Рішення

від 03.03.2025 по справі 926/2301/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2301/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю помічника судді Боднарчука В.В., який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши матеріали справи

за позовом Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до Державного підприємства спеціального зв`язку, м. Київ

про стягнення пені в сумі 36701,12 грн.

представники сторін:

від позивача Філіп М.О.

від відповідача Луценко Р.О., довіреність від 23.10.2024

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державного підприємства спеціального зв`язку про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендних платежів за договором оренди нерухомого майна №374 від 10.12.2013 в сумі 36701,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати за договором оренди нерухомого майна №374 від 10.12.2013 за період з 24.02.2023 по 30.06.2024, а тому просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 36701,12 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 справу №926/2301/24 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 12.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.10.2024.

19.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач вказує на те, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку пені. Крім того, умовами договору сторонами не було погодження а ні збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій (пені), а ні збільшення строку нарахування пені понад шестимісячний строк визначений ч. 6 ст. 232 ГК України. В договорі не вказано, що нарахування пені здійснюється за весь час прострочення до дати фактичного виконання основного зобов`язання.

Також 19.09.2024 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 23.09.2024 задоволено клопотання відповідача від 19.09.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 08.10.2024 відкладено підготовче засідання на 31.10.2024.

Ухвалою від 31.10.2024 зобов`язано позивача надати детальний розрахунок пені за несвоєчасну сплату орендних платежів за договором оренди нерухомого майна №374 від 10.12.2013, продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 27.11.2024.

25.11.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку пені.

У судовому засіданні 27.11.2024 оголошено перерву до 17.12.2024.

16.12.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення в яких вказує на невірний розрахунок пені проведений позивачем, також відповідач вказує на суперечливу поведінку позивача та просив відмовити у задоволені позову.

У судовому засіданні 17.12.2024 оголошено перерву до 14.01.2025.

13.01.2025 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, оскільки позивач врахував оплати відповідача та дозарахував 2 920,67 грн. в рахунок пені, а відтак просив задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 33 780,45 грн.

Ухвалою від 14.01.2025 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 13.01.2025 до розгляду, закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 06.02.2025.

У судовому засіданні 06.02.2025 оголошено перерву до 14.02.2025.

Судове засідання 14.02.2025 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Миронюка С.О., яка тривала з 13.02.2025 по 17.02.2025.

Ухвалою суду від 18.02.2025 призначено справу до розгляду по суті на 03.03.2025.

В судовому засіданні 03.03.2025 позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач просив суд в задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

15.07.2024 року Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства спеціального зв`язку (боржника) заборгованості по пені в сумі 36 701,12 грн.

18.07.2024 року Господарським судом Чернівецької області видано судовий наказ № 926/1838/24 про стягнення з Державного підприємства спеціального зв`язку на користь стягувача-Управління комунальної власності Чернівецької міської ради 36701,12 грн. заборгованості та 302,80 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 23.07.2024 р. вищевказаний судовий наказ було скасовано.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з вимогою щодо стягнення пені в позовному провадженні.

10.12.2013 року Департамент економіки Чернівецької міської ради (правонаступником якого є Управління комунальної власності Чернівецької міської ради) (надалі-Орендодавець) та Державне підприємство спеціального зв`язку (надалі - Орендар) уклали Договір оренди № 374 (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26.11.2013р. № 609/20 та заяви від 14.10.2013 р. № 02/01-11-3725/0 передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 134,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 129, на 1 поверсі будівлі, з метою використання його під офіс Чернівецького обласного вузла спеціального зв`язку державного підприємства спеціального зв`язку (надалі - Об`єкт оренди або Майно).

Пунктом 1.5. Договору визначено, що цей Договір укладено строком на два роки й одинадцять місяців, що діє з 10 грудня 2013 року до 09 листопада 2016 року (включно).

Відповідно до пункту 2.1. Договору за користування об`єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунок плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівці затвердженого міською радою, та на дату укладення цього Договору, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього Договору на дату його укладення з урахуванням ПДВ становить: 9183,12 грн.

Згідно пункту 2.12 починаючи з першого числа наступного місяця на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Умови договору неодноразово було змінено, а саме:

-в частині уточнення орендованого майна та орендної плати додатковим договором № 2 від 13.12.2013;

-в частині продовження строків дії договору до 09.10.2019 року, зміни вартості Об`єкта оренди, та в частині доповнення п. 2.4. (пунктом 2.4.1.), п. 7.2. (абз. е), розділ 8 (п. 8.13.) - додатковим договором № 4;

-додатковим договором № 5 від 27.09.2019 в частині продовження строків дії договору до 09.09.2022; зміни вартості об`єкта оренди; зміни орендної плати; доповнення розділу 8 пунктом 8.14., яким передбачено, що відповідно до Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Чернівців, при сплаті орендних платежів орендарю встановлюється порядок черговості їх зарахування:

а)в першу чергу - сума боргу з орендної плати;

б)в другу чергу - нарахована пеня за несвоєчасну плату;

в)в третю чергу - поточна оплата.

-додатковим договором № б/н від 01.07.2021 року в частині заміни сторони Орендодавця на Управління комунальної власності Чернівецької міської ради.

Після введення в дію правового режиму воєнного стану в Україні, листом від 28 лютого 2022 року відповідач звернувся до позивача щодо неможливості сплати орендної плати, на що позивач листом від 24.03.2022 року № 14/01/495 повідомив, що сплата оренди може відтермінуватись, проте обов`язок сплати залишається.

Надалі позивач листом від 26.07.2022 № 14/03/1096 відмовив відповідачу в перерахунку орендної плати.

Також, листом від 05.09.2022 року № 14/03/1306 було проінформовано відповідача про продовження дії Договору.

Листом від 28.07.2022 року позивач повідомив відповідача про виникнення боргу в сумі 96943,21 грн. та наполягав на його оплаті.

Відповідач надсилав претензії від 26.01.2023 року та 28.08.2023 року на суму 168 886,03 грн. та 114 056,18 грн. Також, листом від 19.01.2024 року за № 14/01-11/138 позивачем було надіслано попередження про припинення договору оренди нерухомого майна.

Претензією від 22.02.2024 за № 14/01-11/346 було повідомлено відповідача про наявність заборгованості в сумі 76 659, 65 грн.

Поряд з цим, листом від 12.05.2023 №14/03-916 запропоновано управлінню комунальної власності від орендарів, які неналежним чином виконують зобов`язання по договорах оренди, мотивуючи таке порушення обставинами, пов`язаними із військовою агресією, отримувати відповідний Сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий в порядку встановленому регламентом торгово-промислової палати. Оскільки станом на 12.05.2023, жоден орендар комунального майна не надав вищезгаданий Сертифікат про форс-мажорні обставини, Управлінням здійснено нарахування пені з 24.02.2022 всім орендарям».

Крім того, відповідно до пункту 8.3. Положення «Щодо передачі в оренду майна, що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади (крім землі)», затвердженого Рішенням міської ради VIII скликання 27.07.2023 № 1345, при сплаті орендних платежів встановлюється порядок черговості їх зарахування: 8.3.1 в першу чергу - сума боргу з орендної плати, 8.3.2 в другу чергу - нарахована пеня за несвоєчасну плату, 8.3.3 в третю чергу - поточна оплата.

Даний порядок зарахування орендної плати був визначений і Додатковим Договором № 5 від 27.09.2019.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між позивачем та відповідачем виникли зобов`язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди в силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Тотожні норми права закріплені у ч.1 ст. 283 ГК України.

При цьому суд враховує, що орендні правовідносинами між сторонами у даному спорі регулюються спеціальним законодавством, а саме Законом України Про оренду державного та комунального майна.

Частиною 10 ст. 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що оренда це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 4 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 3 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4 договору оренди передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату оренди, яка становила за період з 01.03.2022 по 30.06.2024 року 77 880, 65 грн., з яких зараховано 41 179, 52 грн., залишок заборгованості по пені становить 36 701,12 грн. (за період з 24.02.2023 по 30.06.2024).

Судом встановлено, що з 01.07.2024 по 10.01.2025 відповідачем погашено, а позивачем зараховано 2 920,67 грн. пені (Заява про зменшення розміру позовних вимог від 13.01.2025), а відтак просив задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 33 780,45 грн.

Отже, враховуючи подані розрахунки, а також сплату відповідачем орендних платежів за грудень 2024 та січень 2025 заборгованість по сплаті пені відповідача становить 33 780,45 грн. (за період з 24.02.2023 по 30.06.2024).

Нарахування позивачем пені є обґрунтованим та законним, розрахунок здійснений вірно.

Щодо заперечень представника відповідача викладених у письмових запереченнях по справі щодо наявності форс-мажорних обставин які звільняють відповідача від обов`язку із сплати як заборгованості з орендної плати так і пені, а також суперечливої поведінки позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Проте, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 218 Господарського кодексу України унормовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 викладений висновок, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Суд зазнає, що представником відповідача не надано суду доказів звернення останнього до Торгово-промислова палата України та отримання на підставі такого звернення сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) який би засвідчував наявність форс-мажорні обставини саме для відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що наявність самих по собі форс-мажорних обставин не звільняє особу у наданні доказів які б підтвердили неможливості вчасної сплати орендних платежів. Суд констатує, що матеріали справи таких доказів не містять.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного та в аспекті забезпечення ефективного захисту прав позивача, наявність встановленого порушення відповідача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, оскільки таке рішення відповідає завданням господарського судочинства та є адекватним фактичним обставинам справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд відзначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства спеціального зв`язку (вул. Вокзальна, 3 м. Київ ідентифікаційний код 24366929) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (вул. Якоба Петровича, 18 ідентифікаційний код 44388619) пеню в сумі 33 780,45 грн. та судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2025 р.

Суддя С.О.Миронюк