Ухвала

від 26.02.2025 по справі 405/7052/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/7052/24

провадження № 1-кс/405/501/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 м. Кропивницький

Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 21.05.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024120000000582 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2025 до Ленінського районного суду м. Кіровограда від старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 надійшло клопотання, у якому слідчий просить накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивуючи клопотання про арешт майна слідчим зазначено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, покарання за вчинення якого, передбачене у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Метою накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_4 є необхідність забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Слідчим стверджується, що у кримінальному провадженні виникла необхідність у накладені арешту та забороні відчуження та розпорядження майном, яке перелічене в клопотанні, оскільки ОСОБА_4 , розуміючи, що таке майно підлягає конфіскації, може вчинити дії з його відчуження, тобто перешкоджати кримінальному провадженню.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд клопотання без її участі, та задовольнити клопотання з викладених у ньому підстав.

Клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, розглядалось без повідомлення власника майна, відповідно до ч.2 ст.172 КПК України, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Повно та всебічно дослідивши клопотання та надані до нього матеріали, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у рамках якого було подане клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК України.

Встановлено, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 21.05.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024120000000582 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Статтею 131КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає для забезпечення можливої конфіскації.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Слідчим суддею встановлено, що 19.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України. Санкція зазначеної статті також передбачає і додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Також встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.02.2025 №4136655675: частки домоволодіння по АДРЕСА_1 , загальною площею 401,5 кв.м., на праві спільної часткової власності частки належить підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-будинок АДРЕСА_2 , на праві власності належить підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- частки земельної ділянки з кадастровим номером № 1211000000:04:221:0034, площею 0,1 (га), на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 ;

- земельна ділянка АДРЕСА_2 , на праві власності належить ОСОБА_4 .

Відповідно до наданої інформації Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях - автомобіль марки «MAZDA 6» 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , належать на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50).

Надані слідчим докази, а саме: повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення від 21.05.2024 за вх.№402; протокол допиту свідка від 21.05.2024; протокол допиту свідка від 06.06.2024; протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.07.2024; протокол негласної слідчої дії від 01.11.2024; протокол огляду та вручення грошових купюр від 13.02.2025; протокол про виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів відповідно до постанови №09/2-46т від 08.01.2025 в рамках кримінального провадження №12024120000000582 від 21.05.2024; протокол допиту свідка від 13.02.2025; протокол обшуку від 13.02.2025; протоколи допиту свідків від 13.02.2025, свідчать прообґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

З урахуванням доведеності слідчим правової підстави для арешту майна, того, що арешт майна є тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, для забезпечення конфіскації майна, наявності ризиків щодо відчуження майна, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням у даному кримінального провадженні щодо захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, з метою забезпечення проведення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 167, 168, 170-175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 21.05.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024120000000582 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності належить підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- частку домоволодіння по АДРЕСА_1 , загальною площею 401,5 кв.м.;

-будинок АДРЕСА_2 ;

-автомобіль марки «MAZDA 6 » 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

- частку земельної ділянки з кадастровим номером № 1211000000:04:221:0034, площею 0,1 (га);

-земельну ділянку АДРЕСА_2 , із забороною у розпорядженні цим майном.

Відповідно до ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз`яснити, що згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_5