Рішення

від 05.03.2025 по справі 380/9328/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2025 рокусправа № 380/9328/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (далі ПАТ «Жидачівський ЦПК», позивач), від імені якого діє представник Кізима Т.М., звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Жидачівський ВДВС, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Суд роз`єднав позовні вимоги ПАТ «Жидачівський ЦПК» в самостійні провадження, в провадженні цієї справи будуть розглядатися вимоги про визнання протиправними дій начальника Жидачівського ВДВС щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 47898869 та зобов`язання Жидачівського ВДВС скасувати постанову про стягнення виконавчого збору №47898869.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підстав для нарахування та стягнення виконавчого збору за наслідками примусового виконання Жидачівським ВДВС вимог ГУ ДПС у Львівській області про сплату ЄСВ немає, оскільки боржник погасив заборгованість самостійно, без примусового виконання державним виконавцем. Враховуючи зміст повідомлень ГУДПС у Львівській області про сплату заборгованості і відкликання виконавчих документів з виконання від 24.12.2019 та 12.05.2021, ці виконавчі провадження, в т.ч. ВП №47898869, були закінчені на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий збір не підлягав стягненню з боржника. Стверджує, що боржник не отримував оскаржену постанову ВП №47898869. Після отримання постанови про поновлення виконавчого провадження ВП №61230651 з примусового виконання оскарженої постанови боржник скерував до Жидачівського ВДВС заяву про закінчення виконавчого провадження з підстав відкликання виконавчого документа (вимоги про сплату ЄСВ у виконавчому провадженні №47898869) податковим органом і самостійної сплатою заборгованості без участі державного виконавця, проте відповідач цю заяву не задовольнив.

Відповідач надіслав суду відзив на адміністративний позов, просить суд відмовити в задоволені позову ПАТ «Жидачівський ЦПК» до Жидачівського ВДВС повністю. Повідомив, що позивач був боржником у виконавчому провадженні № 47898869 з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ю-3-25/У/2188 від 08.05.2015. Це виконавче провадження було певний час зупинене з огляду на перебування боржника в процедурі банкрутства. 30.01.2020 це виконавче провадження було закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до повідомлення ГУ ДПС у Львівській області №18105/10/57.09-14 від 24.12.2019 року було встановлено, що заборгованість за виконавчим документом в сумі 1310529,69 грн. погашена; постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження буди винесені в окремі виконавчі провадження. Станом на день подання відзиву виконавче провадження № 47898869 знищене. 02.03.2020 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 61230651 про стягнення з ПАТ «Жидачівський ЦПК» 131052,97 грн. виконавчого збору. 22.04.2024 року на адресу ВДВС надійшла заява ПАТ «Жидачівський ЦПК» про закінчення виконавчих проваджень, в т.ч. №61230651 на підставі п.10 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», на яку 29.04.2024 було надіслано відповідь.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Позивач помилково стверджує про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення виконавчого збору по вимогах ГУДПС у Львівській області, оскільки покликається на повідомлення контролюючого органу, датовані 16.09.2021 - тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору. При цьому, інформації щодо списання єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до Жидачівського ВДВС не надходило. До того ж, постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» чинна, в судовому порядку не оскаржувалась.

Суд дослідив долучені до справи докази та встановив такі фактичні обставини справи (матеріали виконавчого провадження №47898869 знищені з огляду на сплив трирічного строку зберігання, проте відповідач надав суду копії документів, що збереглися в автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП), що дозволяють встановити факти в обсязі, достатньому для вирішення спору):

на примусовому виконанні в Жидачівському ВДВС з 2015 року перебувала вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3-25У/2188 від 08.05.2015, видана Миколаївською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про сплату ПАТ «Жидачівський ЦПК» недоїмки по єдиному соціальному внеску (далі ЄСВ) в сумі 1310529,69 грн., виконавче провадження ВП №47898869 (а.с.43).

Головне управління ДПС у Львівській області скерувало до Жидачівського ВДВС повідомлення про сплату боргу (недоїмки) №18105/10/57.09-14 від 24.12.2019 (додаток 9 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), відповідно до якого відповідно до статті 25 Закону України «про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платник повністю погасив борг у сумі 1310529,69 грн, тому вимогу №Ю-3-25/У від 08.05.2015 слід вважати відкликаною (а.с.45).

Державний виконавець Жидачівського ВДВС 30.01.2020 виніс постанови ВП №47898869 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.49) та про стягнення виконавчого збору в сумі 131052,97 грн. (а.с.47), яку виділив в окреме провадження.

На підставі вищезгаданої постанови про стягнення виконавчого збору ВП №47898869 від 30.01.2020 державний виконавець Жидачівського ВДВС виніс постанову від 02.03.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61230615 (а.с.50).

При вирішенні спору суд керується такими нормами права та мотивами їх застосування при оцінці фактичних обставин справи:

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частинами 1-2 ст. 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 26 цього Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Абзацом 1 частини 4 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню в тому числі: - у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.9); - списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа (п. 18).

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 42 Закону № 1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно частини 2 статті 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу першого частини 3 статті 42 Закону № 1404-VIII витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Згідно абзацу третього частини 3 статті 42 Закону № 1404-VIII розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Частиною четвертої статті 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 2 квітня 2012 року за № 489/20802 затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень ( надалі Інструкція № 512/5).

Відповідно до абзаців 7-8 пункту 2 розділу VI «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції № 512/5 якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ чітко визначено обов`язок державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору при надходженні виконавчого документа державному виконавцю одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження. Оскільки ВП №47898869 відкрито ще 18.06.2015 (а.с.41), то на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження був чинний Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, який, на відміну від Закону №1404-VІІІ, не містив обов`язку державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору на стадії відкриття виконавчого провадження. Оскільки при відкритті виконавчого провадження ВП №47898869 державний виконавець не виносив постанову про стягнення виконавчого збору, то вирішення питання про його стягнення здійснено відповідачем на стадії закінчення виконавчого провадження (30.01.2020), що відповідає вимогам частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII та абзацу 7 пункту 2 розділу VI Фінансування виконавчого провадження Інструкції № 512/5.

Оцінюючи аргументи позивача про самостійну сплату ним заборгованості за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3-25У/2188 від 08.05.2015 як підставу скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №477898869 від 30.01.2020 суд керується такими мотивами:

1) позивач не надав суду будь-яких доказів того, що дійсно самостійно сплатив заборгованість по виконавчому документу, що перебував на примусовому виконанні в Жидачівському ВДВС ані в наданий йому строк для добровільного виконання до 25.06.2015 (а.с.41), ані після цього;

2) в розумінні Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 №449 та зареєстрована в МЮУ 07 травня 2015 р. за № 508/26953) повідомлення про сплату боргу (недоїмки) (додаток 9 до Інструкції):

- є документом типової форми, що видається на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів з метою підтвердження факту погашення недоїмки платника ЄСВ, незалежно від способу її погашення (надходження коштів безпосередньо від платника, від органів ДВС чи інших джерел погашення недоїмки тощо);

- словосполучення «вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною» в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та згаданої Інструкції корелюється з нормами статті 60 Податкового кодексу України («податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: […]») та означає, що відповідне рішення контролюючого органу (вимога по ЄСВ, податкова вимога, податкове повідомлення рішення) втрачає для платника податку свою зобов`язуючу силу з огляду на певні визначені законом обставини, як-от скасування/зміна рішення в адміністративному/судовому порядку, погашення визначеної цим рішенням суми боргу самостійно платником податків або органом стягнення тощо;

- словосполучення «вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною», вжите в шаблоні повідомлення про сплату боргу (недоїмки) (додаток 9 до Іструкції), не є «письмовою заявою про повернення виконавчого документа» в розумінні пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII та не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу;

- повідомлення за додатком 9 до Інструкції в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є належним доказом того, що борг за вимогою про сплату ЄСВ погашено повністю, тому є підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

Оскільки ПАТ «Жидачівський ЦПК» добровільно не виконав вимог виконавчого документа в наданий виконавцем строк (до 25.06.2015) в період дії Закону №606, то його доводи про нібито самостійну сплату заборгованості, що звільняє його від сплати виконавчого збору, в період дії Закону №1404-VІІІ є помилковими та не доводять протиправності оскарженої постанови про стягнення виконавчого збору.

Позивач також не надав доказів списання єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» як підстави для звільнення від сплати виконавчого збору.

Отже, заборгованість за виконавчим документом була погашена на стадії примусового виконання вимоги контролюючого органу в період чинності Закону №1404-VІІІ. Суд констатує, що боржник (позивач у цій справі) не навів будь-яких обставин, що свідчили б про протиправність постанови про стягнення з нього виконавчого збору з огляду на виконання вимог виконавчого документа (вимоги про сплату ЄСВ) на стадії його примусового виконання.

За таких обставин постанова державного виконавця Жидачівського ВДВС про стягнення виконавчого збору ВП №47898869 від 30.01.2020 винесена правомірно, а начальник ВДВС не мав підстав за наведених обставин справи її скасовувати на стадії примусового виконання через чотири роки після винесення за зверненням боржника.

Отже, в задоволенні позову слід відмовити з мотивів безпідставності позовних вимог до відповідача.

Враховуючи висновок суду по суті спору та визначені статтею 139 КАС України правила розподілу судових витрат усі понесені позивачем витрати суд покладає на нього. Відповідач не повідомив суд про понесення ним судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись ст.ст.19-22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,262,287,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович