Рішення

від 04.03.2025 по справі 460/171/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2025 року м. Рівне№460/171/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у знятті арешту з коштів позивача як боржника у виконавчому провадженні № 68785831;

зобов`язання відповідача зняти арешт з коштів позивача, зокрема з карткового рахунку НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ "ПриватБанк", який накладений на підставі постанови про арешт коштів в рамках виконавчого провадження № 68785831.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви, вимоги позивача ґрунтуються на тому, що на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 68785831 з виконання виконавчого напису № 38755, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 13522,40 грн та в межах цього виконавчого провадження накладено арешт на грошові кошти позивача. Надалі, постановою державного виконавця від 30.09.2022 виконавчий документ повернуто стягувачу, однак арешт на кошти боржника не знято. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки, на його думку, в силу вимог статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999№606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав. Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким інші дії державного виконавця не проводяться. З огляду на наведене та з посиланням на статтю 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, якою передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, державний виконавець завершуючи виконавче провадження № 68785831 в межах якого було накладено арешт на кошти позивача, повертаючи виконавчий напис стягувачу повинен був зняти арешт, накладений на всі кошти позивача, чого у спірних правовідносинах зроблено не було. За позицією позивача, не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не надав, тому в силу вимог частини 6статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 10.01.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.01.2025 через відділ документального забезпечення суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, з врахуванням особливостей провадження у категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця у відповідності до вимогстатті 287 КАС України, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.02.2025.

11.02.2025 справу знято з розгляду у зв`язку із участю головуючої судді Поліщук О.В. у підготовці суддів окружних адміністративних судів у період з 10.02.2025 по 14.02.2025, а також тимчасовою непрацездатністю судді у період з 17.02.2025 по 21.02.2025. Справу призначено до розгляду на 04.03.2025.

Ухвалою суду від 04.03.2025 постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» був вчинений виконавчий напис № 38755 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія управління активами» заборгованості, що виникла на підставі кредитного договору № 75426321 від 05.06.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 .

На підставі договору факторингу № 1911 від 19.11.2021 право вимоги за кредитним договором № 75426321 від 05.06.2021 відступлено Товариству з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія управління активами».

Стягнення заборгованості проводиться за період з 18.11.2021 по 22.11.2021 у розмірі: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9472,40 - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 50,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису нотаріусу, що становить загальну суму у розмірі 13522,40 грн.

12.04.2022 державним виконавцем Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68785831 з примусового виконання виконавчого напису № 38755 від 22.12.2021, стягувачем за яким є Товариство з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія управління активами».

Також, 20.06.2022 та 04.08.2022 начальником Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому проваджені № 68785831 винесено постанову про про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, яка становить 15124,64 грн.

30.09.2022 державним виконавцем Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому проваджені № 68785831 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ТОВ «Фінансова компанія управління активами») згідно із пунктом 9 частини першоїстатті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до абз. 6 п. 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» забороняється у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів.

25.11.2024 представник позивача звернувся із письмовою заявою до відповідача про скасування арешту накладеного постановами державного виконавця від 20.06.2022 та 04.08.2022 у виконавчому проваджені № 68785831.

26.11.2024 на заяву позивача відповідач надав відповідь № 20029 у якій зазначено, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» завершення виконавчого провадження не є наслідком зняття арешту з коштів (майна) боржника, накладеного в рамках виконавчого провадження.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не знятті арешту з майна позивача, накладеного постановами Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому проваджені № 68785831, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Першочергово, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на те, що зазначену в позовній заяві нормативно-правову кваліфікацію обставин справи позивач обґрунтовує Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999№606-XIV, що є помилковим, оскільки спірні правовідносини між учасниками справи виникли під час дії Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 та регулюються саме цим Законом.

При цьому, суд зазначає, що повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін та визначити норми матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, самостійно надавши правову кваліфікацію останніх (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, якимзакономслід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц.

Велика Палата неодноразово, у наведених вище постановах зазначала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Діючи в межах позовних вимог, саме суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 12.10.2023 по справі № 600/422/22-а і суд не має підстав не погодитись із запропонованим підходом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Частиною першоюстатті 5 Закону № 1404-VIIIвизначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цимЗакономвипадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приписами частини першоїстатті 18 Закону № 1404-VIIIвстановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, згідно зістаттею 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Разом з тим, пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 56 Закону № 1404-VIIIарешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIIIпідставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону № 1404-VIII).

Підстави зняття арешту з майна боржника також визначено пунктом 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5.

Так, постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням;

при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);

арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.

З огляду на наведене, судом не встановлено умов, перелічених вище в частині четвертій статті 59 Закону № 1404-VIII та в пункті 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, за яких державний виконавець вправі самостійно зняти арешт з майна боржника.

А тому в суду відсутні правові підстави для висновку про протиправність бездіяльності Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови у знятті арешту з коштів позивача як боржника у виконавчому провадженні № 68785831.

Як було встановлено судом, постановою державного виконавця Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.09.2022 на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» виконавчий напис № 38755, виданий 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIIIвиконавчий документ повертається стягувачу у разі,якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

У свою чергу, за змістом положень частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 12цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIIIвиконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Законом України "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 15 березня 2022 року № 2129-IX, який набрав чинності 26 березня 2022 року, Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" було доповнено пунктом 10-2, яким, зокрема, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022Про введення воєнного стануу зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан. подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Враховуючи наведене, в рамках предмету спору дослідженню підлягає також факт чи не пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому з огляду на наведені вище норми права, суд констатує, що строк пред`явлення виконавчого документа не закінчився та на даний час призупинений на момент дії відповідної заборони щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріусів, що свідчить про те, що в подальшому, після закінчення дії відповідної заборони стягувач має право повторно його пред`явити до виконання без пропущення строків звернення.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом № 1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, у спірному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період дії на території України воєнного стану встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 260/2595/22 та від 03.08.2023 у справі № 420/10415/22, що відповідно до частини п`ятоїстатті 242 КАС України враховується судом при вирішенні цієї справи.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 37 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Отже, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті Закону № 1404-VIII не є підставою для зняття арешту з майна оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Суд також зазначає, що зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. При цьому державним виконавцем винесено постанову не про закінчення виконавчого провадження (стаття 39 наведеного вище Закону), а про повернення виконавчого листа стягувачу (стаття 37 вказаного Закону), а не суду або іншому органу (посадовій особі), який його видав.

До того ж, оскільки арешт у виконавчому провадженні накладається для забезпечення реального виконання вимог виконавчого документа, слід враховувати дотримання прав стягувача у межах виконавчого провадження № 68785831.

У даному випадку, якщо арешт на майно, накладений у 2022 році не був знятий, відповідно, не відпали підстави для його застосування та зняття арешту може порушувати права стягувача у виконавчому провадженні, в якому такий арешт було накладено.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано до суду чи до відділу державної виконавчої служби доказів фактичного виконання виконавчого документа за виконавчим провадженням № 6878831.

При цьому, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 суд до уваги не приймає, оскільки обставини справи, що були предметом розгляду зазначеної справи, не є релевантними до обставин цієї справи.

Більше того, зі змісту постанови Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 вбачається, що борг, що підлягав стягненню в рамках виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт, було сплачено боржником. Однак, як вже було зазначено судом, у матеріалах цієї справи відсутні докази фактичного виконання виконавчого документа за виконавчим провадженням № 6878831.

Додатково слід зазначити, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів існування у останнього будь-якого майна, користування та розпорядження яким є неможливим внаслідок накладення на нього арешту відповідачем, а відтак, право позивача на мирне володіння своїм майном, не є порушеним.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписамистатті 90 КАС Українивстановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням досліджених фактичних даних в контексті вищенаведених норм, судом не встановлено підстав для зобов`язання відповідача зняти арешт з коштів позивача, який накладений на підставі постанов про арешт коштів у виконавчому провадженні № 68785831, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04 березня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Володимирецький відділ державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Соборна, буд.39,с-ще Володимирець,Вараський р-н, Рівненська обл.,34300, ЄДРПОУ/РНОКПП 34922824)

Суддя Ольга ПОЛІЩУК