Рішення

від 03.03.2025 по справі 904/5292/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2025 Справа № 904/5292/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот фільтр", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістік Груп", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представник:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАТРІОТ ФІЛЬТР" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістік Груп", в якому просить суд стягнути заборгованість за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № БЗФД20/07 від 20.07.2021 у розмірі 442 543 грн, з яких: основний борг у розмірі 300 000 грн, інфляційні втрати у розмірі 118 617, 29 грн, штрафні санкції у розмірі 23 925, 96 грн та договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № БЗФД-040121 від 04.01.2021 в розмірі 532 369 грн, з яких: основний борг у розмірі 428 000 грн, інфляційні втрати у розмірі 77 129, 80 грн, штрафні санкції у розмірі 27 239, 46 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістік Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот фільтр" основну заборгованість у розмірі 728 000 грн, 3% річних у розмірі 51 165, 42 грн, інфляційні втрати у розмірі 195 747, 09 грн та судовий збір у розмірі 14 623, 68 грн.

13.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІОТ ФІЛЬТР" надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій відповідач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістік Груп" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 52 500 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІОТ ФІЛЬТР" про розподіл судових витрат та призначено до розгляду в судовому засіданні 03.03.2025.

03.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІОТ ФІЛЬТР" надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.

В судове засідання 03.03.2025 представники відповідача не з`явився, заперечень щодо суми судових витрат, заявлених до стягнення не надав. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

За викладених обставин, суд розглядає заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИЛА:

01.08.2024 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Патріот фільтр" та адвокатом, Індюковою Т.В. було укладено договір № 01./08 про надання правничої допомоги.

Пунктом 1.1 договору визначено, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання правничої допомоги із захисту його прав та інтересів у судовій справі: із стягнення зворотньої фінансової допомоги з ТОВ «Імпорт Логістик груп» за договором від 20.07.20 та договору від 04.01.21 (п.2.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору, визначено, що отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі основного гонорару.

Розмір основного гонорару за цим договором, становить 2 500 грн за одну годину. гонорар сплачується клієнтом адвокату, протягом 30 календарних днів, з дня ухвалення рішення Господарським судом Дніпропетровської області (п.3.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами акту прийому- передачі виконаних робіт. Після виконання своїх зобов`язань за договором адвокат направляє на адресу, яка зазначена в цьому договорі або надає особисто клієнту акт прийому-передачі виконаних робіт. Якщо Клієнт протягом 5-ти календарних днів з дня передачі акта виконаних робіт на розгляд не повернув адвокату підписаний акт або обґрунтовану відмову, або зауваження до роботи, то роботи за договором вважаються прийнятими без зауважень.

Пунктом 7.2 договору, визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2026р. або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Відповідно до підписаного сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 01./08 від 07.02.2024 позивачу надано наступні послуги:

-здійснено аналіз документів та підготовлено правову позицію захисту - 1 год;

-підготовлено та 10.10.24р. направлено дві вимоги до боржника, які містять розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат по договорам 4 год;

-підготовлено та подано позовну заяву до суду, яка включає здійснення розрахунку 3% річних, пені та інфляційних витрат по двом договорам про безпідставну поворотну фінансову допомогу 8 год,

-підготовлено та подано заяву з доказами про забезпечення позову (справа №904/4826/24) 2 год;

-підготовлено та подано процесуальні заяви, зокрема: заперечення щодо призначення експертизи у справі від 23.12.24, заперечення щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження від 23.12.24, заперечення щодо зупинення провадження у справі від 06.01.25, заява про стягнення витрат на правничу допомогу від 07.02.25 4 год;

-підготовлено та подано відповідь на відзив від 23.12.24 2 год.

Відповідно до п.6 договору, гонорар сплачується клієнтом адвокату протягом 30 календарних днів, з урахуванням рішення Господарського суду Дніпропетровської області, тобто до 06 березня 2025.

Крім того, адвокатом долучено до матеріалів справи копію ордера серії АР № 1197610 від 01.08.2024 та копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю ЗП 002969 від 21.06.2022.

Згідно із Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами п`ятою та восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись;

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду;

Пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Розглянувши надані докази на підтвердження понесення судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21 здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21тощо.

Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що рішення відбулось на користь позивача і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати у справі в даному випадку підлягають покладенню на відповідача.

За приписами частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).

Здійснюючи розподіл витрат на правову допомогу суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін під час провадження у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20 та у додатковій постанові від 16.03.2023 у cправі № 927/153/22.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Як свідчать матеріали справи, до складу витрат на правничу допомогу позивачем включено (здійснення аналізу документів та підготовку правової позиції захисту, аналіз юридичної практики у розмірі 2 500 грн, підготовку вимог до боржника у розмірі 10 000 грн, підготовка та подання заяв у розмірі 10 000 грн, підготовку відповіді на відзив у розмірі 5 000 грн), суд зазначає, що вказані витрати не відповідають критерію реальності та необхідності таких витрат, оскільки вказані послуги є фактично послугами з підготовки і подання позовної заяви та заяв по суті справи, тому заявлені витрати не відповідають критерію реальності та необхідності таких витрат, а також направлені на штучне збільшення розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, та мають ознаки зловживання процесуальним правом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що до складу витрат віднесено витрати з підготовки та подання заяви з доказами про забезпечення позову у розмірі 5 000 грн, однак позивачем не подавалось у справі № 904/5292/24 жодних заяв про забезпечення позову. Крім того, акт прийому передачі виконаних робіт, щодо вказаних витрат містить посилання на справу № 904/4826/24.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на специфіку, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/5292/24 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення позивачем судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 52 500 грн, тому обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 10 000 грн, які і покладаються на відповідача.

Керуючись статями 11, 15, 73-79, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот фільтр" про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістік Груп" (49089, м. Дніпро, вул. Шепарда Алана, буд. 14/96, код ЄДРПОУ 42036390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот фільтр" (49094, м. Дніпро, вул. Наберержна Перемоги, буд. 102, кв. 15, код ЄДРПОУ 44753321) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В іншій частині відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст 06.03.2025

Суддя В.І. Ярошенко