Ухвала

від 04.03.2025 по справі 910/10328/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про зупинення провадження у справі

м. Київ

04.03.2025Справа № 910/10328/24За позовом Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури (69089, м. Запоріжжя, вул. героїв 37-го батальйону, буд. 53) в інтересах державі в особі: Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 4).

До 1) Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5) в особі філії «Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 11/15)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Владар Україна» (0200, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 92)

про визнання недійсними договору про закупівлю товару та додаткової угоди, застосування наслідків недійсності правочину

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Секретар судового засідання Боровик В. В.

За участі представників сторін:

Представник прокуратури: Стретович М.О (в залі суду) - службове посвідчення;

Представник позивача: Коваленко Л.В (в залі суду) - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;

Представник відповідача-1: Становова Ю.В (в залі суду) - адвокат, довіреність;

Представник відповідача-2: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Запорізької окружності прокуратури Запорізької області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України (позивач) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Владар Україна» (відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати недійсним договір поставки № ЦЗВ-03-05017-01 від 28.07.2017, укладений між Філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Владар Україна»;

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 26.12.2017 до договору поставки № ЦЗВ-03-05017-01 від 28.07.2017, укладену між Філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Владар Україна».

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Владар Україна» (вул. Велика Васильківська, 92, м. Київ, 02000; ідентифікаційний код юридичної особи 39290839) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (проспект Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код філії юридичної особи 40081347) 331 476, 48 грн, а з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (проспект Повітрофлотський, 11/15, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код філії юридичної особи 40081347) одержані нею за рішенням суду грошові кошти у розмірі 331 476, 48 грн стягнути в дохід держави особі Державної аудиторської служби України (вул. Петра Сагайдачного, 4, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код юридичної особи 40165856).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини укладені з недотриманням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (правочин не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства), у зв`язку з чим, наявні підстави для визнання їх недійсними із застосуванням частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 01.10.2024.

06.09.2024 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

13.09.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

16.09.2024 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

25.09.2024 до суду від відповідача-1 надійшло заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 01.10.2024 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 19.11.2024.

Судове засідання призначене на 19.11.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

12.12.2024 суд ухвалою викликом-повідомленням визначив нову дату розгляду справи по суті на 09.01.2025.

31.12.2024 до суду від відповідача-1 надійшло заперечення на письмові пояснення.

У судовому засіданні 09.01.2025 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 04.03.2025.

13.01.2025 до суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення.

У судове засідання 04.03.2025 прибув прокурор (процесуальний позивач), представник позивача, представник відповідача-1. Відповідач-2 або його уповноважений представник не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Суд заслухавши позицію представників сторін щодо можливості повернення справи на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, дійшов до наступного висновку.

(1) Щодо повернення справи на стадію підготовчого провадження.

Згідно з частиною 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 зазначив, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

З огляду на зазначене та для вирішення питання щодо зупинення провадження у справі, суд вирішив повернутися на стадію підготовчого провадження.

(2) Щодо зупинення провадження у справі.

Статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це оформлене ухвалою суду тимчасове припинення вчинення судом процесуальних дій, за винятком забезпечення доказів, забезпечення позову, під час підготовки справи до судового розгляду, яке викликане наявністю визначених у законі обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити конкретний момент їх усунення.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, за змістом цієї норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов`язком суду. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду, здійснює перегляд справи (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі № 910/22748/16, від 13.01.2023 у справі № 911/3023/19, від 20.11.2023 у справі № 910/14224/20, від 18.11.2024 у справі № 907/1115/23, від 22.01.2025 у справі № 910/8568/23).

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин. Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів.

На переконання суду, у даному випадку, наявні підстави визначені пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України для зупинення провадження у справі №910/10328/24, оскільки, об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядається справа №922/3456/23 у подібних правовідносинах.

Предметом спору у справі №910/10328/24 є позовні вимоги про: - визнання недійсними Договору поставки № ЦЗВ-03-05017-01 від 28.07.2017 та додаткової угоди № 1 від 26.12.2017 до договору поставки №ЦЗВ-03-05017-01 від 28.07.2017; - стягнення з ТОВ "Владар Україна" на користь АТ "Укрзалізниця" 331 476, 48 грн та стягнення з АТ "Укрзалізниця" одержаних ним за рішенням суду 331 476, 48 грн у дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини укладені з недотриманням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (правочин не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства), а саме внаслідок вчинення відповідачем-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі, що встановлено рішенням територіального відділення Антимонопольного комітету України, у зв`язку з чим, наявні підстави для визнання їх недійсними із застосуванням частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

У справі №922/3456/23, що розглядається об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби заявлені позовні вимоги про: - визнання недійсним рішення тендерного комітету Спеціалізованого Комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради (далі -СКП "Харківзеленбуд"), оформленого протоколом від 13.11.2019 № 338, яким вирішено визнати переможцем і акцептувати пропозицію Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" (далі - ПП "ЛСВ "Моноліт"); - визнання недійсним договору про закупівлю товарів від 25.11.2019 № 627, укладеного між СКП "Харківзеленбуд" та ПП "ЛСВ "Моноліт"; - стягнення з ПП "ЛСВ Моноліт" на користь СКП "Харківзеленбуд" 2 370 000 грн та стягнення з СКП "Харківзеленбуд", одержаних ним за рішенням суду 2 370 000 грн у дохід держави.

Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2024 на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу №922/3456/23 з огляду на необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України", а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Верховним Судом також встановлено, що на цей час існує велика кількість господарських спорів у провадженні місцевих господарських судів у подібних спорах з аналогічно сформованими позовними вимогами.

Ухвалою від 20.12.2024 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято справу № 922/3456/23 до розгляду з метою вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для відступлення від висновків щодо застосування частини першої статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23.

Отже, предметом розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23 є питання застосування сукупно частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України до правовідносин у спорах про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів, з підстав порушення відповідачем (учасником тендеру) законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів тендера (торгів) та укладення договору про закупівлю товарів на неконкурентних засадах, що не узгоджується зі законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору, шляхом стягнення коштів, отриманих за результатами виконання договору про закупівлю товарів у дохід державного бюджету.

Відтак, з огляду на те, що як у справі №910/10328/24, так і у справі №922/3456/23 прокурор та, відповідно, позивачі просять суд визнати недійсними правочини з підстав порушення однією із сторін таких договорів законодавства про захист економічної конкуренції через вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів торгів та укладення договорів на неконкурентних засадах, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини у справі №910/10328/24 та у справі №922/3456/23 є подібними як за предметним, так і за суб`єктним критеріями.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про необхідність зупинити провадження у справі № 910/10328/24 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, до завершення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.

Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Повернутись на стадію підготовчого провадження.

2. Зупинити провадження у справі №910/10328/24 до завершення перегляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №922/3456/23.

3. Зобов`язати сторін по справі повідомити суд про усунення обставин, з приводу яких зупиняється провадження у справі.

4. Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 06.03.2025.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких