Постанова

від 04.03.2025 по справі 204/6338/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2546/25 Справа № 204/6338/24 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К.Янгеля» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки та моральної шкоди,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

27.06.2024 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К.Янгеля» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки та моральної шкоди, в якому позивачка просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ про припинення безстрокового трудового договору ОСОБА_1 з Державним підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К.Янгеля» від 27.05.2024 року №857-к та внести відповідний запис до трудової книжки про помилкове звільнення і продовжити трудовий стаж з 01.06.2024 року,

- поновити позивачку на посаді фахівця І категорії Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К.Янгеля» в 923 відділ з 01.06.2024 року на безстроковий договір,

- стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення з 01.06.2024 року до дня поновлення на роботі (середньоденна заробітна плата позивача за останні два місці згідно розрахункових листів становить: квітень 2024 року - 1970,16 грн., травень 2024 року - 1516,01 грн., що складає 387,35 грн.). Тобто стягнути середній заробіток за офіційно робочі дні починаючи з 01.06.2024 року до дня ухвалення рішення в сумі 387,35 грн. - за 1 робочий день;

- стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію за дві невикористані соціальні відпустки за 2023 рік та 2024 рік, які повинні були надаватись, тривалістю 20 днів у розмірі 3230, 20 грн.,

- стягнути з відповідача на користь позивача 120 000,00 грн. завданої позивачу моральної шкоди за незаконне звільнення та за ненадання соціальної відпустки.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Красногвардійського районногосуду м.Дніпропетровська від25листопада 2024року взадоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К.Янгеля» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки та моральної шкоди відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

16.12.2024рокувід ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не з`ясував у відповідача, чи дійсно мали місце зміни в організації виробництва та праці, скорочення чисельності або штату працівників.

Станом на 31.05.2024 року скорочення штату не відбулось.

Як на момент звільнення позивачки, тобто на 31.05.2024 року та й до 16.06.2024 року включно (17 днів) існувала її посади та інші, ще не скорочені посади.

Щодо процедури звільнення.

Суд першої інстанції встановив, що пропозиції щодо інших посад були надані 08.03.2024 року, але належним строком для пропозиції є 2 місяці, тобто 21.03.2024 року.

Суд першої інстанції також не надав правової оцінки тому факту, що позивачку попередили про скорочення посад, а звільнили у зв`язку зі скороченням працівників.

Крім того, у справі відсутня копія наказу на ОСОБА_2 про призначення на посаду Генерального директора ДП «КБ Південне», який підписав довіреність він підприємства, що міститься у матеріалах цивільної справи.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К.Янгеля» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначено, що скорочення частини напрямків діяльності підприємства привело к скороченню штату посад.

Позивачка не виконувала роботу більше двох років до моменту скорочення, а тому її звільнення відповідає чинному законодавству України.

Жодного документу на підтвердження статусу одинокої матері позивачка до підприємства не надавала.

На момент попередження про звільнення позивачки та до дня розірвання трудового договору з відповідачем на підприємстві були відсутні вакантні посади чи роботи за відповідною професією або спеціальністю, чи інші вакантні роботи, яки позивачка могла би виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіту.

Після повідомлення ОСОБА_1 про звільнення та пропозиції щодо інших посад, остання відмовилась від усіх пропозицій вакантних посад.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала.

Представник Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К.Янгеля» Борисенко М.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

В організації виробництва і праці Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К.Янгеля» сталися зміни внаслідок яких відбулося скорочення штату працівників, і така обставина сторонами не оспорюється, тому згідно ч.1ст.82 ЦПК Україниє встановленою.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 04 липня 2012 року, актовий запис №874 вбачається, що батьком дитини зазначений ОСОБА_3 , а матір`ю ОСОБА_4 (а.с. 14).

Копією рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року по справі №200/8600/2013-ц, яке набрало законної сили 10 вересня 2013 року підтверджено розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка після розірвання шлюбу повернула дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » (а.с. 12).

Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, яка набрала законної сили, судом встановлено, що позивачка отримує аліменти і не довела, що дитина перебуває лише на її утриманні, - суд дійшов висновку, що при звільненні позивачки з роботи відповідачем не були порушені гарантії, передбаченістаттею 184 КЗпП України(а.с.107-111).

Тобто дитина позивачки була народжена у юридичному шлюбі, батько дитини приймає участі у її утриманні, а тому позивачка не є одинокою матір`ю.

З 14 березня 2005 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала у Державному підприємстві «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля», з 11 вересня 2020 року - на посаді фахівця 1 категорії відділу 923, сектор 1, група 1.1.

З наказу Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля» №360 від 30.03.2022 року та витягом з додатку №3 до такого наказу вбачається, що підприємством затверджено перелік працівників, яким оголосити простій з 01.04.2022 року, зокрема, ОСОБА_1 (посада - фахівець 1-ї категорії) (а.с.104-105).

В наказі ДП «КБ «Південне» від 22.02.2024 року № 322 зазначено про те, що відбулися зміни в організації виробництва і праці, а саме: «У зв`язку з військовою агресією проти України та введенням по всій території держави воєнного стану було спричинено значне падіння економічної активності та призупинення виконання підприємством широкого кола комерційних замовлень. Призупинено укладання нових контрактів з іноземними замовниками. Скорочення частини напрямків діяльності призвело до неповного завантаження роботою працівників підприємства та оголошення простою незадіяного в роботах персоналу. З огляду на поточний стан підприємства, було проведено аналіз за попередній рік і визначено посади, які не були затребуваними на протязі зазначеного періоду, і можуть бути скороченими. Скасування режиму простою для визначених посад не є можливим у зв`язку з повного відсутністю відповідних робіт. Зазначені посади протягом останніх дванадцяти місяців взагалі не долучалися до виконання робіт» (а.с.105 на звороті-106).

Згідно витягу з додатку до наказу №322 від 22.02.2024, підприємством затверджено перелік посад, які скорочуються за наказом від 22.02.2024 року №322, зокрема, ВС-10 відділ 923 сектор 1 група 1.1 фахівець 1-ї категорії (а.с.106 на звороті).

21 березня 2024 року ОСОБА_1 було ознайомлено з Попередженням про наступне вивільнення (а.с.113), в якому зазначено, що з метою забезпечення виконання вимог наказу ДП «КБ «Південне» від 22.02.2024 № 322 та у відповідності дост. 49-2 КЗпП Українипопереджено ОСОБА_1 , яка займає посаду фахівця 1 категорії групи 1.1 сектору 1 відділу 923 ВС-10, про скорочення посади, у зв`язку з чим вона підлягає вивільненню 31.05.2024 року згідно з п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України. У вказаному Попередженні про наступне вивільнення також зазначено, що станом на 21.03.2024 року на підприємстві відсутня будь-яка вакантна посада або інша робота, у разі відкриття вакансії ОСОБА_1 буде повідомлено додатково (а.с.113).

Наказом Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля» №857-к від 27 травня 2024 року «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 , табельний № НОМЕР_2 , фахівця 1 категорії групи 1.1 сектору 1 відділу 923, звільнено з роботи 31.05.2024 року за п.1ст.40 КЗпП Україниу зв`язку із скороченням чисельності працівників. Відповідно дост.44 КЗпП Українинаказано виплатити вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку (а.с.53).

ОСОБА_1 ознайомлена з вказаним наказом від 27 травня 2024 року №857-к під розпис 07 червня 2024 року (а.с.8).

До моменту персонального попередження ОСОБА_1 (до 21.03.2024 року) та до моменту ліквідації усіх 11 вакантних посад на підприємстві, позивачці 08.03.2024 року було запропоновано усі вакантні посади, які існували на цю дату, що зазначено у переліку вакантних посад станом на 08.03.2024 року (а.с.112 на звороті). Проте ОСОБА_1 відмовилась від усіх пропозицій вакантних посад, що підтверджується Актом про відмову від запропонованих вакантних посад на підприємстві ДП «КБ «Південне» станом на 08.03.2024 року, який складено 08.03.2024 року у присутності начальника відділу кадрів Казанкова С.М., начальника бюро відділу кадрів Севера А.О. та начальника бюро відділу кадрів Докучаєвої О.Г. (а.с.112).

У відповіді на відзив від 15.11.2024 року позивач підтвердила той факт, що їй було запропоновані вільні посади до моменту скорочення, проте остання відмовилась від таких, оскільки їй не підходив графік роботи за такими посадами. Зазначені обставини визнаються учасниками справи, та не підлягають доказуванню, що відповідає положенням ч.1ст.82 ЦПК України.

Відповідач, як роботодавець, у встановлений частиною першоюстатті 49-2 КЗпП Українистрок персонально попередив позивача про її наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України.

Також ДП «КБ «Південне» виконало інші обов`язки, передбаченістаттею 49-2 КЗпП України, запропонувавши позивачу усі вакансії, що відповідають професії чи спеціальності позивача, іншу роботу, які існували на підприємстві. Своєї згоди на переведення на запропоновані посади позивач не надала.

Отже, враховуючи те, що відповідач, як роботодавець, у встановлений частиною першоюстатті 49-2 КЗпП Українистрок попередив позивача про її наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, запропонував позивачу усі вакансії, що відповідали професії чи спеціальності позивача, іншу роботу, які існували на підприємстві, проте своєї згоди на переведення позивач не надала, у зв`язку із чим відповідач мав всі підстави для розірвання із позивачем трудового договору на підставі пункту 1статті 40 КЗпП України, а тому, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволені позову про поновленні на роботі.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги про стягнення середнього заробітку, компенсації за дві невикористані соціальні відпустки, моральної шкоди є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі, а тому не підлягають задоволенню.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

З обставин, що були встановлені судом першої інстанції вбачається, що при звільненні позивачки з роботи, відповідачем були додержані норми Кодексу законів про працю України в частині як підстав звільнення так й порядку проведення звільнення.

Так судом першої інстанції встановлено, що підприємстві дійсно мали місце зміни в організації виробництва та праці, скорочення чисельності або штату працівників.

Доводи апеляційної скарги щодо процедури звільнення, а саме, що вона була повідомлена про вакантні посади не за 2 місяця, а раніше, а також, що на момент звільнення скорочення вакантних посад не відбулось, їх скоротили через 17 днів, не впливають на правильність суду першої інстанції, оскільки скорочення посад відбулось за іншими наказами своєчасно, а накази на які посилається позивачка лише впорядкували штатний розпис відповідно до вже скорочених посад.

Враховуючи, що позивачка не є одинокою матір`ю, то вона не мала право на соціальні відпустки, що надаються одинокім матерям. Відповідно не має право й на грошову компенсацію за невикористані соціальні відпустки.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 04.03.2025 року.

Судді: