Рішення

від 04.03.2025 по справі 640/19469/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2025 року справа №640/19469/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОЗАХІД" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОЗАХІД" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний судміста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/19469/20 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.

Ухвалою суду від 02.05.2024 справу прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова "Про накладення штрафу на ТОВ "ЕНЕРГОЗАХІД" за порушення Ліцензійних умов з перепродажу електричної енергії Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу" є протиправною, необґрунтованою та такою, що порушує законні інтереси позивача. Позивач зазначає, що здійснює операції з постачання електричної енергії споживачу та операції з перепродажу електричної енергії (трейдерська діяльність) на підставі наявної ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу без отримання окремої ліцензії на право провадження господарської діяльності з перепродажу електричної енергії (трейдерська діяльність). Також, на думку позивача, звернення щодо можливого маніпулювання не може вважатись обґрунтованим зверненням фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, її законних прав. Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, що є також підставою для скасування постанови.

Представником відповідача надано відзив, в якому зазначено, що у Регулятора були наявні правові підстави для проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЕНЕРГОЗАХІД". Щодо застосованих до позивача штрафних санкцій відповідач зазначає, що НКРЕКП було застосовано до ТОВ "ЕРУ ТРЕЙДІНГ" санкції виключно за порушення, які виявлені та зафіксовано в Акті перевірки, а також ті, які не були спростовані за результатами опрацювання НКРЕКП наданих ліцензіатом пояснень та заперечень до Акту перевірки. При цьому, перевіркою встановлено та на засіданні комісії підтверджено недотримання позивачем вимог законодавства щодо необхідності забезпечення балансу між попитом та пропозицією електричної енергії, а також об`єктивного та достовірного складення графіків одиниць постачання/споживання електричної енергії та дотримання зазначених графіків.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОЗАХІД» здійснює діяльність на ринку електричної енергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, яка видана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) відповідно до постанови від 11.09.2018 №980.

Як вбачається з матеріалів справи, до НКРЕКП надійшли звернення ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» щодо випадків можливого маніпулювання деякими учасниками ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку у грудні 2019 року - лютому 2020 року, зокрема подання заявок на купівлю-продаж електричної енергії за заниженими цінами, заявок на продаж електричної енергії, обсяги якої фактично попередньо не купувались на ринку двосторонніх договорів, та/або у виробників електричної енергії, та/або імпортувалися, а також заявок на купівлю електричної енергії, обсяги яких не підтверджені укладеними договорами із споживачами електричної енергії та/або учасниками ринку тощо, зокрема, ТОВ «ЕНЕРГОЗАХІД».

З метою перевірки інформації, зазначеної у зверненнях ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» щодо порушення Ліцензіатом вимог законодавства, НКРЕКП прийнято постанову від 03 червня 2020 року №1033 «Про проведення позапланових виїзних перевірок дотримання вимог законодавства та Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу. Ліцензійних умов з перепродажу електричної енергії (трейдерської діяльності) та Ліцензійних умов зі здійснення функцій гарантованого покупця деякими ліцензіатами».

Актом від 22.06.2020 №222 встановлено та зафіксовано недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють діяльність ринку електричної енергії, порушення Ліцензійших умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1469 та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перепродажу електричної енергії (трейдерської діяльності), затверджених постановою НКРЕКП 27.12.2017 №1468 (далі - Ліцензійні улови з трейдерської діяльності), зокрема:

підпункту 17 пункту 2.2 щодо обов?язку ліцензіата для забезпечення постачання електричної енергії споживачам здійснювати купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії,

підпункту 12 пункту 2.2 щодо обов?язку ліцензіата здійснювати купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії, підпункту 19 пункту 2.2 щодо обов?язку ліцензіата при підготовці та/або подачі заявок.

Комісією з перевірки встановлено, що загальний баланс купівлі/продажу/постачання електричної енергії склав:

У грудні 2019 року:

1) купівля 129 500,231 МВт год = 106 583,9 (РДД ОБС) + 3 326,0 (балансуюча група) + 19 590,33 (врегулювання небалансів);

2) продаж 129 560,253 МВт год = 43 682,0 (балансуюча група) + 778,856 (врегулювання небалансів) + 85 099,397 (споживачі ОЕС);

3) постачання споживачу 85 099,397 МВт год, становить 65,7% від загального обсягу купівлі Ліцензіатом електричної енергії.

У січні 2020 року:

1) купівля 151 960,21 МВт год = 3 012,2 (РДН ОС) + 3 419,2 (ВДР ОЕС) + 75 585,0 (РДД ОЕС) + 69 943,813 (врегулювання небалансів);

2) продаж 151 553,523 МВт-тод = 22 607,9 (РДН ОЕС) + 56 599,0 (балансуюча група) + 180,199 (врегулювання небалансів) + 72 166,424 (споживачі ОЕС);

3) постачання споживачу 72 166,424 МВт год, становить 47,6% від загального обсягу купівлі Ліцензіатом електричної енергії.

У лютому 2020 року:

1) купівля 149 973,090 МВт-год = 9 000 (РДН БуОс) + 29 304,1 (РДН ОЕС) + 2 269,4 (ВДР ОС) + 67 425,0 (РДД ОЕС) +50 974,590 (врегулювання небалансів);

2) продаж 149 685,062 МВт-год = 12 751,50 (РДН ОЕС) + 35,40 (ВДР ОЕС) + 48 362 (балансуюча група) + 11 432,182 (врегулювання небалансів) + 77 103,98 (споживачі ОЕС);

3) постачання споживачу 77 103,98 МВт год, становить 51,4% від загального обсягу купівлі Ліцензіатом електричної енергії.

А також, виявлено, що Ліцензіат без попередньої закупівлі обсягів електричної енергії, у т.ч. на РДН/ВДР, РДД, фактично здійснював перепродаж електричної енергії між різними організованими сегментами ринку, а саме РДН та на балансуючому ринку.

За результатами розгляду матеріалів, 15.07.2020 на засіданні НКРЕКП, що проводилось у формі відкритого слухання, прийнято постанову НКРЕКП від 15.07.2020 № 1412 «Про накладення штрафу на ТОВ «ЕРУ ТРЕЙДІНГ» за порушення Ліцензійних умов з перепродажу електричної енергії та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу», якою на Ліцензіата накладено штраф у розмірі 85000,00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Частинами першою-третьою статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі. Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання регулятора, за результатами якого регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті регулятора до розгляду акта на засіданні регулятора.

Абзацом п`ятим частини п`ятої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» установлено, що у разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання регулятора, за результатами якого регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Рішення регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом п`яти днів з дня виявлення правопорушення регулятором.

Частинами другою-четвертою статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» установлено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних; у разі виявлення порушень у діях таких суб`єктів, застосовувати до них за результатом проведених перевірок санкції, у тому числі штрафні, виключний перелік яких визначений статтею 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а також здійснювати інші заходи державного регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 826/3880/18, від 28 вересня 2020 року у справі № 812/225/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 26 травня 2021 року у справі № 824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справах № 380/744/20 та № 280/160/20 та від 13 серпня 2021 року у справі № 280/62/20.

Судом встановлено та підтверджено наявними доказами, що за результатом проведення позапланової виїзної перевірки позивача НКРЕКП складено акт перевірки від 19 червня 2020 року №212, в якому зафіксовано порушення ТОВ «ЕНЕРГОЗАХІД» підпункту 12 пункту 2.2 Ліцензійних умов № 1468 та підпункту 17 пункту 2.2 Ліцензійних умов №1469.

Порушення вищезазначених пунктів ліцензійних умов відповідач вбачає у допущені позивачем різниці між купленою та проданою електричною енергією. Отже, відповідачем стверджується, що під час перевірки позивача було встановлено обставини порушення ТОВ «ЕНЕРГОЗАХІД» вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, що виявилось у незабезпечені балансу між попитом та пропозицією електричної енергії.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, є Закон України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 4, 7, 12, 14, 46, 74 та 75 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Баланс між попитом та пропозицією - задоволення прогнозованого попиту споживачів на електричну енергію без необхідності вжиття заходів для зменшення обсягу споживання.

Балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.

Відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів;

внутрішньодобовий ринок електричної енергії (далі - внутрішньодобовий ринок) - сегмент ринку електричної енергії, на якому купівля-продаж електричної енергії здійснюється безперервно після завершення торгів на ринку «на добу наперед» та впродовж доби фізичного постачання електричної енергії.

Небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.

Ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачами.

Ринок електричної енергії «на добу наперед» (далі - ринок «на добу наперед») - сегмент ринку електричної енергії, на якому здійснюється купівля-продаж електричної енергії на наступну за днем проведення торгів добу.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, зокрема, забезпечення балансу між попитом та пропозицією електричної енергії.

Відповідно до частини першої статті 4 цього ж Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про участь у ринку «на добу наперед» та/або внутрішньодобовому ринку; про участь у балансуючому ринку; про врегулювання небалансів.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що з метою підтримання балансу між попитом та пропозицією на електричну енергію: 1) правила ринку та правила ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку мають створювати умови для забезпечення об`єктивних цінових сигналів для виробників та споживачів електричної енергії; 2) оператор системи передачі має забезпечити необхідний резерв генеруючих потужностей для цілей балансування та/або застосувати еквівалентні ринкові заходи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.

На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються:

1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби;

2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Виробники зобов`язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.

Постачальник послуг з балансування має відповідати вимогам правил ринку щодо надання послуг з балансування.

Для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку.

Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку.

Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.

Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307 затверджено Правила ринку електроенергії (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Правила № 307).

Пунктом 1.1.2 цих Правил визначено, що послуга з балансування - послуга купівлі та продажу електричної енергії, що надається оператору системи передачі постачальником послуг з балансування з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та електричної енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України.

Відповідно до пункту 1.5.1 Правил № 307 усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії, для чого кожен учасник ринку зобов`язаний стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою фінансову відповідальність за небаланси іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до її балансуючої групи на підставі укладення/приєднання до відповідного договору.

Пунктом 4.1.4 Правил № 307 передбачено, що на балансуючому ринку здійснюється купівля/продаж електричної енергії для балансування в реальному часі обсягів виробництва, імпорту, експорту, споживання електричної енергії та системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України.

Згідно з пунктом 4.2.1 Правил № 307 для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати оператору системи передачі заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування, типова форма якого наведена в додатку 7 до цих Правил, та включення до Реєстру постачальника послуг з балансування. Форма заяви оприлюднюється оператором системи передачі на власному офіційному вебсайті.

Відповідно до пункту 5.1.2 Правил № 307 адміністратор розрахунків (AT «Укренерго») створює і підтримує ринкові рахунки для кожного учасника з метою здійснення операцій зі списання та зарахування коштів, що випливають з їх участі на ринку електричної енергії.

Зі змісту наведених норм права вбачається, що учасник ринку електричної енергії несе відповідальність за баланс купленої та проданої електричної енергії, зокрема, шляхом приєднання до договорів на балансуючому ринку та своєчасному здійсненні розрахунків за такими договорами. Для врегулювання небалансів на ринку електричної енергії, крім РДН та ВДР, функціонує також балансуючий ринок.

Відповідно до розділу V Правил № 307 на балансуючому ринку постачальник має можливість купити заявлений (прогнозний) обсяг електричної енергії до початку фактичної доби постачання електричної енергії. Після доби постачання оператори систем розподілу надають в AT «Укренерго» по кожному постачальнику по кожній годині доби окремо дані щодо фактичних погодинних обсягів спожитої споживачами постачальника електричної енергії. Після цього АТ «Укренерго» розраховує для кожного постачальника погодинно різницю між фактично спожитим обсягом та купленим обсягом електроенергії та примусово продає або викуповує надлишки електричної енергії як небаланси електричної енергії за цінами, що встановлює AT «Укренерго» відповідно до методик НКРЕКП. Вся електрична енергія, яка не була куплена, але була спожита чи продана автоматично купується таким учасником ринку за цінами, встановленими AT «Укренерго».

Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною другою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема, 1) порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності; 2) недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

У разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді, у тому числі, штрафу.

Судом встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що позивачем укладено договори, які є обов?язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, зі змінами, доповненнями та додатками, з урахуванням вимог та положень Закону України «Про ринок електричної енергії»:

1. З ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ»:

- ?договір від 28червня 2019 року №57/01 про участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, предметом якого є забезпечення оператором ринку функціонування ринку РДН та ВДР, створює організаційні, технологічні, інформаційні та інші умови для здійснення регулярних торгів за Правилами РДН та ВДР, укладання і виконання договорів про купівлю-продаж електричної енергії на РДН/ВДР та розрахунків за ними, та використання Товариством таких умов з метою участі у торгах, купівлі-продажу електричної енергії та врегулювання відповідних фінансових зобов?язань, згідно з Правилами РДН та ВДР:

- ?договір від 28червня 2019 року №57/01 ВДР про купівлю-продаж електричної енергії на внутрішньодобовому ринку, предметом якого є здійснення купівлі-продажу електричної енергії на ВДР;

- договір від 28червня 2019 року №57/01 РДН про купівлю-продаж електричної енергії на ринку «на добу наперед», предметом якого є здійснення купівлі-продажу електричної енергії на РДН.

2. З ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО»:

- договір від 01січня 2019 року №0168-02024 про надання послуг з передачі електричної енергії;

- ?договір про врегулювання небалансів електричної енергії ?(публічний), дата акцептування 23 квітня 2019 року, ідентифікатор договору №0168-01024.

Також з метою врегулювання небалансів Товариством укладено договір із учасником ринку (ТОВ «ЕНЕРГО-ГАЗ») від 27 червня 2019 року №32-БГ про участь у балансуючій групі, згідно з яким ТОВ «ЕНЕРГОЗАХІД» є стороною відповідальною за баланс балансуючої групи, яка складається з 2-х учасників.

3. З операторами системного розподілу (ОСР) Товариством укладено публічні договори електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії та внесено до реєстрів постачальників: ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», АТ «ХМЕЛЬНИЦЬКОБЛЕНЕРГО», ПрАТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», ПрАт «РІВНЕОБЛЕНЕРГО», АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».

Вищенаведене свідчить про дотримання ТОВ «ЕНЕРГОЗАХІД» вимог ліцензійних умов щодо обов`язку ліцензіата для забезпечення постачання електричної енергії споживачам здійснювати купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії.

При цьому допущення позивачем від`ємної сальдової величини за результатами здійснення операцій з купівлі-продажу електричної енергії на внутрішньодобовому ринку, на ринку «на добу на перед» та імпорту/експорту електричної енергії не свідчить про порушення ліцензійних умов та Правил № 307, оскільки норми законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не містили відповідної заборони, а для урегулювання можливого виникнення такої ситуації існував балансуючий ринок. Оскільки позивач приєднався до публічного договору ПрAT «Укренерго» про врегулювання небалансів від 23 квітня 2019 року №0168-01024, своєчасно здійснював оплату за постачання енергії на балансуючому ринку, то це свідчить про вжиття позивачем заходів для урегулювання небалансів на ринку електричної енергії.

Подібна правова позиція викладена у постанові ВС від 22 листопада 2022 року у справі № 640/19174/20.

Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для застосування до позивача санкцій, визначених статтею 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», оскільки ТОВ «ЕНЕОГОЗАХІД» не допустило порушень, зафіксованих в акті перевірки від 19 червня 2020 року № 212 та спірній постанові НКРЕКП від 9 липня 2020 року № 1319.

Разом із цим, позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, оскільки проведено її без правових на те підстав, що є також підставою для скасування постанови.

Суд визнає необґрунтованими такі доводи позивача, оскільки звернення ДП «Оператор ринку» (лист) є належною підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки, що передбачена п. 4 ч. 8 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Беручи до уваги вищенаведене, суд формує висновок про дотримання позивачем вимог підпункту 12 пункту 2.2 Ліцензійних умов № 1468 та підпункту 17 пункту 2.2 Ліцензійних умов № 1469, а також Правил № 307 щодо врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та, відповідно, наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 15.07.2020 № 1412.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у загальному розмірі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 217.08.2020 №7032.

Позивачем також заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Судом встановлено, що позивачем 16.07.2020 укладено з Адвокатським бюро «Юрія Шуліки» Додаткову угоду №2 від 16.07.2020 до раніше укладеного Договору про надання правової допомоги №03/07-2020 від 16.07.2020 у відповідності до умов якої, сторони досягли взаємної згоди, що фіксований розмір гонорару (винагороди) Бюро становить: 30000,00 грн та визначили строки і порядок розрахунків за цією Додатковою угодою №3.

При цьому, суд звертає увагу, що зазначив, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не підтверджено належним чином, розрахунок суми витрат на правничу допомогу значно завищений і є неспіврозмірним відносно даної справи, а також відсутній детальний опис робіт (наданих) послуг, виконаних адвокатом.

Тобто, позивачем не надано звіт про виконану роботу, розрахунку чи акт здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії та жодним чином не підтверджено фактичність здійснення оплати послуг адвоката.

Саме такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 107706741), в якій також зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що відшкодуванню судом підлягають послуги лише безпосередньо пов`язані з розглядом адміністративної справи, проте представником позивача не подано до суду акту надання послуг, з якого суд має можливість встановити перелік адвокатських послуг, наданий в рамках суми, яку представник позивача просить стягнути як витрати на правову допомогу.

Суду не надано документу з визначенням витраченого адвокатом часу на надання визначених послуг, що є порушенням п.2 ч.5 ст. 134 КАС України, а саме розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг)

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.07.2020 №1412 «Про накладення штрафу на ТОВ «ЕНЕРГОЗАХІД» за порушення Ліцензійних умов з перепродажу електричної енергії та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу».

3. Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОЗАХІД" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.