Постанова

від 04.03.2025 по справі 320/5777/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5777/23

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Ключковича В.Ю., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Руденко Д.М.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" - адвоката Симбірцева Євгена Вікторовича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року, суддя Білоноженко М.А., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ хліб" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №310000411 від 8 листопада 2022 р. на суму 686 407,08 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №310010411 від 8 листопада 2022 р. на суму 513 629,24 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №310020411 від 8 листопада 2022 р. на суму 676 628,27 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №310030411 від 8 листопада 2022 р. на суму 1 488 762,04 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №310040411 від 8 листопада 2022 р. на суму 1 444 947,73 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №310050411 від 8 листопада 2022 р. на суму 710 263,67 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №144170411 від 24 лютого 2023 р. на суму 1 517 242,37 грн.

У судовому засіданні 28 травня 2024 року Київським окружним адміністративним судом замінено позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київ хліб» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київхліб».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

26.07.2024 року представник позивача в системі «Електронний суд» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, а саме щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу в сумі 311 287,33 грн.

08.08.2024 року представником відповідача подано заяву із запереченням проти задоволенням заяви про ухвалення додаткового судового рішення, в якій останній зауважив, що більшість документів, які подані представником позивача дублюють або позовну заяву або відзиву на позовну заяву, і ніякої новизни в долучених документах немає, а тому такий завищений розмір витрат на правничу допомогу не підлягає стягненню з відповідача.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхліб» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхліб» понесені судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 142 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

В решті заву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з додатковим рішенням, відповідач звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року - без змін.

23 січня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" - адвоката Симбірцева Євгена Вікторовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що вказану заяву подано в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України про подання доказів щодо понесених судових витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення судового рішення по справі.

Дослідивши обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення, надані докази, колегія суддів приходить до висновку, що її слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частини другої вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, становлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на положення ч.6 та ч.7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

За змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Як убачається із матеріалів справи, представник позивача просить стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" витрати на правничу допомогу у сумі 311 287,33 грн пов`язану з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" - адвокатом Симбірцевим Євгеном Вікторовичем надано до суду наступні документи: копію Договору про надання правової допомоги №01/12/2022 від 01 грудня 2022 року; довіреність у порядку передоручення від 02.09.2024 р., копія акта прийому - передачі надання правничої допомоги від 23.01.2025 №2 до Договору про надання правової допомоги №01/12/2022 від 01.12.2022.

Так, між позивачем та Адвокатським бюро Євгена Симбірцева (надалі - «Бюро» або «Адвокатське Бюро») укладено Договір про надання правової допомоги №01/12/2022 від 01 грудня 2022 року.

Відповідно до п. 5.1 Договору про надання правової допомоги від 01.12.2022 №01/12/2022, а надання правничої допомоги за цим Договором КЛІЄНТ сплачує АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО суму вартості однієї години роботи адвоката у розмірі 4 000,00 (чотири тисячі) грн в строк протягом 15 робочих днів з дня підписання акту прийняття виконаних послуг за результатами розгляду справи, але у будь-якому разі, не менше 5 (п`яти) відсотків ціни позову.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТСЬКИМ БЮРО правової допомоги і її вартість. Акт надсилається КЛІЄНТУ АДВОКАТСЬКИМ БЮРО електронною або звичайною поштою.

Згідно з актом прийому - передачі надання правничої допомоги від 23.01.2025 №2 представником позивача надано такі види послуг: 1) Підготовка та надання відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві - 3 години; 2) Участь у судовому засіданні 22.01.2025 у справі №320/5773/23 у Шостому апеляційному адміністративному судді - 2 години. Вартість правничої допомоги згідно даного акту становить 311 287,33 грн - 5% ціни позову (5 годин*4000 грн=20 000,00 грн - менше 5% ціни позову).

Таким чином, вищезазначеними документами, копії, яких долучаються до заяви, підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та право на їх стягнення з відповідача.

При цьому, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 встановлено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Разом з тим, 10 лютого 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому заявник просить залишити заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу без задоволення або зменшити суму витрат на правничу допомогу до 667,00 грн.

Щодо суми витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція висловлена у постанова Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16, від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Окрім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».

Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, враховує, що перегляд справи в суді апеляційної інстанції не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів та вивчення апеляційної скарги, справа не містить значний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування, що не були дослідженні в суді першої інстанції та потребують доказування в апеляційному суді та не потребує вивчення нових фактичних даних, а обсяг і складність процесуальних документів не є значними.

При цьому, нових доказів чи аргументів ніж тих, що були надані в суді першої інстанції представником позивача до апеляційного суду не наведено, нові докази та обставини під час апеляційного розгляду справи не досліджувались.

Фактично всі доводи та пояснення представника позивача є аналогічними, що були надані під час розгляду справи у суді першої інстанції.

При цьому, колегія суддів суддів зазначає, що відзив на апеляційну скаргу фактично дублює заяву про прийняття додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по справі №320/5777/23 від 26.07.2024 року.

Окрім того, колегія суддів зазначає подання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов`язком сторони.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів проаналізувавши надані докази, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, приходить до висновку щодо необхідності розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 241, 242, 243, 252, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву представника представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" - адвоката Симбірцева Євгена Вікторовича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі №320/5777/23 - задоволити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" (вул. Щекавицька, буд. 57, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 44375369) витрати на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Кобаль М.І.