Рішення

від 06.03.2025 по справі 908/3470/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/145/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2025Справа № 908/3470/24

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02222; ідентифікаційний код юридичної особи 37141112)

до відповідача: Дочірнього підприємства «КАР СЕРВІС КОМПАНІ» Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙКЕРІ СЕРВІС» (просп. Соборний, 158, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69005; ідентифікаційний код юридичної особи 43260370)

про стягнення коштів

Без повідомлення (виклику) представників сторін

РУХ СПРАВИ.

30.12.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» (скорочене найменування ТОВ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС») до відповідача Дочірнього підприємства «КАР СЕРВІС КОМПАНІ» Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙКЕРІ СЕРВІС» (скорочене найменування ДП «КАР СЕРВІС КОМПАНІ» ТОВ «БЕЙКЕРІ СЕРВІС») про стягнення заборгованості за договором поставки №12570-0812020 від 17.07.2020 в розмірі 70 737,50 грн, з яких: 35 623,42 грн сума основного боргу; 6 527,59 грн сума пені за прострочення строку виконання зобов`язання за Договором; 12 907,77 грн сума 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання; 15 678,72 грн втрати від інфляції, завдані внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Одночасно позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 справу №908/3470/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3470/24 та присвоєний справі номер провадження 3/145/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

За змістом ч. ч. 1, 4, 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

На дату подачу позову відповідач не мав зареєстрованого Електронного кабінету.

З цих підстав, відповідачу копію ухвали суду надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його офіційну адресу місцезнаходження: просп. Соборний, 158, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69005.

До матеріалів справи додано довідку АТ «УКРПОШТА» про повернення 22.01.2025 поштового відправлення, в якому містилась копія ухвали суду від 06.01.2025 про відкриття провадження у справі №908/3470/24, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

27.01.2025 ухвала суду від 06.01.2025 розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за вебадресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.

Також про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

17 липня 2020 року між ТОВ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» (Постачальник) та ДП «КАР СЕРВІС КОМПАНІ» ТОВ «БЕЙКЕРІ СЕРВІС» (Покупець) укладено договір за №12570-08/2020, згідно з предметом якого позивач, як Постачальник, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали (Товар), а відповідач, як Покупець, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати Товар та оплачувати його (пункт 1.1. Договору).

Усі деталі поставки остаточно узгоджуються Сторонами на кожну окрему партію Товару.

Загальна сума договору складається із вартості переданого Товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного Договору.

Поставка Товару здійснюється за погодженням Сторін на умовах пункту 2.3. Договору: 1) EXW (франко завод; назва місця: склад Постачальника (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року). Товар переходить у власність Покупця з моменту передачі товару Покупцю на складі постачальника. Доказом передачі Товару Постачальником у власність Покупця є належним чином оформлена товарна (видаткова) накладна; 2) FCA (франко-перевізник) (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року) Товар переходить у власність покупця з моменту передачі Товар у розпорядження перевізника на складі Постачальника. Вибір перевізника здійснюється Покупцем на власний розсуд.

За домовленістю Сторін Товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту (п.3.2).

На виконання зобов`язань за Договором позивачем за видатковими накладними від 10.01.2022 №№ SI0003334515, SI0003334597; від 11.01.2022 №№ SI0003335185, SI0003335270; від 14.01.2022 №№ SI0003343028, SI0003343769; від 17.01.2022 №SI0003347384; від 24.01.2022 № SI0003358621; від 25.01.2022 № SI0003363051; від 28.01.2022 №№ SI0003368006, SI0003369340, SI0003369900 та від 14.02.2022 №SI0003398478 відповідачу відвантажено Товар на загальну суму 51 100,98 грн на умовах попередньої оплати.

Як убачається зі змісту даних видаткових накладних Товар поставлений на умовах відстрочення платежу, строк оплати Товару встановлений до 09.02.2022 за ВН №№SI0003334515, SI0003334597 від 10.01.2022; до 10.02.2022 за ВН № № SI0003335185, SI0003335270 від 11.01.2022; до 13.02.2022 за ВН № № SI0003343028, SI0003343769 від 14.01.2022; до 16.02.2022 за ВН № SI0003347384 від 17.01.2022; до 23.02.2022 за ВН №SI0003358621 від 24.01.2022; до 24.02.2022 за ВН № SI0003363051 від 25.01.2022; до 27.02.2022 за ВН №№ SI0003368006, SI0003369340, SI0003369900 від 28.01.2022 та до 16.03.2022 за ВН № SI0003398478 від 14.02.2022.

Разом з видатковими накладними відповідачу вручені рахунки на оплату отриманого Товару від 10.01.2022 №№ S0006742217, S0006742213; від 11.01.2024 №№S0006743047, S0006743348; від 14.01.2022 №№ S0006755881, S0006756685; від 17.01.2022 № S0006763648; від 24.01.2022 № S0006782054; від 25.01.2022 № S0006789214; від 28.01.2022 №№ S0006797594, S0006799922, S0006800119 та від 14.02.2022 №S0006847252.

У подальшому відповідач повернув частину отриманого Товару на загальну суму 3091,38 грн за накладними про повернення від 26.01.2022 № 5, від 01.02.2022 №SR0000321159 та від 14.02.2022 № 7.

Однак, у встановлений строк відповідач оплату не здійснив.

22 лютого 2023 року відповідачем частково погашено борг за платіжним дорученням № 2662 в сумі 5000,00 грн. Такі дії з боку відповідача призвели до виникнення боргу перед позивачем у розмірі 35 623,42 грн та нарахування з боку позивача штрафних санкцій.

Посилаючись на умови договору, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 549, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 20, 173-175, 193, 216-219, 224-226, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача 35 623,42 грн основного боргу; 6 527,59 грн пені за прострочення строку виконання зобов`язання за Договором, 12 907,77 грн 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання; 15 678,72 грн втрат від інфляції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за договором поставки №12570-0812020 від 17.07.2020 у розмірі 35 623,42 грн основного боргу; 6 527,59 грн пені за прострочення строку виконання зобов`язання за Договором, 12 907,77 грн 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання; 15 678,72 грн втрат від інфляції.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

17.07.2020 між ТОВ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» (Постачальник, позивач у справі) та ДП «КАР СЕРВІС КОМПАНІ» ТОВ «БЕЙКЕРІ СЕРВІС» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір за №12570-08/2020 (далі Договір), згідно з умовами якого (п.1.1) Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (далі Товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (Послуги), а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар і Послуги та здійснити їх оплату.

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що передається за цим Договором, термін та умови передачі, визначаються в рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товари, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджуються Сторонами на кожну окрему партію Товару (п. 1.2 Договору).

Загальна сума договору складається із вартості переданого Товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих Послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного Договору (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору поставка Товару здійснюється на умовах пункту 2.3. Договору: 2.3.2. EXW (франко завод; назва місця: склад Постачальника (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року) Товар переходить у власність Покупця з моменту передачі товару Покупцю на складі постачальника. Доказом передачі Товару Постачальником у власність Покупця є належним чином оформлена товарна (видаткова) накладна.

2.3.2. FCA (франко-перевізник) (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року) Товар переходить у власність покупця з моменту передачі Товар у розпорядження перевізника на складі Постачальника. Вибір перевізника здійснюється Покупцем на власний розсуд. З моменту передачі Товару перевізнику обов`язки Постачальника перед Покупцем вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином, а ризики загибелі, втрати пошкодження або знищення Товару переходять до Покупця. Доказом передачі Товару Перевізнику є належним чином оформлених товарної (видаткової) накладної та товарно-транспортної накладної, що разом засвідчують факт передачі Постачальником Товару Покупцю.

Згідно з пунктами 2.4., 2.5. Договору погодження Сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни Товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних та в рахунках на оплату, що являються невід`ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій.

Покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття Товару відповідно до попередньої домовленості із Постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого Товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповноважуючи певну особу на прийняття Товару від Постачальника, у тому числі Перевізника, Покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на Товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

За домовленістю Сторін датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття Товару Покупцем від Постачальника (пункт 2.6. Договору).

У Розділі 3 Договору Сторони визначили порядок розрахунків.

Так, відповідно до п. 3.2 за домовленістю Сторін Товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом Сторони вважають суму, на яку Постачальник може поставити Товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень Покупця, Постачальник визначає суму кредитного ліміту.

У випадку продажу Товару на умовах попередньої оплати Постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає Покупцю рахунок на оплату (пункт 3.3. Договору).

Якщо продаж Товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі Товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається Постачальником Покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання Покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття Товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (пункт 3.4. Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору оплата Товару та наданих послуг за цим договором здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. При здійснені оплати покупець, крім обов`язкових реквізитів, повинен зазначати в документах на оплату номер та дату договору, а також номер та дату рахунку-фактури, за яким здійснюється оплата.

Зобов`язання Покупця за цим Договором щодо оплати поставленого Товару та наданих послуг вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок Постачальника (пункт 3.7. Договору).

Відповідно до п. 3.8. Договору сторони домовились, що в разі прострочення платежу з боку Покупця постачальник має право припинити подальші відвантаження Товару Покупцю до отримання повної оплати за відвантажені Товари та надані послуги, а також перейти до роботи з Покупцем на умовах 100% попередньої оплати.

За умовами пункту 4.3. Договору Покупець зобов`язаний прийняти Товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з розділом 3 даного Договору.

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. Договору за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої Сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 6.3 Договору повернення або обмін товару належної якості за повну відпускну вартість протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки. Рішення про можливість повернення або обміну товару більше ніж 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати поставки товару приймає постачальник в односторонньому порядку.

Згідно з пунктами 8.2. та 8.4. Сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2020 року з можливістю його пролонгації якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, Договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

На виконання умов договору поставки позивачем за видатковими накладними від 10.01.2022 №№ SI0003334515, SI0003334597; від 11.01.2022 №№ SI0003335185, SI0003335270; від 14.01.2022 №№ SI0003343028, SI0003343769; від 17.01.2022 №SI0003347384; від 24.01.2022 № SI0003358621; від 25.01.2022 № SI0003363051; від 28.01.2022 №№ SI0003368006, SI0003369340, SI0003369900 та від 14.02.2022 №SI0003398478 відповідачу відвантажено Товар на загальну суму 43 714,8 грн.

Як вбачається зі змісту наданих видаткових накладних Товар поставлений на умовах відстрочення платежу, строк оплати Товару встановлений до 09.02.2022 за ВН №№SI0003334515, SI0003334597 від 10.01.2022; до 10.02.2022 за ВН № № SI0003335185, SI0003335270 від 11.01.2022; до 13.02.2022 за ВН № № SI0003343028, SI0003343769 від 14.01.2022; до 16.02.2022 за ВН № SI0003347384 від 17.01.2022; до 23.02.2022 за ВН №SI0003358621 від 24.01.2022; до 24.02.2022 за ВН № SI0003363051 від 25.01.2022; до 27.02.2022 за ВН №№ SI0003368006, SI0003369340, SI0003369900 від 28.01.2022 та до 16.03.2022 за ВН № SI0003398478 від 14.02.2022.

Разом з видатковими накладними відповідачу вручені рахунки на оплату отриманого Товару від 10.01.2022 №№ S0006742217, S0006742213; від 11.01.2024 №№S0006743047, S0006743348; від 14.01.2022 №№ S0006755881, S0006756685; від 17.01.2022 № S0006763648; від 24.01.2022 № S0006782054; від 25.01.2022 № S0006789214; від 28.01.2022 №№ S0006797594, S0006799922, S0006800119 та від 14.02.2022 №S0006847252. Також на загальну суму 43 714,8 грн.

У подальшому відповідач повернув частину отриманого Товару на загальну суму 3091,38 грн за накладними про повернення від 26.01.2022 № 5, від 01.02.2022 №SR0000321159 та від 14.02.2022 № 7.

Таким чином загальна сума поставки товару становила 40 623,42 грн.

Відповідач за товар розрахувався частково, сплативши за платіжним дорученням №2662 від 22.02.2023 5000,00 грн.

Згідно з матеріалами справи Відповідач у визначений умовами договору строк, тобто після передачі товару, оплату за товар здійснив не повністю, через що за Відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 35 623,42 грн.

Доказів погашення заборгованості Відповідач не надав.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки в частині своєчасного та повного здійснення оплати поставленої за договором продукції, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 35 623,42 грн, пені за загальний період з 10.02.2022 до 16.09.2022 в розмірі 6 527,59 грн, 12% річних від простроченої суми за період з 10.02.2022-27.12.2024 в розмірі 12 907,77 грн; інфляційних втрат за період березень 2022р.-листопад 2024р. в розмірі 15 678,72 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку продукції на загальну суму 43 714,8 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними, переліченими вище.

Видаткові накладні підписані Відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, товар поставлений на умовах відстрочення платежу, строк оплати Товару встановлений:

до 09.02.2022 за ВН №№SI0003334515, SI0003334597 від 10.01.2022;

до 10.02.2022 за ВН № № SI0003335185, SI0003335270 від 11.01.2022;

до 13.02.2022 за ВН № № SI0003343028, SI0003343769 від 14.01.2022;

до 16.02.2022 за ВН № SI0003347384 від 17.01.2022;

до 23.02.2022 за ВН №SI0003358621 від 24.01.2022;

до 24.02.2022 за ВН № SI0003363051 від 25.01.2022;

до 27.02.2022 за ВН №№ SI0003368006, SI0003369340, SI0003369900 від 28.01.2022;

до 16.03.2022 за ВН № SI0003398478 від 14.02.2022.

З отриманого за вказаними накладними товару відповідач повернув товар на загальну суму 3091,38 грн, тобто після повернення сума поставленого товару становила (43 714,80 - 3091,38) = 40 623,42 грн.

У подальшому 22.02.2023 відповідачем товар був частково оплачений в розмірі 5000,00 грн. Таким чином не виконана сума зобов`язання становить 35 623,42 грн (40 623,42 5000,00 = 35 623,42).

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 35 623,42 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості за договором з оплати за поставлену продукцію в розмірі 35 623,42 грн Відповідачем не надано.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 35 623,42 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 35 623,42 грн.

Щодо нарахування пені.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пунктів 5.2 Договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожною накладною окремо, виходячи із встановлених в рахунках строків оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборгованість, виходячи зі строків оплати за кожною видатковою накладною окремо, з врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені на суму 6527,59 грн є правильним.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 12% річних.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.5.3 Договору у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої Сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Тобто сторони встановили більший розмір річних процентів у разі порушення грошового зобов`язання, що не суперечить приписам закону.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Ураховуючи виконання відповідачем основного грошового зобов`язання з порушенням строків його виконання, суд вбачає наявність правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 5.3 Договору поставки в частині розміру річних процентів 12%.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство» інфляційних збитків та процентів річних за заявлений позивачем період, визначений у позові, розрахованих судом, виходячи зі строків оплати товару та часткового погашення боргу (беручи період погашення та повернення товару, а також зменшення у зв`язку із цим суми боргу), суд встановив, що сума 12% процентів річних становить 12 847,63 грн, інфляційні втрати 15 308,19 грн, тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем.

Оскільки мало місце неналежне виконання зобов`язань відповідачем щодо оплати товару, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення 12 процентів річних в розмірі 12 847,63 грн, інфляційних втрат в розмірі 15 308,19 грн.

У решті вимог в частині стягнення 60,14 грн 12% річних та 370,53 грн інфляційних втрат слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором поставки товару №12570-0812020 від 17.01.2020 (а.с. 13-17), видатковими накладними на поставку товару (а.с. 19-25), накладними на повернення (а.с.26-27), рахунками на полату товару (а.с.28-34), платіжним документом №2662 від 22.02.2023 (а.с. 18), розрахунком суми боргу (а.с.11-14).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу не надав.

Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. ст. 74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 70 306,83 грн, з яких: 35 623,42 грн основного боргу, 6527,59 грн пені, 12 847,63 грн 12% річних, 15 308,19 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову про стягнення 60,14 грн 12% річних та 370,53 грн інфляційних втрат суд відмовляє, як заявлених необґрунтовано.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий з бір у справі покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «КАР СЕРВІС КОМПАНІ» Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙКЕРІ СЕРВІС» (просп. Соборний, 158, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69005; ідентифікаційний код юридичної особи 43260370) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02222; ідентифікаційний код юридичної особи 37141112) заборгованість за поставлений товар в розмірі 35 623,42 грн (тридцять п`ять тисяч шістсот двадцять три гривні 42 коп.), пеню в розмірі 6527,59 грн (шість тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 59 коп.), 12% річних в розмірі 12 847,63 грн (дванадцять тисяч вісімсот сорок сім гривень 63 коп.), інфляційні втрати в розмірі 15 308,19 грн (п`ятнадцять тисяч триста вісім гривень 19 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Дочірнього підприємства «КАР СЕРВІС КОМПАНІ» Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙКЕРІ СЕРВІС» (просп. Соборний, 158, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69005; ідентифікаційний код юридичної особи 43260370) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02222; ідентифікаційний код юридичної особи 37141112) суму 2407,65 (дві тисячі чотириста сім гривень 65 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

У решті вимог про стягнення 60,14 грн 12% річних та 370,53 грн інфляційних втрат відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 06.03.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич