Ухвала

від 04.03.2025 по справі 524/15139/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/15139/24 Номер провадження 11-сс/814/150/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року м. Полтава

Колегія суддівСудової палатиз розглядукримінальних справПолтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря

судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна-адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах Комунального закладу культури і відпочинку «Парк Миру», на ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавській області від 27 грудня 2024 року у кримінальному провадженні №42024172030000111,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням слідчий суддя задовольнив клопотання прокурора та наклав арешт на майно, а саме: громадську вбиральню модульного типу, яка належить КП Комунальний заклад культури і відпочинку "Парк Миру" (40276058), придбану згідно договору № 1/09 від 23.09.2024, та знаходиться за адресою: Полтавська обл. м. Кременчук, вул. Миру 2, з позбавленням права відчуження та розпорядження даним майном (у тому числі переміщення, зміни, перетворення), без позбавлення права користування цим майном.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що громадська вбиральня модульного типу, яка належить КП Комунальний заклад культури і відпочинку "Парк Миру", у кримінальному провадженні є речовим доказом, а тому, метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та необхідності проведення ряду експертних досліджень та слідчих дій, прийшов до висновку про накладення арешту на вище вказане майно.

З даною ухвалою не погодився представник власника майна- адвокат ОСОБА_7 та подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати в повному обсязі.

Зазначає, що позбавлення права розпорядження даним майном фактично зупиняє роботу єдиної громадської вбиральні, розміщеної в межах декількох мікрорайонів.

Стверджує, що оскаржуваною ухвалою Комунальний заклад було позбавлено можливості належним чином експлуатувати та обслуговувати вбиральню.

Заслухавши доповідь головуючого судді, представника власника майна -адвоката ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_6 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Як вбачається з матеріалів провадження, СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024172030000111 від 07.10.2024, за ч. 2ст. 364 КК Україниза фактом зловживання службовим становищем службовими особами КП Комунальний заклад культури і відпочинку "Парк Миру" (40276058) під час укладення договору № 1/09 від 23.09.2024 на суму 1580000 грн. з ПДВ із ТОВ "ДОРМАШ ГРУП" (код ЄДРПОУ 41240918). Предметом даного договору є громадська вбиральня модульного типу в кількості 1 штука. Оплата згідно вказаного договору проведена в повному обсязі.

Відповідно до додатку № 2 (Технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі) до тендерної документації по вказаній закупівлі передбачено конкретні характеристики предмету закупівлі.

Вивченням вартості на аналогічний товар в мережні інтернет, встановлено, що аналогічний товар можна придбати за 250 - 600 тис. грн., що свідчить про завищення службовими особами КП Комунальний заклад культури і відпочинку "Парк Миру" очікуваної вартості предмета закупівлі з метою одержання неправомірної вигоди службовими особами ТОВ "ДОРМАШ ГРУП".

Проте, у порушення вказаних норм чинного законодавства, службовими особами КП Комунальний заклад культури і відпочинку "Парк Миру" використовуючи власне службове становище всупереч інтересам служби, та в інтересах ТОВ "ДОРМАШ ГРУП" (код ЄДРПОУ 41240918) укладено договір №1/09 від 23.09.2024 на придбання громадської вбиральні модульного типу в кількості 1 штука, по завищеній від ринкової вартості, в результаті чого місцевому бюджету завдано збитків, які є тяжкими наслідками.

04.11.2024 проведено огляд території КП «Парк Миру», в ході якого зафіксовано наявність громадської вбиральні модульного типу. Того ж дня дана споруда була визнана речовим доказом в кримінальному провадженні.

26.12.2024 прокурор Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024172030000111 від 07.10.2024, мотивуючи вказане клопотання необхідністю встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні та збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді від 27 грудня 2024 року вказане клопотання прокурора задоволено і колегія суддів з цим погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні данімають міститисяі уклопотанні слідчогочи прокурора,який звертаєтьсяз проханнямарештувати майно,оскільки,згідно ст.1Першого протоколуКонвенції прозахист правта основоположнихсвобод,будь-якеобмеження прававласності повинноздійснюватися відповіднодо закону,а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обгрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповіднодо ч.1ст.170КПК Україниарештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомзлочину,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого вказав, що вилучені речі можуть містити інформацію про обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення та можуть слугувати доказом обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на даному етапі досудового розслідування є необхідність у накладенні арешту на вилучене майно.

Під час апеляційного перегляду було встановлено наявність мети арешту вказаного майна: збереження речового доказу, для встановлення обставин, що вирішуються в ході досудового розслідування, проведення ряду експертних досліджень, а також для запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаної вбиральні.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вилучене майно, як самостійно, так і в сукупності з іншими зібраними по кримінальному провадженню доказами має суттєве значення для з`ясування обставин вчинення злочину та відповідає критеріямст. 98 КПК України.

Вказане свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких представник власника майна просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, не підтверджуються матеріалами справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для інших осіб колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Разом з цим , вважаємо за необхідне роз`яснити, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - без задоволення.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407 та ст.422 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна -адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 27 грудня 2024 року без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4