Ухвала

від 04.03.2025 по справі 320/7330/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 березня 2025 року м. Київ № 320/7330/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 до Освітнього омбудсмена, Служби освітнього омбудсмена України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 з позовом до Освітнього омбудсмена, Служби освітнього омбудсмена України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Освітнього омбудсмена та Служби освітнього омбудсмена щодо неналежного розгляду та реагування на звернення як таку, що порушує законодавство та права людини і громадянина;

- зобов`язати Освітнього омбудсмена та Службу освітнього омбудсмена виконати зобов`язання, що були озвучені під час Zoom-конференції, яка відбулася о 14:27, зокрема щодо конкретних дій, які мали бути вжиті для розгляду звернення;

- зобов`язати Освітнього омбудсмена та Службу освітнього омбудсмена надати обгрунтовану письмову відповідь щодо звернення ОСОБА_1 , з урахуванням усіх наданих нею пояснень та документів;

- зобов`язати Освітнього омбудсмена та Службу освітнього омбудсмена утриматися від поширення будь-якої недостовірної інформації, що стосується позивача, та забезпечити спростування такої інформації у тому ж форматі, в якому вона була поширена;

- визнати звинувачення, що були висунуті проти позивача, як необґрунтовані та неправомірні, оскільки вони не мають юридичних підстав і не відповідають дійсним обставинам справи;

- зобов`язати Освітнього омбудсмена та Службу Освітнього омбудсмена спростувати поширену інформацію тим способом, яким вона була поширена;

- визнати факт безпідставного поширення конфіденційної інформації особистого та сімейного характеру, що спричинило незаконне втручання в нашу сім`ю з боку Служби у справах дітей та сім?ї;

- зобов`язати видалити або знищити конфіденційну інформацію та персональні дані, передані до Служби у справах дітей та сім`ї з порушенням законодавства, у встановленому порядку, та письмово повідомити про виконання цього зобов`язання.

Відповідно до пунктів 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої вказаної статті КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У контексті наведеного, позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги.

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, оскільки саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійсненні судочинства за його позовною заявою.

Суд звертає увагу, що позовні вимоги в частині «визнати звинувачення, що були висунуті проти позивача, як необґрунтовані та неправомірні, оскільки вони не мають юридичних підстав і не відповідають дійсним обставинам справи» не мають юридичної визначеності з урахуванням приписів статті 5 КАС України.

Суд зауважує, що у пункті 10 частини другої статті 245 КАС України дійсно передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

Також згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Проте, за змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

Суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі №990/150/23.

Крім того, прохальна частина позовної заяви містить формулювання вимог про «визнання факту», а саме «визнати факт безпідставного поширення конфіденційної інформації особистого та сімейного характеру, що спричинило незаконне втручання в сім`ю з боку Служби у справах дітей та сім`ї».

При цьому, з контексту наведених норм вбачається, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Приписами пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Тому, позовна вимога про встановлення (визнання) факту не може бути розглянута в межах адміністративного судочинства.

Разом з тим, вимога щодо «визнання протиправною бездіяльності Освітнього омбудсмена та Служби освітнього омбудсмена щодо неналежного розгляду та реагування на звернення» не містить рекзвізитів такого звернення.

Вимога в частині «зобов`язання Освітнього омбудсмена та Служби освітнього омбудсмена виконати зобов`язання, що були озвучені під час Zoom-конференції, яка відбулася о 14:27, зокрема щодо конкретних дій, які мали бути вжиті для розгляду звернення» не містить конкретних вимог зобов`язального характеру, що позбавляє суд можливості встановити зміст позовних вимог в цій частині.

Необхідність дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 160 КАС України спрямована на формування у суду та учасників справи стійкого уявлення про предмет і засоби доказування в адміністративній справі, зміст і особливості спірних адміністративно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2025 у справі №990/361/24.

Відтак, позивачеві слід уточнити прохальну частину заявленого позову, привівши зміст позовних вимог у відповідність з вимогами КАС України.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- уточненого адміністративного позову, з урахуванням вищевказаних обставин (з копіями відповідачам);

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 - залишити без руху.

2. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Перепелиця А.М.