Постанова

від 03.03.2025 по справі 560/165/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року

м. Київ

справа № 560/165/24

адміністративне провадження № К/990/21580/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року (головуючий суддя Салюк П.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року (головуючий суддя Сушко О.О., судді: Залімський І.Г., Мацький Є.М.) у справі № 560/165/24 за позовом керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПІСОК» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

27 грудня 2023 року керівник Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави (далі також прокурор, позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр України (далі також Держгеонадра, відповідач-1), Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі також ДКЗ України, відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПІСОК» (далі також ТОВ «ЄВРОПІСОК», відповідач-3), в якій просив:

визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 22.11.2018 № 4588;

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 07.03.2019 № 69 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПІСОК» спеціального дозволу на користування;

визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 22.03.2019 № 6329, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПІСОК» з метою видобування вапняків і пісків.

Ухвалою суду від 05 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року у задоволенні заяви керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави про поновлення строку звернення до суду з цим позовом відмовлено.

Визнано неповажними причини пропуску строку звернення керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави до суду з цим позовом.

Позовну заяву керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави, залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви керівникові Летичівської окружної прокуратури необхідно було усунути шляхом:

1) подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України)/або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущено;

2) надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали суду від 04 березня 2024 року керівником Летичівської окружної прокуратури подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Позивач зазначив, що причини пропуску звернення до адміністративного суду є поважними. Вказав на те, що до ознайомлення 13 жовтня 2023 року з документами, на підставі яких ТОВ «ЄВРОПІСОК» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами, Хмельницька обласна прокуратура та Летичівська окружна прокуратура не володіли інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням спірного спеціального дозволу.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позов залишено без розгляду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року залишено без змін.

04 червня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

17 червня 2024 року від ТОВ «ЄВРОПІСОК» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

19 червня 2024 року від Державної служби геології та надр України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

30 червня 2024 року від Державної комісії України по запасах корисних копалин, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ ТА ЇХ ОЦІНКА

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що вказані керівником Летичівської окружної прокуратури підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спеціальний дозвіл на користування надрами № 6329 надано ТОВ «ЄВРОПІСОК» 22.03.2019, доступ до реєстру спеціальних дозволів на користування надрами був відкритий до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну за відповідним посиланням.

Суди наголосили, що протоколи засідання колегії ДКЗ оприлюднювались на сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України» та перебували у вільному доступі до введення воєнного стану в Україні Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022.

Також оскаржуваний наказ Держгеонадра «Про надання спеціального дозволу на користування надрами» був опублікований на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень та Держгеонадра здійснювало оприлюднення виданого спеціального дозволу на користування надрами за відповідним посиланням.

З огляду на зазначене, суди дійшли висновку, що керівник Летичівської окружної прокуратури мав доступ до інформації щодо надання спеціального дозволу на користування надрами ще у 2019 році, відтак був обізнаний про факт отримання ТОВ «ЄВРОПІСОК» спеціального дозволу на користування надрами.

Також судами встановлено, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, введеним в дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами вжити додаткових заходів щодо виявлення розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.

Проте, за висновками судів попередніх інстанцій, своєчасного прокурорського реагування на Указ Президента України від 25.03.2021 № 122/2021 не відбулось.

За таких встановлених обставин, суди дійшли висновку про невжиття органами прокуратури невідкладної реакції після введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, що свідчить про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

Прокурор у касаційній скарзі стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме - статті 129 та 131-1 Конституції України, статті 23 та 24 Закону України «Про прокуратуру» та порушили норми процесуального права, зокрема статті 5, 8, 9, 53-54, 121-123, пункт 8 частини першої статті 240 та статтю 242 КАС України, що призвело, на думку скаржника, до необґрунтованих висновків суду про відсутність підстав для поновлення прокурору строку звернення до суду з цим позовом.

Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень про залишення позову без розгляду, не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 листопада 2021 року у справі № 826/9772/17, від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19 та від 5 липня 2023 року у справі № 380/15396/22.

Водночас скаржник зазначає, що прокурор не є учасником правовідносин з оформлення та надання дозволу на спеціальне користування надрами, а тому початок перебігу строку звернення до адміністративного суду має визначатися з дати ознайомлення працівником Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора 13.10.2023 з усіма матеріалами, що стали підставою видачі вказаного дозволу ТОВ «Європісок» (лист Державної служби геології та надр України від 07.11.2023 №6627/03-4/2-23).

На думку скаржника, лише при системній і детальній перевірці усіх документів, які стали підставою для видачі ТОВ «ЄВРОПІСОК» спецдозволу на користування надрами, прокурором 12.12.2023 (після надходження їх з Хмельницької обласної прокуратури) встановлено протиправність видачі вказаного спецдозволу, оскільки на момент державної реєстрації РДГВН у 2018 році за № У-18-361/1 у вказаного товариства був відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами.

Прокурор стверджує, що доказів на спростування зазначеної обставини відповідачами не надано та судами не встановлено.

ТОВ «ЄВРОПІСОК» у відзиві на касаційну скаргу наполягає на тому, що прокуратура знала про підстави, на яких було отримано спецдозвіл як мінімум в 2019 році і не вживала заходів для подачі позову.

Акцентує увагу на запитах Прокуратури Хмельницької області до Держгеонадра від 25.06.2019 № 05/1-241вих-19, від 12.08.2019 № 05/01-374 вих-19, Офісу Генерального прокурора до Держгеонадра від 01.06.2021 № 12/2-35вих-21.

Водночас зауважує, що 05.10.2023, до моменту ознайомлення 13.10.2023, Хмельницькою обласною прокуратурою до Державної комісії по запасах корисних копалин було направлено запит № 12-1447-23, в якому зазначено, що Хмельницькою обласною прокуратурою опрацьовується питання дотримання вимог екологічного законодавства при використанні надр на території області.

З огляду на зазначене зауважує, що прокуратура з 2019 року робила запити до Держгеонадра та інших органів з метою вивчення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді щодо правомірності надання ТОВ «ЄВРОПІСОК» у користування надр для видобутку корисних копалин.

Держгеонадра у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими та такими, що ухвалі із дотриманням завдань та принципів адміністративного судочинства.

Наполягає на тому, що позивач не наводив жодних причин пропуску строку звернення до суду, які були об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення чи пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

ДКЗ України у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що посилання органів прокуратури на ознайомлення 13 жовтня 2023 року з матеріалами, що стали підставою для видачі спеціального дозволу, не може вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Частинами другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно зі статтею 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії; процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка неминуче має настати.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це тривалість часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень розраховується з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20 та від 13 листопада 2024 року у справі № 560/22224/23.

Законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Водночас Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 820/1719/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 813/1211/17, від 16 вересня 2019 року у справі № 120/3403/20-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 815/5271/16, від 17 червня 2021 року у справі № 570/4516/19, від 17 лютого 2022 року у справі № 380/893/20, від 8 вересня 2022 року у справі № 380/1598/22, від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22 та від 4 липня 2023 року у справі № 620/4707/22.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди попередніх інстанцій зобов`язані були встановити:

1) момент виникнення у прокурора права на звернення з цим позовом до суду з урахуванням положень статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру»;

2) дату виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

З метою визначення моменту виникнення підстав звернення до суду прокурора у цій справі, колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

З цього приводу у Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

У Законі України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, в контексті предмету спору, протиправність дій та рішень держаних органів, яких прокурор визначив відповідачами, встановлюється повноважним судом. Прокурор лише ініціює розгляд справи в суді.

Суди попередніх інстанцій встановили, що наказ Держгеонадра від 07.03.2019 № 69 «Про надання спеціального дозволу на користування надрами» опублікований на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень у розділі архів наказів за 2019 рік.

За змістом цього наказу ТОВ «ЄВРОПІСОК» надається спеціальний дозвіл на користування надрами на видобування вапняків і пісків Ділянки № 1 Головчинецького родовища Хмельницької області на 20 років відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (далі також Порядок № 615), без проведення аукціону.

Спеціальний дозвіл на користування надрами № 6329 надано ТОВ «ЄВРОПІСОК» 22.03.2019, доступ до реєстру спеціальних дозволів на користування надрами був відкритий до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Водночас судами акцентовано увагу на тому, що протоколи засідання колегії ДКЗ оприлюднювались на сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України», перебували у вільному доступі до введення воєнного стану в Україні Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, оскаржуваний наказ Держгеонадра «Про надання спеціального дозволу на користування надрами» опублікований на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень, крім того, Держгеонадра здійснювало оприлюднення виданого спеціального дозволу на користування надрами, за посиланням: https://www.geo.gov.ua/wp-content/uploads/2019/03/-22.03.2019-%E2%84%96-6329.pdf.

Щодо дати початку перебігу строку звернення до суду між сторонами існують суттєві розбіжності.

У цій справі прокурор, звертаючись до суду з позовом, зазначив, що його право на звернення до суду виникло 13 жовтня 2023 року, а тому подання позову 27 грудня 2023 року здійснено у межах встановленого статтею 122 КАС України строку.

Відлік строку з цієї дати прокурор пов`язує з моментом отримання всіх матеріалів та документів, які стали підставою для видачі ТОВ «ЄВРОПІСОК» спецдозволу на користування надрами.

Так, прокурор стверджує, що перебіг строку починається з 13.10.2023 та пов`язує цей момент із ознайомленням працівниками спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора з усіма матеріалами та документами, які стали підставою для видачі ТОВ «ЄВРОПІСОК» спецдозволу на користування надрами.

Натомість відповідач - ТОВ «ЄВРОПІСОК» стверджує, що в 2019 році від Прокуратури Хмельницької області надходили запити від 25.06.2019 № 05/1-241вих-19 та від 12.08.2019 № 05/1-374 вих-19 до Держгеонадр, в яких зазначалося, що прокуратурою Хмельницької області проводиться вивчення щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді при наданні у користування надр для видобутку корисних копалин ТОВ «ЄВРОПІСОК».

З цих підстав ТОВ «ЄВРОПІСОК» стверджує, що з 2019 року прокуратура була обізнана про підстави звернення до суду.

Водночас Державна служба геології та надр України стверджує, що у 2021 році надходив запит Офісу Генерального прокурора № 12/2-35 ВИХ-21 до Держгеонадра, як реагування на Указ Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, яким затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України «Щодо стану справ у сфері надрокористування» від 19.03.2021, яким витребовувались документи щодо надання відповідних дозволів, зокрема щодо ТОВ «ЄВРОПІСОК».

Відповідачі наголошують та судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржені рішення були у встановленому порядку опубліковані на сайтах державних органів, про що, за висновками судів, позивач мав бути обізнаний.

Колегія суддів враховує, що позивачем не спростовано та фактично не заперечувалась інформація щодо опублікування на відповідному сайті оскаржених рішень, направлення запитів прокуратурою щодо отримання підстав надання дозволу, зокрема і на виконання Указу Президента України від 25.03.2021 № 122/2021.

Верховний Суд наголошує, що за приписами пункту 4 наказу Генерального прокурора України від 21 вересня 2018 року № 186 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» (чинний до 22.08.2020) органи прокуратури зобов`язані отримувати відомості про наявність підстав для застосування представницьких повноважень з, зокрема, публікації у засобах масової інформації, мережі Інтернет.

В подальшому наказом Офісу Генерального прокурора від 21 серпня 2020 року № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» (далі - Наказ № 389) розширено положенням «публічної інформації у формі відкритих даних».

Згідно із підпунктом 8.2 Наказу № 389 керівникам підрозділів представництва в суді та інших структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції, керівникам окружних прокуратур, їхнім першим заступникам і заступникам необхідно контролювати своєчасність здійснення моніторингу та прийняття обґрунтованих рішень щодо застосування представницьких повноважень за встановленими фактами порушень інтересів держави.

За такого правового регулювання, твердження прокурора, що моментом відліку строку звернення до суду є момент отримання всіх матеріалів та документів, які стали підставою для видачі ТОВ «ЄВРОПІСОК» спецдозволу, є хибним та питання кількості і якості документів, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення є оціночним, відповідно не є чітким та зрозумілим, а відтак цей довід скаржника оцінюється Верховним Судом критично.

Також керівник Летичівської окружної прокуратури у позовній заяві покликався на рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. Вказане Рішення введено в дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021.

Проте «прокурорське реагування», як вбачається з заяви, розпочато лише у грудні 2023 року.

За приписами частини 4 статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Відтак, незважаючи на формулювання у вищезазначеному рішенні Ради національної безпеки і оборони України вимоги вжиття додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування з використанням слова «рекомендувати», зважаючи на норми частиною 4 статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» органи прокуратури зобов`язані були своєчасно зреагувати на таке рішення та вжити відповідні заходи.

Проте органи прокуратури лише наприкінці 2023 року вирішили вжити заходів щодо виявлення можливих порушень інтересів держави та стати на їх захист, при тому, що доступ, зокрема, до протоколу ДКЗ та наказу Держгеонадра був відкритим з 2019 року.

Отже, судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги відсутність доказів невідкладної реакції органів прокуратури після введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року Указом Президента України від 25 березня 2021 року № 122/2021, стосовно вжиття додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду у межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації прокурором свого права на звернення до суду з метою представництва інтересів держави у суді.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що звернувшись із позовом до суду 27 грудня 2023 року в інтересах держави, прокурор пропустив строк звернення до суду з неповажних причин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.

Також у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень (прокурора) відлік строку для звернення до суду цей Кодекс пов`язує з виникненням підстав, що надають йому право на таке звернення. Водночас строки покликані забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів визначеності, і сторонам слід очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Враховуючи викладене вище, початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб`єктів, які мають намір та право оскаржувати рішення суду, та не пов`язується із відповідними функціями та компетенцією суб`єкта, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі №380/8650/22.

Також Суд вважає застосовним до цих правовідносин висновок, сформований у постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 340/3868/23, в якій Верховний Суд зазначив, що регулярні звернення прокурора з метою витребування документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом. Це призвело б до постійного стану невизначеності у публічно-правових відносинах та порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

Щодо посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 листопада 2021 року у справі № 826/9772/17, від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19 та від 5 липня 2023 року у справі № 380/15396/22, колегія суддів зазначає таке.

Зокрема, у справі № 826/9772/17 прокурор звернувся з позовом до Державного агентства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Хмельницькій області, Державного управління охорони навколишнього середовища в Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати погодження Товариству режиму рибогосподарської експлуатації.

Отже, обставини справи № 826/9772/17 не є релевантними до тих, що мають місце у справі, що переглядається, а тому Суд не приймає до уваги посилання прокурора на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 826/9772/17.

Що стосується постанови Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19, то, як вбачається з її змісту, хоча обставини цієї справи та справи, що розглядається, є подібними, проте у справі № 240/3379/19 суди розглянули справу по суті, а Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у касаційному порядку, не висловлював правових висновків щодо додержання прокурором строків звернення до суду, а лише зазначив, що ухвалою суду першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин, поновлено строк на звернення до суду та скаржником протягом розгляду справи не надані докази на їхнє спростування.

З огляду на таке, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19.

Водночас, у постанові від 5 липня 2023 року у справі № 380/15396/22 Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно з яким у випадку звернення прокурора з позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України (для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення відповідних підстав) слід застосовувати з урахуванням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; крім того лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Отже, наведені висновки стосувалися правовідносин, в яких прокурор здійснює представництво інтересів держави у порядку визначеному статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» у разі наявності державного органу, який не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних законних інтересів держави, що вимагає від прокурора попереднього звернення до такого органу.

З огляду на таке, до спірних правовідносин не є застосовними правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 листопада 2021 року у справі № 826/9772/17, від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19 та від 5 липня 2023 року у справі № 380/15396/22.

Таким чином, враховуючи те, що прокурор пропустив встановлений законом строк звернення до суду та будь-яких переконливих обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами скаржником не наведено та не доведено, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У них також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Інші доводи касаційної скарги не приймаються Судом до уваги з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про недотримання прокурором під час звернення до суду встановленого статтею 122 КАС України тримісячного строку або того, що пропуск цього строку стався з поважних причин.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не скасовуються, оскільки суди ухвалили судові рішення при дотриманні норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 122, 123, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 560/165/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

Я.О. Берназюк

О.П. Стародуб