в раді уповноваженого суб`єкта на прийняття рішення, натомість вмотивована неналежністю адресата звернення (невірно обрана рада).

Отже, довівши зміст відповідного питання до відома відповідача та його голови, позивач вчинив достатній обсяг дій для прийняття рішення по суті його питання уповноваженим суб`єктом, адже йдеться про направлення звернення до голови органу місцевого самоврядування, що поза розумним сумнівом є належним способом звернення щодо питань, які належить вирішувати таким органом місцевого самоврядування чи його виконавчим орган.

При цьому саме орган місцевого самоврядування як такий, за обставин коли йдеться про районну раду, що має особливості з питання створення та функціонування виконавчого органу, є належним відповідачем за заявленими вимогами, оскільки з урахуванням вищевказаних засад та власного правового статусу має можливість забезпечити вирішення відповідного клопотання по суті.

Визначаючи належний орган місцевого самоврядування, перед яким позивач повинен був порушити спірне питання, суд констатує, що позивач діяв обґрунтовано, звернувшись саме до відповідача з проханням прийняти відповідне рішення його виконавчим комітетом, адже такі дії прямо узгоджуються з п. 9 ст. 15, ст. 118 Житлового кодексу України, які є спеціальними нормами права в спірній ситуації. Щодо норм Положення слід зауважити, що норми Житлового кодексу України мають вищу юридичну силу (ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність»). Більш того, норми кодексу мають перевагу і над нормами закону (ст. 11 Закону України «Про правотворчу діяльність»).

Оцінюючи доводи відповідача суд зазначає наступне.

Відповідач у своєму листі від 04.11.2024 року послався на ст. 30 Закону №280/97-ВР, яка визначає повноваження виконавчих органів в т.ч. селищних рад. У відзиві відповідачем уточнено свою позицію йдеться про пп. 2 п. «а» та пп. 6 п. «б». Слід зазначити, що це посилання є нерелевантним, оскільки «облік громадян» та «розподіл житла», «вирішення питань щодо використання приміщень, які належать до комунальної власності» не стосується включення житлового приміщення до числа службових. При цьому спірна квартира не перебуває у комунальній власності, не йдеться про її розподіл та надання будь-якому.

В свою чергу пп. 6 п. «б» ст. 30 Закону №280/97-ВР стосується надання громадянам безоплатного житла, що також є нерелевантним питанню, яке порушував позивач (включення житлового приміщення до числа службових).

Отже, посилання на норми Закону №280/97-ВР є безпідставним.

У відзиві відповідач вже не посилався на Положення. Водночас, таке посилання наявне у листі від 04.11.2024 року. Виходячи з другого абзацу цього листа відповідач посилався на п. 3 Положення, а саме: друге речення.

Суд зазначає, що таке посилання не може заперечувати положення п. 9 ст. 15, ст. 118 Житлового кодексу України. Окрім цього, положення другого речення слід тлумачити в сукупності з положеннями першого речення, в якому перераховано види рад, про виконавчі органи яких йдеться. Оскільки в першому речення згадано лише районну, міську та районну у місті раду, відсутні підстави вважати, що в другому реченні цього ж пункту обсяг поняття «ради» стосується рад інших видів, аніж ті, що вказані в першому реченні. При цьому таке тлумачення узгоджується з положеннями Житлового кодексу України.

Як наслідок, відповідач не навів жодного належного обґрунтування своїх дій, що свідчить про протиправність його поведінки щодо вирішення питання, порушеного позивачем.

Проте, слід зазначити, що позивач не вірно оцінив результат опрацювання відповідачем клопотання позивача.

Як підстави, так і предмет позову свідчать, що позивач вважав, що відповідач відмовив у задоволенні клопотання позивача. Проте, обставина справи, передусім зміст листа відповідача від 04.11.2024 року, свідчать, що відповідач не приймав жодного рішення по суті клопотання позивача, фактично заперечивши наявність у нього повноважень на розгляд такого клопотання. Вказане має значення в аспекті існування правових підстав для втручання в дискреційні повноваження відповідача, який наразі ще не реалізував наявну у ньому публічно-владну компетенцію, фактично ухилившись від цього без належних правових підстав.

Виходячи з цього суд відмовляє в задоволенні заявлених позовних вимог про визнання протиправною відмови відповідача та з метою ефективного захисту прав позивача констатує протиправність бездіяльності відповідача щодо незабезпечення розгляду клопотання позивача по суті.

Як наслідок, на відповідача належить покласти зобов`язання забезпечити розгляд та вирішення клопотання позивача по суті, оскільки саме він є належним суб`єктом, уповноваженим на вирішення питання, заявленого у клопотанні позивача.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.11.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу у розмірі 2422,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В свою чергу сума 605,80 грн є надмірно сплаченою та може бути повернута позивачу за його клопотанням у відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки при поданні позовної заяви через підсистему «Електронний Суд» згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а, код ЄДРПОУ: 40108866) до Синельниківської районної ради Дніпропетровської області (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Богми, буд. 3, код ЄДРПОУ: 25525425), третя особа: Межівська селищна рада (52900, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Межова, вул. ім. Грушевського, буд. 9, код ЄДРПОУ: 04338428) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Синельниківської районної ради Дніпропетровської області щодо незабезпечення розгляду та вирішення по суті клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 22.10.2024 року №8336/103/05-2024.

Зобов`язати Синельниківську районну раду Дніпропетровської області забезпечити розгляд та вирішення по суті клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 22.10.2024 року №8336/103/05-2024.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Синельниківської районної ради Дніпропетровської області (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Богми, буд. 3, код ЄДРПОУ: 25525425) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а, код ЄДРПОУ: 40108866) сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко