Рішення

від 28.02.2025 по справі 320/1897/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2025 року м. Київ справа №320/1897/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими

платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія» з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2019 № 0000221401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, код платежу: 14060100, у розмірі 3 210 225,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 2 140 150,00 грн та 1 070 075,00 грн штрафні санкції.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку підприємства.

ТОВ «Експансія» звертає увагу, що на момент взаємовідносин, контрагенти були зареєстрованими відповідно до вимог діючого законодавства, перебували на обліку як платники податку на додану вартість, будь-які докази, які підтверджували б їх фіктивний чи протиправний статус відсутні, а тому сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб`єктності у вказаних контрагентів у ТОВ «Експансія» не виникало.

Позивач вважає висновки контролюючого органу необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову та зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань; відсутність у контрагентів необхідних основних засобів, відсутності виробничо-складських приміщень, транспортних засобів для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

На підставі викладеного представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими, а висновки акту перевірки та прийняте на підставі нього оскаржуване податкове повідомлення-рішення обґрунтованими та правомірними, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що не погоджується з доводами і аргументами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

Позивач посилається на те, що висновки відповідача є суб`єктивними і не ґрунтуються на перевірених первинних документах бухгалтерського обліку щодо господарських операцій з ТОВ «Скайсід» та ТОВ «Агріс-Трейд». Крім того, позивач зазначив, що таким операціям надавалась оцінка в іншому судовому провадженні.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 прийнято адміністративну справу до провадження, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

15.04.2024 представником відповідача до суду подано клопотання про заміну відповідача на правонаступника.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 клопотання представника відповідача про заміну відповідача правонаступником задоволено, замінено Офіс великих платників податків ДФС на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145).

24.06.2024 представником відповідачем подано відзив на позовну заяву

01.07.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 04.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні.

За згодою сторін, керуючись положеннями частини третьої статті 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби відповідно до п.п. 78.1.12 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, згідно наказу Державної фіскальної служби України від 14.11.2018 №724 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Експансія», на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 21.11.2018 №2188, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Експансія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Агріс-Трейд» (код ЄДРПОУ 38943545) і ТОВ «Скайсід» (код ЄДРПОУ 39106064) за період з серпня по жовтень 2016 року та подальшої реалізації придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт від 12.12.2018 №4094/28-10-14-01/32294905.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Агріс-Трейд» (код ЄДРПОУ 38943545) та ТОВ «Скайсід» (код ЄДРПОУ 39106064) за період з серпня по жовтень 2016 року та подальшої реалізації придбаних товарів (робіт, послуг) встановлено його завищення на загальну суму 2 140 150 грн, в тому числі по періодах: серпень 2016 року - 293 296 грн; вересень 2016 року - 857 231 грн; жовтень 2016 року - 989 623 грн.

На підставі викладеного зроблено висновки про порушення ТОВ «Експансія» п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду): жовтень 2016 року - 989 623 грн, листопад 2016 року - 989 623 грн, грудень 2016 року - 989 623 грн;

- занижено податок на додану вартість всього в сумі 2 140 150,00 грн, в тому числі по періодах: серпень 2016 року - 293 296,00 грн, вересень 2016 року - 857 231,00 грн, січень 2017 року - 989 623,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивачем подано заперечення від 28.12.2018 вих. №1541.

Листом від 10.01.2019 №1253/10/28-10-14-01-16 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби залишено висновки акта без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі таких висновків Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2019 № 0000221401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 210 225,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 2 140 150,00 грн, за штрафними санкціями - 1 070 075,00 грн.

Позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 15.01.2019 № 0000221401 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 25.12.2015 №19642/10/26-15-10-08-35 податкове повідомлення-рішення від 15.10.2015 № 0003502205 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.4).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом п`ятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Експансія» (Постачальник) та ТОВ «Агріс-трейд» (Покупець) укладено договір поставки №130916 від 13.09.2016, згідно з яким Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 6-го класу, урожаю 2016 року, країна походження Україна, насипом, на умовах СРТ (Перевезення оплачено до) - Порт Южний, Україна.

На підтвердження виконання умов договору поставки позивачем надано копії видаткових накладних №244 від 26.09.2016, №245 від 28.09.2016, №246 від 29.09.2016, №255 від 29.09.2016, №247 від 01.10.2016, №248 від 02.10.2016, №264 від 02.10.2016, №265 від 05.10.2016, №266 від 06.10.2016, №267 від 07.10.2016, №268 від 09.10.2016.

В підтвердження поставки товару у пункт розвантаження надано копії залізничних накладних №32399008 від 22.09.2016, №32419400 від 23.09.2016, №32454977 від 25.09.2016, №32455172 від 25.09.2016, №32484826 від 26.09.2016, №32518276 від 28.09.2016, №32500845 від 27.09.2016, №32535999 від 29.09.2016, №32548703 від 30.09.2016, №32582041 від 02.10.2016, №32623985 від 04.10.2016, №32638496 від 05.10.2016 разом із посвідченнями якості зерна

Постачальником виставлено рахунки на оплату позивачу №214 від 26.09.2016, №215 від 28.09.2016, №216 від 29.09.2016, №226 від 29.09.2016, №217 від 01.10.2016, №218 від 02.10.2016, №232 від 02.10.2016, №234 від 06.10.2016, №233 від 05.10.2016, №235 від 07.10.2016, №236 від 09.10.2016.

Розрахунки проводились у безготівковій формі, оплата товару підтверджується платіжними дорученнями №3590007 від 02.11.2016, №3535898 від 26.09.2016, №3553680 від 07.10.2016, №3557964 від 11.10.2016, № 3562187 від 12.10.2016, №3606458 від 15.11.2016.

ТОВ «Агріс-трейд» виписано позивачу податкові накладні від 26.09.2016 №24 на загальну суму 2 195 843,01 грн, у т.ч. ПДВ - 365 973,83 грн; від 26.09.2016 №32 на загальну суму 836 209,06 грн, у т.ч. ПДВ - 139 368,18 грн; від 28.09.2016 №33 на загальну суму 839 194,80 грн, у т.ч. ПДВ - 139 865,80 грн; від 29.09.2016 №35 на загальну суму 537 341,23 грн, у т.ч. ПДВ - 89 556,87 грн; від 29.09.2016 №36 на загальну суму 537 340,43 грн, у т.ч. ПДВ - 89 556,74 грн; від 29.09.2016 №34 на загальну суму 831 829,96 грн, у т.ч. ПДВ - 138 638,33 грн, №5 від 30.09.2016, №2 від 30.09.2016, №1 від 30.09.2016, №16 від 01.10.2016, №6 від 01.10.2016, №17 від 02.10.2016, №26 від 02.10.2016, №7 від 02.10.2016, №27 від 05.10.2016, №28 від 06.10.2016, №29 від 07.10.2016, №30 від 09.10.2016, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень.

Поряд з цим, в спростування висновків податкового органу щодо нереальності зазначених вище господарських операцій позивача з ТОВ «Скайсід», у зв`язку з відсутністю факту (джерела) походження вказаного товару та його законного введення в обіг останніми, позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів про закупівлю у третіх осіб товару, який постачався позивачу.

Як вбачається з листа від 26.09.2016 №260916/1, ТОВ «Агріс-Трейд» підтверджує, що зернові, які поставляються ТОВ «Експансія» на виконання договору поставки № 130916 від 13.09.2016 придбавалися у ТОВ «Вайтгурп» (код 40410383).

Крім того, придбаний у ТОВ «Агріс-Трейд» товар згідно договору поставки №130916 від 13.09.2016 позивачем реалізовано Everest Exports L.P. згідно контракту №13/09/2016-FW від 13.09.2016 з додатковою угодою №1 до контракту №13/09/2016-FW від 13.09.2016, додатковою угодою № 2 до контракту №13/09/2016- FW від 22.09.2016, що підтверджується: МД-2 №500010003/2016/012990 від 18.10.2016, повідомлення про перетин кордону; МД-2 №500010003/2016/012989 від 18.10.2016, повідомленням про перетин кордону; актом приймання-передач № б/н від 26.09.2016; Копія акту приймання-передач №б/н від 28.09.2016; актом приймання-передач № б/н від 29.09.2016, актом приймання-передач №б/н від 01.10.2016; актом приймання-передач № б/н від 02.10.2016, актом приймання-передач №б/н від 05.10.2016; актом приймання-передач № б/н від 06.10.2016, акту приймання-передач № б/н від 07.10.2016; актом приймання-передач № б/н від 09.10.2016, банківськими виписками від 23.09.2016, від 06.10.2016, від 11.10.2016.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Експансія» (Покупець) та ТОВ «Скайсід» (Постачальник) укладено договір поставки №26/07/ПШ від 26.07.2016, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю, врожаю 2016 року, українського походження, на умовах СРТ (Перевезення оплачено до) - Миколаївський морський торговий порт ТОВ «МСП Ніка-Тера».

Згідно Додаткової угоди №1 від 02.08.2016 до Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється залізничним та/або автомобільним транспортом на підставі та у відповідності з транспортними інструкціями Покупця.

На підтвердження виконання умов договору поставки позивачем надано копії видаткових накладних №114 від 15.08.2016 на суму 91806,80 грн, у т.ч. ПДВ 15301,13 грн; №118 від 20.08.2016 на суму 76792,40 грн, у т.ч. ПДВ 12798,73 грн; №116 від 21.08.2016 на суму 815 235,00 грн, у т.ч. ПДВ 135 872,50 грн; №117 від 25.08.2016 на суму 510 646,00 грн, у т.ч. ПДВ 85 107,67 грн; №121 від 27.08.2016 на суму 265 293,50 грн, у т.ч. ПДВ 44 215,58 грн; №123 від 02.09.2016 на суму 1 330 573,00 грн, у т.ч. ПДВ 221 762,17 грн.

В підтвердження поставки товару у пункт розвантаження надано копії товарно-транспортних накладних №201602 від 15.08.2016, №201603 від 17.08.2016, №00055 від 01.09.2016, №00056 від 01.09.2016, №00057 від 01.09.2016, №00062 від 02.09.2016, №25 від 02.09.2016, №00060 від 02.09.2016, №00052 від 02.09.2016, №00061 від 02.09.2016, №00058 від 02.09.2016, №00063 від 02.09.2016, №00049 від 02.09.2016, №00050 від 02.09.2016, №00048 від 02.09.2016, №00053 від 02.09.2016, №0046660 від 03.09.2016, №00046 від 03.09.2016, №00047 від 03.09.2016, №0046662 від 03.09.2016, №00051 від 03.09.2016, №093035 від 03.09.2016, №0046659 від 03.09.2016, а також залізничних накладних №50321595 від 18.08.2016, №50370303 від 20.08.2016 разом з супровідними листами.

Крім того, в підтвердження якості та придатності товару оформлено посвідчення якості зерна №42о від 18.08.2016, №43о від 18.08.2016, №44о від 18.08.2016, №45о від 19.08.2016, №46о від 19.08.2016, №47о від 19.08.2016, протокол випробувань №1052/2ПР від 21.07.2016, а також надано акти прийому-передачі зерна, виписані на зерновому терміналі; акти прийому-передачі документів; реєстри вигруженої пшениці на терміналі.

Постачальником виставлено рахунки на оплату позивачу №105 від 15.08.2016, №112 від 15.08.2016, №110 від 20.08.2016, №113 від 20.08.2016, №114 від 21.08.2016, №107 від 18.08.2016, №116 від 27.08.2016, №109 від 20.08.2016, №117 від 02.09.2016, №118 від 02.09.2016, №119 від 03.09.2016, №122 від 03.09.2016.

Розрахунки проводились у безготівковій формі, оплата товару підтверджується платіжними дорученнями № 3488912 від 22.08.2016, № 3501705 від 31.08.2016, № 3501704 від 31.08.2016, № 3501706 від 31.08.2016, № 3501707 від 31.08.2016, № 3501708 від 31.08.2016, № 3506497 від 05.09.2016, № 3506704 від 05.09.2016, № 3516444 від 12.09.2016, № 3516443 від 12.09.2016, № 3533182 від 22.09.2016.

ТОВ «Скайсід» виписано позивачу податкові накладні №7 від 15.08.2016 на загальну суму 91 806,80 грн, у т.ч. ПДВ - 15 301,13 грн; №9 від 20.08.2016 на загальну суму 76 792,40 грн, у т.ч. ПДВ - 12 798,73 грн; №10 від 21.08.2016 на загальну суму 815 235,00 грн, у т.ч. ПДВ - 135 872,50 грн; №14 від 25.08.2016 на загальну суму 510 646,00 грн, у т.ч. ПДВ - 85 107,67 грн; №15 від 27.08.2016 на загальну суму 265 293,50 грн, у т.ч. ПДВ - 44 215,58 грн; №1 від 02.09.2016 на загальну суму 1 330 573,00 грн, у т.ч. ПДВ - 221 762,17 грн; №2 від 03.09.2016 на загальну суму 768 236,80 грн, у т.ч. ПДВ - 128 039,47 грн, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без зауважень.

Поряд з цим, в спростування висновків податкового органу щодо нереальності зазначених вище господарських операцій позивача з ТОВ «Скайсід», у зв`язку з відсутністю факту (джерела) походження вказаного товару та його законного введення в обіг останніми, позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів про закупівлю у третіх осіб товару, який постачався позивачу.

Як вбачається з листів ТОВ «Скайсід» від 19.08.2016 № 296, від 22.08.2016 №298, від 26.08.2016 № 302, від 06.09.2016 №308, ТОВ «Скайсід» підтверджує, що зернові, які поставляються ТОВ «Експансія» на виконання договору поставки №26/07/ПШ від 26.07.2016, придбано ТОВ «Скайсід» у ТОВ «Базальт Інвестмент», ТОВ «Караван Продакшн».

Більш того, як свідчать матеріали справи, придбаний у ТОВ «Скайсід» товар на підставі договору поставки № 26/07/ПШ від 26.07.2016, позивачем реалізовано Louis Dreyfus Commodities Suisse згідно з Контрактом №Р04280 від 26.07.2016 з доповненням № 1 до контракту №Р04280 від 04.08.2016, доповненням № 2 до контракту №Р04280 від 05.08.2016, доповненням №3 до контракту №Р04280 від 06.09.2016, що підтверджується митною декларацією №504020000/2016/004417 від 25.10.2016; повідомленням про перетин кордону, інвойсом №58 від 18.10.2016; митною декларацією №501020000/2016/004700 від 03.11.2016, повідомленням про перетин кордону, інвойсом №67 від 20.10.2016; митною декларацією №504020000/2016/004162 від 13.10.2016, повідомленням про перетин кордону МД-2 №504020000/2016/003459 від 09.09.2016, повідомленням про перетин кордону, інвойсом №31 від 02.09.2016; митною декларацією №504020000/2016/003674 від 26.09.2016, повідомленням про перетин кордону; лист ТОВ «МСП Ніка-Тера» №2608 від 26.08.2016; актом приймання-передання документів від 01.09.2016; листом ТОВ «МСП Ніка-Тера» №0809 від 08.09.2016; актом приймання-передання документів від 25.08.2016, листом ТОВ «ВИБО-ТРАНС» №0729/08-16 від 29.08.2016; банківськими виписками про оплату за поставку товару від 26.08.2016, від 30.08.2016, від 09.09.2016, від 12.09.2016.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають всі необхідні та достатні дані для визначення виду послуг, об`єму наданих послуг, їх вартість, чітко зазначено економічну доцільність укладання господарського договору із зазначеним суб`єктом господарювання, характер та об`єм наданих послуг.

Реальність подальшого руху товару також підтверджується належними первинними документами, зокрема, позивачем надано вантажно-митні декларації, інвойси та інші документи, що підтверджують експортну поставку товару. Докази невідповідності товару встановленим вимогам та показникам чи повернення покупцем товару в матеріалах справи відсутні. Тобто, реальність руху товару підтверджується належними первинними документами.

Натомість, відповідач стверджує, що в ході перевірки при аналізі бази даних АС «АРМ НАІС ДАІ» на предмет реєстрації транспортних засобів (відповідність марки, номерних знаків на автомобіль та причіп) зазначених у товарно-транспортних накладних, встановлено, що автомобілі та причіпи відсутні в базі даних АС «АРМ НАІС ДАІ».

Також, в ході перевірки відповідач звернувся до Державного підприємства «Держреєстри України» з проханням надати інформацію з основного реєстру та реєстру зернового складу по контрагентам (постачальникам) ТОВ «Скайсід» та ТОВ «Агріс-Трейд», відповідно до отриманої відповіді - складські документи щодо зберігання зерна (пшениці) не виписувались та не реєструвались на ім`я ТОВ «Скайсід» та ТОВ «Агріс-Трейд».

Згідно із Законом України від «Про ліцензування видів господарської діяльності» діяльність по наданню послуг зберігання не підлягає ліцензування. Крім того, ще 09.10.2014 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», яким скасована обов`язкова сертифікація зернових складів.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» суб`єктами зберігання зерна є зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Тобто, зберігати зерно можуть і не зернові склади, а інші суб`єкти господарювання, які не є зерновими складами, які не внесені до реєстру зернових складів.

При цьому, платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Відповідач залишив поза увагою, що у ТОВ «Експансія» відсутній обов`язок перевіряти на кого виписувалися складські документи і відсутній обов`язок у постачальника надати ТОВ «Експансія» складські документи, так як товар поставлявся на умовах СРТ (Перевезення оплачено до) - Миколаївський морський торговий порт ТОВ «МСП Ніка-Тера» по операціям з ТОВ «Скайсід» та на умовах СРТ (Перевезення оплачено до) - Порт Южний, Україна» по операціям з ТОВ «Агріс-Трейд».

Разом з тим, позивачем долучено листи Головного сервісного центру МВС від 20.02.2019 № 31/126аз, від 20.02.2019 № 31/125аз, від 21.02.2019 № 31/121аз, від 20.02.2019 № 31/123аз, від 20.02.2019 № 31/124аз, від 21.02.2019 № 31/122аз, якими підтверджено, що транспортні засоби (Камаз державний номер НОМЕР_6; причіп державний номер НОМЕР_1 ; Камаз державний номер НОМЕР_2 ; причіп державний номер НОМЕР_3 ; Камаз державний номер НОМЕР_4 ; причіп державний номер НОМЕР_5 ) знаходяться на обліку в МВС.

Висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового обліку за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів по ланцюгу постачання.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Твердження податкового органу, що по ланцюгу постачання не встановлено придбання контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей у інших суб`єктів господарювання, відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання факту наявності трудових ресурсів необхідних для ведення господарської діяльності є безпідставними та не беруться судом до уваги, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо безпосередніх постачальників платника та дослідження відповідних первинних документів.

Таким чином, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Отже, контролюючим органом всупереч Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які свідчили б, про наявність фактів допущення позивачем порушень вимог чинного податкового законодавства.

Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про безтоварність безпосередньо операцій, здійснених позивачем. При цьому, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Відповідачем також не наведено обставин та доказів, які свідчили б про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а також подальшої реалізації товару.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

Крім того, не беруться до уваги посилання відповідача в акті перевірки про те, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, оскільки відповідно до положень частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту досудового розслідування чи інші матеріали не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Варто зазначити, сам по собі факт того, що контрагент фігурує в досудових розслідуваннях не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та таким контрагентом, а потребує здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням інших обставин.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Контролюючий орган при розгляді справи не обґрунтовував свою позицію щодо неправомірного заниження позивачем податку на додану вартість на суму 2 140 150,00 грн безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних і допустимих доказів.

За таких обставин, суд вважає, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Окремо слід зазначити, що правову оцінку господарським правовідносинам ТОВ «Експансія» з ТОВ «Скайсід» (за період: серпень, вересень 2016 року згідно договору поставки № 26/07/ПШ від 26.07.2016) та ТОВ «Агріс-Трейд» (за період: вересень, жовтень 2016 року згідно договору поставки №130916 від 13.09.2016) було надано судом в адміністративній справі №320/5886/18, але в розрізі податку на прибуток підприємств.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі №320/5886/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 та постановою Верхового Суду від 04.10.2022, адміністративний позов ТОВ «Експансія» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 19.10.2018 №0011271401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10700744,75 грн, задоволено повністю.

Враховуючи вищезазначене, надавши оцінку усім доказам, які є у справі, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що податкового повідомлення-рішення від 15.01.2019 № 0000221401 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн згідно з платіжним дорученням від 09.04.2019 №5106946.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.01.2019 № 0000221401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 32294905) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3, код ЄДРПОУ 44082145).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.