Рішення

від 06.03.2025 по справі 465/6541/22

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 465/6541/22

Провадження 2/465/643/25

РІШЕННЯ

Іменем України

06.03.2025 року м. Львів

Франківський районний суд міста Львова у складі:

головуючої судді Мигаль Г.П., при секретарі судового засідання Титикайлу І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу №106 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Житлово-будівельний кооператив №106 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за сплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території розмірі розмірі 12 955 грн 80 коп (за утримання будинку та прибудинкової території 12 498,23 грн., центральне опалення -457,57 грн.) та процесуальні витрати.

Представником позивача 20.02.2023 року подано заява про збільшення позовних вимог, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за сплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 16 271 грн 91 коп та судові витрати. Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до витягу з протоколу від 22.04.2021 року загальних зборів членів ЖБК №106, встановлений тариф-членські внески на утримання будинку та прибудинкових територій з 01.07.2021 року у розмірі 6,99 грн. за 1 кв.м загальної площі, для мешканців та 2 поверхів 5,97 грн. Попередній тариф-членські внески на утримання будинку та прибудинкової території діяли згідно з витягом протоколу від 02.05.2019 року та становили 5.82 грн. за 1 кв.м. загальної площі та 4,97 грн. з 1 кв.м. загальної площі для мешканців 1 та 2 поверхів. У травні 2018 року збільшились щомісячні внески членів ЖБК для забезпечення витрат ЖБК пов`язаних із здійсненням Заходів і отриманням та обслуговуванням кредиту, з липня по жовтень 2018 року по 351,00грн/місяць для 2 (дво)- кімнатних квартир, 482,00грн/місяць 3(три) -кімнатні квартири. З листопада місяця 2018 року в розмірі 5,00грн. у розрахунку на 1 (один) метр квадратний приміщень, що належить члену ЖБК. Відповідно до відомості про нарахування та оплату за утримання будинку по особовому рахунку НОМЕР_1 , а саме кв. АДРЕСА_1 , оплата здійснювалась відповідачами за нарахуванням по утриманню будинку та прибудинкової території та за отримання кредиту та його обслуговування на власний розсуд різними сумами. У зв`язку із неналежним невиконанням відповідачами своїх обов`язків щодо плати коштів за комунальні послуги виникла заборгованість у розмірі 12 955 гри 80 коп. (за утримання будинку та прибудинкової території - 12 498,23 грн., центральне опалення - 457,57 грн.). Позивач звернувся до відповідачів із досудовою вимогою №33-12 від 10.12.2021 року про сплату заборгованості. Відповідачі не реагували на неї. Позивач звернувся в суд в грудні 2021 року із заявою про видачу судового наказу по стягнення даної заборгованості. Проте, ухвалою Франківсього районного суду м. Львова від 24.06.2022 року судовий наказ скасовано. Станом на день подачі позову та розгляду справи по суті минуло більше року, тому станом на 31.12.2022 року заборгованість за внески на утримання будинку та прибудинкової території становить 16 271,91 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.12.2022 року відкрито провадження у справі.

Відповідачка на адресу суду подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує частково з огляду на таке. Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, яка нарахована станом на 1 січня 2018 року у розмірі 3991,38 грн., в період з січня 2018 року по листопад 2021 року у розмірі 1057,24 грн., разом: 3991,38 +1057,24= 5048,62 грн., та заборгованість про нарахування за опалення протягом 2014 року у розмірі 457,57 грн. не підлягають задоволенню (разом : 5048,62+457,57 = 5508,19 грн.), оскільки строк давності по заявлених вимогах закінчився до пред`явлення позову. Додала, що позивач лише в грудні 2021 року звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості у розмірі 12 955 грн. 80 коп. Що стосується оплати за обслуговування кредиту в період з липня 2018 року по листопад 2018 року, то відповідачами частково були здійснені оплати за обслуговування кредиту в сумі 1054,5 грн. В період з грудня 2018 року по листопад 2021 року відповідачі частково сплачували внески на утримання будинку, прибудинкової території та плату за обслуговування кредиту на утеплення будинку, про що свідчать квитанції про оплату. Вважає, що сума , яка підлягає відповідачами до сплати становить 6014,00 грн.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що твердження відповідачки про застосування строку позовної давності є безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до розрахунку нарахувань, строк позовної давності за спірний період неодноразово переривався, так як позивач звертався в суд для примусового стягнення, та відповідачами були здійсненні оплати та вчинено дії для отримання допомоги від держави на сплату ЖКГ (пільги). З огляду на зазначене, просить позов задоволити в повному обсязі.

Відповідачами подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначають, що заборгованість у розмірі, заявленому позивачем в позовній заяві не визнають, вважають таку безпідставною. Покликаються на те, що позовна заява подана з порушенням строку позовної давності, оскільки вимоги про стягнення заборгованості, нарахованої з 01 січня 2010 року до 01 грудня 2019 року, не підлягають задоволенню, у зв`язку зі спливом трьохрічного строку позовної давності. Додали, що на момент звернення до суду 04 листопада 2022 року у позовній заяві зазначається, що у відповідачів, існує заборгованість станом на 01 грудня 2021 року у розмірі 12955,80 грн. Станом на 01 грудня 2019 року відповідно до довідки, наданої позивачем до відповіді на відзив, заборгованість відповідачів становила 9852,93 грн. за утримання будинку та прибудинкової території та 457,57 за центральне опалення. Вказані суми заборгованості не підлягають задоволенню, оскільки строк позовної давності по заявлених вимогах сплив. А тому вважають, що різниця заборгованості, яка б підлягала до сплати відповідачами, становить 2645,30 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в межах збільшених позовних вимог в повному обсязі, просила задоволити з підстав, зазначених у позові. Пояснила, що просять стягнути заборгованість з 01.01.2018 року по 31.12.2022 року. Крім того подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її представник щодо задоволення позовних вимог заперечили частково, з підстав, зазначених у відзиві. Відповідачка додатково пояснила, що позов визнає в сумі 2645 грн, щодо решти вимог просила застосувати строк позовної давності за період з січня 2010 року по грудень 2018 року. Крім того подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі. Пояснив, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 не проживає, а лише прописаний, в зазначеній квартирі проживає його мама ОСОБА_1 , яка сплачує за комунальні послуги. ОСОБА_3 проживає в с.Солонка зі своєю сім`єю.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачі з 1985 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , що вбачається з довідки ЖБК №108 від 04.11.2022 року за №21-11.

Згідно з вказаною довідкою власником квартири є ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ЖБК №108 зареєстровано 05.06.1975 року, з цього періоду позивач здійснює комплексне обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з витягом з протоколу №1 від 22.04.2021 року загальних зборів членів ЖБК №106, встановлений тариф-членські внески на утримання будинку та прибудинкових територій з 01.07.2021 року у розмірі 6,99 грн. за 1 і в.м. загальної площі, для мешканців та 2 поверхів 5,97 грн.

З огляду на пояснення відповідача ОСОБА_2 , що він не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , власником квартири є ОСОБА_1 , доказів щодо укладення договору між власником та ОСОБА_2 не надано, суд доходить до висновку, що належним відповідачем та споживачем послуг, що надаються ЖБК №106 є ОСОБА_1

ЖБК № НОМЕР_2 в своїй діяльності керується житловим кодексом України.Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Статутом житлово-будівельного кооперативу №106, затвердженим протоколом №12 від 14.12.2016 року.

Відповідно до п.п. 8.2 Статуту ЖБК №106, члени Кооперативу зобов`язанні у встановлений строк вносити внески передбаченні Статутом та іншими документами Кооперативу, затверджені відповідними органами у встановленому порядку, брати участь у витратах на утримання, ремонт та експлуатацію майна загального користування.

Згідно з ч.1ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»визначені права та обов`язки споживачів.

Так, правом споживача є одержання вчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами укладених договорів, а обов`язком оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, а також укладення договорів про надання житлово- комунальних послугу порядку і випадках, визначених законом.

При цьому, обов`язком виконавця є забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово- комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

З метою надання послуг щодо належного утримання будинку по АДРЕСА_5 уклало ряд договорів.

Відповідно до підрядного договору № 19 від 04.01.2022 року ЖБК № 106 знаходиться на обслуговуванні ПП «Шиф-Ліфт», яке приймає на себе організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і диспетчерських систем ЖБК № 106, а ЖБК № 106, як замовник послуг зобов`язується оплачувати місячну оплату проведених робіт, яка складає 3900,00 грн.

Згідно з Додатковою угодою від 01.09.2019 року №Б/Н до Договору №133/2014-ТПВ від 01.02.2014 року ТзОВ «ЕКОВЕЙ ВЕЙСТ МЕНЕДЖМЕНТ» надає ЖБК №106 послуги з вивезення твердих побутових відходів.

Відповідно до Договору №30/01 від 04.01.2022 року про надання послуг з оброблення даних ФОП ОСОБА_4 надає ЖБК № 106 послуги з оброблення даних, зокрема щодо нарахування плати на утримання будинків і комунальні послуги на підставі рахунків та відповідно до чинного законодавства і рішень органів місцевого самоврядування; нарахування пільг та розрахунок для субсидій на житлово-комунальні послуги, друк відповідних звітних форм; підготовки даних в електронному вигляді.

Відповідно до договору № 69239 від 23.03.2007 року, між ВАТ «Львівобленерго» та ЖБК № 106 укладено угоду, згідно умов якої ВАТ «Львівобленерго» як постачальник зобов`язалося надавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а ЖБК № 106, як споживач зобов`язалося оплачувати постачальнику вартість використаної електричної енергії, згідно встановленого тарифу та показника лічильника.

Згідно з Додатковою угодою № 1 про внесення змін до Договору № 11/02/2018 від 01.02.18р. про аварійне обслуговування систем центрального опалення, каналізації, гарячого та холодного водопостачання внутрішніх будинкових електромереж, електрощитових, та систем внутрішнього освітлення, Львівське комунальне ремонтно-аварійне підприємство надає ЖБК № 106 послуги щодо аварійного обслуговування систем центрального опалення, каналізації, гарячого та холодного водопостачання внутрішніх будинкових електромереж, електрощитових, та систем внутрішнього освітлення, на суму 1902,68 грн щомісячно починаючи з 01.07.2022 року по 31.12.2022 року.

Відповідно до Договору №04/12 від 01.12.2019 року ФОП ОСОБА_5 надано ЖБК № 106 послуги з ремонтних робіт з 01.12.2019 по 31.12.2019 року.

Згідно з Договором №01/08 від 01.08.2021 року ФОП ОСОБА_6 надано ЖБК № 106 послуги з монтажу парапетів та часткового ремонту фасаду будинку.

Відповідно до Договору від 01.10.2019 року ФОП ОСОБА_7 надано ЖБК № 106 послуги з зрізання дерева.

Згідно з Договором №19/08 від 01.06.2022 року ФОП ОСОБА_8 надано ЖБК № 106 послуги з промивки та гідравлічного випробування системи центрального опалення в житловому будинку по АДРЕСА_4 на суму 13000,00 грн.

Відповідно до Договору №01 від 02.11.2020 року ФОП ОСОБА_8 надано ЖБК № 106 послуги з поточного ремонту системи центрального опалення.

Відповідачка регулярно користувалась послугами з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій та послугами центрального опалення, у повному обсязі, проте оплату не проводила, що стверджується довідкою з нарахування та оплату за утримання будинку по квартирі АДРЕСА_1 , виданою головою правління ЖБК №106 Грицько Н.І.

Згідно з ч.1ст.509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно дост.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Докази щодо звернення відповідача в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово- комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послугу повному обсязі.

Вказаний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2018 року у цивільній справі 638/11034/15-ц, про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово- комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Як вбачається з довідки з нарахування та оплату за утримання будинку по квартирі АДРЕСА_1 , виданої головою правління ЖБК №106 Грицько Н.І., сума боргу відповідачів за надані житлово-комунальні послуги, станом на 12.2022 становить 12280,53 грн. (нарахувано в сумі 18749,24 грн + інші нарахування в сумі 8607 грн - пільга в сумі 3334,68 - сплачена сума 11741,03 грн), заборгованість за послуги з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій.

Розрахунки надані суду позивачем, за своєю суттю не викликають у суду сумнівів у їх достовірності. Недоліків при обрахунку сум боргу відповідачем не спростовано та не оскаржено відповідно до чинного законодавства.

Відповідач не подав до суду доказів та будь-яких претензій щодо неналежної якості наданих послуг, як і не довів фактів невиконання позивачем обов`язку з надання вищевказаних послуг.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Беручи до уваги усі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, та той факт, що позивач проводив нарахування за послуги з централізованого опалення відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновків, що сума заборгованості за спожиті комунальні послуги за період з 01.01.2010 по 31.12.2022 на загальну суму у розмірі 12280,53 грн. знайшла своє підтвердження під час розгляду справи.

В той же час, відповідачами заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до заявлених позовних вимог.

Відповідно до положеньст. 256 ЦК Україниправо особи на звернення до суду за захистом свого цивільного права або інтересу може бути реалізоване протягом визначеного законом строку (в межах позовної давності).

Відповідно до ч. 3ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому відповідно ч. 4 такої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, водночас ч. 5 даної статті передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Статтею 257 ЦК Українивизначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1ст. 258 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому, згідно з ч. 4ст. 267 ЦПК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас відповідно до ч. 5 даної статті Кодексу якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Зокрема як вже зазначалось вище, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що виникла за період з 01.01.2018 по 31.21.2022, однак позов поданий до суду лише 04.11.2022.

Згідно з ч.ч. 2, 3ст. 264 ЦК Українипозовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. При цьому відповідно до частини першої статті 160 ЦПК Українита пункту 3 частини першоїстатті 161 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 7 липня 2020 року у справі №712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19) дійшла до висновку, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, з врахуванням наведеного вище вбачається, що звернення позивача ЖБК №106 з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості не свідчить про переривання позовної давності.

Позивач звернувся з позовом 04.11.2022 про стягнення заборгованості за період з 01.01.2018 по 31.12.2022 року.

Разом із тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українив редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину. (набрання чинності з 02.04.2020 року).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 07.09.2022 (справа № 679/1136/21, провадження № 61- 5238св22), виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, підлягає застосуванню.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 про відмінуна всійтериторії Україникарантину,встановленого зметою запобіганняпоширенню натериторії Українигострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2 з01.07.2023року в скасований карантин.

Отже, до вимог позивача строк позовної давності до яких не сплив на час початку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто станом на березень 2020 року, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності, а тому ЖБК №106 в межах строку позовної давності має право на стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення, спожиті за період з 01.01.2018 по 31.12.2022.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновків, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з довідкою з нарахування та оплату за утримання будинку по квартирі АДРЕСА_1 , виданою головою правління ЖБК №106 Грицько Н.І. в межах заявлених позовних вимог за період з 01.01.2018р. по 31.12.2022р., про що зазначила представник позовача в судовому засіданні, в сумі 12280,53 грн. (нарахування в сумі 18749,24 грн + інші нарахування в сумі 8607 грн - пільга в сумі 3334,68 - сплачена сума 11741,03 грн = 12280 грн.) зі ОСОБА_1 , яка є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 позов задоволенню не підлягає, оскільки він не є власником квартири, там не проживає, комунальними послугами не користується, договір між власинцею квартири та ОСОБА_2 про оплату за комунальні послуги між ними не укладався. З огляду на зазначене позов підлягає частковому задоволеню в сумі 12280грн. щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача за період з 01.01.2018 по 31.12.2022. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Суд ухвалюючи рішення, також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04); згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, астаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, а також зазначені у поясненнях в судових засіданнях, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Між позивачем ЖБК № 106 та АО «Ерудит права» укладено договір про надання правової допомоги №12-2021-03 від 17.12.2021 року.

Відповідно до актів наданих послуг № 37 від 19.10.2022, №6 від 28.02.2023 року, № 54 від 16.11.2023 року та №2 від 31.01.2024 року загальна вартість послуг, наданих адвокатом на підставі Договору про надання правової допомоги становить 8192,00 грн.

Представником позивача підтверджено обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, N 33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, N 37246/04).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд враховує критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи доуваги незначнускладність справи,виконані адвокатомроботи (наданіпослуги),час,витрачений адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг),обсяг наданихпослуг тавиконаних робіт,предмет спору, часткове задоволення позовних вимог, суд доходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ЖБК №106 необхідно стягнути судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, які суд вважає розумними та обґрунтованими.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2025,91 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Житлово-будівельного кооперативу №106 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу №82 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 12280 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят гривень) грн 53 копійок за період з 01.01.2018р. пол 31.12.2022р.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу №82 судові витрати у виді судового збору в розмірі 2025 гривень 91 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу №82 витрат на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Житлово-будівельний кооператив №82, код ЄДРПОУ 20850166, місцезнаходження: 79060, м. Львів, вул. Пулюя, 13.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_6 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_6 .

Повне рішення виготовлено 06 березня 2025 року

Головуючий суддя Мигаль Г.П.