Постанова

від 04.03.2025 по справі 320/14498/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року

м. Київ

справа № 320/14498/24

касаційне провадження № К/990/42126/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» (далі - Товариство) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді - Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

01.04.2024 Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.12.2023 № 0813810707 і № 00818200702.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 10.06.2024 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.12.2023 № 0813810707 і № 00818200702.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 34.09.2024 рішення суду першої інстанції скасував і залишив позов без розгляду.

Рішення суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду обґрунтоване тим, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відкриття провадження за позовною заявою Товариства, зареєстрованою за № 320/14498/24, оскільки: 18.03.2024 Київським окружним адміністративним судом було відкрите провадження у справі № 320/11725/24 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; клопотання Товариства про залишення позову без розгляду у рамках справи № 320/11725/24 було вирішене Київським окружним адміністративним судом лише 16.09.2025; про зловживання з боку Товариства суддю було повідомлено Управлінням у заяві про залишення позову без розгляду, яка була подана до суду 15.05.2024, проте таке клопотання було залишене судом без належної уваги, а оцінку доводам відповідача наведено лише у рішенні суду; ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 було відкрите провадження у справі № 320/14498/24 та призначено підготовче засідання на 29.05.2024, тоді як на дату відкриття провадження у справі позивачем не було виконано вимоги ухвалу суду про залишення позову без руху, оскільки доказом сплати судового збору є квитанція № 0.0.3677114992 від 31.05.2024.

Товариство оскаржило зазначене рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що: подання одного позову двома способами( через канцелярію суду та засобами поштового зв`язку) Товариством не заперечується та було зумовлене необхідністю оперативного реагування, оскільки невчасне подання позову могло призвести до того, що величезна сума грошових зобов`язань набула статусу узгодженої, при цьому, позивачем не заперечується той факт, що таке подання призвело до технічної помилки, але така помилка жодним чином не свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами; виходячи з процесуальної доцільності та необхідності усунення негативного впливу помилки, що сталася, Товариство вирішило подати заяву про залишення позову без розгляду саме по справі № 320/11725/24, яка була відкрита першою, оскільки найближче судове засідання було призначене на 23.04.2024 саме у справі № 320/11725/24, з урахуванням того, що рішення за результатом розгляду поданої Товариством заяви у справі № 320/11725/24 про залишення позову без розгляду було прийняте зі значним спливом часу, що додатково свідчить про певні складнощі у роботі Київського окружного адміністративного суду; відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України подання позову різними доступними способами не є порушенням процесуальних прав, оскільки законодавством допускається використання різних форм подання документів для забезпечення доступу до правосуддя; позивач не мав на меті створювати перешкоди для правосуддя та для затягування процесу, не вчиняв жодних дій, метою яких була маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, а навпаки позивач був зацікавлений у найшвидшому поданні позовної заяви та в судовому захисті його прав від незаконних та протиправних рішень контролюючого органу; при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції взагалі не встановив та не дослідив дії позивача задля визначення їх такими, що підпадають під термін «зловживання процесуальними правами»; порушення норм процесуального права можу бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого у даній справі судом апеляційної інстанції встановлено не було, що відповідає правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 у справі № 800/358/17; суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови зобов`язаний був оцінити наслідки процесуальних порушень із врахуванням предмету спору, зокрема, його значущості та фінансових наслідків для Товариства.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 зазначену справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Желтобрюх І.Л., судді - Блажівська Н.Є., Білоус О.В.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.11.2024 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін з підстав того, що: Товариство замовчуєте, що ним було подано чотири позовних заяви, одну з яких подано через канцелярію суду першої інстанції, а інші три - засобами поштового зв`язку, докази чого містяться у матеріалах справи та надані самим позивачем разом із документом, який має назву «Заперечення на заяву Управління про залишення позовної заяви без розгляду та про застосування заходів процесуального примусу від 13.05.2024»; ситуація, яку позивач називає «технічна помилка» виникла виключно через неправомірні дії Товариства, які спрямовані на відкриття «паралельної» справи № 320/14498/54, з урахуванням того, що сам позивач зазначає, що Товариство вирішило, яке провадження має залишатися, що свідчить не те, що про намір, а про вибір Товариством необхідного судді між двома, що підтверджується цитуванням із касаційної скарги Товариства; у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебували справи № 320/11725/24 (провадження у якій відкрито 18.03.2024) та № 320/14498/24 (провадження у якій відкрито 03.05.2024), які містили ідентичні вимоги, тоді як судом першої інстанції були проігноровані вимоги пункту 4 частини першої статті 170 КАС України; відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.12.2023 у справі № 520/7339/2020, перевірити наявність або відсутність аналогічного (подібного, тотожного) позову і його повернення або відмова у відкритті провадження у справі є імперативним (безальтернативним) обов`язком суду; провадження у даній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом, оскільки надана Товариством квитанція про сплату судового збору датована 31.05.2024; приписи пункту 10 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативними і не передбачають виключень та умов, за яких такі підстави для залишення позовної заяви без розгляду не можуть бути застосовані.

18.12.2024 Управління подало заяву про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки підставами для касаційного скарження рішення суду апеляційної інстанції Товариство визначило пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, тоді як жодна із постанов Верховного Суду, вказаних скаржником, не є подібною до правовідносин, які виникли у даній справі. Крім того, Управління зазначило, що Товариство в касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції не мав підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, тоді як суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та залишив позовну заяву без розгляду на підставі статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.01.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні на 22.01.2025.

15.01.2025 Товариство подало заперечення на заяву Управління про закриття касаційного провадження з підстав того, що в чотирьох зазначених скаржником справах Верховним Судом вирішувалося питання про наявність чи відсутність зловживання певними особами своїми процесуальними правами та відповідності їх конкретних дій завданню адміністративного судочинства, що регулюються статтями 2, 45 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вирішення цих питань є принциповим і фактично подібним до обставин цієї справи, що розглядається. Також, Товариство вказало, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови застосував саме статтю 317 Кодексу адміністративного судочинства України, а не статтю 319 цього Кодексу, про що помилково стверджує Управління.

22.01.2025 Товариство подало до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи, які були задоволені судом згідно протокольної ухвали, занесеної до протоколу судового засідання від 22.01.2025 № 3934011, розгляд справи був відкладений на 29.01.2025.

27.01.2025 Управління надіслало до Верховного Суду заяву про долучення додаткових пояснень, у яких наголошує на тому, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм, що неодноразово підтверджувала Велика Палата Верховного суду у своїх рішеннях. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Разом з цим, зміст правовідносин у даній справі є іншим, ніж той, що у постановах Верховного Суду, на які посилається позивач як на підставу касаційного оскарження, які ніби-то не враховані судом апеляційної інстанції.

28.01.2025 та 29.01.2025 Товариство подало до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.01.2025 задовольнив заяви суддів Желтобрюх І.Л., Блажівської Н.Є. та Білоуса О.В. про самовідвід та передав дану справу до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025 зазначену справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Бившева Л.І., судді - Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.02.2025 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 10.02.2025.

10.02.2025 Управління надіслало до Верховного Суду заяву про призначення касаційного розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суд, дослідивши наявні у справі матеріали, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В свою чергу, положеннями частини третьої статті 341 КАС України встановлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Верховний Суд зазначає, що встановлюючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наступним обставинам.

Згідно з частиною першою статті 32 КАС України усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І. ухвалою від 11.04.2024 позовну заяву Товариства залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 160, 161 КАС України та встановив позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.

25.04.2024 Товариство надіслало до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додало платіжну інструкцію від 11.03.2024 №3061 про сплату судового збору у розмірі 30280,00 грн.

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І. ухвалою від 03.05.2024 відкрив провадження у даній справі та призначив підготовче засіданні на 29.05.2024.

13.05.2024 Управління подало до суду першої інстанції заяви про залишення позовної заяви Товариства без розгляду та про застосування заходів процесуального примусу.

27.05.2024 Товариство подало до суду першої інстанції заперечення на заяву Управління про залишення позовної заяви Товариства без розгляду та про застосування заходів процесуального примусу.

29.05.2024 у розгляді справи судом першої інстанції було оголошено перерву до 03.06.2024.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи протоколу судового засідання від 03.06.2024 б/н (який відсутній у підсистемі відеоконференцзв`язку (ВКЗ)), розгляд справи, призначений на 03.06.2024, було відкладено на 10.06.2024.

При цьому, Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І. постановив ухвалу від 03.06.2024, згідно якої закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.06.2024.

07.06.2024 Управління подало до суду першої інстанції заяву про повернення до стадії підготовчого провадження з підстав не вирішення Київським окружним адміністративним судом у судових засіданнях 13.05.2024 та 03.06.2024 заяви відповідача про залишення позовної заяви Товариства без розгляду та про застосування заходів процесуального примусу.

Крім того, 07.06.2024 Управління подало до суду заяву про відвід судді Балаклицького А.І. від розгляду даної справи на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.

Частиною третьою статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Положеннями частин першої - третьої статті 39 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

Згідно з вимогами частин першої - четвертої, восьмої, одинадцятої статті 40 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов`язаних із подальшим процесуальним рухом справи. За результатами розгляду заяви, поданої у строки, встановлені частиною третьою статті 39 КАС України, суд може постановити ухвалу або про її задоволення, або про відмову у задоволенні. У разі подання такої заяви з порушенням процесуальних строків, або повторно з підстав заявлених раніше, вона має бути залишена без розгляду.

При цьому, відповідно до вимог статті 40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Однак, в порушення зазначених вимог КАС України заява Управління про відвід судді Балаклицького А.І., отримана судом першої інстанції 07.06.2024, не була розглянута в судовому засіданні 10.06.2024, оскільки матеріали справи письмової ухвали, постановленої за результатом розгляду такої заяви, не містять.

Після одержання 07.06.2024 заяви Управління про відвід судді Балаклицького А.І. Відділ документального забезпечення і контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду мав достатньо часу для передачі вказаної заяви судді Балаклицькому А.І. до початку судового засідання 10.06.2024.

Матеріали справи містять акт, складений службовими особами Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду про те, що заява Управління про відвід судді Балаклицького А.І. надійшла до Київського окружного адміністративного суду 07.06.2024, проте у зв`язку з надмірним навантаженням була зареєстрована 10.06.2024.

Однак вказаний акт, складений службовими особами Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду, не свідчить про дотримання судом передбаченого статтею 40 КАС України порядку вирішення заявленого відводу, з урахуванням того, що про наявність цієї заяви суду першої інстанції було відомо до ухвалення рішення по суті спору, що підтверджується відтворенням аудіозапису судового засіданні та протоколом судового засідання № 2978196 від 10.06.2024, у якому вказано про те, що о 11:07 год. суддею Балаклицьким А.І. у задоволенні відводу було відмовлено.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium).

Наведене вище дає підстави для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що суд першої інстанції до вирішення заяви про відвід не відповідає вимогам «незалежного та неупередженого суду, встановленого законом» й, відповідно, не може вирішувати жодне процесуальне питання, крім вирішення заявленого відводу.

За приписами пункту 1 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

За таких обставин, не надаючи оцінки доводам та вимогам касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у даній справі, з урахуванням вимог пункту 1 частини третьої статті 353 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо заяви Управління про закриття касаційного провадження у справі, Верховний Суд вказує, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на викладені вище обставини.

Стосовно заяви Управління про призначення касаційного розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін, Верховний Суд зазначає, що така заява не підлягає задоволенню, оскільки була подана відповідачем після призначення справи до розгляду порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а також зважаючи на те, що Верховний Суд не надавав оцінки доводам та вимогам касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у даній справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, п.1 ч.3 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 скасувати, а справу направити на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова