Рішення

від 04.03.2025 по справі 926/188/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

04 березня 2025 року Справа № 926/188/25

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик Світлана Миколаївна, за участю помічника судді Петровської В.С., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/188/25

За позовом Комунального підприємства Чернівціводоканал (58023, м.Чернівці, вул.Комунальників, 4)

До відповідача Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №11 (58003, м.Чернівці, вул.Міста Мец, 23)

Про стягнення заборгованості в розмірі 12857,52 грн

За участю представників сторін:

Від позивача: Тарновецький М.М. представник (згідно витягу ЄДР)

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство Чернівціводоканал звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №11 про стягнення заборгованості договором №2011 від 02.03.2001 року про відпускання води з комунального водопроводу та її водоспоживання, скидання та приймання стічних вод, господарсько - фінансові відносини в розмірі 12857,52 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 02.03.2001 року між ДКП «Чернівціводоканал» та КЖРЕП №11 укладено договір №2011 про відпускання води з комунального водопроводу та її водоспоживання, скидання та приймання стічних вод, господарсько - фінансові відносини, у відповідності до якого водоканал бере на себе зобов`язання забезпечувати службові приміщення КЖРЕП питною водою в розмірі встановленого ліміту, а КЖРЕП бере на себе зобов`язання своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні та водовідведенні, проте, в порушення умов договору, останній не в повному обсязі сплачував послуги, що призвело до виникнення заборгованості за період з вересня 2022 року по липень 2023 року в сумі 12857,52 грн, які позивач просить стягнути у судовому порядку.

21.01.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№188, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 року позовну заяву за вх.№188 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 22.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12.02.2025 року.

У зв`язку з нез`явленням представника відповідача, суд ухвалою від 12.02.2025 року відклав судове засідання на 04.03.2025 року.

У судовому засіданні 04.03.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

В свою чергу, відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, тим самим не скористався своїми правами.

У відповідності до ч.2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 58003, м.Чернівці, вул.Міста Мец, 23, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача, яка повернулася до суду з відміткою «адресат відмовився» (переїхали).

Окрім того, у зв`язку з нез`явленням представника відповідача до суду, відповідача було повідомлено також через офіційний сайт Господарського суду Чернівецької області.

Частинами 2, 3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

За загальними вимогами п.91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п.92 правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п.102 правил).

У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або "Адміністративна послуга" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 99-3, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення (п.116 правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв`язку з відсутністю адресата.

Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Окрім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ящо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1 ч.3 ст.202 ГПК України).

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

Судом враховується, що за приписами ст.129 Конституції України, ст.2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст.202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020 року у справі №914/6968/16.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить висновків про відсутність підстав відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2001 року між Державним комунальним підприємством Чернівціводоканал (далі постачальник) та Житловим ремонтно експлуатаційним підприємством №11 (далі споживач) укладено договір №2011 про відпускання води з комунального водопроводу та її водоспоживання, скидання та приймання стічних вод, господарсько - фінансові відносини (далі договір).

У відповідності до договору постачальник бере на себе зобов`язання забезпечувати службові приміщення споживача питною водою, яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров`я України на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого ліміту в об`ємі по приладах обліку м3/міс., в тому числі 30% із підземних джерел водопостачання і 70% із поверхневих джерел водопостачання, а також приймати від нього стічні води в кількості по приладах обліку м3/міс (п.1 договору).

Згідно п.2.1 договору, споживач бере на себе зобов`язання своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні та водовідведенні, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, відповідно до цього договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення.

Розрахунки за воду, використану споживачем та скид стоків здійснюється згідно із главою 12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України за затвердженими тарифами. У разі змін тарифів, діючих на час укладення договору, оплата ЖРЕПом наданих йому послуг здійснюється за новими цінами без зміни інших умов договору: для населення вода = 0,88 грн за м3 (в тому числі ПДВ), стоки = 0,33 грн за м3(в тому числі ПДВ); промислові та комунально-побутові підприємства вода = 1,00 грн за м3 (в тому числі ПДВ), стоки = 0,35 грн за м3 (в тому числі ПДВ); з 01.03.2001 року для бюджетних організацій вода = 1,20 грн за м3 (в тому числі ПДВ), стоки = 0,41 грн за м3 (в тому числі ПДВ) (п.2.2 договору).

Пунктом 7 договору визначено, що після звірки заборгованості за послуги по водопостачанню та водовідведенню виводиться кінцеве сальдо між водоканалом та ЖРЕПом, яке відшкодовується боржником.

За недотримання ЖРЕПом умов цього договору, до останнього застосовуються санкції відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації міст і селищ України та чинного законодавства України (п.10 договору).

Договір укладений строком на 3 роки з 02.03.2001 року по 02.03.2004 року і набуває чинності з дня його підписання та вважається переукладеним на новий строк на таких же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п.13 договору).

Докази визнання договору недійсним чи його припинення в матеріалах справи відсутні.

Позивачем свою частину умов договору виконано, за період з вересня 2022 року по липень 2023 року надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, проте відповідачем не погашено заборгованість за надані послуги.

Рішенням Чернівецької міської ради 3 сесії 8 скликання №79 від 25.09.2021 року (далі рішення №79) п.3.5 вирішено Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11 реорганізувати шляхом їх приєднання до новоствореного комунального підприємства Містосервіс та у відповідності до пунктів 4-5 в результаті реорганізації юридичних осіб, зазначених у пункті 3 цього рішення, майно, права та обов`язки переходять до правонаступника - новоствореного комунального підприємства «Містосервіс» та призначено комісію з реорганізації КЖРЕП №11.

Проте, згідно витягу з ЄДР, з 21.04.2021 року, КЖРКЕП №11 знаходиться в стані припинення.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду постановою у справі №905/451/22 від 30.08.2024 року зроблено висновок, про те, що позовна вимога про стягнення грошових коштів з боржника - юридичної особи, яка перебуває у стані припинення, відповідає способу захисту, встановленому законом (примусове виконання обов`язку в натурі (п.5 ч.2 ст.16 ЦК України, ч.2 ст.20 ГК України), і цей спосіб захисту є ефективним, а відтак позивач правомірно звернувся до суду з вимогою саме до КЖРКЕП №11.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі Закон).

Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч.1 ст.2 Закону).

Відповідно до норм Закону виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Статтею 6 Закону встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.

Відповідно до ст.5 Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно ч.1 ст.9 Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ст.10 Закону)

Згідно з ч.4 ст.11 Закону органом державного регулювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення є НКРЕКП.

Комунальне підприємство Чернівціводоканал є надавачем житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з централізованого водопостачання та водовідведення згідно ліцензії АЕ №287986, яка відповідно до Постанови НКРЕКП №164 від 17.01.2020 року є безстроковою.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору несвоєчасно та в неповному обсязі сплачував платежі, що призвело до виникнення заборгованості за період з вересня 2022 року по липень 2023 року в сумі 12857,52 грн, доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, а відтак вимога про стягнення наявної заборгованості є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Комунального підприємства Чернівціводоканал (58023, м.Чернівці, вул.Комунальників, 4) до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №11 (58003, м.Чернівці, вул.Міста Мец, 23) про стягнення заборгованості в розмірі 12857,52 грн - задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №11 (58003, м.Чернівці, вул.Міста Мец, 23, код 14272015) на користь Комунального підприємства Чернівціводоканал (58023, м.Чернівці, вул.Комунальників, 4, 03361780) заборгованість в розмірі 12857,52 та 3028,00 грн судового збору.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2025 року

Суддя С.М. Гушилик