Рішення

від 05.03.2025 по справі 240/107/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/107/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Бус» до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Бус» (далі позивач, ТОВ «Нова Бус») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України (далі відповідач, Житомирська митниця) про коригування митної вартості від 27 вересня 2024 року № UA101020/2024/000141/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007538.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним було надано належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом для митного оформлення імпортованого товару, а відповідач не довів ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростовано.

Ухвалою суду від 07 січня 2025 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.

03 березня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Указує, що рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість такого не може бути визначена у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усієї інформації, необхідної для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Зауважує, що декларантом не подано замовлення до договору №20240619 від 19 червня 2024 року, в якому, згідно положень останнього, має бути відображено кількість, асортимент та вартість товару. Відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості. Проаналізувавши Довідки про транспортно-експедиційні витрати від 25 вересня 2024 року №2509-2 та №2509-1 та рахунки-фактури №Д1176 від 25 вересня 2024 та №39 від 14 вересня 2024 року, митним органом установлено, що такі не містять інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, а тому не має можливості пересвідчитись, що вони стосуються перевезення саме оцінюваної партії товару. Крім того, такі документи не містять відомостей про вартість навантажувальних робіт, які міг понести покупець при навантажені товару на борт судна. Також імпортером не надано перекладу копії митної декларації країни відправлення № 790120240000098077 від 16 квітня 2024 року на українську мову, що позбавило митний орган можливості врахувати зазначену у такій інформацію. Під час проведення консультації 16 вересня 2024 року декларантом був додатково наданий прайс-лист виробника товарів, який містить інформацію щодо ціни товарів на умовах FOB Ningbo. Тим часом, у графі 20 митної декларації декларантом вказані умови поставки: «FСА CN Ningbo». Ураховуючи протиріччя в умовах поставка товару, які вказані в прайс-листі та митній декларації, митний орган вказаний прайс-лист не використав для підтвердження числових значень оцінюваного товару.

Також відповідач подав заяву про повернення позовної заяви без розгляду та заперечення на вимогу про стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

За результатами вивчення заяви про повернення позовної заяви без розгляду суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на те, що оригінал ордеру, долучений до позовної заяви містить застереження про те, що за договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що декларантом позивача 26 вересня 2024 року подано митну декларацію №24UA101020034192U5 для митного оформлення товару, а саме кранів рівня пола та фільтрів вологовідділювача.

На підтвердження визначеної у декларації митної вартості товару представником позивача до митної декларації подано: контракт купівлі-продажу № 20240619 від 19 червня 2024 року; додаткову угода б/н від 10 липня 2024 року; пакувальний лист №20240619 від 14 серпня 2024 року; рахунок-фактуру (інвойс) №20240619 від 14 серпня 2024 року; рахунок-проформу №ztn20240619 від 19 червня 2024 року; автотранспортну накладну (СМР) № SS24081007 від 24 вересня 2024 року; коносамент №SS24081007 від 12 липня 2024 року; довідку про транспортно-експедиційні послуги №2509-1 від 25 вересня 2024 року; довідку про транспортно-експедиційні послуги №2509-2 від 25 вересня 2024 року; рахунок на оплату транспортних послуг № 39 від 13 вересня 2024 року; рахунок на оплату транспортних послуг № Д1176 від 25 вересня 2024 року; платіжну інструкцію в іноземній валюті №34 від 10 липня 2024 року; договір транспортно-експедиційного обслуговування від 16 липня 2024 року № XT-160724; договір-заявку від 23 вересня 2024 року № АР432; договір про перевезення від 03 вересня 2024 року № Д03.09.2024; пояснення б/н від 26 вересня 2024 року.

На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, що підтверджується вартістю схожого товару №30, яка вказана у митній декларації №24UA209170050370U1 від 18 червня 2024 за ціною 1407,60 долл США.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України за МД №24UA101020034192U5 від 26 вересня 2024 року, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- замовлення, в якому відображено кількість, асортимент та вартість товару, що поставляється за договором №20240618 від 19 червня 2024 року та імпортується позивачем, до митного оформлення не надавалося;

- відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості, не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, оскільки довідки про транспортно-експедиційні витрати від 25 вересня 2024 року №2509-2 та №2509-1 та рахунки-фактури №№Д1176 від 25 вересня 2024 року та №39 від 14 вересня 2024 року не містять інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу.

З огляду на викладене, митний орган дійшов висновку, що існує ризик не включення усіх складових (вартості транспортування, навантаження та розвантаження) до митної вартості товару.

Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості:

1) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару;

2) виписку з бухгалтерської документації ( в тому числі для підтвердження фактично понесених витрат на транспортування товарів);

3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На зазначену вимогу 26 вересня 2024 року представник позивача надав копію митної декларації країни відправлення № 790120240000098077 від 16 квітня 2024 року, складену ієрогліфами, без перекладу на українську мову та прайс-лист виробника товарів, який містить інформацію щодо ціни товарів на умовах FOB Ningbo.

За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем 27 вересня 2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA101020/2024/000141/2.

В розділі 33 названого рішення зазначено:

«На виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару №2 є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Відповідно до пункту 1 контракту від 19 червня 2024 року №20240619 продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а останній зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити запчастину у кількості та асортименті, зазначеній в замовленнях, які є невід`ємною частиною даного контракту. Ціни на товар вказані в замовленнях до контракту (пункт 3.1 контракту). Разом з тим, до митного оформлення даний документ не надано.

Так як витрати на транспортування є однією з складових митної вартості, то відповідно до наказу Міністерства фінансів України №599 від 24 травня 2012 року «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FAC необхідні дані про вартість перевезення, навантаження/розвантаження в порту відправлення та транзитному порту. Ці складові митної вартості, передбачені частиною 10 статті 58 Митного кодексу України, повинні підтверджуватися документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо)

Довідки про транспортно-експедиційні витрати від 25 вересня 2024 року №2509-2 та №2509-1 та рахунки-фактури №№Д1176 від 25 вересня 2024 року та №39 від 14 вересня 2024 року не містять інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу. Таким чином довідки та розрахунки не містять достатніх відомостей, які свідчили б про те, що вони стосуються перевезення саме оцінюваної партії товару.

Також дані документи не містять відомостей про вартість навантажувальних робіт, які міг понести покупець, при навантаженні товару на борт судна.

Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Згідно зі статтею 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому раз декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну товару та інші відомості, що мають значення для перевірки правильності визначення митної вартості, викладені у додатково долученій копії митної декларації країни відправлення №790120240000098077 від 16 квітня 2024 року можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову такого документа.

Також в даному документі не міститься інформація про визначальні характеристики транспортного засобу, в саме VINкод транспортного засобу, відсутність таких відомостей може свідчити про те, що такий документ не стосується оцінюваного транспортного засобу. Інші документи, що долучені до митної декларації, не містять цінової інформації про товар.

Також відомості про оцінюваний товар, що викладені у додатково наданій копії митної декларації країни відправлення №4420912400069232 від 15 серпня 2024 року, можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову такого документа.

Враховуючи наведене вище, керуючись частиною 3 статті 53 Митного кодексу України необхідно надати такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1)каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару;

2)виписки з бухгалтерської документації ( в тому числі для підтвердження фактично понесених витрат на транспортування товарів);

3)висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Додатково наданий прайс-лист виробника товарів містить інформацію щодо ціни товарів на умовах FOB Ningbo. У зв`язку з тим, що у гр. 20 митної декларації заявлено FСА Ningbo даний прайс-лист не може бути використаний як підтверджуючий документ.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваденою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 Митного кодексу України)

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проводимо консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожого товару.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г у зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД: № 24UA209170050370U1 від 18 червня 2024 року Обладнання для фільтрування або очищення повітря, невійськового призначення для цивільного транспорту автобусів Богдан та автобусів Isuzu: - Вологовідділювач (корпус осушувача повітря) з підігрівом БОГДАН А-091/А-092, Ataman Євро-3/Євро-4, Еталон А-079, Тата 613, І-Van / Air dryer seat (without filter) / арт. WW40001 кількість 204 шт. Країна виробництва СN та становить 8,01 долара США за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Також 27 вересня 2024 року відповідач склав картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007538, згідно якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з таких причин: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів. які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги статей 52, 53 цього Кодексу. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2024/000141/2 від 27 вересня 2024 року дані граф 45 та 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги статей 266, 289, 293 Митного кодексу України і статті 57 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вище вказаними рішенням та карткою відмовою, ТОВ «Нова Бус» звернулося з цим позовом до суду.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 341 частини 1 статті 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок фактура (інвойс), або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов`язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд зазначає, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару №2 є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема зауважує, що при митному оформлені:

-замовлення, в якому відображено кількість, асортимент та вартість товару, що поставляється за договором №20240618 від 19 червня 2024 року та імпортується позивачем, імпортером не надавалося;

-відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості, не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, оскільки довідки про транспортно-експедиційні витрати від 25 вересня 2024 року №2509-2 та №2509-1 та рахунки-фактури №№Д1176 від 25 вересня 2024 року та №39 від 14 вересня 2024 року не містять інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу.

Надаючи правову оцінку наведеним висновкам відповідача, суд зауважує на таке.

Під час митного оформлення декларантом надано довідки про транспортно-експедеційні витрати від 25 вересня 2024 року №2509-2 та №2509-1 та рахунки-фактури №Д1176 від 25 вересня 2024 року та №39 від 14 вересня 2024 року, які не містять інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу.

Відсутність зазначеної інформації у названих документах позивач не заперечує.

Також суд звертає увагу, що рахунок на оплату №39 від 14 вересня 2024 року містить застереження про його складання згідно договору ХТ-160724 від 16 липня 2024 року.

Згідно пункту 1.1 названого договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта (позивача) виконати або організувати виконання визначених умовами цього договору послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Відповідно до пункту 1.2 істотні умови договору, не обумовлені цим договором, встановлюються в заявці, яка є його невід`ємною частиною. В заявці сторони погоджують, зокрема, але не виключно, види та обсяг послуг експедитора, вид та найменування вантажу, розмір плати експедитору, пункт відправлення та визначення вантажу.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що експедитор погоджує перелік послуг з клієнтом, оплата яких здійснюється за наявності письмового (факс, електронна пошта) підтвердження клієнтом вартості даних послуг, тобто за наявності підписаної сторонами заявки до цього договору на виконання кожного перевезення.

Однак, ані під час подання документів до митного органу, ані звернення до суду з відповідним позовом, ТОВ «Нова Бус» не надало заявки, підписаної з експедитором ТОВ «Х-Транс Глобал», інформація з якої могла б усунути недоліки, названих вище документів.

Наведене, на переконання суду, обґрунтовує правомірність висновку митного органу про неможливість встановити, що довідки про транспортно-експедиційні витрати та рахунки підтверджують витрати на транспортування саме заявленого 26 вересня 2024 року до митного оформлення у митній декларації №24UA101020034192U5 товару.

Додатково суд зауважує, що відповідно до приписів підпунктів 5 та 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

За умовами контракту №20240619 постачання виконується на умовах FCA Нінбо (Китай). Інкотермс 2000.

Згідно умов FCA Інкотермс 2000 продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

За результатами дослідження контракту №20240619 від 19 червня 2024 року судом установлено, що такий не містить застережень про те, що поставка здійснюється на площах продавця. Тим часом згідно умов названого контракту постачання виконується на умовах FCA Нінбо (Китай), тоді як адресою місця знаходження продавця є місто Ру.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що поставка товару здійснюється в іншому місці, а не на площах продавця, тому продавець не несе відповідальність за розвантаження товару.

За таких обставин суд погоджується з правомірність висновку митного органу про те, що імпортер не надав документи, які підтверджують розмір витрат на розвантаження та навантаження товару в порту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у митного органу обґрунтовано виникли сумніви у правильності визначення митної вартості імпортованого товару.

Надаючи правову оцінку діям відповідача в частині не врахування інформації з митної декларації країни відправлення № 790120240000098077 від 16 квітня 2024 року з огляду на ненадання декларантом її перекладу на українську мову, суд зауважує на таке.

Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 520/10709/18 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 520/10709/18, від 31 березня 2020 року у справі № 160/7049/19 та від 25 листопада 2020 року у справі № 640/4941/19.

Як установлено судом не врахування відповідачем інформації, з митної декларації країни відправлення № 790120240000098077 від 16 квітня 2024 року обумовлено тим, що декларантом не надано її переклад.

При цьому суд зауважує, що 51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів.

З огляду на те, що зазначена вище декларація складена китайською, суд уважає дії відповідача щодо неврахування зазначеної у такій декларації інформації протиправними.

Тим часом, суд зауважує, що надана імпортером декларація країни відправлення не містить інформації про розмір витрат на транспортування імпортованого товару.

Положеннями частини 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, згідно переліку, передбаченого цією частиною.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.

Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 826/12901/17 зазначив, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Верховним Судом вже також сформована стала та послідовна судова практика, висновки якої, якщо їх систематизувати, зводяться до того, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Ураховуючи викладене, суд зауважує, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки інформації щодо правильності формування ціни на задекларований товар №2, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріпленим правом митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню.

Як установлено судом, для підтвердження правильності визначення митної вартості товару імпортеру запропоновано надати, зокрема, виписку з бухгалтерської документації (в тому числі для підтвердження фактично понесених витрат на транспортування товарів). Наведене, на переконання суду, свідчить про виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку про витребування документів для спростування сумнівів.

Слід наголосити, що під час митного оформлення, декларант надав митному органу митну декларацію країни відправлення без перекладу та прайс-лист виробника товарів, який містить інформацію щодо ціни товарів на умовах FOB Ningbo.

Наведене, на переконання суду, дає підстави для висновку, що позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.

Отже, зазначені недоліки у документах, викликали потребу відповідача у витребуванні додаткових документів, а вже їх ненадання стало підставою/для коригування митної вартості.

Таким чином, посадові особи Житомирської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Зважаючи на наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач мав об`єктивні сумніви щодо достовірності наданої декларантом інформації, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містили недоліки та не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, а саме витрат на його транспортування та розвантаження і навантаження у порту, у зв`язку із чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості, а позивач такі недоліки не усунув та не підтвердив задекларовану ним митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 травня 2024 року у справі №520/22458/23 та Восьмого апеляційного адміністративного суду у постановах від 26 березня 2024 року у справі № 140/21563/23 та від 15 січня 2024 року у справі №140/2368/23.

Відповідно до положень статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 4 цієї правової норми встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Положеннями статті 59 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник (частиною другою статтею 59 Митного кодексу України).

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що в оскаржуваному рішенні відповідачем обґрунтовано зазначено про причини неможливості застосування до спірних правовідносин другорядних методів визначення митної вартості товарів, а саме: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість), що не заперечувалось позивачем під час судового розгляду справи.

У зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що діяв в межах повноважень та в спосіб, передбачений законом.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд уважає, що у задоволенні позову належить відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись положеннями статей 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Бус» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

05.03.25