Рішення

від 26.02.2025 по справі 397/608/24

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 397/608/24

н/п : 2/397/86/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.02.2025 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Максимович І.В.,

секретаря судового засідання Рум`янцевої О.І.,

за участю представника позивача адвоката Сібілєвої Л.Г.,

представника відповідача - адвоката Шевченка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Ставидлянське» Інституту сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за весь час затримки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, на підставі ст. 115-117 КЗпП України, звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 26 862,88 грн., яка визначена без вирахування податків та обов`язкових платежів; допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати їй заробітної плати в межах суми платежу за один місяць; а також стягнути з відповідача на її користь понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

В обґрунтування позову позивач вказала, що 29.09.2021 вона була прийнята на посаду бухгалтера без категорії в ДП ДГ «Ставидлянське» ІСГС НААН.

07.02.2024 була звільнена з посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП.

При звільненні з займаної посади з нею не був проведений розрахунок в порушення вимог ч.1 ст. 47 та 116, 117 КЗпП України, не надане письмове повідомлення про нараховані та виплачені кошти у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України.

У зв`язку з порушенням вимог вищевказаного законодавства вона зверталась з вказаним вимогами до відповідача з заявою-вимогою від 14.03.2024 року на що не отримала відповіді. Зверталася до Південно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, де мені дали відповідь про порушення законодавства відповідачем та роз`яснили мої права на звернення до суду.

Розрахунок проведений 23.03.2024, але середній заробіток за весь час затримки розрахунку по заробітній платі по час фактичної виплати їй не проведений.

Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.02.2024 по 22.03.2024 становить 26 862,88 грн. Середній заробіток за один день становить 610,52 грн. х 44 дні = 26 862,88 грн.

За вказаних обставин вона вимушена звернутися до суду та просити стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 26 862,88 грн. Виплата заробітної плати проведена 22.03.2024, що підтверджується випискою з її особового рахунку у банку.

За період невиплати їй заробітної плати вона залишилася без коштів на існування, адже у неї не було заощаджень, оскільки її заробітна плата не була значною, а витрати були великі, тим паче, що по заробітній платі до звільнення була заборгованість. Заробітна плата була для неї основним засобом для існування необхідним для забезпечення її життя.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 15-16).

Ухвалою цього ж суду від 28.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.31).

24.12.2024 представником відповідача, відповідно до ч.5 ст. 174 ЦПК України, подано додаткові пояснення у справі, в яких вказав, що підприємством було дійсно порушено вимоги ст.ст. 47, 116 КЗпП України, а саме не здійснено остаточні розрахунки при звільненні. Тому відповідно до ст. 117 КЗпП України підприємство зобов`язане виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Але позивачем було не коректно розрахована сума відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Ця сума становить 28645,31 грн. з урахуванням податків та зборів (детальний розрахунок наведений в довідці за вих. №165 від 12.12.2024) (а.с.61-62).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з обґрунтувань зазначених у позові, просила задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006, № 63566/00Л).

Судом встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_2 , на підставі наказу №126/2021-к від 28.09.2021 ОСОБА_1 з 29.09.2021 прийнята у ДПДГ «Ставидлянське» ІСГС НААН на посаду бухгалтера (без категорії). На підставі наказу №8/2024-к від 07.02.2024 вона була звільнена з посади 07.02.2024 за власним бажанням ст.38КЗпП України (а.с. 7).

Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , 22.03.2024 їй було здійснено безготівкове зарахування на рахунок заробітної плати, зарахування розрахункових за березень 2024 у сумі 38 834,41 грн. (а.с.6).

Згідно повідомлення Південного-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №ПС/3.2/334-3В-24 від 11.03.2024 на звернення ОСОБА_3 від 22.02.2024 до Урядової «гарячої лінії» стосовно можливих порушень питань законодавства про працю ДП «ДГ «Ставидлянське» ІСГС НААН України. У лютому 2024 на підприємстві проведена перевірка, в ході якої встановлено наступне. ОСОБА_3 була звільнений 07.02.2024 згідно наказу від 07.02.2024 №8/2024-к за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). При звільненні нарахована заробітна плата за відпрацьовані у лютому 2024 дні та компенсація за дні невикористаної відпустки у сумі 48 241,50 грн., з яких до виплати належало 38 834,41 грн. Станом на день проведення перевірки (06.03.2024) кошти не перераховані ОСОБА_4 . Вказане свідчить про порушення вимог ч.1 ст. 10, ч.4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою передбачено, що заробітну плату виплачено працівнику на умовах, визначених трудовим договором та у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачено грошову компенсацію відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки». За результатами перевірки керівнику підприємства вручений припис про недопущення в подальшому виявлених порушень, складений та буде переданий до суду протокол про адмінправопорушення для його притягнення до адмінвідповідальності згідно вимог ч.1 ст. 41 КУпАП. Відповідно до ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах та місцевими загальними судами (а.с.10).

Відповідно до довідки «Державне підприємство «Дослідне господарство «Ставидлянське» Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України» вих. №165 від 12.12.2024, час затримки виплати розрахункових коштів з моменту звільнення по день фактичного розрахунку (з 08.02.204 по 21.03.2024) склав 43 календарні дні. Розрахунок середньоденної заробітної плати та суми коштів належних до виплати з моменту звільнення по день фактичного розрахунку:

ПеріодКількість робочих днівНарахована заробітна плата з урахуванням податків та зборів, грн.Грудень 20232217 613,00Січень 2024199 699,91Разом:4127 312,91Середній заробіток:27 312,91:41=666,17 грн.Сума коштів належних до виплати666,17х43=28 645,31 грн.

Згідно вищенаведених розрахунків сума коштів належних до виплати з моменту звільнення по день фактичного розрахунку (з 08.02.2024 по 21.03.2024) склала 28 645,31 грн. (а.с.66).

Конституція України гарантує кожному громадянину право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Основними законодавчими актами, які регулюють питання оплати праці є Закон України «Про оплатупраці» та Кодекс законів про працю України.

В силу вимог ч.1 ст.47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно дост. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Судом встановлено, що звільнення позивача мало місце 07.02.2024. Проте роботодавцем в день звільнення не проведено розрахунок з позивачем, що підтверджується вищевказаними матеріалами справи (а.с.6, 10, 66) та свідчить про порушення відповідачем строків виплати заробітної плати позивачу, встановленихстаттею 116 КЗпП України.

Відповідно до ст.117КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У правовій позиції Верховного суду України у справі №6-788цс16 від 14.12.2016, яка враховується судом відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, зазначено, що з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні КонституційногоСуду Українивід 22лютого 2012року №4-рп/2012, є підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст.27Закону України"Прооплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 08лютого 1995року №100 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 цього Порядку середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за період з 07.02.2024 (день звільнення) по 22.03.2024 (день фактичного розрахунку) у розмірі 26 862,88 грн.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулось 07.02.2024, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи.

А тому, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за грудень 2023 та січень 2024 року.

Відповідно до довідки вих. №165 від 12.12.2024, виданої Державним підприємством «Дослідне господарство «Ставидлянське» Інституту сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України» заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2023 становить 17 613,00 грн., кількість відпрацьованих днів 22; за січень 2024 9 699,91 грн., кількість відпрацьованих днів - 19 (а.с. 66).

Таким чином, середньоденна заробітна платаскладає - 666,17 грн.

Однак, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню за період з 08.02.2024 (наступного дня після звільнення) по 21.03.2024 (фактичний розрахунок з позивачкою проведено 22.03.2024) у розмірі 28 645,31 грн. (43 днів х 666,17 грн.).

Положеннями ч.1,2ст.13ЦПК Українивизначено що,суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позивачкою здійснено не вірний розрахунок суми коштів належних до виплати з моменту звільнення по день фактично розрахунку, тому судом взято до уваги розрахунок проведений відповідачем зазначений у довідці №165 від 12.12.2024 року, як належний доказ.

Висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2022 у справі N 1640/3365/18, від 26.06.2019 у справі N 761/9584/15-ц, від 16.07.2020 у справі N 400/2884/18, від 13.08.2020 у справі N 808/610/18 та в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 містять посилання на те, що метою такого законодавчого регулювання відповідальності за час затримки розрахунку при звільненні (ст.117 КЗпП України) є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З огляду на викладене та з урахуванням положень п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, оскільки судом встановлено порушення трудового законодавства та законних прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнути з відповідача на користь позивача вказаний заробіток у сумі 28 645,31 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У зв`язку з цим, рішення суду про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню понесені останньою і підтверджені документально судові витрати в сумі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Ставидлянське» Інституту сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за весь час затримки задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Ставидлянське» Інституту сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 28 645 (двадцять вісім тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 31 (тридцять одна) копійка з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Ставидлянське» Інституту сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 03.03.2025.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 )

Представник позивача: адвокат Сібілєва Любов Григорівна (місце знаходження: 27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, селище Олександрівка, вул. Ватутіна,51, ордер серія ВА №1051804 від 07.10.2024).

Відповідач: Державне підприємство «Дослідне господарство «Ставидлянське» Інституту сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України», адреса місця знаходження: 27332, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Ставидла, вул. Центральна,18, код ЄДРПОУ 31373027.

Представник відповідача: Шевченко Костянтин Валерійович (місце знаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП - 2852813197, довіреність від 31.10.2024).

Суддя: І.В. Максимович