Постанова

від 26.02.2025 по справі 905/55/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 905/55/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Купрейчук С. П.

за участю представників: Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» Горяніна А. О., Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» - Середи В. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.05.2024,

ухвалу попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 05.08.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2024

у справі № 905/55/24

за заявою Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа № 905/55/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (далі - ТОВ «ДТЕК Східенерго», Боржник, скаржник) на стадії процедури розпорядження майном Боржника, введеній ухвалою цього суду від 05.02.2024.

06.02.2024 за номером 72454 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення про відкриття провадження у справі № 905/55/24 про банкрутство ТОВ «ДТЕК Східенерго».

Короткий зміст заявлених вимог

Після оприлюднення відповідного повідомлення до господарського суду, серед інших кредиторів, звернулося Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» (далі - ПАТ «Донбасенерго», Кредитор) із заявою про визнання грошових вимог до Боржника у загальному розмірі 1 168 928 175,52 грн, з яких:

1) заборгованість на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 26.01.2022 у справі № 905/818/19, залишеного без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 та постановою Верховного Суду від 01.11.2022, у загальному розмірі 1 166 444 951,09 грн, з них:

-- 531 969 938, 16 грн збитків (упущеної вигоди) та 413 159 ,07 грн судового збору, що разом становить 532 383 097,23 грн;

- 522 158 678,15 грн інфляційних втрат та 111 903 175,71 грн 3% річних, що нараховані на заборгованість зі збитків за період починаючи з 01.02.2017 (наступного дня після закінчення періоду, протягом якого Боржником були спричинені збитки) до 04.02.2024 (днем, що передує дню введення мораторію), а також за користування грошовими коштами у розмірі судового збору у період з 01.08.2022 (дати набрання законної сили рішенням) до 04.02.2024 (днем, що передує дню введення мораторію);

2) заборгованість на підставі Договору № 1216-ВЭ від 16.01.2017 у загальному розмірі 442 622,43 грн (з них: основний борг на суму 266 715, 60 грн, а також інфляційні втрати в сумі 143 966,54 грн та 3 % річних у розмірі 31 940,29 грн за період з 08.02.2020 до 04.02.2024);

3) заборгованість на підставі Договору № 275-ВЭ-ЗуТЭС від 19.04.2016 у загальному розмірі 167 588,75 грн (з них: основний борг на суму 77 232, 00 грн, а також інфляційні втрати в сумі 74 284,64 грн та 3 % річних у розмірі 16 072,11 грн за період з 28.02.2017 до 04.02.2024);

4) заборгованість на підставі Договору № 444-ВЭ-ЗуТЕС від 08.06.2016 у загальному розмірі 389 111,23 грн (з них: основний борг на суму 101 712,00 грн та 70 512,00 грн, а також інфляційні втрати в сумі 179 589,73 грн та 3 % річних у розмірі 37 297,50 грн за період з 03.11.2016 та 07.12.2016 до 04.02.2024);

5) заборгованість на підставі Договору № 661-ВЭ-ЗуТЭС від 02.11.2016 у загальному розмірі 1 411 057,71 грн (з них: основний борг на суму 661 424, 96 грн, а також інфляційні втрати в сумі 613 239,44 грн та 3 % річних у розмірі 136 393,31 грн за період з 23.03.2017 до 04.02.2024);

6) заборгованість на підставі Договору № ДСР-30-07/00002 від 30.07.2019 у загальному розмірі 66 788,31 грн (з них: основний борг на суму 24 432,40 грн та 24 383,92 грн, а також інфляційні втрати в сумі 15 045,34 грн та 3 % річних у розмірі 2 926,65 грн за період з 21.01.2022 та 21.02.2022 до 04.02.2024);

Отже, ПАТ «Донбасенерго» зазначило, що на дату відкриття провадження у цій справі про банкрутство має грошові вимоги до ТОВ «ДТЕК Східенерго» у загальному розмірі 1 168 928 175,52 грн, що включає:

- 533 615 566,11 грн основний борг (4 черга);

- 523 184 803,84 грн інфляційні нарахування (4 черга);

- 112 127 805,57 грн 3 % річних (4 черга);

- 6 056, 00 грн судовий збір за подання заяви до суду (1 черга).

Короткий зміст ухвал суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 05.08.2024 у справі № 905/55/24 Господарського суду Донецької області визнав вимоги кредитора ПАТ «Донбасенерго» в загальному розмірі 623 396 125,91 грн, з яких: 623 390 069,91 грн 4 черга та 6056,00 грн 1 черга.

Ухвалою попереднього засідання від 05.08.2024 Господарський суд Донецької області, серед іншого, ухвалив включити до реєстру вимог кредиторів ТОВ «ДТЕК Східенерго» вимоги ПАТ «Донбасенерго» в загальному розмірі 623 396 125,91 грн (623 390 069,91 грн - четверта черга та 6056,00 грн - перша черга).

Ухвалу, прийняту за результатом розгляду заяви Кредитора по суті, суд першої інстанції мотивував тим, що:

1) розмір заборгованості відповідно до рішення суду у справі № 905/818/19 підлягає частковому визнанню, а саме:

- у сумі 529 642 929,87 грн збитків та 413 159,07 грн судового збору, оскільки грошові кошти у розмірі 2 327 008,29 грн стягнуті з ТОВ «ДТЕК Східенерго» у погашення боргу ПАТ «Донбасенерго» згідно статті 336 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) перед ТОВ «Шахтоуправління Донбас»;

- у сумі 68 714 687,33 грн інфляційних втрат та 24 069 196,55 грн 3 % річних, які нараховані на розмір збитків з моменту набрання чинності рішення Господарського суду Донецької області від 26.01.2022 у cправі № 905/818/19 (з 01.08.2022) по 04.02.2024 (день, що передує дню введення мораторію);

- у сумі 53 602,32 грн інфляційних втрат та 18 775,68 грн 3 % річних, які нараховані на розмір судового збору з моменту набрання чинності рішення Господарського суду Донецької області від 26.01.2022 у cправі № 905/818/19 (з 01.08.2022) по 04.02.2024 (день, що передує дню введення мораторію);

2) розмір заборгованості за Договором № 1216-ВЄ від 16.01.2017 підлягає частковому визнанню, а саме: 266 715,60 грн основного боргу; 120 191,07 грн інфляційних втрат та 24 024,24 грн 3% річних, оскільки право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову;

3) розмір заборгованості за Договором № 275-ВЄ-ЗуТЄС від 19.04.2016 не підлягає визнанню з підстав пропуску строку позовної давності та наявності відповідної заяви Боржника про її застосування;

4) розмір заборгованості за Договором № 444-ВЄ-ЗуТЄС від 08.06.2016 не підлягає визнанню з підстав пропуску строку позовної давності та наявності відповідної заяви Боржника про її застосування;

5) розмір заборгованості за Договором № 661 ВЄ-ЗуТЄС від 02.11.2016 не підлягає визнанню з підстав пропуску строку позовної давності та наявності відповідної заяви Боржника про її застосування;

6) розмір заборгованості за Договором № ДСР-30-07/00002 від 30.07.2019 підлягає визнанню у повному обсязі, а саме 66 788,18 грн, з яких: 48 816,32 грн основний борг, 15 045,21 грн інфляційних витрат та 2 926,65 грн 3 % річних.

Ухвалу від 05.08.2024 (за результатами попереднього засідання) суд першої інстанції мотивував наявністю підстав для включення до реєстру вимог кредиторів Боржника грошових вимог, зокрема, ПАТ «Донбасенерго» у визнаному їх розмірі ухвалою суду від 05.08.2024, якою такі вимоги були розглянуті по суті.

Не погодившись частково з ухвалами місцевого господарського суду в частинах відмови у визнанні та включенні в реєстр заявлених вимог ПАТ «Донбасенерго» на суму 543 491 922,78 грн (що складаються з 543 460 231,26 грн невизнаного судом розміру заборгованості відповідно до рішення суду у справі № 905/818/19 та 31 691,52 грн невизнаного судом розміру заборгованості за Договором №1216-ВЄ від 16.01.2017), Кредитор оскаржив такі ухвали у зазначених частинах в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 14.11.2024 Східний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу ПАТ «Донбасенерго» без задоволення, ухвали Господарського суду Донецької області від 20.05.2024 та від 05.08.2024 у справі № 905/55/24 залишив без змін.

За змістом наведеної постанови суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про необхідність обрахування інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість з відшкодування збитків, яка підтверджена рішенням суду у справі № 905/818/19, з моменту набрання цим рішенням законної сили, а не з моменту заподіяння збитків (упущеної вигоди).

Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відхилення підтвердженої рішенням суду у справі № 905/818/19 заборгованості у сумі 2 327 008,29 грн, яка була стягнута з Боржника у погашення боргу ПАТ «Донбасенерго» згідно статті 336 ГПК України перед ТОВ «Шахтоуправління Донбас».

У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції відхилив посилання Кредитора на можливість Боржника скористатись процесуальним механізмом повороту виконання рішення, оскільки скасування за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/22876/17 (якою було задоволено заяву виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «ДТЕК Східенерго») не спростовує обставин стягнення таких коштів, а відсутність доказів подачі Боржником заяви про поворот виконання судового рішення не свідчить про наявність підстав для визнання заявленої Кредитором суми збитків у повному обсязі.

Щодо невизнаного розміру заборгованості за Договором №1216-ВЄ від 16.01.2017 апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування інфляційних втрат і 3% річних має здійснюватися із урахуванням трирічного строку позовної давності, який складає три роки, що передували зверненню до суду.

У цих висновках судами враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, згідно якої невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Кредитор (ПАТ «Донбасенерго») подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив:

- ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.05.2024, ухвалу попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 05.08.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 в частині невизнаних та не включених в реєстр заявлених вимог ПАТ «Донбасенерго» скасувати;

- в скасованій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги Кредитора до Боржника на суму 543 491 922,78 грн з включенням цих вимог до реєстру вимог кредиторів.

Касаційну скаргу Кредитор мотивував підставами касаційного оскарження, які визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України та полягають у такому:

- застосуванні судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду про їх застосування, викладеного у постанові від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, де зазначено, що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди;

- неправильному застосуванні норм матеріального права (положень пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України) та приписів процесуального права (статті 333 ГПК України) за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

За змістом доводів касаційної скарги Кредитор стверджує про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм частини другої статті 625 ЦК України, адже помилковою є позиція попередніх судових інстанцій, сформована на підставі висновку Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц), який був ухвалений без врахування змін щодо перебігу позовної давності в умовах карантинних обмежень та воєнного стану, що в результаті призвело до протиправного не визнання розміру заявлених інфляційних втрат і 3% річних по заборгованості із завданих Боржником збитків та за Договором №1216-ВЄ від 16.01.2017 за період, що виходить за межі трьох останніх років.

Окремо скаржник доводить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 333 ГПК України про поворот виконання рішення в частині стягнення 2 327 008,29 грн з Боржника (ТОВ «ДТЕК Східенерго») на користь третьої особи (ТОВ «Шахтоуправління Донбас»), яка є кредитором ПАТ «Донбасенерго».

Щодо грошових вимог у цій частині скаржник вважає, що суди фактично позбавили Кредитора (ПАТ «Донбасенерго») можливості стягнення з Боржника заявленої за судовим рішенням № 905/818/19 суми боргу у розмірі 2 327 008,29 грн, попри те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/22876/17, на підставі якої ці грошові кошти були стягнуті з ТОВ «ДТЕК Східенерго», скасована постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024.

Також скаржник переконує про помилкове залишення судами попередніх інстанцій поза увагою факту того, що процесуальною гарантією захисту майнових прав, порушення яких відбулося в результаті виконання скасованого судового рішення, є поворот виконання цього рішення, що передбачений статтею 333 ГПК України.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги скаржник, зазначаючи про те, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму збитків має здійснюватися з моменту завдання збитків, а не з моменту набрання законної сили рішенням суду, покликається на практику Верховного Суду, а саме постанову від 13.02.2025 у справі № 922/1920/24, у якій суд касаційної інстанції погодився з нарахуванням відсотків річних та інфляційних втрат на суму упущеної вигоди, стягнуту судовим рішенням, за весь період, у тому числі, до ухвалення вказаного рішення (з моменту заподіяння шкоди) та який не обмежується останніми трьома роками, що передували зверненню до суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Боржник подав відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу Кредитора без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення (в оскарженій частині) - залишити без змін.

За змістом поданого відзиву Боржник стверджує, що зміни нормативно-правового регулювання позовної давності на період карантину та воєнного стану не спростовують актуальних висновків Верховного Суду в частині того, що право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Касаційне провадження

10.12.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Донбасенерго».

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.12.2024 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.

Ухвалою від 19.12.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Донбасенерго» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.05.2024, ухвалу попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 05.08.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі №905/55/24; призначив її до розгляду на 29.01.2025 о 11:30.

Ухвалою від 29.01.2025 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 19.02.2025 о 10:15.

У зв`язку із запланованим відрядженням судді Картере В.І., 17.02.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалою від 19.02.2025 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 26.02.2025 о 10:30.

Судове засідання 26.02.2025 відбулось за участю представників скаржника (ПАТ «Донбасенерго») та Боржника (ТОВ «ДТЕК Східенерго»), які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Згідно частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення суду у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Предметом судового розгляду є питання обґрунтованості грошових вимог Кредитора до Боржника у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно статті 1 КУзПБ терміни, що вживаються для цілей цього Кодексу, визначено таким чином, що:

боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;

грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

кредитором, серед іншого, є юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45- 47 КУзПБ.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна (абзац сьомий частини другої статті 45 КУзПБ).

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду (абзац другий частини шостої статті 45 КУзПБ).

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 КУзПБ).

Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд, у відповідності до наведених вище норм, має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Згідно усталеної практики Верховного Суду, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 30.11.2023 у справі № 910/2423/23, від 01.02.2024 у справі № 910/3835/22, від 29.02.2024 у справі № 908/2586/22 та багатьох інших).

У цій справі кредиторські вимоги ПАТ «Донбасенерго» складаються із суми збитків (упущеної вигоди), підтверджених судовим рішенням, судового збору за цим рішенням, заборгованості за договорами поставки товару та договором оренди, а також відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань у виді інфляційних втрат та 3% річних.

Водночас предметом касаційного дослідження, з огляду на вимоги касаційної скарги та принцип диспозитивності, є правомірність відмови у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів частини грошових вимог Кредитора до Боржника на суму:

- заборгованості з відшкодування збитків у розмірі 2 327 008,29 грн, підтвердженої рішенням суду у справі № 905/818/19;

- інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на підтверджену рішенням суду у справі №905/818/19 заборгованість з відшкодування збитків за період з моменту заподіяння збитків до дати набрання цим рішенням законної сили;

- інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість за Договором №1216-ВЄ від 16.01.2017 за період, що виходить за межі трьох останніх років, що передували зверненню із заявою з грошовими вимогами.

Щодо відхилених грошових вимог за заборгованістю з відшкодування збитків

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 26.01.2022 у справі № 905/818/19, яке набрало законної сили 01.08.2022, з Боржника стягнуто на користь Кредитора, зокрема, 531 969 938,16 грн збитків (упущеної вигоди).

Відмовляючи у визнанні частини цієї заборгованості у розмірі 2 327 008,29 грн суди керувалися тим, що зазначена сума коштів була стягнута з Боржника у рамках юридичного механізму, передбаченого статтею 336 ГПК України.

Отже, предметом касаційного перегляду у цій частині грошових вимог є питання звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, що має заборгованість перед боржником, в порядку положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 336 ГПК України.

Так, порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначений у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, визначений у статті 336 ГПК України, відповідно до частини першої якої суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Системний аналіз приписів статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі №910/8613/19).

При цьому за своєю правовою природою положення зазначених статей не є імперативними, судова дискреція в цьому випадку передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підставами відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №910/7023/19 вказала, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

У виконавчому провадженні особа, яка має заборгованість перед боржником і у випадку задоволення заяви стягувача набуває статусу боржника, має права та обов`язки боржника, визначені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження.

Реалізуючи ці права у виконавчому провадженні, особа, яка має заборгованість перед боржником, вже як боржник може заперечувати проти стягнення з неї коштів, зокрема якщо рішення вже виконано.

Відповідно до частини дев`ятої статті 336 ГПК України звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Норма частини дев`ятої статті 336 ГПК України спрямована на захист особи, яка має заборгованість перед боржником, від повторного стягнення з неї цієї заборгованості таким боржником як стягувачем і реалізується у відповідному виконавчому провадженні. Однак вона не встановлює додаткових умов для задоволення заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать цій особі, яка має заборгованість перед боржником.

Як установили суди попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, в рамках виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/22876/17 про надання дозволу на звернення стягнення на грошові кошти ТОВ «ДТЕК Східенерго», з Боржника стягнуто 2 327 008,29 грн в рахунок погашення боргу ПАТ «Донбасенерго» на користь ТОВ «Шахтоуправління Донбас».

Звернення стягнення відбулось на підставі статті 336 ГПК України за заявою державного виконавця про стягнення грошових коштів з ТОВ «ДТЕК Східенерго» у зв`язку з наявністю дебіторської заборгованості перед ПАТ «Донбасенерго», підтвердженої судовим рішенням у справі № 905/818/19, яке набрало законної сили.

У цьому зв`язку відмовляючи у визнанні грошових вимог ПАТ «Донбасенерго» до ТОВ «ДТЕК Східенерго» у розмірі 2 327 008,29 грн у цій справі, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що зазначена сума коштів уже стягнута з Боржника, що згідно положень частини дев`ятої статті 336 ГПК України є підставою для визнання виконавчого документа у справі № 905/818/19, за яким ПАТ «Донбасенерго» виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Однак, Верховний Суд не може погодися з правомірністю таких висновків попередніх судових інстанцій, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 910/22876/17 скасована ухвала Господарського суду міста Києва від 03.07.2023, якою було задоволено заяву виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на грошові кошти ТОВ «ДТЕК Східенерго».

У такому випадку правова підстава для звернення стягнення коштів з ТОВ «ДТЕК Східенерго» у рамках юридичного механізму, передбаченого статтею 336 ГПК України, відсутня.

Отже, факт скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/22876/17 свідчить про те, що у виконавця під час виконання судового наказу у справі № 910/22876/17 були відсутні підстави для звернення стягнення на грошові кошти ТОВ «ДТЕК Східенерго».

Наведене свідчить, що суди першої та апеляційної інстанції залишили поза увагою обставину того, що згідно усталеної правової позиції Верховного Суду (зокрема, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17) скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

При цьому поза увагою судів обох інстанцій також залишились обґрунтовані доводи Кредитора про те, що саме Боржник не позбавлений права на захист власних майнових прав, порушення яких відбулося в результаті безпідставного звернення стягнення на належні йому грошові кошти в сумі 2 327 008,29 грн, тоді як Кредитор не може бути позбавлений можливості стягнення з Боржника (у цьому випадку - права на визнання грошових вимог та включення їх до реєстру) підтвердженої судовим рішенням № 905/818/19 суми боргу в зазначеному розмірі 2 327 008,29 грн.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій у частині відмови у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів грошових вимог Кредитора до Боржника на суму заборгованості з відшкодування збитків у розмірі 2 327 008,29 грн, підтвердженої рішенням суду у справі № 905/818/19, є передчасними.

Щодо відхилених грошових вимог у сумі інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість за Договором № 1216-ВЄ від 16.01.2017

Аналіз змісту статті 625 ЦК України та норм ЦК України щодо позовної давності у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у частині другій статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу), сплив якої, у разі заявлення стороною у спорі про її застосування, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Попередні судові інстанції встановили, що заборгованість за Договором №1216-ВЄ від 16.01.2017 підтверджена відповідними доказами (що не ставиться під сумнів учасниками цієї справи) та становить 266 715,60 грн.

Водночас враховуючи наявність заяви Боржника про застосування наслідків спливу позовної давності, попередні судові інстанції дійшли висновку, що нарахування інфляційних втрат і 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за Договором №1216-ВЄ від 16.01.2017 має розраховуватися за період з 04.02.2021 по 04.02.2024 (день, що передує дню введення мораторію), оскільки право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України, згідно практики Верховного Суду, обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц дійсно підтримала численні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у спорі щодо стягнення інфляційних втрат і 3%, нарахованих на суму боргу після ухвалення судом рішення про її стягнення, обмежила стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України останніми трьома роками, на підставі заяви відповідача про сплив позовної давності до цих вимог.

Колегія суддів суду касаційної інстанції бере до уваги, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 06.08.2020 передавав справу №923/993/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою уточнення висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/1572/16-ц, щодо застосування норми частини другої статті 625 ЦК України. Касаційний господарський суд обґрунтовано вважав, що потребує уточнення питання розповсюдження зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду на правовідносини сторін в частині стягнення передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інфляційних втрат і 3 % річних за відсутності рішення суду про стягнення заборгованості та відповідно питання застосування строку позовної давності до таких вимог. Втім, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08.09.2020 повернула справу № 923/993/19 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, дійшовши висновку, що в ухвалі від 06.08.2020 не викладено правову проблему, яку містить ця справа саме у правозастосуванні наведених вище норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів у цій справі враховує сталість правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо правозастосування норми частини другої статті 625 ЦК України та вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що за наявності заяви Боржника про застосування наслідків пропуску позовної давності правильним розрахунком 3% річних та інфляційних витрат буде нарахування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за період, що обмежується останніми трьома роками, які передували зверненню із заявою з грошовими вимогами та враховує дату введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Боржника.

Оскільки ПАТ «Донбасенерго» при зверненні до суду із заявою про визнання грошових вимог до Боржника здійснило нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу за Договором № 1216-ВЄ від 16.01.2017 за період з 08.02.2020 по 04.02.2024, тобто без урахування трирічного строку позовної давності, то обґрунтованою є відмова у визнанні тих вимог кредитора у цій частині, які виходять за межі трирічного періоду.

За таких обставин відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій в частині відхилення грошових вимог ПАТ «Донбасенерго» у сумі інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість за Договором № 1216-ВЄ від 16.01.2017 за період, що виходить за межі трьох останніх років, що передували зверненню із заявою з грошовими вимогами.

Щодо відхилених грошових вимог у сумі інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість з відшкодування збитків, підтверджену рішенням суду у справі № 905/818/19

ПАТ «Донбасенерго», заявляючи вимоги до Боржника (ТОВ «ДТЕК Східенерго») на підставі рішення суду у справі № 905/818/19, нарахувало на суму збитків індекс інфляції та 3% річних за період з 01.02.2017 (наступного дня після закінчення періоду, протягом якого Боржником були спричинені збитки) по 04.02.2024 (день, що передує дню введення мораторію).

Однак, оскаржуваними судовими рішеннями частково визнані грошові вимоги у цій частині, а саме у сумі 68 714 687,33 грн інфляційних втрат та 24 069 196,55 грн 3 % річних, які нараховані на розмір збитків з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 26.01.2022 у справі № 905/818/19 (з 01.08.2022) по 04.02.2024 (день, що передує дню введення мораторію).

Тобто, судами частково не визнані заявлені вимоги Кредитора в частині нарахування індексу інфляції та 3% річних, а саме за період починаючи з 01.02.2017 (наступного дня після закінчення періоду, протягом якого боржником були спричинені збитки) до 30.07.2022.

Суди попередніх інстанцій у своїх висновках керувалися тим, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість з відшкодування збитків, яка підтверджена рішенням суду у справі № 905/818/19, має відбуватися з моменту набрання цим рішенням законної сили, а не з моменту заподіяння збитків (упущеної вигоди).

Колегія суддів касаційного суду не може погодитися з такими висновками попередніх судових інстанцій з підстав помилковості таких висновків та їх невідповідності практиці Верховного Суду, на яку, зокрема, покликається скаржник.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Тому приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц)).

Окрім того, в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).

Отже, у разі неналежного виконання (прострочення) боржником підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати приписи частини другої статті 625 ЦК України. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі №420/2411/19.

Щодо визначення початку періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання, то у постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц Велика Палата Верховного Суду, зокрема, висловила таку правову позицію.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З огляду на вказане можна зробити висновок, що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів, що між сторонами виникли грошові зобов`язання саме на підставі рішення суду.

Зобов`язання не є таким, що виникло з рішення суду. Це зобов`язання з відшкодування шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами.

Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то в цьому випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, адже одна сторона зобов`язана сплатити певну визначену грошову суму стягувачу.

Тобто Велика Палата Верховного Суду вже висловила правову позицію з приводу того, що грошове зобов`язання з відшкодування шкоди виникає між сторонами із заподіяння шкоди, а не з рішення суду. Положення частини другої статті 625 ЦК України мають застосовуватись з урахуванням вказаного вище висновку Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно викладені судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях у цій справі висновки про те, що обов`язок Боржника сплатити 3% річних та відшкодувати інфляційні втрати міг виникнути лише з моменту визначення та конкретизації зобов`язання як грошового - з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 26.01.2022 у справі №905/818/19 (з 01.08.2022), є помилковими.

Ураховуючи наведене вище Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо наявності підстав для відмови у визнані усього розміру інфляційних витрат та 3 % річних, нарахованих на суму збитків (упущеної вигоди) за період з 01.02.2017 (наступного дня після закінчення періоду, протягом якого Боржником були спричинені збитки).

Судам належало врахувати наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду та перевірити правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість з відшкодування збитків, яка підтверджена рішенням суду у справі № 905/818/19, саме з моменту заподіяння збитків (упущеної вигоди), однак з урахуванням обмеження останніми трьома роками, які передували зверненню до суду із заявою про визнання грошових вимог та з урахуванням дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Дійшовши такого висновку, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи скаржника у цій частині, зокрема щодо необхідності нарахуванням відсотків річних та інфляційних втрат на суму упущеної вигоди, стягнутої судовим рішенням, за період з моменту заподіяння шкоди, а не з дати набрання відповідним рішенням законної сили.

Водночас в решті доводи в цій частині (щодо необхідності нарахування відсотків річних та інфляційних втрат за весь період, який не обмежується останніми трьома роками, що передували зверненню до суду) колегія судів відхиляє як такі, що не узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.

Покликання скаржника на відмінне правозастосування Верховним Судом норми частини другої статті 625 ЦК України у подібних правовідносинах, здійснене у постанові від 13.02.2025 у справі № 922/1920/24 (у якій суд касаційної інстанції погодився з нарахуванням відсотків річних та інфляційних втрат на суму упущеної вигоди, стягнуту судовим рішенням, за весь період, який не обмежується останніми трьома роками, що передували зверненню до суду), є помилковим з огляду на відмінність обставин справи, адже, порівняно з цією справою, у справі №922/1920/24 відповідачем не було заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані судові рішення у цій справі (у відповідних частинах) таким вимогам не відповідають, оскільки судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування фактичних обставин, що входять до предмета доказування обґрунтованості кредиторських вимог Кредитора.

Виявлені процесуальні порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин у справі, а також враховуючи часткову обґрунтованість підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень (у частинах відмови у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів грошових вимог Кредитора до Боржника на суму заборгованості з відшкодування збитків у розмірі 2 327 008,29 грн, підтвердженої рішенням суду у справі №905/818/19, та інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих на заборгованість з відшкодування збитків за період з моменту заподіяння збитків до дати набрання цим рішенням законної сили) з направленням справи у цих частинах на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» задовольнити частково.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.05.2024, ухвалу попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 05.08.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі № 905/55/24 в частинах відмови у визнанні грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго»:

- за заборгованістю з відшкодування збитків у розмірі 2 327 008,29 грн, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Донецької області від 26.01.2022 у справі № 905/818/19;

- за зобов`язаннями зі спати 3 % (трьох відсотків) річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму збитків, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Донецької області від 26.01.2022 у справі № 905/818/19.

У решті ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.05.2024, ухвалу попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 05.08.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі № 905/55/24 (щодо грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго») залишити без змін.

3. Справу № 905/55/24 у скасованій частині направити до Господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Г. Пєсков