Рішення

від 28.02.2025 по справі 953/674/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/674/25

н/п 2-а/953/77/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючої судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Максимовської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, треті особи поліцейський сектор поліцейської діяльності №1 (смт Краснокутськ) Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капрал поліції Рудь Тетяна Володимирівна, поліцейський сектор поліцейської діяльності №1 (смт Краснокутськ) Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Цебинога Павло Сергійович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, шляхом подання його в системі «Електронний суд», до відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області, треті особи поліцейський сектор поліцейської діяльності №1 (смт Краснокутськ) Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капрал поліції Рудь Тетяна Володимирівна, поліцейський сектор поліцейської діяльності №1 (смт Краснокутськ) Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Цебинога Павло Сергійович, яким просить скасувати постанову капрала поліції поліцейського сектору поліцейської діяльності №1 (смт Краснокутськ) Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Рудь Т.В. серії ЕНА №3878992 від 17.01.2025 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 121-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1190 грн., а провадження у справі закрити.

В обґрунтування поданого позову зазначає, що з оскаржуваною постановою не згодна, оскільки 17.01.2025 о 17:26 не порушувала вимог п.2.9 «в» ПДР та, відповідно, не вчиняла адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, оскільки в цей час, керуючи автомобілем по смт Краснокутськ по вул. Героїв Краснокутщини, 3, ОСОБА_1 рухалась з освітленим заднім державним номерним знаком в темну пору доби. Матеріали справи не містять доказів протилежного. Так, перед виїздом зі свого тимчасового мешкання ( АДРЕСА_1 ), задній номерний знак в автомобілі позивача освітлювався, несправності такого остання не помічала, про це їй стало відомо лише після зупинки працівниками поліції транспортного засобу під її керуванням. Позивач також зазначила, що пояснювала працівникам поліції про те, що згорання лампочки могло статися під час руху транспортного засобу у зв`язку з чим, ОСОБА_1 необхідно доїхати до місця ремонту з метою усунення несправності. На думку позивача, в зазначеній ситуації працівник поліції у відповідності до вимог ПДР мав би запропонувати усунути недоліки на місці зупинки чи запропонувати супроводити ОСОБА_1 до найближчої станції технічного обслуговування чи додому для заміни непрацюючих ламп підвіски заднього номерного знаку, а не безпідставно виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. У зв`язку з викладеним вбачається, що позивач не вчиняла жодних дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку. Окрім того, капрал поліції ОСОБА_3 не роз`яснила позивачу права на захист при розгляді нею адміністративної справи на місці зупинки, в задоволенні клопотання позивача про реалізацію права на захист і виклик адвоката відмовила. Крім того, поведінка ОСОБА_3 була агресивною по відношенню до позивача. Разом з інспектором поліції Рудь Т.В. був її колега ОСОБА_4 , який бездіяв відносно порушення прав позивача.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача Головного управління національної поліції в Харківській області, у поданому 25.02.2025 в системі «Електронний суд» відзиві проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що оскаржувана постанова складена відповідно до законодавства. Поліцейський діяв правомірно, в межах діючого законодавства, а тому підстав для скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не вбачається. У позовній заяві позивач не заперечує факту, що освітлення заднього номерного знаку не працювало. ГУНП в Харківській області вважає, що не можна погодитись з твердженням позивача, що освітлення вийшло з ладу саме в дорозі, у зв`язку з чим відсутній умисел чи необережність, оскільки саме на водія покладений обов`язок стежити за технічним станом транспортного засобу в дорозі. Згідно відповіді начальника СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 21.02.2025 №979вс/49/01/84-24, оскільки строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб, надання відеозапису події адміністративного правопорушення, яке трапилось 17.01.2025 неможливо. Матеріали справи по адміністративному правопорушенню на даний час надіслані до Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області східного міжрегіонального управління міністерства юстиції для примусового виконання у порядку ст. 308 КУпАП. Окрім того, у відзиві відповідача зазначено, що пунктом 31.5 ПДР України передбачено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у п. 31.4 Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог п.9.9 і 9.11 цих Правил. Разом з тим, така несправність, як неосвітлений номерний знак не входить у перелік несправностей, зазначених у пункті 31.3 ПДР України.

26.02.2025 позивач надала до суду відповідь на вищевказаний відзив відповідача в якому підтвердила обставини, зазначені в обґрунтуванням позову. Крім того, додатково зазначила, що її автомобіль, оснащений бортовим комп`ютером, який будь-яку несправність або помилку автомобілю зазначає на екрані, про що позивачем також було повідомлено поліцейським при складенні оскаржуваної постанови.

Суд дослідивши надані докази приходить до наступного.

Згідно копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 09.12.2009, виданого Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила ім`я на ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №69.

Постановою серії ЕНА № 3878993 від 17.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_5 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121-3 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1190 гривень.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач 17.01.2025 о 17:26 год. в с-щі Краснокутськ по вул. Героїв Краснокутщини,3, керувала автомобілем Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому не освітлювався в темну пору задній номерний знак, чим порушила п. 2.9вПДРУкраїни та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до положень частини другоїстатті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті2та частини першої статті7 КАС України, суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 7 КУпАПпередбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті9 КУпАП).

Положеннямистатті 245 КУпАПзазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як випливає з положень пункту 1 частини першої статті247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

В силу положеньстатті 222 КУпАПоргани Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушенняправил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, передбачені частинамипершоюта другоюстатті 121-3 КУпАПтощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідностатті 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух», встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306(із змінами та доповненнями).

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху(далі -ПДР), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Вп. 1.9 ПДРвстановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно доп. 30.2 ПДРна механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Згідно з п. 2.9 "в" водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно визначень, які містятьсяп. 1.10 ПДР, під темною порою доби розуміється частина доби від заходу до сходу сонця, анедостатня видимістьце видимість дороги в напрямку руху менше ніж 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.

Частиною першоюстатті 121-3 КУпАПвстановлено відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Тобто, керування транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості є порушеннямПДРта створює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 121-3 КУпАП.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що 17.01.2025 дійснокерувала транспортним засобом з державним номерним знаком, на якому в темну пору доби не працювала підсвітка заднього номерного знаку (номерний знак не був освітлений). Тобто, позивач не заперечувала факту відсутностіосвітлення номерного знаку, при цьому нею було зауважено, щовона не знала про вказану обставину.

Отже, суд приходить до висновку, що факт порушення позивачем вимогп. 2.9 «в» Правил дорожнього рухупідтверджено поясненнями ОСОБА_1 .

Що стосується посилань позивача про те, що відповідачем не доведено умислу у вчиненіінкримінованого позивачу адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.

Вина основна й обов`язкова ознака суб`єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння та його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.

Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання. Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків вольову ознаку.

Адміністративне правопорушення визнають вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість), або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла передбачити (недбалість). Якщо поняття умислу пов`язано з психічним ставленням особи до свого діяння та його наслідків, то під час визначення необережності до уваги беруть лише ставлення до шкідливих наслідків.

Виходячи з аналізу вище зазначених норм, суд зауважує, що до адміністративної відповідальності за частиною першоюстатті 121-3 КУпАПможе бути притягнута особа, яка вчинила правопорушення як умисно, так і з необережності, чим спростовуються доводи позивача у цій частині.

Щодо посилання позивача про відмову поліцейського в реалізації права позивача на захист та виклик адвоката суд зазначає наступне.

За приписамистатті 268 КУпАПособа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно достатті 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 72 КАС Українипередбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2, ч. 5ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17, правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, надання позивачу права скористуватися юридичною допомогою адвоката.

Так, в матеріалах справи міститься копія оскаржуваної постанови, яка додана позивачем до матеріалів позовної заяви, в графі 8 якої відсутній підпис позивача про роз`яснення їй прав, передбачених ст. 268 КУпАП та строків оскарження за ст. 289 КУпАП.

Крім того, в матеріалах справи відсутній відеозапис події, яка сталася 17.01.2025 за участю водія ОСОБА_1 , який би підтверджував або спростовував обставини, зазначені позивачем.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIIIполіціяможе застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 вищезазначеного Закону визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Згідно наданої відповідачем до відзиву письмової відповіді начальника СПД №1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції Завалій С. від 21.02.2025, наданої на запит СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, оскільки строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, надати відеозапис події, яка сталася 17.01.2025 не виявляється можливим. Матеріали справи про адміністративне правопорушення на даний час надіслано до Валківського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області східного міжрегіонального управління міністерства юстиції для примусового виконання у порядку ст. 308 КУпАП.

Отже, матеріали справи не містять доказів, що під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та винесення оскаржуваної постанови поліцейськими дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Верховним Судом у постанові від 30.05.2018у справі № 337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої: «постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень».

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Суд зазначає, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Такі висновки узгоджується з правовими позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.

Можливе недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи ту обставину, що суд дійшов висновку про скасування постанови в зв`язку з недоведеністю відповідачем дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 3878992 від 17.01.2025 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, сплачений позивачем судовий збір у сумі 605,60 грн. стягується за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2,5,7,8,9,72-78,241-246,286,293 КАС України, суд

вирішив :

Позовні вимогизадовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3878992 від 17.01.2025 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч. 1ст. 121-3 КУпАПу виді штрафу в розмірі 1190 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст.121-3Кодексу Українипро адміністративніправопорушення закрити.

Судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 605,60 гривень, стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду у 10-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Бородіна