Рішення

від 04.03.2025 по справі 918/1247/24

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1247/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: заступника керівника Рівненської окружної прокуратури

в інтересах держави

в особі: Державної екологічної інспекції Поліського округу

в особі: Білокриницької сільської ради

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про: стягнення 75 192,78 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники сторін:

від позивача (ДЕІ Поліського округу): І.Комісаров

від позивача (Білокриницька сільська рада): не з`явився

від відповідача: В.Білоус

від органу прокуратури: М.Дзецько

ОПИС СПОРУ

Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та в особі Білокриницької сільської ради до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 75 192,78 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем порушено вимоги законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, а саме не здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, запобігання незаконних порубок.

У період з жовтня по листопад 2021 року невстановленою особою здійснено незаконну рубку дерев породи "дуб" в кварталі №46 виділі 14 на території Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство" (на час вчинення незаконної рубки ДП "Рівненське лісове господарство").

Внаслідок незаконної рубки дерев завдано збитків в розмірі 75 192,78 грн.

У своєму відзиві на позов, ДП "Ліси України" в особі філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" вказало, що позивачем не доведена неправомірність поведінки, яка виражалась би у діях чи бездіяльності відповідача. При цьому, така бездіяльність повинна мати конкретне вираження, тобто позивачем не доведено, які саме дії не вчинив відповідач, вчинення яких входить до його обов`язків відповідно до закону. А оскільки позивач не довів неправомірність поведінки відповідача, у складі збитків відсутній і причинно - наслідковий зв`язок. Позивачем не обґрунтовано, які саме заходи охорони лісів не було вчинено з метою збереження лісів від незаконних порубок.

У даному випадку позивач не надав до суду доказів (документів), які б підтверджували відповідні обставини, та головне не довів, що порубка дерев здійснена саме відповідачем його діями, що порубка дерев сталася за наявної протиправної поведінки відповідача, а тому не довів причинний зв`язок між такою поведінкою та шкодою. Не доведення цих обставин унеможливлює застосування до відповідача деліктної відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

У своєму відзиві на позов, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" вказало, що позивачем не доведена неправомірність поведінки, яка виражалась би у діях чи бездіяльності відповідача. При цьому, така бездіяльність повинна мати конкретне вираження, тобто позивачем не доведено, які саме дії не вчинив відповідач, вчинення яких входить до його обов`язків відповідно до закону. А оскільки позивач не довів неправомірність поведінки відповідача, у складі збитків відсутній і причинно - наслідковий зв`язок.

Позивач не надав до суду доказів (документів), які б підтверджували відповідні обставини, та головне не довів, що порубка дерев здійснена саме відповідачем його діями, що порубка дерев сталася за наявної протиправної поведінки відповідача, а тому не довів причинний зв`язок між такою поведінкою та шкодою. Не доведення цих обставин унеможливлює застосування до відповідача деліктної відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 9 січня 2025 року суд відкрив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 4 лютого 2025 року.

23 січня 2025 року ДП "Ліси України" в особі філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" подало відзив на позов.

29 січня 2025 року прокурором подано відповідь на відзив.

3 лютого 2025 року ДП "Ліси України" в особі філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України" подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 4 лютого 2025 року суд задоволив клопотання прокурора про заміну відповідача та замінив відповідача у справі №918/1247/24 Державне спеціалізоване господарське підприємство" Ліси України" в особі філії "Костопільське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Розгляд справи відклав на 04 березня 2025 року.

20 лютого 2025 року ДСГП "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" подано відзив на позов.

У судовому засіданні прокурор та позивач підтримали позов, відповідач позов не визнав.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України №625 від 4 жовтня 2021 року "Про припинення Державного підприємства "Рівненське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" вирішено припинити Державне підприємство "Рівненське лісове господарство" (ідентифікаційний код 13983688) шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства "Костопільське лісове господарство" (ідентифікаційний код 00992800). Визначено, що Державне підприємство "Костопільське лісове господарство" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Рівненське лісове господарство".

Згідно з наказом генерального директора ДП "Ліси України" від 18 жовтня 2024 року за №1868 "Про припинення філії "Костопільське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", прийнято рішення про припинення філії "Костопільське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом її закриття (термін припинення до 31 січня 2025 року). Визначено забезпечити передачу активів та пасивів до філії "Поліський лісовий офіс" згідно із затверджувальним передавальним актом.

Відповідно до нормам статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Суд встановив, що 26 липня 2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022240030000059 та розпочато досудове розслідування кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України за фактом неналежного виконання службовою особою ДП "Рівненський лісгосп" службових обов`язків щодо попередження пошкодження лісових ресурсів внаслідок незаконних порубок, що завдало істотної шкоди державним інтересам.

У протоколі огляду від 16 серпня 2022 року, який складений у межах кримінального провадження №62022240030000059 зазначено, що під час проведення огляду кварталу №46 виділ №14 Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство" виявлено незаконну рубку дерев, зокрема встановлено наявність 6 пнів. Вид деревини "дуб", усі виявлені пні сироростучі.

16 серпня 2022 року старший слідчий третього слідчого відділу Територіального управління ДБР звернувся до начальника Державної екологічної інспекції Поліського округу з листом про надання відомостей про факт наявності шкоди та її розміру щодо рубки 6 дерев породи "дуб" у кварталі 46 виділу 14 Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство".

У відповідь на вказане звернення, Державною екологічною інспекцією Поліського округу скеровано на адресу Територіального управління ДБР лист №286/5/2-06 від 19 серпня 2022 року з розрахунком розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев у кварталі 46 виділу 14 Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство", яка становить 75 192,94 грн.

Згідно з висновком експерта РВ Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2854-Е судової інженерно - екологічної експертизи по кримінальному провадженню №62022240030000059 від 28.09.2022 року, рубка дерев породи "дуб" діаметром у корі біля шийки кореня 38,5 см., 42 см., 42 см., 45,5 см., 46 см., 55 см. проведена неправомірно, розмір шкоди (збитків) заподіяної внаслідок незаконної рубки 6 дерев у кварталі 46 виділі 14 Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство" становить 75 192,78 грн.

1 червня 2023 року до ВП №1 Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області надійшла заява про вчинення злочину в якій зазначено, що у період з жовтня по листопад 2021 року невстановленою особою здійснено незаконну рубку дерев породи "дуб" в кварталі №46 виділі №14 на території Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство", що спричинило шкоду у розмірі 75 193 грн.

1 червня 2023 року ЄРДР внесено запис за №1202318110000380 за ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Відповідно до висновку експерта РВ Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3493-Е судової інженерно - екологічної експертизи від 22 листопада 2024 року, незаконна вирубка лісу у кварталі №46 виділі №14 Олександрійського лісництва ДП "Рівненське лісове господарство" завдала істотної шкоди довкіллю.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев з кадастровим номером 5624689800:09:041:0003, перебуває в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Згідно з матеріалами лісовпорядкування, територія кварталу 46 виділу 14 Олександрійського лісництва філії "Костопільське лісове господарство" ДП "Ліси України", перебуває в адміністративно - територіальних межах Білокриницької сільської територіальної громади.

Так, за інформацією з Державного земельного кадастру, земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев з кадастровим номером 5624689800:09:041:0003 перебуває на території Шубкіської сільської ради, водночас вказана територія входить до Білокриницької територіальної громади.

Прокурор вказує, що на даний час збитки, завдані в сумі 75 192,78 грн, не відшкодовано, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом є позадоговірними, та стосуються стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, а саме незаконною рубкою дерев.

Надаючи оцінку обставинам справи в межах доводів сторін, суд зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі позивачів до відповідача, як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом незаконної порубки дерев.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про рослинний світ" органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Наявність підстав для звернення до суду із позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля передбачена підпунктом "б" статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до якого місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Оскільки здійснення самовільних рубок були здійснені у кварталі 46 виділу 14 Олександрійського лісництва, що знаходяться на території позивача (Білокриницької сільської ради), тому збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності зі статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтею 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища міських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід також враховувати, окрім іншого, й рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як видно з матеріалів справи, звертаючись з позовом прокурор визначив позивачів

- Державну екологічну інспекцію Поліського округу, як орган уповноважений на здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища та Білокриницьку сільську раду, як особу, яка не отримала відшкодування шкоди до місцевого бюджету.

Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про рослинний світ" органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

При цьому, відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Рівненською окружною прокуратурою скеровано лист від 14 грудня 2023 року до Державної екологічної інспекції Поліського округу, яким проінформовано про встановлені порушення інтересів держави та запропоновано надати інформацію щодо вжитих заходів.

У матеріалах справи наявний лист Державної екологічної інспекції Поліського округу від 27 грудня 2023 року, який адресований Рівненській окружній прокуратурі, в якому зазначено що екологічною інспекцією не здійснено заходи щодо стягнення шкоди, у зв`язку з припиненням проведення планових та позапланових перевірок, а відтак інспекція у порядку статті 23 ЗУ "Про прокуратуру" просила звернутись до суду з позовом про стягнення 75 192,94 грн шкоди, завданої ДП "Костопільське лісове господарство".

Надалі, листом від 30 грудня 2024 року керівник прокуратури на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Державну екологічну інспекцію Поліського округу про те, що Рівненською окружною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Білокриницької сільської ради до ДСГП "Ліси України" про стягнення шкоди в сумі 75 000,00 грн.

Рівненською окружною прокуратурою скеровано лист від 12 грудня 2024 року до Білокриницької сільської ради, яким проінформовано про встановлені порушення інтересів держави та запропоновано надати інформацію щодо вжитих заходів.

У відповідь Білокриницька сільська рада повідомила прокуратуру про невчиненя заходів з захисту природоохоронного законодавства з огляду на відсутність бюджетних коштів для сплати судового збору, та просила прокуратуру представляти інтереси держави в особі Білокриницької сільської ради.

Листом від 30 грудня 2024 року керівник прокуратури на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Білокриницьку сільську раду про те, що Рівненською окружною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Білокриницької сільської ради та Державної екологічної інспекції Поліського округу до ДСГП "Ліси України" про стягнення шкоди в сумі 75 000,00 грн.

Отже, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використав, а тому Рівненська окружна прокуратура вважала за необхідне захистити інтереси держави шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

З урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, суд встановив, що прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є матеріально - правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з статтею 16, частиною 1 статтею 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Водночас, пунктом 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Частиною 1 статтею 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

У відповідності до частини 5 статті 86 Лісового кодексу України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Статтею 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 березня 2018 року в справі №909/1111/16.

Зважаючи на предмет доведення позивачем в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення відповідача, щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки відповідача, суд досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо складу цивільного правопорушення зазначає наступне.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Земельна ділянка в кварталі 46 належить ДСГП "Ліси України" на праві постійного користування. Незаконна вирубка дерев у жовтні - листопаді 2021 року здійснена на території Олександрійського лісництва ДП "Костопільське лісове господарство. У протоколі огляду наведені GPS-координати широти й довготи у десяткових градусах місця де виявлено лісопорушення, що дозволяє визначити земельну ділянку на якій відбулася незаконна вирубка дерев та користувача такої ділянки.

Як встановлено з доказів, долучених до матеріалів справи, відповідачем (правонаступник) як постійним лісокористувачем, порушено норми статей 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, що полягає у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень, тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 6 шт.

Вказані обставини підтверджують наданими прокурором доказами.

Суд зауважує, що відповідач надав Книгу обліку лісопорушень, як доказ належного виконання обов`язків працівниками лісгоспу.

Інструкцією про порядок проведення ревізій лісових обходів (майстерських дільниць) затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України 08.02 2010 р. № 23 визначено обов`язки лісокористувача щодо виявлення, фіксування та обліку незаконної рубки дерев.

Так, планові ревізії проводиться двічі на рік, восени до встановлення стійкого снігового покриву (до 1 грудня поточного року) та весною після сходу стійкого снігового покриву (до 1 травня поточного року) (п.2.1). Проводяться помічниками лісничих, лісничими, інженерами з охорони та захисту лісу, іншими посадовими особами державної лісової охорони підприємств у присутності матеріально-відповідальних осіб лісового обходу (майстерської дільниці), що перевіряється (п. 2.3.). Під час проведення ревізії беруться на облік та клеймуються контрольним клеймом всі пні незаконно вирубаних дерев і чагарників. Кількість пнів та їх діаметр заноситься у відомість, яка ведеться в польових умовах, окремо по кожному кварталу та виділу, де було виявлено незаконне вирубування дерев і чагарників (п. 2.5.). Дані польового переліку пнів незаконно зрубаних дерев і чагарників, які не були оформлені протоколами про лісопорушення, заносяться до розділу 3 Акту ревізії, який складається у двох примірниках за установленою формою (додаток 1). Дані щодо заклеймованих до ревізії пнів звіряються з даними Книги обліку лісопорушень (додаток 2), яка ведеться у лісництві та підприємстві. У випадку розходження даних про незаконне вирубування дерев і чагарників, оформлених актами, які відображені в Книзі, та були виявлені під час ревізії, встановлюється причина їх розходження і різниця відноситься до невиявлених лісопорушень (п. 2.6.).

Водночас у Книзі обліку лісопорушень наданій відповідачем відсутні відомості про незаконну рубку 6 дерев породи "Дуб" у 2021-2022 роках. Актів ревізії або інших доказів оформлення та обліку даного лісопорушення відповідач не надав.

Отже, відповідно до норм вищевказаного законодавства та положення статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд зазначає, що відповідач (правонаступник) допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев породи "Дуб" (усього 6 шт.).

За таких обставин, суд констатує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки при розгляді даної категорії справ містяться і у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23 серпня 2018 року справа № 917/1261/17, від 20 вересня 2018 року справа №909/495/17, від 07 червня 2019 року справа №914/1960/17.

Підсумовуючи усе вищеописане суд констатує, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Cуд підкреслює, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, наведені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15 лютого 2018 року справа № 927/1096/16, від 20 лютого 2020 року справа № 920/1106/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 906/366/20

Отже, підсумовуючи усе вищеописане суд робить висновок, що в даних правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.

Беручи до уваги все вищенаведене, суд зазначає, що відповідач не виконав обов`язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Зокрема відповідач не виконав обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, контролю, обліку та оформлення виявлених лісопорушень. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов`язків завдано шкоди лісу.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Сума збитків, встановлена у висновку експерта а також у розрахунку розміру шкоди, який складений Державною екологічною інспекцією Поліського округу.

У матеріалах справи наявні усі необхідні відомості для встановлення дійсного розміру шкоди, заподіяної лісу. Так у протоколі від 16 серпня 2022 року зафіксовано інформацію про точну кількість зрубаних дерев без клеймування (6 пнів), породу дерева ("Дуб"), розміри пнів (44х47 см, 50х42 см, 53х57 см, 41х39 см, 44х40 см, 38х39 см, що відповідає діаметрам пнів у корі біля шийки кореня (38,5 см, 42 см, 42 см, 45,5 см, 46 см та 55 см), їх ознаку (сироростучі). Разом з тим, відповідачем не подано доказів на спростування саме тієї суми збитків, що зазначена в експертному висновку та розрахунку екологічної інспекції.

Із встановлених обставин справи видно, що відповідач як постійний користувач лісу не дотримався нормативно визначених правил щодо збереження лісу.

Недотримання відповідачем нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки в результаті якої була проведена рубка дерев.

Наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов`язкових умов щодо збереження лісу.

Вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України, він як постійний користувач лісу не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.

А тому, відповідач як постійний користувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконну порубку дерев.

Висновки суду

Підсумовуючи усе вищеописане суд констатує, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубувань на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування третіми невстановленими особами.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини щодо протиправної бездіяльності у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, суд робить висновок, що відповідач діяв неправомірно, що призвело до заподіяння шкоди лісу, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача шкоди завданої природному середовищу в сумі 75 192,78 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн (з врах. коеф. 0,8) покладаються на відповідача.

Решта судового збору в розмірі 605,60 грн може бути повернутий особі яка його сплатила на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Роставелі Шота 9А, ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (просп. Волі, 30, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43010, ідентифікаційний код 45601597) на користь держави в особі Білокриницької сільської ради (35342, Рівненська область, Рівненський район, с.Біла Криниця, вул. Рівненська 94, ідентифікаційний код 04387125) 75 192 (сімдесят п`ять тисяч сто дев`яносто два) грн 78 коп шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Роставелі Шота 9А, ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (просп. Волі, 30, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43010, ідентифікаційний код 45601597) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп судового збору.

Позивач (Стягувач): Білокриницька сільська рада (35342, Рівненська область, Рівненський район, с.Біла Криниця, вул. Рівненська 94, ідентифікаційний код 04387125).

Позивач (Стягувач за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077).

Відповідач (Боржник): Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Роставелі Шота 9А, ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (просп. Волі, 30, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43010, ідентифікаційний код 45601597).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 06 березня 2025 року.

Суддя Андрій КАЧУР