Постанова

від 25.02.2025 по справі 760/12671/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №760/12671/22 Головуючий у І інстанції - Коробенко С.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/5076/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання договору дарування недійсним,-

установив:

У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання договору дарування недійсним.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року зазначену вище позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що 24 червня 2024 року її адвокат повідомив їй, що не зможе взяти участь у судовому засіданні, яке було призначено на 25 червня 2024 року, оскільки зайнятий у іншій кримінальній справі, тому вона подала до суду першої інстанції клопотання з проханням відкласти розгляд справи, і суд першої інстанції призначив слухання справи на 15 листопада 2024 року.

Зазначила, що весь цей час вона безуспішно шукала можливість отримати правову допомогу, бо її адвокат навідріз відмовився представляти її інтереси в суді, а інші адвокати, до яких вона зверталася, також не поспішали укладати з нею договір, оскільки жадали такої платні, яку вона не спроможна була платити.

Вказує, що через свої життєві події та з доданням тривоги воєнного стану в країні, її здоров`я весь час погіршується, і це впливає на її поведінку не кращим способом, і тому 15 листопада 2024 року вона заздалегідь подала через канцелярію суду два клопотання, які мала намір підтримати в судовому засіданні, але при цьому дуже перехвилювалася, бо не могла знайти юридичної підтримки, нерви не витримали, і їй стало зле. Повідомити суду про свій стан і неможливість з`явитися в судове засідання, вона вже не мала змоги. Телефони суду зазначені на сайті не працювали, а номерів особистих телефонів секретаря або судді вона не знає.

Через вказане, вона не була в судовому засіданні 15 листопада 2024 року.

На її переконання, суд першої інстанції зробив передчасні висновки про нібито її зловживання процесуальними правами та неправомірно застосував ст. 223 ЦПК України.

Просила суд, скасувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що в провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання договору дарування недійсним.

25 червня 2024 року та 15 листопада 2024 року позивач до суду не з`явилась, про слухання справи у зазначені дні була належним чином повідомлена, зокрема, шляхом направлення повісток за адресою зазначеною в матеріалах справи.

Окрім того, в день засідання призначеного на 25 червня 2024 року, позивачем було подано клопотання про відкладення засідання у зв`язку із зайнятістю її адвоката, а також неможливістю прибути до суду самостійно у зв`язку з перебуванням на лікуванні, проте доказів у підтвердження вказаних обставин суду надано так і не було.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, вдруге не з`явилась в судове засідання, призначене на 15 листопада 2024 року, і від неї не надходило заяв про розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За ч.5 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що позивач, як сторона, що задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони, яким беззаперечно є позивач, який звернувся до суду з позовом, є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії»).

Виходячи з наведеного, оскільки позивач двічі не з`явилася в судові засідання, причини неявки в судове засідання призначене на 15 листопада 2024 року не повідомила, а заява про розгляд справи у відсутність позивача не надходила, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання договору дарування недійсним.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що через свої життєві події та з доданням тривоги воєнного стану в країні, її здоров`я весь час погіршується, і це впливає на її поведінку не кращим способом, і тому 15 листопада 2024 року вона заздалегідь подала через канцелярію суду два клопотання, які мала намір підтримати в судовому засіданні, але при цьому дуже перехвилювалася, бо не могла знайти юридичної підтримки, нерви не витримали, і їй стало зле, а повідомити суду про свій стан і неможливість з`явитися в судове засідання, вона вже не мала змоги, не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки за приписами п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та ст. 223 цього Кодексу суд залишає позовну заяву без розгляду в разі повторної (другої підряд) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, незважаючи на причини неявки в судове засідання.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі №756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі №569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі №752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі №760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі №522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі №295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі №612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі №522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі №658/1141/18 та від 11 березня 2021 року у справі №558/9/18.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, явка якого визнана обов`язковою, повторно не з`явилася в судове засідання, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що позивач мала право та можливість бути присутньою в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, але з таким клопотанням до суду не зверталася.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , та залишення без змін ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 05 березня 2025 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба