Ухвала

від 26.02.2025 по справі 761/45379/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1094/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 761/45379/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року, -

за участю:

власника майна - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.12.2024 року задоволено клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, яке вилучене під час обшуку 28.11.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме мобільний телефон марки Samsung моделі Galaxy M33 темно синього кольору IMEI 1) НОМЕР_1 , IMEI 2) НОМЕР_2 та сім-карту мобільного оператора з номером НОМЕР_3 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.12.2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваної ухвали апелянт ознайомився 16.12.2024 року, подана апеляційна скарга відповідно до штрих коду, що міститься на конверті 20.12.2024 року.

Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.

Тимчасово вилучене майно є особистою власністю ОСОБА_6 та не має відношення до діяльності ТОВ «СБМ» та не застосовувалось в господарській діяльності останнього.

Клопотання про арешт майна та оскаржувана ухвала не містить інформації, яка б вказувала, яким чином могло вказане майно бути використане, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Відтак, не наведено доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів.

В судове засідання у справі прокурор не з`явився, жодних клопотань на адресу Київського апеляційного суду не направляв. Разом з тим, з метою недопущення затягування судового розгляду, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні СУ ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42022112030000313 від 14.11.2022 року.

28.11.2024 року старшим слідчим в ОВС ОСОБА_9 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13.11.2024 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6

28.11.2024 року вилучене під час проведення обшуку майно постановою старшого слідчого СУ ГУНП В Київській області ОСОБА_10 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42022112030000313 від 14.11.2022 року.

29.11.2024 року прокурор Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно, яке вилучене під час обшуку 28.11.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме мобільний телефон марки Samsung моделі Galaxy M33 темно синього кольору IMEI 1) НОМЕР_1 , IMEI 2) НОМЕР_2 та сім-карту мобільного оператора з номером НОМЕР_3 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.12.2024 року задоволено клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, яке вилучене під час обшуку 28.11.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме мобільний телефон марки Samsung моделі Galaxy M33 темно синього кольору IMEI 1) НОМЕР_1 , IMEI 2) НОМЕР_2 та сім-карту мобільного оператора з номером НОМЕР_3 .

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Кримінальний процесуальний закон передбачає обов`язкові вимоги, яким має відповідати клопотання арешт майна і перевірку відповідності клопотання вказаним вимогам покладено на слідчого суддю. Серед таких вимог згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України зокрема є те, що клопотання про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.

З огляду на те, що мобільний телефон марки Samsung моделі Galaxy M33 темно синього кольору IMEI 1) НОМЕР_1 , IMEI 2) НОМЕР_2 та сім-карту мобільного оператора з номером НОМЕР_3 , лише формально визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, без зазначення яким критеріям, визначеним ст.98 КПК України вони відповідають, правові підстави для накладення арешту на це майно були відсутні.

Колегія суддів вважає, що прокурором не підтверджено та не доведено, що вилучені речі, здобуті внаслідок злочинної діяльності, є предметом вчинення кримінального правопорушення або мають відношення до нього.

Таким чином, твердження прокурора, що, у разі незастосування заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може призвести до втрати доказів по кримінальному провадженню, носить у собі абстрактний та неконкретизований характер, що не має під собою доказового обґрунтування. Також, колегія суддів звертає увагу, що мета, з якою звернувся прокурор, а саме збереження речових доказів, є необґрунтованою та передчасною.

Враховуючи викладені обставини, які свідчать про неповноту і необ`єктивність судового розгляду. Ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга представника ОСОБА_7 задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, яке вилучене під час обшуку 28.11.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме мобільний телефон марки Samsung моделі Galaxy M33 темно синього кольору IMEI 1) НОМЕР_1 , IMEI 2) НОМЕР_2 та сім-карту мобільного оператора з номером НОМЕР_3 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, яке вилучене під час обшуку 28.11.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме мобільний телефон марки Samsung моделі Galaxy M33 темно синього кольору IMEI 1) НОМЕР_1 , IMEI 2) НОМЕР_2 та сім-карту мобільного оператора з номером НОМЕР_3 , - відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3