Рішення від 06.03.2025 по справі 172/1595/23

Справа № 172/1595/23

Провадження № 2/172/414/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.03.2025 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Битяка І.Г.

за участю секретаря судового засідання Глушко О.М.

прокурорів Анпілогова В.І., Єдинак А.М.

представника відповідача-1 Ульяненка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування п.п. 179, 180 рішення селищної ради від 24.11.2020 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність», визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.02.2021 року та усунення перешкод шляхом повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В

До судунадійшов вищевказанийпозов. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що Указом ПрезидентаУкраїни №1238/2005від 12.09.2005 «Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» та додатком № 1 до нього, оголошено заказником загальнодержавного значення ландшафтний заказник «Преображенський» загальною площею 312,6 га, який включає 32,7 га сінокосів, 140,1 га пасовищ, 2,3 га під господарськими шляхами, 54,7 га лісонасаджень, 4,2 га чагарників, 12,8 га під водою, 63 га ліс, 3 га інші землі, з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу та який має особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.

Заказник створено без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у користувачів земель - Васильківської селищної ради, Богданівської сільської ради 119,3 га та 63 га земель Васильківського держлісгоспу Держкомлісгоспу України.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Преображенський» затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.12.2005 № 452 (у редакції наказу Мінприроди від 06.06.2012 №302) заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Згідно з пунктом 1.4 Положення територія, якій надано статус Заказника, не вилучається з користування Землекористувачів, які здійснюють у його межах свою діяльність згідно з цим Положенням.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 29.10.2019 №4-3227/15-19-СГ відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" земельну ділянку природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1220755100:02:011:0144, площею 22,0008 га, незаконно передано з державної у комунальну власність, як землю сільськогосподарського призначення Васильківській селищній раді Дніпропетровської області. В подальшому шляхом поділу вищевказаної земельної ділянки утворено оспорювану земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 1220755100:02:011:0176.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земель природно-заповідного фонду державної форми власності у комунальну власність Васильківської селищної об`єднаної територіальної громади.

Водночас, незважаючи на особливий статус земель зазначеного заказника та всупереч вимогам законодавства пунктами 179 та 180 рішення сесії Васильківської селищної ради №46-2/VIII від 24.11.2020 затверджено проект землеустрою розроблений ФОП ОСОБА_3 щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 1220755100:02:011:0176, розташованої на території Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області та передано у власність громадянці ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, 03.02.2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Гордієнко І.В. за № 256. Згідно з вказаним договором, ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1220755100:02:011:0176 на території Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2271410312207), про що 03.02.2021 державним реєстратором Васильківської Державної нотаріальної контори Синельниківського районного нотаріального округу Гордієнко І.В. внесено запис про право власності за № 40387925 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до предмету укладеного договору у власність передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення приватної власності для ведення особистого селянського господарства розташована на території Васильківської селищної ради Дніпропетровської області.

Таким чином, Васильківською селищною радою фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки всупереч вимогам ст. 20 Земельного Кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1 ЗК України).

Тобто, на час формування спірної земельної ділянки та прийняття рішення сесією Васильківської селищної ради № 46-2/VIII від 24.11.2020 (а саме пункти 179, 180 вказаного рішення) щодо затвердження проекту землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_3 та відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, необхідною умовою було погодження зазначеного проекту Департаментом екології та природних ресурсів, як структурним підрозділом Дніпропетровської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проте, відповідно до інформації вказаного Департаменту №2-1677/0/261-23 від 04.05.2023 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах заказника на розгляд та погодження до департаменту не надходив, що свідчить про набуття ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог законодавства та зміна цільового призначення земельної ділянки державної власності природно-заповідного призначення відбулась незаконно.

Крім того, 24.01.2022 Синельниківською окружною прокуратурою внесено відомості до ЄРДР за № 42022042140000012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 1 ст. 252 КК України, досудове слідство у якому на даний час триває та здійснюється СД Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за фактом умисного пошкодження об`єктів природно-заповідного фонду, розташованих на території Васильківської селищної та Дубовиківської сільської об`єднаних територіальних громад земельних ділянок ландшафтних заказників «Преображенський», «Бакаї», «Дебальцевські лимани», «Річка Чаплина».

Передача спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, її використання в сільськогосподарських потребах, незаконна зміна її цільового призначення порушують встановлений режим території та об`єктів ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Преображенський», оскільки її обробіток призвів до повного знищення степової флори - знищення дерев, чагарників, трав`янистої рослинності, рідкісних, декоративних і лікарських рослин, задля збереження яких зазначений заказник створено.

Відповідно до п.п. «г», «ґ» ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, землі лісогосподарського призначення, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Отже, заволодіння приватними особами землями природно-заповідного фонду є неможливим.

Просить суд визнати незаконним та скасувати пункти 179 та 180 рішення селищної ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 та передачу безкоштовно, в межах норм безоплатної приватизації їй земельної ділянки загальною площею 2 га, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською ОДА права користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави.

Ухвалою від 08.09.2023 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 24.04.2024 року залучено як третю особу у справі ОСОБА_5 .

У судовому засіданні прокурори підтримали позовні вимоги.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Представник відповадача-1 ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав. Зазначив, що межі заказника в натурі на місцевості не встановлені. Під час розроблення технічної документації на спірну земельну ділянку заборон не існувало і відомості про обмеження щодо земельної ділянки також відсутні. Висновок фахівця у кримінальному провадженні не є належним доказом так як ОСОБА_7 не є атестованим експертом, експертиза у цивільній справі не проводилась.

У судовому засіданні представник відповідача-2 ОСОБА_8 позов не визнала з підстав зазначених у відзиві та промові у судових дебатах, яку просила долучити до справи. Зазначила, що у справі прокурором визначено неналежного позивача, не залучено у якості відповідача ОСОБА_2 , не доведено, що земельна ділянка перебуває у межах заказника, прокурором обрано неналежний спосіб захисту.

Попередній представник відповідача-2 ОСОБА_9 надала суду відзив на позовну заяву, у якому заперечувала проти позову з таких підстав. ОСОБА_1 отримала земельну ділянку з кадастровим номером 1220755100:02:011:0176 у власність відповідно до норм чинного на той час законодавства. Вказує, що земельна ділянка знаходиться між селами Преображенське, Богданівка та Правда та коло річки Вовча і аж ніяк не біля річки Верхня Терса між селами Софіївка- Васильківка Васильківського району. Крім того, з додатку №1 до рішення обласної ради "Про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду області" від 16.10.1998р. № 70-3/XXIII лише три рази згадується річка Вовча і всі ці рази місце розташування не містить опису місцевості де знаходиться земельна ділянка. Так вже в зазначеному додатку вказується термін заповідання земель і найпізніша дата є 2000 р. цим же роком датується науково-технічна документація, тоді як указ Президента про створення заказника датується 2005 роком. Також зазначає, що межі заказника в натурі не були проведені, територію заказника не було нанесено на планово-картографічні матеріали та не було оформлено відповідні знаки та інформаційні матеріали. Відповідно до ч. 4 ст. 7 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Таким чином охоронні зобов`язання підтверджують той факт, що межі заказника в натурі не встановлені тобто для визначення територій заказника необхідно надати проект створення заказника.

Позивач скористався правом і надав відповідь на відзив, відповідач-1 заперечення.

Третя особа-2 ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вона подала заяву та у кінці грудня 2020 року отримала земельну ділянку в розмірі 2 га. У лютому 2021 року продала ділянку. Рішення просить винести на розсуд суду.

Допитаний свідок ОСОБА_7 пояснив, що він є сертифікованим інженером-землевпорядником, професором кафедри геодезії, судовим експертом не є. До університету надійшли матеріали кримінального провадження з постановою слідчого про залучення фахівця. Йому було доручено виконання постанови і він провів дослідження. У постанові були описані обставини справи та поставлені питання. Свій висновок підтримує, наполягає на його дійсності. Дослідження виконував на підставі наданих матеріалів, планово-картографічних матеріалів, сформованих баз геопросторових даних, ортофотопланів які можна було співставити з державною системою координат. Дослідження виконане в тому числі шляхом співставлення наявних матеріалів відносно до твердих орієнтирів. Дослідження виконане з точністю до метра. Кадастрову карту не використовував так як було достатньо матеріалів. Про кримінальну відповідальність він був попереджений у листі, який підписав і повернув до поліції. Той факт, що межі на місцевості не визначені не означає, що заказника не існує. Сільська/селищна рада повинна знати про заказник, бо є стороною у цьому процесі. Спірна земельна ділянка повністю знаходиться в межах заказника.

Вислухавши представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами у визначених законом випадках.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Обґрунтування наведені прокурором у позові щодо представництва суд вважає достатніми для його звернення до суду, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили їх ефективний захист внаслідок бездіяльності.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а саме: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж території та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природо-заповідного фонду.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 302 від 06.06.2012 року внесено зміни до Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Преображенський» шляхом викладення його у новій редакції. Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 Положення заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Заказник загальною площею 312,6 га розташований за 3 км на північ від селища Васильківка Дніпропетровської області та знаходиться у віданні Васильківської районної адміністрації 249,6 га та Олександрівського лісництва кв. 39 ДП «Васильківське лісове господарство» - 63 га.

Розділом 3 Положення визначено режим території та встановлено заборону на здійснення, серед іншого й розорювання земель, за винятком заходів з обмеження розповсюдження лісових пожеж.

У жовтні 2005 року головам Васильківської селищної та Богданіської сільської рад, які у подальшому об`єднані у Васильківську ОТГ, Держуправляннм екоресурсів у області надано охоронні зобов`язання, якими землі ландшафтного заказника «Преображенський» передано під охорону. Вказаний факт свідчить про обізнаність Васильківської селищної ради про наявність заказника та його межі.

Крім того, про обізнаність селищної ради про наявність заказника свідчать рішення 14 сесії 23 скликання Васильківської селищної ради від 31.01.2000 року та рішення 12 сесії 23 скликання Богданівської сільської ради про створення загальнодержавного ландшафтного заказника «Преображенський» на їх землях. Зазначеними рішеннями ради погодили створення заказника на їх території, зазначивши площі земель.

Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук у 2000 році виконана науково-технічна документація по організації об`єктів природно-заповідного фонду (проект створення загальнодержавного ландшафтного заказника «Преображенський») на території Васильківської селищної та Богданівської сільської рад. У вказаній документації у розділі 1.2 детально описане місце знаходження та площа заказника з прив`язкою до сталих орієнтирів як автомобільна дорога Васильківка - Павлоград, річка Вовча, межами сіл Преображенське, Петриківка, Богданівка, селища Васильківка.

З відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.05.2023 року вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 29.10.2019 №4-3227/15-19-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Васильківській селищній об`єднаній територіальній громаді (Васильківській селищній раді) Васильківського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельну ділянку з кадастровим номером 1220755100:02:011:0144. За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 1220755100:02:011:0170 площею 14,0008 га утворена шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1220755100:02:011:0144 комунальної форми власності площею 22,008 га на підставі рішення Васильківської селищної ради. Земельна ділянка з кадастровим номером 1220755100:02:011:0176 площею 2,0 га утворена шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1220755100:02:011:0170 комунальної форми власності площею 14,008 га на підставі рішення Васильківської селищної ради.

Рішенням третьої сесії Васильківської селищної ради Дніпропетровської області №46-2/VIII від 24.11.2020 року затверджено проект землеустрою розроблений ФОП ОСОБА_3 щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 1220755100:02:011:0176, розташованої за межами с. Правда Васильківського району Дніпропетровської області та передано її безкоштовно, в межах норм безоплатної приватизації, у власність громадянці ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства.

За інформацією департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Преображенський" на розгляд та погодження до департаменту не надходили.

03.02.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Гордієнко І.В. за № 256.

Згідно з вказаним договором ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1220755100:02:011:0176, що розташована на території Васильківської селищної ради Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2271410312207), про що 03.02.2021 року державним реєстратором Васильківської державної нотаріальної контори Синельниківського районного нотаріального округу Гордієнко І.В. внесено запис про право власності за № 40387925 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставою для здійснення державної реєстрації зазначено договір купівлі-продажу НМР 886949, 886950 № 256 виданий 03.02.2021.

Наведені обставини дають підстави обґрунтовано стверджувати, що як селищній раді так і ОСОБА_4 , ОСОБА_1 було достовірно відомо про знаходження земельної ділянки на території заказника, оскільки інформація про нього є загально доступною та загально відомою, а землі до купівлі їх ОСОБА_1 не були розорані та не оброблялись жодним іншим чином. Крім того, досить короткий термін між набуттям ОСОБА_4 земельної ділянки у власність та її відчуженням, свідчить про виділення земельної ділянки фізичній особі не з метою використання її, а з метою саме подальшого продажу та створює враження змови групи осіб з кінцевою метою привласнення значної частини земель заказника.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного значення (пункт «в» частини першої статті 19 ЗК України). До земельприродно-заповідногофонду включаютьсяприродні територіїта об`єкти(природнізаповідники,національні природніпарки,біосферні заповідники,регіональні ландшафтніпарки,заказники,пам`яткиприроди,заповідні урочища),а такожштучно створеніоб`єкти(ботанічнісади,дендрологічні парки,зоологічні парки,парки-пам`яткисадово-парковогомистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Згідно зі ст. 45 ЗК України Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до п.п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

Законодавством України виключено безоплатне передання у приватну власність земель природно-заповідного фонду. Вказане обмеження, визначене на момент виникнення спірних правовідносин у статті 84 ЗК України, було доступним, чітким і зрозумілим,

а наслідки його недотримання з огляду на приписи ЦК України передбачуваними для будь-якої особи, яка набула земельну ділянку природно-заповідного фонду.

З огляду на обізнаність органу місцевого самоврядування та інших учасників правовідносин про наявність на території ОТГ заказника загальнодержавного значення, факт не визначення його меж в натурі, на місцевості, не може бути виправданням надання земель природно-заповідного фонду у власність громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Адже розпоряджаючись землями, селищна рада зобов`язана була в силу вимог законодавства та охоронних приписів, врахувати наявність землі з особливим захистом та значенням і радше відмовити у передачі земельної ділянки у власність ніж створити загрозу порушення меж заказника. Той факт, що селищна рада отримала земельну ділянку з державної у комунальну власність як землі сільськогосподарського призначення не має визначального значення так як землі природно-заповідного фонду не повинні були передаватись з державної в інші форми власності, а в разі їх передачі все одно не втрачають особливого режиму використання та захисту..

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Отже, зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки природно-заповідного фонду.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у справі № 372/1036/15-ц, виклавши їх у постанові від 3 листопада 2021 року з єдиною різницею, що предметом спору були землі водно фонду.

Розглядаючи справу № 925/642/19 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 лютого 2021 року вказала таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17(пункт 57),від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16(пункт 40),від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,від 11 вересня 2019 року у справі№487/10132/14-ц (пункт 89),від16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц(пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений упунктах 6.6., 6.7постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Уманської міської ради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди.

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

У справі, що розглядається задоволення вимог прокурора про визнання незаконними та скасування пунктів 179 та 180 рішення Васильківської селищної ради № 46-2/VIII від 24.11.2020 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність», які вже були реалізовані та вичерпали свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових способів захисту.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки суд зважає на вище викладену практику та висновки Верховного суду викладені у постанові Великої Палати від 21 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

Так,у пунктах146-148зазначено,що Велика Палата Верховного Суду знов нагадує, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). І такі вимоги позивачем пред`явлені (див. наступний розділ цієї постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

З огляду на вказані висновки визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки у даній справі буде неналежним способом захисту, а тому у цій частині необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде рішення суду про усунення перешкод шляхом повернення (витребування) майна на користь держави, оскільки позивач позбавлений права володіння земельною ділянкою. Таке рішення є підставою для скасування та внесення відомостей про право власності у відповідних реєстрах.

Щодо належності позивача, суд погоджується з доводами прокурора так як землі ландшафтного заказника «Преображенський» передані державою в особі територіальних органів Міністерства екології та природних ресурсів України селищній раді під охорону відповідно до охоронного зобов`язання і саме селищна рада допустила порушення вимог чинного законодавства під час розпорядження цими землями, отримавши їх у порушення вимог чинного земельного законодавства. При цьому власника від імені держави у даних правовідносинах може представляти саме обласна адміністрація (обласна військова адміністрація) в особі своїх структурних підрозділів.

Статтею 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Для забезпечення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду можуть утворюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Таким чином суд вважає за необхідне позов задовольнити частково.

З урахуванням результату розгляду справи, відповідно до вимог с. 141 ЦПК України, на користь позивача з відповідача слід стягнути 3631,50 грн. сплаченого судового збору за позовну вимогу майнового характеру, з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 за подання позову в електронній формі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4,12,13,81,89,141,258,263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

1.Позов Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації до Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , третя особа: третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування п.п. 179, 180 рішення селищної ради від 24.11.2020 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність», визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.02.2021 року та усунення перешкод шляхом повернення земельної ділянки задовольнити частково.

2. Усунути перешкодиу здійсненніДніпропетровською обласноюдержавною адміністрацією-обласною військовоюадміністрацією правакористування тарозпорядження земельноюділянкою,площею 2,0га,кадастровий номер1220755100:02:011:0176,шляхом їїповернення накористь державив особіДніпропетровської обласноївійськової адміністрації(Дніпропетровськоїобласної державноїадміністрації)від ОСОБА_1 .

3. Стягнути з Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 в рівних частинах на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 3631,50 грн., тобто по 1815,75 грн. з кожного з відповідачів.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Г. Битяк