Рішення від 05.03.2025 по справі 910/13496/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2025Справа № 910/13496/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС»

до Державного підприємства «УКРАЇНСЬКА ГЕОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ»

про стягнення 425346,27 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «УКРАЇНСЬКА ГЕОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» про стягнення 425346,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено умови укладено між сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №13 від 19.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати переданої йому електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 402628,29 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 16871,94 грн та 3% річних у розмірі 5846,04 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивачем не враховано часткові сплати відповідача згідно платіжних інструкцій №2320 від 21.10.2024, №1992 від 23.09.2024 на загальну суму 111433,89 грн, відтак позивачем не вірно визначено суму заборгованості, а також 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідач вказав, що позивачем не надано доказів на підтвердження дійсних обсягів постачання електричної енергії відповідачу. Також відповідач заперечив щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС» (далі - Постачальник) та Державним підприємством «УКРАЇНСЬКА ГЕОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» (далі - Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №13 (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник продаж електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. (п.2.1. Договору)

Відповідно до п.5.1. Договору сума договору складає 2149713 грн з ПДВ. Остаточна сума визначається після проведення розрахунків за фактично відпущену Електричну енергію з урахуванням Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з п.5.2. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни Електричної енергії та згідно з умовами цього Договору.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. (п.5.6. Договору)

Відповідно до п.5.7. Договору оплата вважається здійсненною після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем. (п.5.8. Договору)

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними га іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Статтею 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 5.5.5 Правил споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з п.4.12. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з січня 2024 року по червень 2024 року було передано, а відповідачем отримано (використано) електричної енергії на загальну суму 640278,56 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними зі сторони позивача та відповідача актами приймання-передачі електричної енергії №ЕС000000144 від 31.01.2024 за поставлену електричну енергії за січень 2024 року на суму 182720,28 грн; №ЕС000000269 від 29.02.2024 за поставлену електричну енергію у лютому 2024 року на суму 142714,12 грн; №89 від 31.03.2024 за поставлену електричну енергію у березні 2024 року на суму 127746,73 грн; №262 від 30.04.2024 за поставлену електричну енергію у квітні 2024 року на суму 76089,11 грн; №347 від 31.05.2024 за поставлену електричну енергію у травні 2024 року на суму 68318,64 грн; №452 від 30.06.2024 за поставлену електричну енергію у червні 2024 року на суму 42689,69 грн.

Суд зазначає, що строк виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідач за отриману (використану) електричну енергію розрахувався частково на загальну суму 237650,28 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №1837 від 06.09.2024 на суму 99292,74 грн; №1965 від 19.09.2024 на суму 5000 грн; №1977 від 19.09.2024 на суму 5000 грн; №1982 від 20.09.2024 на суму 5000 грн; №1991 від 23.09.2024 на суму 11923,65 грн; №1992 від 23.09.2024 на суму 275,56 грн; №2320 від 21.10.2024 на суму 111158,33 грн.

Як вбачається з матеріал справи, позивач звертався до відповідача з претензією №1158/68 від 13.06.2024 (поштове відправлення №0503883239026) щодо сплати заборгованості, а також до вказаної претензії було додано відповідні акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки на оплату.

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять, так само як і не містять доказів оплати відповідачем отриманої (використаної) електричної енергії в повному обсязі.

Таким чином, відповідач належним чином взяті на себе обов`язки з оплати отриманої (використаної) електричної енергії не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі сумі 402628,29 грн

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 402628,29 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 16871,94 грн та 3% річних у розмірі 5846,04 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що позивачем здійснено помилкове нарахування суми заборгованості, судом відхиляються, оскільки при визначенні суми заборгованості за отриману (використану) відповідачем електричну енергію, ТОВ «ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС» враховано здійснені відповідачем часткові оплати, в тому числі здійснені згідно платіжних інструкцій №2320 від 21.10.2024 та №1992 від 23.09.2024.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження дійсних обсягів постачання електричної енергії відповідачу, спростовуються наявними в матеріалах справи підписаними, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача актами приймання-передачі електричної енергії без претензій та зауважень, в тому числі щодо обсягів переданої електричної енергії, а також здійсненими відповідачем часткових оплат за спірний період.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано Договір №1/24 про надання правничої допомоги від 10.01.2024, додаткову угоду №7/24 від 14.10.2024, детальний опис наданої професійної правничої допомоги, а також акт №1/7/24 про прийняття-передачі наданих послуг від 31.10.2024 на суму 21000 грн.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги рівень складності справи, розмір заявлених позовних вимог, об`єм та вид роботи проведеної адвокатом, а також враховуючи повне задоволення заявлених позовних вимог, суд зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 21000 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «УКРАЇНСЬКА ГЕОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» (02088 м. Київ, пров. Геофізиків, буд. 10; ідентифікаційний код 38078094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС» (04080, місто Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 13/10, офіс 201; ідентифікаційний код 43630935) заборгованість у розмірі 402628 (чотириста дві тисячі шістсот двадцять вісім) грн 29 коп., інфляційні втрати у розмірі 16871 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 94 коп., 3% річних у розмірі 5846 (п`ять тисяч вісімсот сорок шість) грн 04 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5104 (п`ять тисяч сто чотири) грн 16 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 05.03.2025.

Суддя Я.В. Маринченко