Рішення

від 24.02.2025 по справі 921/595/24

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 лютого 2025 року м. ТернопільСправа № 921/595/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участі секретаря судового засідання: Василишин О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон-Агро", вул. Лейтенанта Мукана,10 , м. Черкаси, 1808, ідентифікаційний код 36090664

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Збаразьке", вул. Данила Галицького,109, м. Збараж, Тернопільська обл., 47302, ідентифікаційний код 30556748.

про: стягнення 23 091,38 грн., з яких: 17 250,00 грн. боргу, 1 229,30 грн. інфляційних втрат, 3947,07 грн. пені, 638,01 грн. 3% річних, та понесених судових витрат.

За участю представників:

-позивача: Драченко Владислав Вікторович, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серія ЧК №000897 від 02.04.2018 (в режимі відеоконференції);

-відповідача: не з`явився;

Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Легіон-Агро» (вул. Лейтенанта Мукана,10, м. Черкаси, 1808, ідентифікаційний код 36090664) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного агропромислового підприємства «Збаразьке» (вул. Данила Галицького,109, м. Збараж, Тернопільська обл., 47302, ідентифікаційний код 30556748) про стягнення з Приватного агропромислового підприємства «Збаразьке» (вул. Данила Галицького,109, м. Збараж, Тернопільська обл., 47302, ідентифікаційний код 30556748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Легіон-Агро», вул. Лейтенанта Мукана,10 , м. Черкаси, 1808, ідентифікаційний код 36090664) 23 091,38грн, з яких: 17 250,00 грн. боргу, 1 229,30 грн. інфляційні втрати, 3 947,07 грн. пеня, 638,01 грн. 3% річних, судові витрати.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Приватним агропромисловим підприємством «Збаразьке» умов Договору поставки №13/23 від 25.10.2023, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, на яку нараховано інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Позиція відповідача.

До матеріалів справи відповідачем не було подано Відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Рух справи.

Ухвалою від 28.10.2024 позовну заяву № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 22.10.2024 (вх. №701 від 23.10.2024) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Легіон-Агро» - залишено без руху.

Ухвалою від 31.10.2024 прийнято позовну заяву № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 22.10.2024 (вх. №701 від 23.10.2024) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Легіон-Агро» - до розгляду, відкрито провадження у справі №921/595/24, призначено у справі підготовче засідання на 02.12.2024 на 14 год. 00 хв.

Ухвалою від 02.12.2024 відкладено підготовче засідання на 23.12.2024 на 16 год. 30 хв.

Ухвалою від 23.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/595/24 до судового розгляду по суті на 27.01.2025 на 14 год. 00 хв.

Ухвалою від 27.01.2025 (протокольна) оголошено перерву в судовому засіданні до 24.02.2025 до 12 год. 30 хв.

Явка сторін.

В судове засідання представник позивача Драченко Владислав Вікторович з`явився (в режимі відеоконференції), просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився.

Відповідач не забезпечив участь в судовому засіданні свого представника.

Відповідачу ухвала від 31.10.2024 про відкриття провадження у справі № 921/595/24 була надіслана рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, на його адресу 47302, м. Збараж, вул.Данила Галицького, 109, код ЄДРПОУ 30556748, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (згідно Витягу від 24.10.2024 на запит Господарського суду Тернопільської області (суддя Хома С.О.) від 24.10.2024), та вручена 13.11.2024 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвала від 02.12.2024 про відкладення підготовчого засідання направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернута на адресу суду з поштовим конвертом з відміткою пошти в довідці ф.20: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвала від 23.12.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак не вручена у зв`язку "з невдалою спробою вручення" що підтверджується трекінгом УКРПОШТИ, що міститься в матеріалах справи.

Ухвала від 27.01.2024 направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернута на адресу суду з поштовим конвертом з відміткою пошти в довідці ф.20: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформація про іншу адресу відповідача у суду відсутня.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Таким чином, слід вважати, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області.

Розгляд заяв та клопотань.

Від сторін до суду заяви та клопотання не надходили.

Технічна підтримка

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).

Процесуальні дії суду

Судом було проголошено скорочене рішення (вступна та резолютивна частини).

Суд, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступні фактичні обставини.

25.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон-Агро" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Збаразьке" (Покупець) укладено Договір поставки № 13/23 (далі Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Постачальник зобов`язується передавати Товар у власність Покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього грошові кошти на умовах Договору.

Згідно пункту 3.2. Договору, ціна за кожну партію Товару встановлюється згідно договірних цін з урахуванням ПДВ, діючих на момент отримання Товару і вказується у накладній.

В пункті 3.4. Договору сторони визначили, що Покупець здійснює оплату товару на таких умовах: 1/ 26.15 % передоплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, протягом трьох робочих днів з дня підписання договору. 2/ Решта сплачується покупцем протягом п`ятдесяти днів календарних днів з дати відвантаження Товару Постачальником, згідно видаткових накладних, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, але не пізніше 15 грудня 2023 року.

В пункті 5.2. Договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати Товару Покупцем або оплати не в повному обсязі, згідно умов передбачених в п. 3.4. данного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,3 % від суми несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочки.

На виконання пункту 3.4 Договору відповідач здійснив передплату товару в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

Позивач на виконання умов Договору 27 жовтня 2023 року відвантажив Покупцю 75 кг Барвника Areal-RS20, що підтверджується видатковою накладною № 238 на суму 38 250,00 грн, яка підписана представниками сторін без зауважень та скріплена печатками товариства та підприємства.

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати отриманого товару виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 11 000,00 грн, а саме 01.05.2024 2000,00 грн, 03.03.2024 2000,00 грн та 18.10.2024 7 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку, які містяться в матералах справи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором у сумі 17 250,00 грн (38 250,00 грн 10 000,00 грн (попередньої оплати) 11 000,00 грн = 17 250,00 грн).

А відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23 091,38 грн., з них 17 250,00 грн. боргу, 1 229,30 грн. - інфляційних втрат, 3947,07 грн. - пені, та 638,01 грн. - три відсотки річних за користування грошовими коштами.

Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу (надалі-ЦК) України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України) (надалі - ГПК України).

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.

Щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, від 16.09.2021р. у справі №915/2222/19.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем товару на суму 38250,00 грн. згідно видаткової накладної №238 від 27.10.2023.

Також в матеріалах справи містяться виписки по рахунку №199 від 26.10.2023 на суму 10000,00 грн. передплата за товар отриманий відповідачем 27.10.2023, №240 від 01.05.2024 на суму 2000,00 грн., №241 від 03.05.2024 на суму 2000,00 грн., та №275 від 18.10.2024 на суму 7000,00 грн., що підтверджує факт оплати відповідачем лише частини заборгованості.

Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної оплати отриманого товару, матеріали справи не місять.

Отже, вказане свідчить, що відповідач Приватне агропромислове підприємство "Збаразьке" станом на дату подання позову має заборгованість перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон-Агро" на загальну суму 17 250 грн, які не сплачені, а відтак позовна вимога про стягнення заборгованості у сумі 17 250 грн підлягає задоволенню.

Позивач відповідно до ст.625 ЦК України здійснив нарахування на суму боргу 1 229,30 грн.- інфляційних втрат за період з 16.12.2023 по 08.10.2024 .

Перевіривши правильність нарахування втрат від інфляції, суд дійшов до висновку що розрахунок проведено вірно, а тому, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача заявлених 1 229,30 грн.- інфляційних втрат.

Позивач здійснив нарахування на суму боргу 638,01 грн - 3% річних за період з 16.12.2023 по 08.10.2024.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних, сума 3% річних за вказаний за період прострочення становить 637,70 грн - 3% річних.

А тому, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 637,70 грн. -3 % річних. В частині позовних вимог щодо стягнення 0,31 грн. 3% річних в задоволені відмовити.

Відповідно до п.5.2 Договору поставки №13/23 від 23.10.2023 та вимог чинного законодавства позивач, у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий товар нарахував останньому пеню за період 16.12.2023 по 16.06.2024, яка згідно детального розрахунку позивача становить 3974,07 грн.

Разом з тим, позивач у прохальній частині позовної заяви просить стягнути пеню в розмірі 3947,07 грн .

Здійснивши перерахунок нарахованої позивачем пені, суд дійшов до висновку, що пеня за прострочення виконання зобов`язання відповідачем щодо сплати вартості отриманого товару становить 3971,12 грн.

Однак, враховуючи принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), тобто суд не може виходити за межу заявлених позивачем вимог, приймаючи до уваги заявлені до стягнення позивачем 3947,07 грн. пені, суд вважає за необхідне задоволити позовні вимоги в цій частині та стягнути з відповідача на користь позивача саме 3947,07 грн. пені.

Таким чином, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача: 17 250,00 грн. боргу, 1 229,30 грн. пені, 637,70 грн. 3 % річних.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України обов`язок з доказування відповідних обставин лежить на позивачеві. Зокрема, з урахуванням предмету спірних правовідносин, позивач повинен довести факти перерахування коштів відповідачу, їх отримання ним та відсутність договірних відносин стосовно такого перерахування.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК Українинаявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судовий збір

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. згідно платіжної інструкції №2459 від 21.10.2024.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи що в позові відмовлено в частині стягнення 0,31 грн. 3% річних, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати, пов`язані зі сплатою судового збору на суму 2422 грн. 40 коп. на користь позивача.

Витрати на правову допомогу

Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення судових витрат. В своїй позовній заяві зазначає про те, що в ході розгляду даного спору позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Проте 17.01.2025 від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон-Агро" (18028, м. Черкаси, вулиця Лейтенанта Мукана, 10, код ЄДРПОУ 36090664) адвоката, Драченко В.В. надійшло Клопотання № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 17.01.2025 (вх.№454 від 17.01.2025) у якому просив долучити до матеріалів справи докази понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Згідно з ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон-Агро" витрат на правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги № 57-05 від 06.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон-Агро", в особі директора Смішного Віктора Михайловича, який діє на підставі Статуту, в подальшому іменується Клієнт, з однієї сторони, та Адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси", в особі голови об`єднання Драченка Владислава Вікторовича, що діє на підставі Статуту, в подальшому іменується Об`єднання, з іншої сторони.

Відповідно до п.1.1. договору про надання правової допомоги, Клієнт доручає, а Об`єднання бере на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати Клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів Клієнта в осязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п.1.2. договору з метою здійснення захисту Клієнта та представництва його інтересів, Об`єднання доручає здійснення усіх необхідних дій пов`язаних з виконанням даного договору, адвокату Драченку Владиславу Вікторовичу (надалі Адвокат).

Відповідно до п.4.1. договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Пунктом 4.3. договору визначено, що вартість послуг наданих адвокатом складає 1 000,00 гривень за одну годину роботи, але не повинна перевищувати суму в розмірі 100 000,00 гривень.

Відповідно пункту 4.4. за результатами надання правової допомоги, складається акт виконаних робіт (детальний опис послуг), розмір гонорару в якому розраховується шляхом множення кількості затрачених годин наданої правової допомоги на вартість години-роботи визнаеної пунктом 4.3. Договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон-Агро" додано Акт №3 наданих послуг (детальний опис робіт) від 17.01.2025 до Договору про надання правової допомоги №57-05, відповідно до якого Об`єднання надало, а Клієнт отримав юридичні послуги (правничу допомогу) у справі №921/595/24 терміном виконання 05 годин 00 хвилин. Вартість наданих послуг становить 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень. Оплату підтверджує платіжна інструкція № 2609 від 17.01.2025, відповідно до якої за рахунком на оплату №608 проведена оплата в сумі 5 000,00 грн. Гонорару адвоката згідно акту наданих послуг №3 від 17.01.2025.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Верховний суд в своїй додатковій постанові від 21.01.2020 у справі 904/1038/19 зазначив про те, що аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04).

За приписами статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому цим Законом. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами (ст.6 Закону).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено», що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази понесення позивачем судових витрат на оплату послуг адвокатського об`єднання «Право, бізнес і фінанси» представник якого адвокат Драченко В.В. (ордер серія СА №1011126 виданий адвокатським об`єднанням «Право, бізнес і фінанси» для представництва інтересів ТОВ «Компанія Легіон-Агро»), представляв інтереси позивача під час розгляду справи, умови договору про надання правової допомоги, опис виконаних робіт згідно Акту наданих послуг (детальний опис робіт), платіжної інструкції про сплату витрат, матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, ст.ст.236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Збаразьке", вул. Данила Галицького,109, м. Збараж, Тернопільська обл., 47302, ідентифікаційний код 30556748 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон-Агро", вул. Лейтенанта Мукана,10 , м. Черкаси, 18028, ідентифікаційний код 36090664:

-17 250,00 грн - боргу,

-1 229,30 грн - інфляційних втрат,

-3947,07 грн - пені,

-637,70 грн. 3% річних,

-2422,40 грн витрат по сплаті судового збору;

-5 000,00грн витрат на правничу допомогу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Копію рішення надіслати:

-позивачу (до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд");

-представнику позивача Драченку Владиславу Вікторовичу (до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд");

-відповідачу Приватному агропромисловому підприємству "ЗБАРАЗЬКЕ" (47302, м.Збараж, вул. Данила Галицького,109, код ЄДРПОУ 30556748) - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано: 06 березня 2025 року.

Суддя С.О. Хома