Рішення

від 06.03.2025 по справі 908/3464/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/144/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2025Справа № 908/3464/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ» (вул. Святого Миколая, будинок 61, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 03327121)

до відповідача: Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (Південне Шосе, будинок 15, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код юридичної особи 00194122)

про стягнення коштів,

Без повідомлення (виклику) представників сторін

РУХ СПРАВИ.

30.12.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ» (скорочене найменування КП «ВОДОКАНАЛ») до відповідача Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (скорочене найменування АТ «ЗАЛК») про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 328 092,44 грн, з яких: 317 111,84 грн за надання послуг з питного водопостачання та водовідведення, 1542,66 грн пені, 1264,48 грн 3% річних від прострочення зобов`язання, 8173,46 грн інфляційних витрат. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 справу № 908/3464/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3464/24 та присвоєний справі номер провадження 3/144/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Копію ухвали суду від 06.01.2025 про відкриття провадження у справі №908/3464/24 було направлено до електронного кабінету відповідача АТ «ЗАЛК».

Згідно із наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 06.01.2025 про відкриття провадження у справі №908/3464/24, а.с.53) в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача АТ «ЗАЛК», доставлено 06.01.2025.

Також про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

01.01.2010 між Комунальним підприємством «Водоканал» (Водоканал) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі Споживач) укладено договір про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 12/1/179Д (2010) (далі Договір).

Відповідно до розділу 2 Договору термін його дії встановлено з 01.01.2010 до 31.12.2010. Цим же розділом передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було заявлено однією із сторін. Таким чином, договір є пролонгованим та на теперішній час чинним.

Додатковою угодою від 30.06.2011 у зв`язку зі зміною найменування було внесено зміни до договору, вирішено слова «Відкрите акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» замінити на «Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Додатковою угодою від 05.02.2019 на підставі рішення загальних зборів акціонерів Споживача було внесено зміни до преамбули договору, вирішено Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» читати як Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (є правонаступником).

Згідно із п. 1.1. Договору (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 26.05.2016, від 14.04.2017, від 30.09.2020) КП «Водоканал» забезпечує подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам Споживача м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15 (власні потреби та субспоживачі), о. Хортиця, вул. Будинок відпочинку, 33 (санаторій профілакторій), АДРЕСА_1 (будинок культури).

Комунальне підприємство «Водоканал» умови договору № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010 виконує в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.2 Договору Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності до умов Договору та чинного законодавства.

У Споживача за період з серпня 2024 року по листопад 2024 року виникла заборгованість перед КП «Водоканал» по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 317 111,84 грн, що підтверджується складеними актами.

Акти та акти-рахунки складені у присутності представника Споживача і підписані ними без зауважень, а отже із розрахунками, викладеними в актах, Споживач згоден в повному обсязі. Однак, до теперішнього часу Споживач за спожиті послуги оплату в повному обсязі не здійснив.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати наданих послуг стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 317 111,84 грн за період серпень 2024- листопад 2024 року, пені в сумі 1542,66 грн за загальний період з 09.09.2024 до 13.12.2024, 3% річних у сумі 1264,48 грн за загальний період з 09.09.2024 до 13.12.2024 та інфляційних витрат у сумі 8173,46 грн за період серпень-грудень 2024 року за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 328 092,44 грн, з яких: 317 111,84 грн за надання послуг з питного водопостачання та водовідведення, 1542,66 грн пені, 1264,48 грн 3% річних від прострочення зобов`язання, 8173,46 грн інфляційних витрат.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами, чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були надані послуги, на яку суму, чи були своєчасно сплачені послуги), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.01.20210 між КП «Водоканал» (Водоканал, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі Споживач, Абонент) укладено договір про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 12/1/179Д (2010) (далі Договір).

Відповідно до розділу 2 Договору термін його дії встановлено з 01.01.2010 до 31.12.2010. Цим же розділом передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було заявлено однією із сторін.

Доказів розірвання або припинення дії договору судом не встановлено.

Додатковою угодою №3 від 30.06.2011 до Договору у зв`язку зі зміною найменування Споживача було внесено зміни до договору, вирішено слова «Відкрите акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» замінити на «Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Додатковою угодою №1/05/02/2019 від 05.02.2019 на підставі рішення загальних зборів акціонерів Споживача було внесено зміни до преамбули договору, вирішено Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» читати як Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», яке є правонаступником усіх прав і обов`язків Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Згідно із п. 1.1. Договору (зі змінами, внесеними додатковими угодами №1/26/05/2016/179Д(2010) від 26.05.2016, №1/14/04/2017, №2/14/07/2017 від 14.04.2017, №1/28/2020 від 28.05.2020, №1/31/08/2020 від 31.08.2020, №1/30/09/2020 від 30.09.2020, №1/14/05/2020 від 14.05.2020, №1/18/06/2021 від 18.06.2021 ,№1/05/08/2021 від 05.08.2021) Водоканал забезпечує Споживачу подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчиках Споживача м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15 (власні потреби та субспоживачі), о. Хортиця, вул. Будинок відпочинку, 33 (санаторій профілакторій), АДРЕСА_1 (будинок культури).

Відповідно до п. 3.2.1 Договору Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку та у відповідності до цим Договором та нормативними документами, вказаними в п.1.1 цього Договору.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що основним документом на оплату є Акт-рахунок.

Комунальне підприємство «Водоканал» умови договору № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010 виконувало в повному обсязі.

Так, на виконання умов Договору за період серпень-листопад 2024 року КП «Водоканал» надавало послуги з водопостачання та водовідведення Споживачу, що підтверджується відповідними актами:

1) акт №12/1 від 31.08.2024 та акт-рахунок №140946 від 31.08.2024 за серпень 2024р. на суму 56 921,15 грн;

2) акт №12/1 від 30.08.2024 та акт-рахунок №140428 від 30.08.2024 за серпень 2024р. на суму 1324,85 грн;

3) акт №12/1 від 30.08.2024 та акт-рахунок №140914 від 30.08.2024 за серпень 2024р. на суму 19 825,40 грн;

4) акт №12/1 від 27.09.2024 та акт-рахунок №148306 від 27.09.2024 за вересень 2024р. на суму 18 263,98 грн;

5) акт №12/1 від 30.09.2024 та акт-рахунок №149412 від 30.09.2024 за вересень 2024р. на суму 46 038,47 грн;

6) акт №12/1 від 30.09.2024 та акт-рахунок №148981 від 30.09.2024 за вересень 2024р. на суму 1419,48 грн;

7) акт №12/1 від 31.10.2024 та акт-рахунок №157500 від 31.10.2024 за жовтень 2024р. на суму 67 425,30 грн;

8) акт №12/1 від 31.10.2024 та акт-рахунок №157271 від 31.10.2024 за жовтень 2024р. на суму 851,69 грн;

9) акт №12/1 від 30.10.2024 та акт-рахунок №156867 від 30.10.2024 за жовтень 2024р. на суму 20 251,25 грн;

10) акт №12/1 від 29.11.2024 та акт-рахунок №164161 від 29.11.2024 за листопад 2024р. на суму 20 582,46 грн;

11) акт №12/1 від 30.11.2024 та акт-рахунок №164826 від 30.11.2024 за листопад 2024р. на суму 662,42 грн;

12) акт №12/1 від 30.11.2024 та акт-рахунок №164782 від 30.11.2024 за листопад 2024р. на суму 63 545,39 грн.

Всього на суму 317 111,84 грн.

Акти та акти-рахунки складені у присутності представника Споживача і підписані ними без зауважень, а отже із розрахунками, викладеними в актах, Споживач згоден в повному обсязі.

Згідно з пункту 5.1 Договору Водоканал на підставі переданих даних визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-х робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу.

Споживач зобов`язаний протягом 5-ти банківських днів з дати надання Звіту самостійно отримати у Водоканалі, підписати всі примірники Акта-рахунку та перерахувати на розрахунковий рахунок суму, вказану в Акті-рахунку.

Однак, на момент подачі позову Споживач за спожиті послуги оплату не здійснив, внаслідок чого сума основного боргу становить 317 111,84 грн.

Пунктом 6.2 договору (в редакції додаткової угоди від 28.05.2020) визначено, що у випадку прострочення сплати наданих Водоканалом послуг, Споживач зобов`язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але в будь-якому разі пеня не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Сторони домовились, що з дня введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані Водоканалом послуги Споживач зобов`язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення оплати, але загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати наданих послуг стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 317 111,84 грн за період серпень-листопад 2024 року, пені в сумі 1542,66 грн за загальний період з 09.09.2024 до 13.12.2024, 3% річних у сумі 1264,48 грн за загальний період з 09.09.2024 до 13.12.2024 та інфляційних витрат у сумі 8173,46 грн за період серпень-грудень 2024 року за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 317 111,84 грн за період серпень-листопад 2024 року.

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір позовних вимог щодо стягнення з відповідача 317 111,84 грн основного боргу за період серпень 2024-листопад 2024 року за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню

Щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 12/1/179Д (2010) від 01.01.2010 підтверджено матеріалами справи.

Позивачем нарахована пеня в сумі в сумі 1542,66 грн за загальний період з 09.09.2024 до 13.12.2024 за ставкою 0,01%.

Пунктом 6.2 договору (в редакції додаткової угоди від 28.05.2020) визначено, що у випадку прострочення сплати наданих Водоканалом послуг, Споживач зобов`язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але в будь-якому разі пеня не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Сторони домовились, що з дня введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані Водоканалом послуги Споживач зобов`язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення оплати, але загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі встановленому в договорі, але не вище 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства і виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 1542,66 грн пені заявлена обґрунтовано, заснована на законі та підлягає задоволенню судом.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач правомірно нараховує пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 1264,48 грн та інфляційних витрат у сумі 8173,46 грн.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство» 3% річних, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок за загальний період 09.09.2024-13.12.2024 на суму 1264,48 грн є правильним.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 1264,48 грн 3% річних заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство» інфляційних втрат, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок за загальний період серпень-грудень 2024 року на суму 8173,46 грн є правильним.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 8173,46 грн інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Оскільки мало місце неналежне виконання зобов`язань відповідачем щодо оплати спожитих послуг, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення пені у розмірі 1542,66 грн, трьох процентів річних в розмірі 1264,48 грн, інфляційних втрат в розмірі 8173,46 грн.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 12/1/179Д (2010) про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації з додатковими угодами до нього (а.с. 10-26), Актами та актами-рахунками за серпень-листопад 2024 (а.с. 27-38), розрахунок 3% річних (а.с. 7), розрахунок суми інфляції (а.с. 6), розрахунок суми пені (а.с. 8).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

З положень ч. 1, п.п.1, п.п.2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Приймаючи до уваги, що ціна позову становить 328 092,44 грн та позовна заява подана в електронній формі, до сплати за подання цієї позовної належить судовий збір у розмірі 3937,11 грн.

Позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію №17748 від 25.12.2024 про сплату суми 4921,39 грн судового збору, тобто в розмірі більшому, ніж визначено законом.

Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача у розмірі 3937,11 грн.

Зайво сплачений судовий збір повертається виключно за клопотанням особи, яка його платили.

Станом на дату ухвалення рішення відповідне клопотання від позивача не надходило.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (Південне Шосе, будинок 15, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код юридичної особи 00194122) на користь Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ» (вул. Святого Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 03327121) заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 317 111,84 грн (триста сімнадцять тисяч сто одинадцять гривень 84 коп.), пеню в розмірі 1542,66 грн (одна тисяча п`ятсот сорок дві гривні 66 коп.), три проценти річних в розмірі 1264,48 грн (одна тисяча двісті шістдесят чотири гривні 48 коп.), інфляційні втрати в розмірі 8173,46 грн (вісім тисяч сто сімдесят три гривні 46 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (Південне Шосе, будинок 15, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код юридичної особи 00194122) на користь Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ» (вул. Святого Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 03327121) суму 3937,11 грн (три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 11 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 06.03.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич