Рішення

від 06.02.2025 по справі 910/13212/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025Справа № 910/13212/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзитгаз"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про визнання незаконним та виключення з проекту договору пункту договору та визнання незаконним та відміну запиту пропозицій постачальника

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Станова Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранзитгаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним та виключити з проекту договору, що є складовою запиту пропозицій постачальників, який був оголошений Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" в електронній системі закупівель за ідентифікатором № UA-2024-10-11-011529-a, пункт 1.2 Розділу 1 "Предмет договору";

- визнати незаконним та відмінити запит пропозицій постачальників, який був оголошений Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" в електронній системі закупівель за ідентифікатором № UA-2024-10-11-011529-a.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було проведено електронні торги UA-2024-10-11-011529-a з предметом закупівлі: Дизельне паливо (тонами). Код предмету закупівлі ДК 09130000-9. За результатами вказаних торгів, 16.10.2024 пропозиція позивача системою закупівель була визначена економічно вигідною та ТОВ "Укртранзитгаз" визначено переможцем відбору. Проте, 17.10.2024 на електронну адресу позивача надійшов лист замовника - відповідача з вимогою надати документальне підтвердження, що ТОВ "Укртранзитгаз" є виробником Товару. Зазначена вимога встановлена п.1.2 проекту Договору. Позивач вважає, що зазначені дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його законні права як учасника процедури публічної закупівлі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзитгаз" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртранзитгаз" строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.11.2024 до суду надійшли заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзитгаз" про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.12.2024.

У судовому засіданні 05.12.2024 оголошено перерву до 16.01.2025.

06.12.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він зокрема зазначає, що в строк до 21.10.2024 включно позивач повинен був надати відповідачу забезпечення виконання договору у вигляді оригіналу банківської гарантії, однак ТОВ «Укртранзитгаз» такі дії здійснені не були, що стало підставою для відхилення пропозиції позивача. Також, відповідач зазначає, що наступним учасником процедури закупівлі було ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна», яке повідомило відповідача про відсутність можливості виконати зобов`язання щодо поставки 15 000 тон дизельного палива, у зв`язку з чим переможцем процедури закупівлі стало ПАТ «Укрнафта», з яким 05.11.2024 укладено договір поставки № ЦЗВ-14-05824-01. Відповідач вказує, що на сьогодні договір № ЦЗВ-14-05824-01 виконаний сторонами в повному обсязі.

12.12.2024 до суду надійшла відповідь позивача на позовну заяву, в якій позивач зокрема зазначає, що відповідачем у своєму відзиві жодним чином не спростовано факт того, що ним у договорі були встановлені дискримінаційні вимоги до учасників електронних торгів. Також, позивач вказує, що Порядком № 822 не передбачено того, що запитом пропозицій, частиною якого є проект договору, може бути встановлена вимога про надання документів про походження товару. Також, позивач зазначає, що до підписання сторонами проекту договору, у нього не виникало обов`язку надавати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, а у відповідача не виникло права таку гарантію вимагати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/13212/24 призначено на 06.02.2025.

У це судове засідання представник позивача не з`явився, 06.02.2025 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому позивач у зв`язку з зайнятістю представника ТОВ "Укртранзитгаз" в іншому судовому процесі, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відзначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 12.06.2024 Державна установа «Професійні закупівлі», яка є адміністратором е-каталогу, за результатами розгляду заявки ТОВ «Укртранзитгаз» про приєднання до е-каталогу за категорією ДК 021:2015, код товару 09130000-9 «Паливо наливом», визнано, що заявка позивача відповідає вимогам, зазначеним в оголошенні про проведення відбору до е-каталогу, та прийнято рішення, оформлене протоколом № 417 розгляду заявок учасників електронного каталогу Державної установи «Професійні закупівлі» уповноваженою особою Державної установи «Професійні закупівлі», про включення ТОВ «УКРТРАНЗИТГАЗ» до переліку кваліфікованих постачальників каталогу Державної установи «Професійні закупівлі».

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» провела закупівлю шляхом запиту ціни пропозицій постачальників в е-каталозі. Предмет закупівлі Дизельне паливо (тоннами). Код предмету закупівлі ДК 09130000-9.

Запит пропозицій постачальників в електронному каталозі через електронну систему закупівель було оголошено 11.10.2024. Разом із запитом затверджено проект договору та технічну специфікацію до товару, який є предметом закупівлі.

Тож, 11.10.2024 відповідачем в електронній системі закупівель Prozorro (https://prozorro.gov.ua/) оголошено про проведення закупівлі № UA-2024-10-11-011529-а з предметом закупівлі: Дизельне паливо (код ЄЗС 09130000-9 - Нафта і дистиляти) шляхом запиту ціни пропозиції постачальників в електронному каталозі, що підтверджується інформацією, яка розміщена у вільному доступі за посиланням в мережі Інтернет: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-10-11-011529-а.

Повідомлення про запит ціни пропозицій в категорії ДК 021:2015, код товару 09130000-9, надіслано 11.10.2024 електронною системою закупівель через е-каталог позивачу.

Цінові пропозиції щодо предмета закупівлі надали три постачальника, а саме:

- ТОВ «Укртранзитгаз», цінова пропозиція - 749 250 000, 00 грн;

- ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СОКАР Україна», цінова пропозиція - 751 485 000, 00 грн;

- ПАТ «УКPНAФТА», цінова пропозиція 764 730 000, 00 грн.

16.10.2024 пропозиція ТОВ «Укртранзитгаз» за результатами оцінки електронною системою закупівель визначена економічно вигідною, а ТОВ «Укртранзитгаз» визначено переможцем відбору.

Як зазначає позивач, 17.10.2024 на електронну адресу ТОВ «Укртранзитгаз» (tender@ukrtransytgaz.com) надійшов лист замовника № ЦЗВ-20/4911 від 16.10.2024 з вимогою надати документальне підтвердження того, що ТОВ «Укртранзитгаз» є виробником Товару. Зазначена вимога встановлена п.1.2 проекту Договору.

Проте, ТОВ «Укртранзитгаз» зазначені дії Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця», вважає протиправними та такими, що порушують його законні права як учасника процедури публічної закупівлі.

Отже, обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що жодним етапом закупівлі через електронний каталог не передбачена можливість замовника звертатись до постачальників з вимогою щодо надання будь-яких додаткових документів. Позивач зазначає, що вимога відповідача про надання документального підтвердження того, що ТОВ «Укртранзитгаз» є виробником Товару суперечить законодавству України в сфері публічних закупівель та порушує права учасників процедури, а також порушує Закон України «Про публічні закупівлі».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Закон України «Про публічні закупівлі», визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

З наведених норм права вбачається, що інтерес держави у сфері публічних закупівель полягає в проведенні ефективних та прозорих публічних закупівель з дотриманням добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та неупередженості, недопущення дискримінації учасників та корупційних дій.

Згідно з пунктом 18 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації (частини 31, 32 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Суд зазначає, що тендерна документація по суті є пропозицією з визначенням всіх істотних умов та представленням проєкта договору, а тендерна пропозиція є зустрічною пропозицією учасника укласти договорів на умовах, визначених в ній, за результатами розгляду та оцінки якої замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір. Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи, надані послуги) та учасника процедури закупівлі (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку встановленому Законом України «Про публічні закупівлі».

У статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що замовник відміняє тендер, зокрема, у разі неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, з описом таких порушень, які неможливо усунути.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (стаття 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

10.09.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» № 2526-IX від 16.08.2022.

Зокрема, згідно з цим Законом № 2526-IX внесено зміни до Закону України «Про публічні закупівлі» та доповнено розділ X «Прикінцеві та перехідні положення», зокрема пунктом 37.

У пункті 37 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено: «Установити, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз».

Задля виконання зазначених Прикінцевих та перехідних положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 12.10.2022 № 1178 затвердив особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Ці особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом, із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Так, відповідно до п. 10 Особливостей (затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178), замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту, предмет закупівлі яких визначається відповідно до пункту 3 розділу II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 15 квітня 2020 р. № 708 (далі - послуги з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному пунктом 12-1 цих особливостей або розділом "Порядок проведення відкритих торгів" цих особливостей, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2020 р. № 822 "Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу", з урахуванням положень, визначених цими особливостями, та/або в порядку, передбаченому пунктом 8 цих особливостей.

Порядок формування та використання електронного каталогу № 822 визначає структуру, механізм формування, використання електронного каталогу в електронній системі закупівель відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до п. 13 Порядку № 822, електронний каталог складається з категорій товару та специфікацій товару.

Згідно п. 2 Порядку № 822, адміністратор електронного каталогу (далі - адміністратор) - централізована закупівельна організація, що визначається Кабінетом Міністрів України, яка забезпечує формування та супроводження електронного каталогу в електронній системі закупівель на підставі укладеного договору з адміністратором електронної системи закупівель. Адміністраторів може бути кілька.

Категорія товару - сукупність товарів, що формується адміністратором в електронному каталозі за показниками третьої - восьмої цифр у межах одного розділу основного словника національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого в установленому порядку (далі - Єдиний закупівельний словник).

Перелік кваліфікованих постачальників - електронна база постачальників, які пройшли відбір до електронного каталогу відповідно до вимог цього Порядку, що формується і ведеться адміністратором.

Переможець відбору - постачальник, пропозиція якого визначена економічно вигідною за результатами здійсненого замовником запиту пропозицій постачальників в електронному каталозі.

Постачальник - учасник, якого внесено до переліку кваліфікованих постачальників та який має право доступу до електронного каталогу відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Специфікація товару - сукупність характеристик товару та їх допустимих значень в межах визначеної адміністратором категорії товару, яким може відповідати один або кілька товарів.

Відповідно до п.п. 16 та 17 Порядку № 822, адміністратор здійснює формування та супроводження електронного каталогу шляхом створення в ньому категорій та специфікацій товару, а також організовує та проводить відбір учасників до електронного каталогу шляхом їх кваліфікації (далі - кваліфікація до електронного каталогу). Адміністратор забезпечує формування та ведення переліку кваліфікованих постачальників.

За приписами п. 18 Порядку № 822, адміністратор створює категорії товарів та специфікації товару шляхом визначення переліку характеристик товару з їх точними та/або мінімальними та максимальними значеннями. У специфікації товару зазначається показник від четвертої цифри Єдиного закупівельного словника (у специфікації лікарського засобу визначається показник від третьої цифри Єдиного закупівельного словника).

Адміністратор оприлюднює через авторизований електронний майданчик на веб-порталі Уповноваженого органу оголошення про проведення кваліфікації до електронного каталогу та інформацію, передбачену цим Порядком (п. 22 Порядку № 822).

Кваліфікація до електронного каталогу проводиться щодо категорії товару (п. 21 Порядку № 822).

Згідно п. 23 Порядку № 822, оголошення про проведення кваліфікації до електронного каталогу повинно містити таку інформацію: 1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код адміністратора в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) строк дії оголошення; 3) інформація про категорію товару, в межах якої здійснюється відбір товару до електронного каталогу; 5) кваліфікаційні та інші вимоги до учасника. Адміністратор установлює одну або кілька з таких кваліфікаційних вимог до учасника: наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору; 7) прізвище, ім`я та по батькові, посада та адреса електронної пошти особи адміністратора, уповноваженої здійснювати зв`язок з учасниками; 8) інформація про ліцензії, документи дозвільного характеру, декларації (у разі їх наявності) на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання дозволу та ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законом.

Оголошення про проведення кваліфікації до електронного каталогу може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку адміністратор вважає за необхідне включити до оголошення про проведення кваліфікації до електронного каталогу.

Пунктом 34 Порядку № 822 визначено, що за результатами розгляду заявки адміністратор приймає одне з таких рішень: про включення учасника до переліку кваліфікованих постачальників за категорією товару, до якої учасник подав заявку; про відхилення заявки учасника.

Постачальник автоматично отримує доступ до категорії товару електронного каталогу після оприлюднення в електронній системі закупівель адміністратором повідомлення про результати розгляду заявки, яке містить рішення адміністратора про включення учасника до переліку кваліфікованих постачальників за категорією товару, до якої учасник подав заявку (п. 35 Порядку № 822).

Як зазначено судом вище, 11.10.2024 відповідачем в електронній системі закупівель Prozorro (https://prozorro.gov.ua/) було оголошено про закупівлю № UA-2024-10-11-011529-а з предметом закупівлі: Дизельне паливо (код ЄЗС 09130000-9 - Нафта і дистиляти) шляхом запиту ціни пропозиції постачальників в електронному каталозі.

Замовником (відповідачем) визначено кінцевий строк подання пропозицій постачальника - 16.10.2024.

Згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій/пропозицій участь у Процедурі закупівлі прийняли три учасники: ТОВ «Укртранзитгаз», ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна» та ПАТ «Укртатнафта».

Відповідно до п. 57 Порядку № 822, замовник оголошує запит пропозицій постачальників в електронному каталозі через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про найменування, очікувану вартість, кількість, строк, місце поставки товару, умови його оплати та кінцевий строк подання постачальником ціни пропозиції (строк для подання постачальником ціни пропозиції не може бути меншим, ніж два робочих дні з дня оприлюднення замовником запиту пропозицій постачальників в електронній системі закупівель).

У запиті пропозицій постачальників щодо закупівлі товару замовник може визначити виключно інформацію про характеристики товару та їх допустимі значення в межах специфікації товару, визначеної адміністратором. Запит пропозицій постачальників не повинен містити вимог до постачальника та інших документів, які не передбачені цим Порядком.

Запит пропозицій постачальників повинен містити проект договору з обов`язковим зазначенням підстав та у разі потреби із зазначенням порядку змін його умов. Проект договору не повинен містити характеристики товару, що не визначені запитом пропозицій постачальників з урахуванням положень абзацу другого цього пункту.

За приписами п. 58 Порядку № 822, постачальник через електронний каталог подає пропозицію відповідно до вимог, установлених замовником у запиті пропозицій постачальників в електронній системі закупівель. На запит пропозицій постачальників, оприлюднений замовником в електронній системі закупівель, постачальник має право подати тільки одну пропозицію. Подання пропозиції постачальником вважається підтвердженням наміру укласти договір.

Постачальник у відповідь на запит пропозицій постачальників від замовника не може подати пропозицію, товар в якій не відповідає специфікації товару, що зазначена в такому запиті. Електронною системою закупівель після закінчення строку для подання пропозицій постачальників, визначеного замовником в запиті пропозицій постачальників, розкривається вся інформація, зазначена в пропозиції.

За приписами пунктів 59-62 Порядку № 822:

Електронна система закупівель автоматично формує та надсилає повідомлення постачальнику про отримання його ціни пропозиції із зазначенням дати та часу (п. 59).

Пропозиції постачальників, що подані після кінцевого строку їх подання, автоматично не приймаються електронною системою закупівель (п. 60).

Оцінка пропозицій постачальників проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі інформації, зазначеної замовником в запиті пропозицій. У разі подання постачальниками пропозицій з однаковим значенням ціни економічно вигідною визначається пропозиція, яка була подана раніше ніж інша пропозиція (інші пропозиції) з аналогічним значенням ціни. Постачальник, пропозиція якого за результатами оцінки електронною системою закупівель визначена економічно вигідною, визначається переможцем відбору (п. 61).

Замовнику, переможцю відбору та іншим постачальникам електронною системою закупівель у день визначення постачальника переможцем відбору надсилається повідомлення про визначення переможця відбору із зазначенням його найменування та місцезнаходження (п. 62).

Відповідно до п. 66 Порядку № 822 замовник укладає договір з переможцем відбору не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня визначення електронною системою закупівель постачальника переможцем відбору. У разі обґрунтованої потреби строк для укладення договору може бути продовжений до 10 календарних днів. Договір між замовником та переможцем відбору укладається відповідно до вимог законодавства. Умови договору не можуть відрізнятися від умов, визначених замовником у запиті пропозицій постачальників, зокрема у проекті договору, що є складовою частиною запиту пропозицій постачальників, та/або пропозиції переможця відбору, крім випадку зменшення ціни договору без зміни обсягу.

Судом встановлено, що Згідно з п. 61 Порядку № 822 за результатами оцінки електронною системою закупівель пропозиція ТОВ «Укртранзитгаз» визначено найбільш економічно вигідною, а позивача визначено переможцем відбору.

Так, 17.10.2024 на електронну адресу ТОВ «Укртранзитгаз» (tender@ukrtransytgaz.com) надійшов лист замовника № ЦЗВ-20/4911 від 16.10.2024 з вимогою надати документальне підтвердження того, що ТОВ «Укртранзитгаз» є виробником Товару. Зазначена вимога встановлена п.1.2 проекту Договору.

Проте, ТОВ «Укртранзитгаз» зазначені дії Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця», вважає протиправними. На думку позивача жодним етапом закупівлі через електронний каталог не передбачена можливість замовника звертатись до постачальників з вимогою щодо надання будь-яких додаткових документів. Позивач зазначає, що вимога відповідача про надання документального підтвердження того, що ТОВ «Укртранзитгаз» є виробником Товару суперечить законодавству України в сфері публічних закупівель та порушує права учасників процедури, а також порушує Закон України «Про публічні закупівлі».

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Так, у мережі Інтернет за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-10-11-011529-а розміщена інформація про процедуру закупівлі за № UA-2024-10-11-011529-а з предметом закупівлі: Дизельне паливо (код ЄЗС 09130000-9 - Нафта і дистиляти).

Суд зазначає, що у вказаному оголошенні відповідачем було оприлюднено «Інформацію про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі та їх документальне підтвердження», а також розміщено «Істотні умови договору».

При цьому, у вказаній «Інформації про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі та їх документальне підтвердження» замовником було зазначено, що при у укладенні договору, для заповнення Специфікації, переможець має надати документи щодо підтвердження відповідності та якості продукції, запропонованої до постачання, зокрема для підтвердження якості надаються документи виробника, що підтверджують якість та походження продукції, запропонованої до постачання (паспорт та/або сертифікат якості тощо).

Крім того, проект договору, розміщений замовником під час оголошення процедури закупівлі під назвою: «Істотні умови договору» містив п. 1.2. договору, в якому зазначено що «Постачальник протягом 5 календарних днів з моменту укладення договору надає документальне підтвердження, що він є виробником товару, або афілійованим/пов`язаним з виробником підприємством».

Тож, позивач приймаючи участь у закупівлі був обізнаний з вимогами замовника, які були розміщені ним, як щодо необхідності надання інформації для заповнення Специфікації перед укладенням договору про виробника товару з підтверджуючими документами, так і щодо умов договору, а саме п. 1.2 договору. Відтак, позивач приймаючи участь у такій закупівлі фактично погодився з вимогами замовника.

Згідно п. 58 Порядку № 822, подання пропозиції постачальником вважається підтвердженням наміру укласти договір.

При цьому, суд вважає безпідставними твердження позивача стосовно того, що жодним етапом закупівлі через електронний каталог не передбачена можливість замовника звертатись до постачальників з вимогою щодо надання будь-яких додаткових документів, оскільки у даному випадку лист відповідача про надання документального підтвердження того, що ТОВ «Укртранзитгаз» є виробником Товару не є додатковою вимогою, а чітко визначена замовником в оголошенні про закупівлю, така інформація необхідна для заповнення специфікації, а також дотримання вимог законодавства, зокрема щодо заборони ввезення товарів з рф.

В той же час, суд не вбачає зі змісту позовної заяви яким саме чином лист замовника щодо надання документального підтвердження того, що ТОВ «Укртранзитгаз» є виробником Товару порушує права позивача, враховуючи що він як переможець закупівлі мав намір в подальшому підписати з замовником договір, який містить умову про необхідність надання документального підтвердження, що він є виробником товару, або афілійованим/пов`язаним з виробником підприємством, тобто позивач у буд-якому випадку повинен був надати замовнику таку інформацію з підтверджуючими документами.

Пунктом 65 Порядку передбачено, що замовник може відмінити запит пропозицій постачальників до укладення договору у разі: відсутності подальшої потреби в закупівлі; скорочення обсягу видатків на здійснення закупівлі; якщо здійснення закупівлі стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили.

Отже, суд зазначає, що чинним законодавством України визначені виключні випадки щодо можливості відміни запиту пропозицій постачальників до укладення договору, відтак надсилання замовника листа про надання інформації щодо виробника товару не є такою підставою.

Крім того, пунктом 8.1. розділу 8 істотних умов договору поставки було визначено, що постачальник до підписання договору зобов`язаний надати забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 3 % від суми Договору, вказаної у п. 2.3. цього Договору. Строк дії забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання Договору і обов`язково повинен перевищувати строк дії Договору не менше ніж на 1 (один) календарний місяць.

Усі витрати, пов`язані з наданням забезпечення виконання цього Договору у формі банківської гарантії, здійснюються за рахунок коштів Постачальника (п. 8.2. істотних умов договору поставки).

Пунктами 8.3., 8.4. істотних умов договору поставки передбачені вимоги до банківської гарантії та фінансових установ, які їх видають.

Як повідомлено відповідачем у відзиві на позовну заяву, у строк до 21.10.2024 включно позивач повинен був надати відповідачу забезпечення виконання договору у вигляді оригіналу банківської гарантії, однак ТОВ «Укртранзитгаз» такі дії здійснені не були, що стало підставою для відхилення пропозиції позивача відповідно до пп. 1 п. 64 Порядку (копія протоколу розгляду пропозиції учасників від 21.10.2024 додано до відзиву).

Наступним учасником процедури закупівлі ТОВ «Торговий Дім «Сокар Україна» на адресу АТ «Укрзалізниця» в особі філії «ЦЗВ» було надіслано лист від 25.10.2024 № 343, яким повідомлено про відсутність можливості виконати зобов`язання щодо поставки 15 000 тон дизельного палива в строк до 20.11.2024 (кінцевого строку дії договору).

У зв`язку з зазначеним, пропозицію другого переможця відбору Процедури закупівлі - ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна» відхилено відповідно до пп. 2 п. 64 Порядку (копія протоколу розгляду пропозицій учасників від 28.10.2024 додано до відзиву).

Тож, переможцем процедури закупівлі стало ПАТ «Укрнафта», що підтверджується повідомленням про намір укласти договір про закупівлю UA-2024-10-11-011529-a, оприлюдненим в системі електронних закупівель 28.10.2024.

З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2024 між АТ «Укрзалізниця» в особі філії «ЦЗВ» та ПАТ «Укрнафта» укладено договір поставки № ЦЗВ-14-05824-01.

Як зазначає відповідач, договір № ЦЗВ-14-05824-01 виконаний сторонами в повному обсязі, на підтвердження чого додано до відзиву докази поставки ПАТ «Укрнафта» товару (копії актів прийому-передачі, залізничних накладних).

Разом з тим, звертаючись до суду з вказаним позовом ТОВ «Укртранзитгаз» просить суд:

- визнати незаконним та виключити з проекту договору, що є складовою запиту пропозицій постачальників, який був оголошений Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" в електронній системі закупівель за ідентифікатором № UA-2024-10-11-011529-a, пункт 1.2 Розділу 1 "Предмет договору";

- визнати незаконним та відмінити запит пропозицій постачальників, який був оголошений Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" в електронній системі закупівель за ідентифікатором № UA-2024-10-11-011529-a.

Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд зазначає, що частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Також, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 у справі № 927/522/17.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року №005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В статтях 6, 13 цієї Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, згідно з яким верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Відповідно до пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Разом тим, як зазначено судом вище вище, за результатами проведення Процедури закупівлі шляхом запиту пропозицій постачальників, переможцем визнано ПАТ «Укрнафта».

28.10.2024 Замовником оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

05.11.2024 з переможцем цієї закупівлі укладено договір № ЦЗВ-14 -05824-01.

Тобто, у даному випадку, позивач просить суд відмінити запит пропозицій постачальників, який оголошений відповідачем в електронній системі закупівель за Процедурою закупівлі, яка уже завершена та за результатами якої з переможцем укладено договір, строк дії якого встановлено до 20.11.2024. Крім того, наразі цей договір є виконаним (поставлено продукцію та здійснено оплату за неї).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що відміна запиту пропозицій постачальників, який оголошений відповідачем в електронній системі закупівель за Процедурою закупівлі, яка уже завершена та за результатами якої з переможцем укладено договір, не призведене до відновлення права позивача на укладення з відповідачем договору закупівлі.

Таким чином, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту його прав не буде «ефективним» у контексті ст. 13 Конвенції через відсутність механізму відновлення, поновлення порушеного, на думку позивача, права, оскільки заявлені ним вимоги не призводять до поновлення порушеного права позивача та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранзитгаз" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним та виключення з проекту договору пункту договору та визнання незаконним та відміну запиту пропозицій постачальника не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 05.03.2025.

Суддя С. О. Щербаков