Рішення

від 04.03.2025 по справі 380/622/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2025 року м. Львівсправа № 380/622/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка/ ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач), в якому просить:

- винести рішення, яким вилучити з Єдиного реєстру боржників загиблого ОСОБА_2 виконавчі провадження, які були на виконанні Буської виконавчої служби, а саме: виконавче провадження № 69585692 з примусового виконання постанови № 943/506/22 від 27 червня 2022 року Буського районного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в сумі 17000,00 грн.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що її син, ОСОБА_2 , був призваний до лав Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Оріхів Запорізької області загинув. Попри те, 14 червня 2022 року ОСОБА_2 був притягнутий постановою Буського районного суду Львівської області до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн, також стягнуто в дохід держави судовий збір у сумі 496,20 грн. У зв`язку з несвоєчасною сплатою штрафу Буський відділ державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрив виконавче провадження з примусового виконання вказаної постанови, проте така не була виконана виконавчою службою у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 на війні. Мати ОСОБА_2 звернулася із письмовою заявою до відповідача про виключення його з Єдиного реєстру боржників, однак отримала безпідставну відмову, мотивовану тим, що таке право має надати тільки суд.

З огляду на вказане просить позов задовольнити повністю.

Відповідач, у належний спосіб повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзиву на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 20 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 03 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; у задоволенні клопотання позивачки про звільнення її від сплати судового збору відмовлено; витребувано у відповідача: належно засвідчені копії: постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 69578340; заяви позивачки від 04 жовтня 2024 року із доданими до неї документами; витяг Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_2 .

Витребувані докази відповідач подав до суду 17 лютого 2025 року.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Постановою Буського районного суду Львівської області від 14 червня 2022 року у справі № 943/506/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн, також стягнуто в дохід держави судовий збір у сумі 496,20 грн.

Вказану постанову було пред`явлено до примусового виконання до Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (виконавчі провадження № 69585692 (стягнення штрафу в сумі 17000,00 грн) та № 69578340 (стягнення судового збору в сумі 496,20 грн)).

Також відомості про ОСОБА_2 як боржника за виконавчим провадженням № 69585692 було внесено до Єдиного реєстру боржників, що підтверджується Інформацією з Єдиного реєстру боржників від 17 лютого 2025 року.

19 грудня 2023 року начальник Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову ВП № 69585692 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (боржником штраф не сплачено, у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, та розшуки щодо такого майна виявилися безрезультатними, на арештованих рахунках відсутній рух коштів, рухоме та нерухоме майно за боржником не зареєстроване, для забезпечення виконання накладено арешт).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13 лютого 2024 року.

04 жовтня 2024 року позивачка звернулася до Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою, в якій просила вилучити ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників у зв`язку з його смертю.

Листом від 11 жовтня 2024 року № 10021 Буський відділ державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, посилаючись на частину сьому статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» та пункт 23 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, відмовив позивачці у задоволенні її заяви.

Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов`язання відповідача виключити померлого ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема ухвал, постанов судів у справах про адміністративні правопорушення.

За змістом частини першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Єдиний реєстр боржників містить такі відомості: 1) прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи; 2) найменування органу або прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ; 3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти виконавця; 4) номер виконавчого провадження; 5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо) (частина шоста статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами частини сьомої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Своєю чергою, пунктами 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (далі Положення № 2432/5).

Відповідно до пункту 6 розділу ХІ Положення № 2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів;

про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»;

про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція № 512/5).

Приписами пункту 23 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 передбачено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);

відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ/копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.

Заява боржника та додані до неї документи, а також документи за результатом розгляду такої заяви приєднуються до матеріалів виконавчого провадження, в межах якого виноситься постанова про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.

Аналіз наведених приписів Закону України «Про виконавче провадження», Положення № 2432/5 та Інструкції № 512/5 вказує, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

Суд встановив, що на виконанні у Буському відділі державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було, зокрема виконавче провадження № 69585692 про стягнення з сина позивачки ОСОБА_2 штрафу в сумі 17000,00 грн.

Відомості про ОСОБА_2 як боржника за цим виконавчим провадженням були внесені до Єдиного реєстру боржників.

Постановою Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19 грудня 2023 року повернуто виконавчий документ стягувачу у виконавчому провадженні № 69585692 відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», тобто з підстави відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Вказана підстава відсутня у переліку підстав виключення боржника з Єдиного реєстру боржників, тому одночасно з винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу автоматизована система виконавчого провадження не виключила відомості про ОСОБА_2 як боржника з Єдиного реєстру боржників.

31 січня 2024 року, як встановив суд, ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13 лютого 2024 року.

Проте за інформацією з Єдиного реєстру боржників від 17 лютого 2025 року померлий ОСОБА_2 залишається боржником у виконавчому провадженні № 69585692.

Отже, у розглядуваній справі склалася ситуація, за якої особа, яка була боржником у виконавчому провадженні, померла, однак відомості про неї як про боржника залишаються у Єдиному реєстрі боржників і державний виконавець з огляду на приписи чинного законодавства позбавлений можливості самостійно такі відомості виключити. Тобто існує прогалина у чинному законодавстві з питання, яке розглядається судом у цій справі.

Суд відзначає, що статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Розкриваючи зміст принципу належного урядування, Конституційний Суд України у рішенні від 05 червня 2019 року № 3-р(I)/2019 наголосив, що держава зобов`язана не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень конституційних прав, а й уживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожною особою, яка перебуває під її юрисдикцією. Із цією метою законодавець та інші органи публічної влади повинні запроваджувати таке юридичне регулювання, що має відповідати конституційним нормам і принципам та створювати механізми для ефективного захисту конституційних прав і свобод.

Тому одним із важливих елементів принципу належного урядування є юридична визначеність та «якість» закону, що покладає на державу обов`язок приймати такі закони, які відповідають Конституції України та спрямовані на найбільш ефективний захист прав і свобод особи.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (пункт 85 рішення у справі «Шалімов проти України» (Shalimov v. Ukraine), заява № 20808/02) такий критерій як «якість закону» вимагає, щоб він був доступним для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (рішення у справах «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, пункт 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), № 42921/09, п. 26).

У Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (the Rule of Law), яка прийнята на 86-й пленарній сесії 25-26 березня 2011 року, розкриваючи поняття «юридична визначеність» (legal certainty), наголошується на тому, що принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права, а також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ; аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним; вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед (до його застосування) та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44).

Отже, поняття «якість закону» (quality of law) охоплює такі характеристики відповідного акта законодавства як чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність і послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які у ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили. Водночас норми права, що не відповідають критерію «якості закону» (зокрема, не відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) або передбачають можливість різного тлумачення та правозастосування), суперечать і такому елементу принципу верховенства права як заборона свавілля, а застосування таких норм може призвести до порушення конституційних прав особи та неможливість адекватного захисту від необмеженого втручання суб`єктів владних повноважень у права такої особи.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що закони мають бути чіткими і зрозумілими, закони не повинні бути суперечливими, а у разі недостатньої чіткості чи суперечливості норм права вони мають тлумачитися на користь невладного суб`єкта (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).

З урахуванням принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи, що син позивачки ОСОБА_2 помер, права позивачки не повинні обмежуватись наявністю відомостей про її сина як боржника в Єдиному реєстрі боржників. До того ж, такі відомості не відповідають дійсним обставинам.

Крім цього, суд підкреслює, що мета ведення Єдиного реєстру боржників згідно з пунктом 1 розділу ХІ Положення № 2432/5 полягає саме в оприлюдненні в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Суд також ураховує, що з огляду на приписи пункту 23 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо, зокрема відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

У спірній ситуації із заявою про виключення боржника з Єдиного реєстру боржників звернулася мати боржника, оскільки сам боржник помер.

Тобто умови, передбачені пунктом 23 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, для виключення боржника з Єдиного реєстру боржників, у розглядуваній справі не дотримані повною мірою, проте будь-яких інших варіантів/способів захисту порушених прав позивачки чинне законодавство не передбачає, як зі сторони поведінки самої позивачки, так і поведінки державного виконавця.

Тож з урахуванням встановленого вище суд уважає за необхідне захистити порушені права позивачки у такий спосіб: зобов`язати Буський відділ державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти постанову про виключення відомостей про померлого ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні № 69585692 з виконання постанови Буського районного суду Львівської області від 14 червня 2022 року у справі № 943/506/22, категорія стягнення: стягнення штрафів у сфері безпеки дорожнього руху у справах про адміністративні правопорушення.

Отже, заявлений позов належить задовольнити повністю у спосіб, який встановлений судом вище.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема у спосіб визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн. Оскільки позов задоволено повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки належить стягнути 968,96 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (с. Перевалочна, Золочівський район, Львівська область) до Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Грушевського, 1, м. Буськ, Золочівський район, Львівська область, 80500) про зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Зобов`язати Буський відділ державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти постанову про виключення відомостей про померлого ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні № 69585692 з виконання постанови Буського районного суду Львівської області від 14 червня 2022 року у справі № 943/506/22, категорія стягнення: стягнення штрафів у сфері безпеки дорожнього руху у справах про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 (с. Перевалочна, Золочівський район, Львівська область, РНОКПП НОМЕР_2 ) 968,96 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 04 березня 2025 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна