Постанова

від 04.03.2025 по справі 400/4208/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4208/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ВІСЛА» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ВІСЛА» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області № 8613537/33434835 від 12.04.2023 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну у № 4 від 27.01.2023 датою її подання.

В обґрунтування позову зазначено, що що позивачем надано усі необхідні документи на підтвердження здійснення господарської операції, проте відповідачем протиправно відмовлено у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ВІСЛА» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8613537/33434835 від 12.04.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 27.01.2023. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ВІСЛА» № 4 від 27.01.2023 датою її подання.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов залишити без розгляду.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не дотримано вимог частини 6 статті 121 КАС України та питання щодо поновлення строку на звернення до суду взагалі не досліджено, в резолютивній частині ухвали про відкриття провадження строк звернення до суду позивачу не поновлено. Апелянт вказує, що позивач використав право на досудове вирішення спору шляхом оскарження рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській області до ДПС України, рішення за результатами розгляду скарги було прийнято 26.04.2023 року. Таким чином, апелянт вважає, що строк на звернення до суду закінчився 27.07.2023, натомість позивач звернувся з позовною заявою до суду 03.05.2024 року, тобто після спливу більше, аніж семи місяців з моменту пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом та без належного обґрунтування поважності пропуску зазначеного строку.

Апелянт також звертає увагу, що реальність здійснення операції є обов`язковою умовою складання та реєстрації податкової накладної та платник має підтвердити її у першу чергу, натомість реєстрація податкової накладної без реального здійснення операції призводить до безпідставного формування податкового кредиту та відповідно збитків для бюджету. Апелянт зазначає, що підставою відмови в реєстрації податкової накладної №4 від 27.01.2023 було саме ненадання платником документів, які підтверджують факт настання першої події - відвантаження товару, а також факту здійснення поставки. Крім того, апелянт звертає увагу на виявлені невідповідності між статистичними звітами, а також факт відсутності у позивача прийнятої таблиці даних платника податку на додану вартість.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач перебуває на обліку у ГУ ДПС у Миколаївській області, основним видом діяльності згідно КВЕД є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Між Позивачем (Продавець) та ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» (код ЄДРПОУ 44575226) (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № 31/10/22-под від 31.10.2022 року (далі Договір).

Згідно 1.3. Договору, Продавець гарантує, що Товар, зазначений у п. 1.2., на момент укладання Договору належить Продавцю на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань, перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством України, тобто, Товар, який передається за Договором, є вільним від будь-яких прав та/або домагань третіх осіб.

10 грудня 2022 року між Продавцем та Покупцем було укладено Додаткову угоду № 1 від 10.12.2022 року до Договору купівлі-продажу № 31/10/22-под від 31.10.2022 року.

Так, продавцем було поставлено товару покупцю на загальну суму 31 010 325,00 грн з яких 14 250 000,00 грн попередньої оплати та 16 760 325,00 грн різниці суми.

За результатом першої події (а саме передача товару на суму 16 760 325 грн 00 коп. разом з ПДВ), ТОВ «АГРОФІРМА «ВІСЛА», відповідно до пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України було складено та подано на реєстрацію Податкову накладну № 4 від 27.01.2023 року.

Згідно Квитанції з автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» від 14.02.2023 про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, що надійшла на адресу позивача документ прийнято, реєстрацію зупинено: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної від 27.01.2023 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 1206 , дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково повідомляємо: показник "D"=.0000%, "P"=0 Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Повідомлення від 07.04.2023 року № 4 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, до якого додані копії первинних документів у кількості 57 одиниць.

Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8613537/33434835 від 12.04.2023 року щодо відмови в реєстрації податкової накладної у зв`язку з «наданням платником податку копій документів складених із порушенням законодавства». У Графі «Додаткова інформація» зазначено: «Непідтверджена операцій з перевезенням».

Позивачем оскаржено вказане рішення комісії контролюючого органу регіонального рівня до ДПС України, рішенням якої від 26.04.2023 року скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії без змін.

Не погоджуючись із правомірністю відмови у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення контролюючого органу щодо відмови у реєстрації податкової накладної не відповідає критеріям ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.

За змістом частин першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

Так, 26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №500/2486/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.

Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті».

Враховуючи викладене, оскільки позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, яка закінчила прийняттям рішення ДПС України від 26.04.2023 року, а до суду із адміністративним позовом звернувся лише 03.04.2024 року, позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Звертаючись до суду, позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Доводи зазначеного клопотання ґрунтувались на тому, що у зв`язку з військовою агресією проти України та регулярними обстрілами Миколаївської області, господарську діяльність позивача було значно ускладнено. Зокрема, позивач посилався на велику кількість повітряних тривог, обстрілів Миколаївської області, відсутність електроенергії внаслідок зазначених обстрілів. Крім того, позивач послався на те, що директор підприємства проходив стаціонарне лікування у місті Київ в періоди з 26.04.2023 року по 01.05.2023 року, а також з 12.07.2023 року по 14.07.2023 року. Разом з тим, позивач послався на свою юридичну необізнаність, звернення з правничою допомогою та укладення договору 09.04.2024 року, а в подальшому збір та перевірку документів, підготовку адміністративного позову та подання його до суду адвокатом, що також зайняло певний проміжок часу.

З цього приводу апеляційний суд звертає увагу, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28.07.2022 року по справі № 9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Щодо посилання Позивача на ведення воєнного стану на території України у зв`язку з військовою агресією російської федерації, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

В свою чергу, додані до матеріалів справи докази підтверджують лише загальновідомі факти ведення рф повномасштабної війни проти України, зокрема ведення ракетних обстрілів, відключення світла тощо. Суд зауважує, позивачем не надано до суду жодних доказів, як саме повітряні тривоги та періодичні відключення електроенергії вплинули на роботу підприємства, зокрема з урахуванням того, що зазначені обставини є загальними як для суду, так і для всіх учасників судового процесу, проте у більшості випадків не заважають дотриманню процесуальних строків, визначених КАС України.

Вищезазначені докази не підтверджують наявність обставин, що ускладнювали або унеможливлювали своєчасне звернення до суду з цим позовом саме позивача. Доказів на підтвердження того, що введення воєнного стану вплинуло на обов`язок Позивача своєчасно звернутися до суду з позовом, позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду не містять.

Як вірно звертає увагу апелянт та підтверджується інформацією, яка наявна в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", у спірний період з квітня 2023 року і до травня 2024 від позивача до суду першої інстанції надходили позовні заяви, які зокрема стосувались оскарження правомірності рішень про відмову у реєстрації інших податкових накладних. Позивач не зазначає причин, які унеможливили подання позовної заяви саме у цій справі у більш стислий строк, ніж через більш як сім місяців з моменту закінчення строку звернення до суду.

Посилання позивача на стаціонарне лікування директора Товариства колегія суддів оцінює критично, оскільки ці докази охоплюють лише частину пропущеного строку (6 днів) та не пояснюють, чому звернення до суду не відбулось у періоди, коли директор не перебував на лікарняному.

Щодо відсутності у директора Товариства необхідних фахових знань, варто зазначити, що це також не є поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Відсутність у позивача фахових знань у галузі права не перешкоджало їй скористатись професійною правничою допомогою (вказана правова позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду від 16.04.2024 по справі №280/5595/23).

За відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв`язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і запровадженням в Україні воєнного стану, вказана Позивачем причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду із цим позовом.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, що не було враховано судом першої інстанції.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

В свою чергу, положеннями ч. 3 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для залишення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ВІСЛА» без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу. Зазначені норми права визначають підстави для залишення адміністративного позову без розгляду у разі пропуску строку звернення до суду без поважних причин.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 139, 240, 287, 292, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ВІСЛА» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя:М. П. Коваль

Суддя:Ю.В. Осіпов

Суддя:В.О. Скрипченко