Постанова

від 06.03.2025 по справі 484/4923/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.03.25

22-ц/812/333/25

Справа №484/4923/24

Провадження № 22-ц/812/333/25

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 березня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за відсутності учасників справи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 грудня 2024 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шикерею І.А., повний текст складено 12 грудня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" (далі - ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , якому за життя належало право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4.78 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Вона як дочка померлого ОСОБА_2 успадкувала право на зазначену земельну частку (пай) на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2023 року. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав вона є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1498 площею 0,2733 га; 4825481800:01:000:1497 площею 3,0768 га; 4825481800:01:000:1503 площею 0,0171 га; 4825481800:01:000:1499 площею 1,3291 га, місце розташування яких, відповідно до даних Державного земельного кадастру Кам`янобалківській старостинський округ, Первомайська міська рада, Миколаївська область.

Зазначає, що її батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з тим ІНФОРМАЦІЯ_2 від імені її батька ОСОБА_3 , на підставі нотаріально-посвідченої довіреності, з відповідачем було укладено та підписано договір оренди земельної частки (пай), хоча чинність довіреності, виданої ОСОБА_3 , з врахуванням приписів пункту 6 частини 1 статті 248 ЦК України, у зв`язку зі смертю довірителя, припинилася

Тобто ОСОБА_3 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на час вчинення правочину. Отже договір оренди земельної частки( пай) є неукладеним.

За такого, земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача без належних правових підстав.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками: кадастровий номер 4825481800:01:000:1498, площею 0,2733 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1497, площею 3,0768 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1503, площею 0,0171 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1499, площею 1,3291 га, шляхом їх повернення та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 грудня 2024року позов задоволено.

Зобов`язано ТОВ "Агрофірма Корнацьких" усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками: кадастровий номер 4825481800:01:000:1498, площею 0,2733 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1497, площею 3,0768 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1503, площею 0,0171 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:1499, площею 1,3291 га, шляхом повернення її власникові - ОСОБА_1 .

Стягнуто з ТОВ "Агрофірма Корнацьких" на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. та витрати на правничу допомогу, в сумі 15000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що чинність довіреності ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , у зв`язку зі смертю довірителя, припинилась 03 березня 2004 року, а відтак припинилися його цивільні права та обов`язки, а сам ОСОБА_3 , укладаючи договір оренди землі, не був уповноваженою особою на вчинення цих дій з огляду на припинення чинності довіреності у зв`язку зі смертю довірителя.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що належні позивачці земельні ділянки перебувають у користуванні відповідача без установлених законом підстав, цивільне право позивачки підлягає судовому захисту, шляхом усунення перешкод в користуванні земельними ділянками та повернення їх позивачеві.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу суд першої інстанції враховуючи складність справи, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, беручи до уваги, що згідно поданих заяв, розгляд справи було проведено за відсутності сторін, з урахуванням вимог частини 3статті 141 ЦПК України, суд зменшив розмір судових витрат на правничу правову допомогу до 15000 грн.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу, ТОВ «Агрофірма Корнацьких», подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило рішення суду, в його оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.

Так, вказували, що з матеріалів справи вбачається, що представником позивача було подано позовну заяву та заяви про розгляд справи без участі. Окрім цього, розгляд даної справи був завершений за два судові засідання.

При цьому, із доданих документів до позовної заяви, зокрема додатку до договору про надання правової допомоги від 21 серпня 2024 року вбачається, що послуги надаються з 21 серпня 2024 року по 21 серпня 2025 року і становлять 20000 грн.

Відповідно до Акту про приймання-передачі наданих послуг від 02 вересня 2024 року, замовник приймає отримані послуги від адвоката, які становлять 20000 грн. Тобто мова йде про вже отримані замовником послуги від адвоката.

Проте, позов до суду першої інстанції у даній справі подано 04 вересня 2024 року.

Вважають, що задоволення судом першої інстанції витрат на отримання позивачем правової допомоги по справі №484/4923/24 у розмірі 15000 грн. є необґрунтованим, оскільки не відповідають критеріям складності справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг.

Правом на подачу відзиву позивач не скористалася.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися. Представник відповідача при зверненні до суду з апеляційною скаргою просив про розгляд справи за його відсутності.

Зважаючи на викладене справу розглянуто за відсутності сторін, що не суперечить приписам частини2 статті 372 ЦПК України

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Рішення суду першої інстанції по суті спору відповідачем не оскаржується, а відтак не є предметом перегляду в цій частині.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 21 серпня 2024 року ОСОБА_1 та адвокатом СотськоюС.О. укладено договір-доручення про надання правової допомоги (а.с.20).

Пунктом 1.1. Розділу 1 вищевказаного договору визначено, що предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відношенням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Адвокат зобов`язується представляти права та законні інтереси клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені ЦПК України, ГПК України, КАС України, КУпАП ( пункт 2.1.2, 2.2.6 Договору).

Пунктом 4.1 встановлено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.

За пунктом 4.2. Договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору та додатком до правового договору.

Згідно додатку до договору про надання правової допомоги від 21 серпня 2024 року, адвокат Сотська С.О., що діє на підставі Свідоцтва, виданого рішенням ради адвокатів Миколаївської області від 15 листопада 2016 року №39 з однієї сторони та ОСОБА_1 склали цей договір про наступне :

1.Адвокат з 21 серпня 2024 року по 21 серпня 2025 року надав замовнику юридичні послуги відповідно до договору про надання юридичних послуг від 21 серпня 2024року, а замовник прийняв дані послуги.

2.Вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього додатку, становить 20000 грн. Всього до сплати 20000 грн.

3.Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг замовник до виконавця немає.

4.Акт підписано у двох примірниках українською мовою, по одному примірнику для кожної сторони. Обидва примірника мають однакову юридичну силу.

Актом про прийняття-передачі послуг від 02 вересня 2024 року підтверджується надання адвокатом Сотською С.О. ОСОБА_1 юридичних послуг та прийняття останньою вказаних послуг без зауважень.

Інтереси ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляла адвокат Сотська С.О. на підставі ордеру Серія ВЕ №1129453 від 21 серпня 2024 року (а.с.23).

04 жовтня 2024 року від ТОВ «Агрофірма Корнацьких» надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу (а.с. 28).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу суд першої інстанції враховуючи складність справи, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, беручи до уваги, що згідно поданих заяв, розгляд справи було проведено за відсутності сторін, з урахуванням вимог частини 3 статті 141 ЦПК України, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачкою на правничу допомогу, в сумі 20000 грн., слід зменшити до 15000 грн.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі не погоджується з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

У статті 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» зазначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2); при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3).

Верховний Суд у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) вказав, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Велика Палата у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі N 910/9714/22).

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу та, розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, колегією суддів апеляційного суду враховується, що суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмоюстатті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137, частина восьма статті141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Судувід 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

Частиною 4статті 137ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ОСОБА_1 послуг адвоката Сотської С.О. з надання правової допомоги.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції хоча і вірно виходив з того, що витрати на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції у загальному розмірі 20 000 грн є завищеними, проте належним чином не обґрунтував визначений ним розмір 15000 грн. з врахуванням обставин вказаної справи.

Колегія суддів констатує, що гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, судова колегія виходить з того, що дана справа, для кваліфікованого юриста не є спором значної складності та не потребує зібрання великого обсягу доказів.

За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг та зважаючи на критерії реальності адвокатських послуг, критерії обґрунтованості розміру, необхідності і пропорційні із складністю справи та виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 ,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача .

Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частини стягнення витрат на правничу допомогу змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 грудня 2024року в оскарженій частині щодо стягнення витрат на правову допомогу змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. витрат на правову допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 06 березня 2025 року.