Ухвала

від 05.03.2025 по справі 911/737/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі

"05" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/737/25

Суддя Господарського суду Київської області Христенко О.О., розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземною інвестицією "Соломія", м. Київ

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Генеральної прокуратури Російської Федерації

про стягнення 6 835 510,07 доларів США, що еквівалентно 284 623 803,80 грн.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з інощземною інвестицією "Соломія" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 6 835 510,07 грн доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України на день складання цієї позовної заяви становить 284 623 803,80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України позивачу нанесено шкоду внаслідок чого, просить стягнути з Держави Російська Федерація:

майнову шкоду у розмірі 6 835 510,07 грн доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України на день складання цієї позовної заяви становить 284 623 803,80 грн.:

шкоду, завдану у наслідок знищення або пошкодження майна 4 102 977,08 доларів США;

упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності 2 732 532,99 доларів США.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідачів витрати по підготовці Звіту G-012-МОА/23 від 14.08.2024 у розмірі 168 000,00 грн та витрати на правову допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатись справа.

Частиною 1 статті 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини третьої та п`ятої статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

При цьому відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що позовна заява містить вимоги майнового характеру, сума яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд приходить до висновку про те, що така позовна заява підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.

Згідно ст. 7 зазначеної Конвенції держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; або c) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.

Відповідно до правового висновку викладеного у Постанові КЦС ВС від 14.04.2022 року у справі №308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.

Зі змісту Постанов від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц КЦС вбачається, що Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Суд приходить до висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.

Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з РФ, що унеможливлює надсилання даної ухвали на адресу відповідача в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Генеральної прокуратури Російської Федерації повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у даній справі буде здійснено шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідного оголошення-повідомлення.

За таких обставин і керуючись ст.ст. 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

постановив:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 911/737/25.

2. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

3. Підготовче засідання призначити на 02.04.2025 року об 11:20. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, зал судових засідань № 6).

4. Повідомити учасників справи в порядку ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України про судове засідання.

5. Зобов`язати відповідача надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків. Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов.

6. Запропонувати позивачу у строк до десяти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу заперечення у порядку, передбаченому ст.ст. 166, 167 Господарського процесуального кодексу України.

7. Зобов`язати учасників справи всі заяви, пояснення, клопотання, заперечення у справі викладати виключно в письмовій формі (ч. 2 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України).

8. Сторонам подання доказів по справі здійснювати відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

9. Інформацію у справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/).

10. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Ухвалау підписано - 05.03.2025

Суддя О.О. Христенко