Рішення

від 06.03.2025 по справі 910/15578/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2025Справа № 910/15578/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський логістичний центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна»

про стягнення 100 000,00 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморський логістичний центр» (далі - позивач, ТОВ «Чорноморський логістичний центр») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» (далі - відповідач, ТОВ «Компанія Крентон Україна») 100 000,00 грн основного боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 80 про надання послуг від 22.05.2024 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг у встановлений цим правочином строк, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/15578/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху відповідно до частини одинадцятої ст. 176 ГПК України, яке, мотивоване тим, що судом передчасно прийнято рішення про відкриття провадження у справі, оформлене ухвалою суду від 27.12.2024 по даній справі, оскільки позивач зазначав про стягнення судових витрат, проте як в тексті позовної заяви, так і в додатках до неї відсутній попередній розрахунок судових витрат, що є обов`язковою вимогою процесуального законодавства, у зв`язку з чим позовна заява не відповідає нормам ст. 162 ГПК України.

Відповідно до п. 9 частини третьої ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позовна заява повинна містити: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали (частина одинадцята ст. 176 ГПК України.

Відповідно до частини першої ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно частини другої ст. 124 ГПК України, суд не може відмовити стороні у відшкодуванні сплаченого нею судового збору у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.

Верховний Суд зазначає, що застосування положень ст. 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, подання попереднього розрахунку забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими, та доводити не співмірність таких витрат.

Частиною першою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя ст. 123 ГПК України).

З позовної заяви вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір; інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачем заявлено не було.

Між тим, правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок сплати, визначений Законом України «Про судовий збір».

Крім того, частиною четвертою ст. 124 ГПК України передбачено, що суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Також, слід зазначити, що не зазначення позивачем у позовній заяві попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат, не повинно створювати такому учасникові перешкод у доступі до правосуддя на подальших стадіях провадження зі справи. Такий підхід до вирішення даного питання узгоджується із засадою (принципом) верховенства права, закріпленим у пункті 1 частини третьої статті 3 та частині першій статті 11 ГПК України, є за даних обставин справедливим та таким, що виправдовує правомірні сподівання особи на розгляд її справи судом у розумний строк.

Верховний Суд не раз звертався до рішень ЄСПЛ і зазначав, що надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії»).

Надмірний формалізм, на відміну від процесуального формалізму, передбачає механічне дотримання норм процесуального права, не враховуючи доцільності цього і з огляду на конкретні обставини справи ( Сакара Н.Ю . Феномен формалізму в цивільному судочинстві. Проблеми законності. 2018. Вип. 143).

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.

15.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на:

- відсутність доказів належного направлення рахунків на оплату та отримання їх відповідачем, оскільки строк виконання відповідачем грошових зобов`язань залежить від моменту отримання рахунків згідно п. 2.1. та п. 2.2. договору, чого позивачем доведено не було. У зв`язку з цим, на момент подання позову, права позивача не були порушені, оскільки строк виконання зобов`язань відповідачем не настав, а отже відсутній предмет спору, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та залишення позовної заяви без розгляду відповідно до частини першої ст. 226 ГПК України;

- порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору, визначеного сторонами у розділі 6 договору, що також є підставою для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до частини першої ст. 226 ГПК України, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів надсилання позивачу або отримання ним претензії від 30.10.2024, а з наданого позивачем трекінгу поштового відправлення неможливо встановити яка саме поштова кореспонденція ним надсилалася, опис вмісту поштового відправлення позивачем не надано. На електронну адресу, зазначену у договорі, вказана претензія також не надсилалась. Крім того, на момент написання претензії дійсною адресою відповідача була адреса: м. Київ, вул. Малевича Казимира, буд. 86, корпус П, офіс 312, а не вул. Володимирська, 49 А, оф. 6, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.10.2024. При цьому, відповідач зазначав, що станом на день підписання відзиву в нього відсутня можливість отримати витяг з ЄДР станом на 30.10.2024, у зв`язку з тимчасовим припиненням роботи реєстру через хакерську атаку, що є загальновідомим фактом, у зв`язку з чим просив суд надати можливість подання таких доказів після відновлення роботи реєстру.

Також, на думку відповідача, розгляд справи має бути здійснений в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, оскільки ухвалення судом рішення здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суперечить принципам розподілу справ за складністю, визначеним статтями 12 та 247 ГПК України, виходячи зі складності доказової бази, оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги актами виконаних робіт, рахунками та претензією, проти належності та допустимості яких відповідач заперечує. Відповідно до усталеної практики Верховного суду предметом доказування у справах про стягнення грошових коштів за надані послуги є насамперед факт реального надання таких послуг позивачем, а також отримання таких послуг відповідачем та подальше використання результату надання цих послуг у господарській діяльності відповідача, у зв`язку з чим, суду необхідно буде: оцінити реальність надання послуг; наявність порушеного права позивача; дослідити претензійне листування та адресу направлення претензії; забезпечення дотримання порядку досудового врегулювання спору, визначеного сторонами; а також забезпечити балансу інтересів сторін.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша ст. 250 ГПК України).

Згідно з частинами першою та другою ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Приписами частини п`ятої ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої ст. 247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви при відкритті провадження у даній справі, суд дійшов висновку, що дана справа має бути розглянута в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки є справою незначної складності, визнаною судом малозначною. При цьому судом враховано, що ціна позову в у даній справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 000,00 грн), дана справа не входить до переліку справ, зазначених у частині четвертій ст. 247 ГПК України, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що наведені відповідачем аргументи про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а саме: необхідність оцінити реальність надання послуг; наявність порушеного права позивача; необхідність дослідити претензійне листування та адресу направлення претензії; забезпечення дотримання порядку досудового врегулювання спору, визначеного сторонами; а також забезпечення балансу інтересів сторін, не є підставою для призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Вказаним обставинам можливо надати оцінку у процесі розгляду судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи на підставі доказів, наданих сторонами, з урахуванням принципу змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 ГПК України, та дотримання балансу інтересів сторін.

Отже, наведені обставини та положення ГПК України, які підлягають застосуванню судом при вирішенні питання щодо обґрунтованості, наведених відповідачем підстав розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з урахуванням при цьому ціни заявленого позову, характеру спірних правовідносин, предмету доказування у даній справі, обсягу та характеру доказів у справі, дозволяють суду дійти висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Згідно з частиною четвертою ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.05.2024 між ТОВ «Чорноморський логістичний центр» (далі - Виконавець) та ТОВ «Компанія Крентон Україна» (далі - Замовник) був укладений Договір № 80 про надання послуг (далі - Договір), умовами п. 1.1. якого передбачено, що Виконавець надає Замовнику послуги, що пов`язані з обробкою вантажів (контейнерів) Замовника, надалі - послуги (перелік та вартість послуг за цим Договором викладені в Додатку № 1 до Договору), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги на умовах Договору.

Послуги надаються Виконавцем по заявці Замовника, на території Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (3-4 причали), в межах загального обсягу вантажу (контейнерів), зазначеного в Додатку № 1 до цього Договору. Виконавець надає послуги та приступає до роботи після отримання письмових заявок Замовника та відповідно до його інструкцій (п. 1.2. та п. 1.4. Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору, перелік послуг за цим Договором та їх вартість визначається у Додатку № 1 до нього.

Умовами п. 2.1. Договору передбачено, що оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником на умовах 100% передоплати, на підставі рахунку Виконавця, відповідно до тарифів, погоджених сторонами і викладених у Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, оплата за виконані роботи та надані послуги здійснюються Замовником шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, протягом 3-х банківських днів з дня отримання Замовником рахунку Виконавця.

Оплата за Договором здійснюється Замовником в національній валюті України - гривні, згідно сукупності наданих послуг, вартість яких зазначена в Додатку № 1 до цього Договору (п. 2.3. Договору).

Згідно з п. 2.4. Договору, при відсутності передоплати Замовником послуг Виконавця протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку Виконавця, Виконавець має право відмовити в наданні послуг Замовнику.

Датою оплати рахунку Виконавця є дата надходження грошових коштів на рахунок Виконавця (п. 2.5. Договору).

Умовами п. 4.2. Договору передбачено, що Замовник забовтується: розраховуватись за послуги Виконавця у порядку, визначеному п. 2.1. - п. 2.3. даного Договору (пп. 4.2.1.); своєчасно здійснювати приймання наданих послуг і підписувати акт приймання-передачі наданих послуг (пп. 4.2.2.).

Відповідно до п. 6.1. Договору, сторони докладатимуть всіх зусиль для вирішення усіх спорів, які можуть виникати між ними за цим Договором або у зв`язку з ним, шляхом дружніх переговорів. Будь-яка сторона може розпочати переговори для надання письмового повідомлення іншій стороні про свій намір розпочати такі переговори.

Претензії, які можуть виникнути з даного договору, повинні бути пред`явлені протягом двох місяців після виникнення підстави для їх пред`явлення. До претензій повинні бути додані документи, що підтверджують їх обґрунтованість (п. 6.2. Договору).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що датою пред`явлення претензії вважається дата на штемпелі поштового відомства про прийняття листа.

Сторони визначають, що всі претензії за даним Договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з моменту отримання претензії. Усі суперечки, що виникають з цього Договору або у зв`язку з ним, між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, передаються для врегулювання на розгляд суду згідно із діючим законодавством України (п. 6.4. та п. 6.5. Договору).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2024 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Якщо жодна із сторін не заявляє вимоги про розірвання договору не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії, вважається, що строк дії договору продовжено ще на дванадцять місяців.

Згідно з Додатками № 1 до Договору, сторони погодили при обробці вантажів (контейнерів) Замовника використовувати наступні послуги та тарифи: послуги контейнерного перевантажувача (річстакер) в кількості 160 контейнерів (зняття-навантаження контейнера із урахуванням не більше 14 календарних днів знаходження техніки Виконавця на території Замовника) вартістю 360 000,00 грн в т.ч. ПДВ 20% та послуги контейнерного перевантажувача (річстакер) в кількості 305 контейнерів (зняття/навантаження контейнера із урахуванням не більше 45 календарних днів знаходження техніки Виконавця на території Замовника) вартістю 370 917,21 грн в т.ч. ПДВ 20%.

На виконання умов Договору, позивачем був виставлений рахунок на оплату № 532 від 22.05.2024 на суму 370 917,20 грн з ПДВ за послуги контейнерного перевантажувача (річстакер) в кількості 305 од.

22.05.2024 позивачем було здійснено часткову передоплату позивачу за послуги контейнерного перевантажувача (річстакер) зг. рах. № 532 від 22.05.2024 у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується наданою в матеріали справи копією інформаційного повідомлення АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про зарахування коштів № 2419 від 22.05.2024 з відповідним призначенням платежу.

Позивачем були виконані, а відповідачем прийняті наступні роботи (надані такі послуги): послуги контейнерного перевантажувача (річстакер) в кількості 305 од. на суму 370 917,20 грн з ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 911 від 30.06.2024, підписаним електронними підписами сторін, копія якого надана в матеріали справи.

12.07.2024 позивачем було здійснено часткову оплату за надані позивачем послуги контейнерного перевантажувача (річстакер) зг. рах. № 532 від 22.05.2024 у розмірі 70 917,20 грн, що підтверджується наданою в матеріали справи копією інформаційного повідомлення АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про зарахування коштів № 2576 від 12.07.2024 з відповідним призначенням платежу.

22.07.2024 позивачем було здійснено часткову оплату за надані позивачем послуги контейнерного перевантажувача (річстакер) зг. рах. № 532 від 22.05.2024 у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується наданою в матеріали справи копією інформаційного повідомлення АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про зарахування коштів № 2612 від 22.07.2024 з відповідним призначенням платежу.

Таким чином, надані позивачем послуги згідно Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 911 від 30.06.2024 були оплачені відповідачем лише частково у загальному розмірі 270 917,20 грн, у зв`язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість з оплати послуг контейнерного перевантажувача (річстакер) зг. рах. № 532 від 22.05.2024 у розмірі 100 000,00 грн.

Також на підтвердження наявності у відповідача заборгованості з оплати наданих послуг за Договором № 80 від 22.05.2024 у розмірі 100 000,00 грн, позивачем був наданий Акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2024-15.10.2024, погоджений та підписаний сторонами, засвідчений печатками товариств (зі сторони ТОВ «Компанія Крентон Україна» - директор Кулешов О.В.), копія якого надана в матеріали справи.

В подальшому, ТОВ «Чорноморський логістичний центр» звернулось до ТОВ «Компанія Крентон Україна» за адресою: вул. Володимирська, 49-А, офіс 6 з претензію вих. № 134 від 30.10.2024, в якій просило погасити існуючу заборгованість у розмірі 100 000,00 грн у не пізніше 5 (п`яти) днів з дня отримання цієї претензії та підписати зі свого боку акти звірки взаємних розрахунків, які додаються до претензії, та один примірник повернути на адресу позивача.

Також у вказаний претензії позивач зазначав, що керуючись п. 7.4. договору, ТОВ «Чорноморський логістичний центр» в односторонньому порядку достроково, а саме з 15.10.2024 розриває з ТОВ «Компанія Крентон Україна» Договір про надання послуг № 80 від 22.05.2024.

В якості доказів надсилання зазначеної претензії, позивачем надані копії конверту з адресами, квитанції Укрпошта № 6800100050542 та роздруківку відстеження трекінгу № 6800100050542 про повернення 16.11.2024 поштового відправлення відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Чорноморський логістичний центр» звернулось до Господарського суду міста Києва про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ТОВ «Компанія Крентон Україна» заборгованості у розмірі 100 000,00 грн за Договором про надання послуг № 80 від 22.05.2024.

За вказаними вимогами 02.12.2024 Господарським судом міста Києва було видано судовий наказ № 910/14622/24, який скасовано ухвалою від 12.12.2024, оскільки 10.12.2024 в системі «Електронний суд» представником боржника сформовано та 11.12.2024 зареєстровано в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду» заяву про скасування судового наказу № 910/14622/24 від 02.12.2024.

Проте, оскільки заборгованість за надані позивачем послуги відповідачем сплачена не була, і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір № 80 є договором про надання послуг.

Частиною першою ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу зазначеної статті вбачається, що сторонами договору про надання послуг є замовник і виконавець. При цьому, замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, визначених договором, контролює надання послуги і оплачує її, якщо інше не встановлено договором. А виконавцем є особа, що виконує завдання замовника - надає відповідну послугу, та отримує оплату за надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, у розумінні ст. 901 ЦК України, у замовника виникають право замовити послугу та обов`язок з її оплати, якщо інше не встановлено договором, а у виконавця виникають обов`язок надати послугу та право отримати оплату наданої послуги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 911/2756/18.

Згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами п. 2.1. Договору передбачено, що оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником на умовах 100% передоплати, на підставі рахунку Виконавця, відповідно до тарифів, погоджених сторонами і викладених у Додатку № 1 до цього Договору.

При відсутності передоплати Замовником послуг Виконавця протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку Виконавця, Виконавець має право відмовити в наданні послуг Замовнику (п. 2.4. Договору).

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами частини першої ст. 193 ГК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною першої ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, позивачем був виставлений рахунок на оплату послуги контейнерного перевантажувача (річстакер) в кількості 305 од. № 532 від 22.05.2024 на суму 370 917,20 грн з ПДВ, на підставі якого відповідачем 22.05.2024 було здійснено часткову передоплату послуги на суму 100 000,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про зарахування коштів № 2419 від 22.05.2024 із зазначенням призначення платежу: оплата за послуги контейнерного перевантажувача (річстакер) зг. рах. № 532 від 22.05.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані, а відповідачем прийняті послуги контейнерного перевантажувача (річстакер) в кількості 305 од. на суму 370 917,20 грн з ПДВ, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 911 від 30.06.2024, підписаним електронними підписами сторін (зі сторони Виконавця - ЕП Скалецький Руслан Олександрович та зі сторони Замовника - ЕП Крайнюк Павло Васильович).

Претензій та зауважень зі сторони відповідача, щодо якості та кількості наданих позивачем послуг (виконаних робіт), що зафіксовані шляхом підписання сторонами Акту здачі-приймання робіт (надання послуг), в матеріали справи надано не було.

Також відповідачем після отримання послуг були здійснені часткові оплати, виставленого позивачем рахунку на попередню оплату № 532 від 22.05.2024 у розмірі 70 917,20 грн та у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про зарахування коштів № 2576 від 12.07.2024 та № 2612 від 22.07.2024 із зазначенням призначення платежу: оплата за послуги контейнерного перевантажувача (річстакер) зг. рах. № 532 від 22.05.2024.

Таким чином, сума недоплаченої відповідачем передоплати за рахунком на оплату № 532 від 22.05.2024 становить 100 000,00 грн (370 917,20 грн - 100 000,00 грн - 70 917,20 грн - 100 000,00 грн), у зв`язку з чим аргументи позивача щодо наявності у відповідача заборгованості з оплати наданих йому послуг контейнерного перевантажувача (річстакер) в кількості 305 од. у розмірі 100 000,00 грн підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Отже, періодична часткова сплата наданих позивачем послуг згідно рахунку на оплату № 532 від 22.05.2024, свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій, які підтверджують наявність перед позивачем заборгованості та необхідність її сплати в силу погоджених між сторонами умов Договору та наведених положень законодавства.

Також наявність заборгованості відповідача з оплати наданих позивачем послуг за договором № 80 від 22.05.2024 у розмірі 100 000,00 грн підтверджується підписаним зі сторони ТОВ «Компанія Крентон Україна» - директором Кулешов О.В. Актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2024-15.10.2024.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на відсутність доказів направлення та отримання відповідачем рахунків, передбачених п. 2.1. та п. 2.2. договору, у зв`язку з чим строк виконання відповідачем грошових зобов`язань не настав, що свідчить про відсутність предмета спору, оскільки порушення прав позивача, на момент звернення останнього до суду, не відбулося.

Проте, як встановлено судом, позивачем відповідно до п. 2.1. Договору, був виставлений рахунок на здійснення передоплати № 532 від 22.05.2024 на суму 370 917,20 грн, який обув отриманий відповідачем 22.05.2024, що підтверджується здійсненною відповідачем 22.05.2024 частковою оплатою вказаного рахунку у строк, визначений п. 2.4. Договору, у розмірі 100 000,00 грн та здійснення подальшої часткової оплати вказаного рахунку 12.07.2024 та 22.07.2024 на суму 70 917,20 грн та на суму 100 000,00 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про зарахування коштів № 2419, № 2576 та № 2612 з відповідним призначенням платежу, у зв`язку з чим заперечення відповідача про неотримання рахунку на оплату та ненастання строку виконання ним грошових зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг спростовуються матеріалами справи.

Рахунок на оплату товару (робіт, послуг) за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти для оплати товару (робіт, послуг), тобто має інформаційний характер. Неотримання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в силу ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє орендаря від обов`язку сплатити у визначений договором строк плату за користування найманим майном (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 04.04.2023 у справі № 910/15426/20 та від 23.03.2023 у справі № 910/15424/20).

Як підтверджуєтеся інформаційними повідомленнями АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про зарахування коштів № 2419 від 22.05.2024, № 2576 від 12.07.2024 та № 2612 від 22.07.2024, відповідач був обізнаний про платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти для оплати послуг позивача, а також їх розмір.

Крім того, обізнаність відповідача про існування заборгованості підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/14622/24, якою скасовано судовий наказ за вимогою про стягнення з ТОВ «Компанія Крентон Україна» заборгованості у розмірі 100 000,00 грн за Договором про надання послуг № 80 від 22.05.2024 на підставі заяви відповідача про його скасування.

Заперечення відповідача на пред`явлений позов та викладене у відзиві на позовну заяву посилання на залишення позову без розгляду із зачиненням обставин, що позивачем, зокрема, не дотримано обов`язкового, визначеного договором досудового порядку врегулювання спору, не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Згідно позиції, викладеній у постанові Верховного суду від 26.03.2020 у справі № 1.380.2019.002646 та від 17.04.2020 № 520/6589/19, досудове врегулювання спору - це вчинення сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлений у законі випадків.

Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань контрагентом без попереднього пред`явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує. Вказана правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі 1-2/2002.

Посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано досудового порядку вирішення спору є необґрунтованим, оскільки кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до частини першої ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст. 19 ГПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Таким чином, недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб`єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.

Отже, сторона, що постраждала, може звернутися за вирішенням господарського спору безпосередньо до суду, не дотримуючись жодної процедури його досудового врегулювання, за винятком випадків, коли обов`язковість дотримання процедури досудового врегулювання спору передбачено ратифікованим Україною міжнародним договором. Аналогічні правова позиція висловлена послідовно у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 27.12.2018 у справі № 127/8837/16-ц, від 25.04.2019 у справі № 175/1387/16-ц, від 22.05.2019 у справі № 569/2609/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 2-2550/09.

Також, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно «Компанія Крентон Україна» станом на 30.10.2024 та просив надати такий доказ після відновлення роботи вказаного реєстрі, проте позовна заява, як і додатки до неї не містять посилання на вказаний витяг.

За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, відповідачем не було подано до суду жодних доказів, які спростовують позовні вимоги позивача чи підтверджують сплату відповідачем існуючої заборгованості.

Приймаючи до уваги викладене, оцінивши подані позивачем докази та наведені сторонами обґрунтування своїх позицій, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг контейнерного перевантажувача (річстакер) в кількості 305 од. у розмірі 100 000,00 грн є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову, судовий збір, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» (03150, місто Київ, вул. Малевича Казимира, будинок 86, корпус П, офіс 312; ідентифікаційний код 43283974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський логістичний центр» (68000, Одеська обл., місто Чорноморськ, вулиця Промислова, будинок 1; ідентифікаційний код 38759383) 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. основного боргу, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова