Постанова

від 04.03.2025 по справі 910/3688/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3688/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Рєзнік А. В.,

представників:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Браманте» - не з`явився,

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - Підлипенського Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 (колегія суддів: Михальська Ю. Б. (головуюча), Коробенко Г. П., Тищенко А. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 (суддя Маринченко Я. В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Браманте»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про розірвання договору закупівлі послуг,

УСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Браманте» (далі - позивач, ТОВ «Браманте») подало до господарського суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - відповідач, Оператор ГТС), в якому просило розірвати договір про закупівлю послуг від 22.06.2022 № 4300006267 (далі - договір від 22.06.2022).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору від 22.06.2022, тому відповідно до ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) існують підстави для його розірвання.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 11.07.2024, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом згідно з постановою від 16.12.2024, позов задовольнив. Розірвав договір про закупівлю послуг від 22.06.2022 № 4300006267, укладений між ТОВ «Браманте» та Оператором ГТС.

Висновки судів попередніх інстанцій мотивовані наявністю одночасно усіх чотирьох умов для застосування до спірних правовідносин ст. 652 ЦК України та розірвання на її підставі договору від 22.06.2022 у зв`язку з істотною зміною обставин.

У поданій касаційній скарзі Оператор ГТС, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а також на наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати прийнятті у справі рішення про задоволення позову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, відповідач вказав, що суди не врахували правових висновків Верховного Суду у постановах від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 та від 10.10.2024 у справі № 910/332/24, а також у постановах від 04.04.2018 у справі № 910/4590/17, від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 01.08.2020 у справі № 910/16784/20 щодо питання застосування ст. 652 ЦК України.

Верховний Суд в ухвалі від 31.01.2025 відкрив касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Згідно з розпорядженнями:

в. о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.02.2025 № 32.2-01/199 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/3688/24 у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т. М. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Ємець А. А. - головуючий, Бенедисюк І. М., ОСОБА_1.;

заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.02.2025 № 32.2-01/257 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/3688/24 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2025 про відставку судді ОСОБА_1 та згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Ємець А. А. - головуючий, Бенедисюк І. М., Колос І. Б.;

заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.03.2025 № 32.2-01/314 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/3688/24 у зв`язку з відпусткою судді Колос І. Б. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Ємець А. А. - головуючий, Бенедисюк І. М., Булгакова І. В.

03.03.2025 від ТОВ «Браманте» до Верховного Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника позивача, неможливістю прибуття його в судове засідання, відкладене 25.02.2025 на 04.03.2025 за усним клопотанням товариства, та необхідністю надання пояснень по суті касаційної скарги.

З огляду на приписи ст. 216 ГПК України в сукупності з положеннями ст. 202 цього Кодексу, враховуючи що 25.02.2025 Верховний Суд вже відкладав розгляд справи на 04.03.2025 за заявою товариства, позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, явка представників не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату за клопотанням ТОВ «Браманте».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, Верховний Суд дійшов таких висновків.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з даними на онлайн-платформі «Prozorro» Оператор ГТС шляхом застосування процедури відкритих торгів з публікацією англійською мовою провів закупівлю послуг «Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Ремонт засобів безпеки Сумського ЛВУМГ, Лубенського ЛВУМГ, Боярського ЛВУМГ, Бердичівського ЛВУМГ з облаштуванням доріжок для обходу території охоронним патрулем)».

Кінцевий строк подання тендерних пропозицій учасниками відкритих торгів із закупівлі названих послуг визначено до 26.01.2022; дата та час проведення електронного аукціону - 24.02.2022.

26.01.2022 учасник відкритих торгів ТОВ «Браманте» подав тендерну пропозицію.

24.02.2022 Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"» від 24.02.2022 № 2102-IX. Загальновідомо, що воєнний стан неодноразово продовжувався.

24.02.2022 відбулося розкриття тендерних пропозицій та визначено переможцем закупівлі ТОВ «Браманте».

16.05.2022 у системі «Prozorro» опубліковані відомості про переможця відкритих торгів - ТОВ «Браманте» та повідомлення про намір укласти договір про закупівлю послуг.

24.05.2022 Акціонерне товариство «Комерційний індустріальний банк» (гарант) в якості забезпечення виконання ТОВ «Браманте» умов договору видав банківську гарантію № G10600/22 у розмірі 1 832 400,00 грн, згідно з якою бенефіціаром є Оператор ГТС, принципалом - ТОВ «Браманте».

22.06.2022 Оператор ГТС (замовник) та ТОВ «Браманте» (підрядник) уклали договір про закупівлю послуг, відповідно до пп. 1.1, 6.2 якого підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик надати послуги зі зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (ремонт засобів безпеки Сумського ЛВУМГ, Лубенського ЛВУМГ, Боярського ЛВУМГ, Бердичівського ЛВУМГ з облаштуванням доріжок для обходу території охоронним патрулем), виконати підрядні роботи зі своїх матеріалів та обладнання, доставку яких до місця виконання робіт здійснює власним транспортом за свій рахунок, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

За змістом договору ціна правочину становить 36 648 000,00 грн, складається з вартості будівельних робіт у розмірі 24 470 101,07 грн та вартості устаткування, меблів та інвентарю у розмірі 12 177 898,93 грн (додаток № 2 «Договірна ціна», складений в поточних цінах станом на 25.05.2022), є твердою і не може змінюватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено в договорі та чинному законодавстві, підрядник не має права вимагати уточнення договірної ціни у зв`язку зі зростаннями цін на ресурси, що використовуються для виконання робіт, разом з тим за погодженням сторін можуть бути змінені строки виконання робіт, які становлять 720 днів з дати укладення договору, тобто у строк до 11.06.2024 (пп. 3.1, 3.2, 3.4, 4.1, 4.2)

У договорі сторони також погодили право замовника на одностороннє розірвання договору у встановленому порядку (п. 7.2.8), право підрядника на ініціювання внесення змін в умови договору, в тому числі істотні з урахуванням положень Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 7.4.2), та переважне право кожної зі сторін на розірвання договору за попереднього повідомлення, однак при настанні обставин непереборної сили, якщо такі обставини тривають понад 90 календарних днів (п. 8.5).

Відповідно до п. 10.6 якщо зміна умов договору або його розірвання зумовлені обставинами, що залежать від діяльності підрядника, а замовник внаслідок цього понесе збитки, замовник має право на їх відшкодування за рахунок підрядника.

За умовами п. 11.1 договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 750 днів, тобто до 11.07.2024.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій також з`ясували, що позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 8 831 532,20 грн, чого відповідач не заперечив.

21.11.2023 Івано-Франківська торгово-промислова палата за заявою ТОВ «Браманте» від 04.09.2023 сформувала цінову довідку № В-510 про мінімальну, максимальну та середньо-ринкову вартість певного устаткування (обладнання) та матеріалів в Україні станом на 20.09.2023.

22.11.2023 позивач, посилаючись на зростання цін в межах 20 % - 50 % на необхідні для виконання підрядних робіт устаткування (обладнання) та матеріали у зв`язку з інфляційними процесами в країні, здорожчанням логістики та зміни в бік збільшення курсу долара США стосовно гривні через широкомасштабне вторгнення російської федерації 24.02.2022 та введення воєнного стану, звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір від 22.06.2022 на підставі ст. 652 ЦК України, зазначивши що подальше виконання товариством договору на визначених умовах (без зміни ціни договору) призведе до збитків підрядника. До вказаного листа долучив цінову довідку Івано-Франківської торгово-промислової палати від 21.11.2023 № В-510.

13.12.2023 відповідач, зважаючи на нагальну потребу виконання робіт, у відповідь не погодився на розірвання договору, вказавши що за умовами договору не передбачено права підрядника на одностороннє розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні правочину, а також через підвищення цін на обладнання та матеріали, передбачені для виконання робіт.

25.12.2023 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому висловив пропозицію про укладення додаткової угоди щодо продовження строків виконання робіт з одночасним переглядом вартості робіт або про розірвання договору, повторно посилаючись на подорожчання обладнання / матеріалів, а також додатково на істотну зміну обставин hardship (ситуація, коли сторона об`єктивно може виконати договірні зобов`язання, проте через істотну зміну обставин таке виконання втрачає для неї будь-який зміст), зумовлену періодичними плановими та непланованими аварійними відключеннями електроенергії, частими сигналами повітряної тривоги через ворожі ракетні атаки країни-агресора, що унеможливлює вчасне та належне виконання підрядником взятих на себе зобов`язань за договором від 22.06.2022, підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 і висновком Івано-Франківської торгово-промислової палати про настання істотної зміни обставин hardship від 19.12.2023 № Ф-1007/12, доданим до листа.

02.01.2024 відповідач у відповідь повторно відмовився від розірвання договору з підстав, наведених у листі від 13.12.2023, а також зазначив про неможливість зміни ціни правочину у бік збільшення, оскільки таке збільшення через зростання цін на матеріали та обладнання не передбачене умовами договору.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом про розірвання договору від 22.06.2022 відповідно до ст. 652 ЦК України з підстав істотних змін обставин hardship для ТОВ «Браманте», якими є підвищення вартості устаткування (обладнання) та матеріалів як складової частини договірної ціни у зв`язку з інфляційними процесами в країні, здорожчанням логістики та зміною в бік збільшення курсу долара США стосовно гривні через широкомасштабне вторгнення російської федерації 24.02.2022 на територію України.

Згідно з доводами позовної заяви виконання ТОВ «Браманте» умов договору за погодженими цінами на устаткування (обладнання) та матеріали за умови реального зростання у 2023 році їх закупівельної вартості втратило будь-який зміст для нього, є економічно невигідним для позивача, призведе до фінансових збитків товариства та порушення співвідношення майнових інтересів сторін, адже позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договору - отримання прибутку, тоді як відповідач отримає послуги за ціною, нижчою за ринкову.

Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях дійшли висновку про можливість задоволення позову та розірвання договору від 22.06.2022 на підставі ст. 652 ЦК України.

Вирішуючи питання наявності одночасно усіх чотирьох умов, з якими закон пов`язує можливість розірвання договору відповідно до ст. 652 ЦК України, суди попередніх інстанцій встановили обставини, що стосуються кожної окремо взятої умови, а саме:

щодо наявності першої умови - в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, суди виснували, що при формуванні та поданні ТОВ «Браманте» 26.01.2022 тендерної пропозиції з визначеною ціною ні позивачу, ні відповідачу не було та не могло бути відомо про події, що сталися 24.02.2022, з настанням наслідків у вигляді, зокрема, інфляційних процесів, підвищення курсу долару США стосовно гривні, які зумовили збільшення вартості певного устаткування (обладнання) та матеріалів у період з січня 2022 року до вересня 2023 року на 20 % - 50 %, підтверджується ціновою довідкою Івано-Франківської торгово-промислової палати від 21.11.2023 № В-510, впливають на загальну ціну договору та роблять економічно невигідним виконання позивачем своїх зобов`язань, відповідно, в процесі укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

щодо наявності другої умови - зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, суди вважали, що причини, які зумовили зміну обставин (початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та всі економічні наслідки такого вторгнення), не могли бути усунуті зусиллями заінтересованої сторони, навіть якщо б вона добросовісно таких зусиль доклала. При цьому суди врахували, що позивач попри наявні складнощі певний час докладав зусиль задля виконання укладеного договору, однак надалі таке виконання стало надто обтяжливим для нього з незалежних від нього причин;

щодо наявності третьої умови - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, суди зазначили, що на момент судового розгляду виникла ситуація, яка позбавляє позивача того, на що він розраховував при формуванні тендерної пропозиції, подальше виконання договірних зобов`язань порушуватиме співвідношення майнових інтересів сторін, позбавить позивача можливості одержати прибуток, що є основою підприємницької діяльності та призведе до завдання позивачу значних збитків при тому, що відповідач не зазнав майнових збитків невиконанням частини договору;

щодо наявності четвертої умови - із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, суди вказали, що із суті договору від 22.06.2022 або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин, зокрема, щодо початку збройної агресії російської федерації проти України та спричинених нею наслідків несе позивач, і вказаний ризик не є ризиком ведення підприємницької діяльності у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Наведене стало достатньою підставою для висновку судів про наявність у позивача труднощів (hardship) у виконанні договору від 22.06.2022, а отже, й можливості розірвання правочину у зв`язку з виникненням істотних змін обставин після підписання сторонами.

У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Перевіривши доводи відповідача в касаційній скарзі про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду у відповідних постановах, колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів відхиляє покликання скаржника на висновки Верховного Суду у постановах:

від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, де розглядалися вимоги про зобов`язання фізичної особи - підприємця та будь-яких інших осіб усунути перешкоди в користуванні Міністерства торговельним місцем шляхом звільнення торговельних місць;

від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19, предметом розгляду в якій були вимоги про визнання недійсним договору поруки;

від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 та від 10.10.2024 у справі № 910/332/24, оскільки предметом розгляду у цих справах були вимоги про внесення змін до договору з підстав настання форс-мажорних обставин;

від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 за позов про визнання недійсним кредитного договору;

від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, в якій вирішувалися вимоги про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню.

Разом з тим враховує, що у чч. 1, 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Застосування ст. 652 ЦК України не пов`язане з порушенням договору іншою стороною. Ця стаття може застосовуватись лише в тому разі, коли сторона отримує належне виконання за договором.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Поняття «істотна зміна обставин» є оціночним. Критерії визначення цього поняття закріплені в абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України, яка встановлює, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За відсутності істотної зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або за виникнення ускладнень у виконанні, які сторони могли розумно передбачити, договір відповідно до положень ст. 652 ЦК України не підлягає розірванню як за згодою сторін, так і за рішенням суду.

Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору.

Отже, за загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, що відповідає свободі договору. При цьому можливість розірвання договору може бути обмежена, а саме у випадку, коли інше передбачено договором або випливає із суті зобов`язання.

Водночас договір у разі істотної зміни обставин може бути розірваним не лише за згодою сторін, а й на підставі рішення суду, зокрема, у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу / пропозицію про розірвання договору, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. У такому разі суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони має встановити факт зміни істотної обставини за наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Застосування ст. 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

Існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Так, першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до цієї умови події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати «істотною зміною обставин», повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона знала про ці події і могла взяти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які й створили ускладнення, або іншими словами «істотну зміну обставин», роблять неможливим для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.

Друга умова - це умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов`язань кожна зі сторін договору повинна вживати заходів щодо досягнення мети зобов`язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов`язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов`язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов`язання. Для відповідного обґрунтування вказаної умови суду необхідно належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, які свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставин, які для неї істотно змінилися.

Третьою необхідною умовою є умова, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення цієї умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб`єктивний, а як об`єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.

Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може випливати із самого характеру та змісту зобов`язання.

Саме позивач при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору насамперед повинен довести факт наявності передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання.

Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17, від 01.08.2020 у справі № 910/16784/20, на які покликається скаржник.

Відповідно до ст.ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Суб`єкти господарювання укладають договори на різних погоджених між ними умовах та здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, на яку здійснено посилання в касаційній скарзі.

Отже, фактично суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи договір, має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.

При цьому повномасштабна агресія, розпочата 24.02.2022, безпосередньо вплинула на можливість суб`єктів господарської діяльності здійснювати свою підприємницьку діяльність. Водночас стосовно різних видів діяльності цей вплив мав різний ефект та інтенсивність.

Обставини зміни політичної, економічної ситуації в країні, коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору і не є істотною зміною обставин у розумінні ст. 652 ЦК України та не можуть бути підставами для розірвання договору. Посилання на коливання валютного курсу мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін договору та повною мірою стосуються обох сторін договору, а не лише позивача, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору і виходили, що вони не настануть, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2018 у справі № 910/4590/17 та від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, на які посилається скаржник.

Наведеного суди попередніх інстанцій не врахували, в результаті чого:

- не звернули уваги, що закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися саме при укладенні договору 22.06.2022, однак не на момент подій, які передували укладенню правочину - формування цінової пропозиції позивачем у січні 2022 року, які вичерпали себе внаслідок укладення відповідного правочину після прийняття відповідачем такої пропозиції.

З огляду на це суди не врахували, що на момент підписання сторонами договору воєнний стан тривав понад чотири місяці, що призвело фактично до передчасних висновків про те, що на момент укладення правочину позивач не міг припустити можливості настання економічних наслідків, зумовлених введенням воєнного стану, і виходив з того, що істотна зміна обставин не настане;

- не надали належної правової оцінки умовам укладеного між сторонами договору, у тому числі щодо наявності у підрядника права вимагати у замовника розірвання договору та обставин, існування яких передує виникненню у нього такого права; щодо можливості розірвання договору за ініціативою підрядника у зв`язку з інфляційними процесами в країні, здорожчанням логістики та зміною в бік збільшення курсу долара США стосовно гривні та врегулювання сторонами у договорі їх впливу на ціну договору;

- не зважили на те, що цінова довідка Івано-Франківської торгово-промислової палати від 21.11.2023 № В-510 носить довідково-інформаційний характер та містить лише відомості за результатами дослідження станом на 20.09.2023 мінімальної, максимальної та середньо-ринкової ціни на певне устаткування та матеріали запитуваних позивачем із зазначенням найменування, зокрема, обладнання, проте інформації щодо збільшення таких цін з моменту підписання додатку № 2 до договору у відсотковому відношенні, тобто діапазону цін станом на дві дати, довідка не містить.

Вбачається, що доводи про збільшення вартості відповідного устаткування (обладнання) та матеріалів в межах 20 % - 50 %, що і є істотною зміною обставин для можливості розірвання договору, наведені позивачем у позові та беззаперечно були взяті до уваги судами попередніх інстанцій при обґрунтуванні наявності першої умови, встановлення якої є необхідним для застосування ст. 652 ЦК України.

Разом з тим суди не встановили, які подані позивачем на підставі ст. 74 ГПК України докази, крім цінової довідки, яка не є єдиним доказом існування істотних змін обставин та має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами відповідно до ст. 86 ГПК України, підтверджують такі обставини, враховуючи що додаток № 1 до договору «Технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі» не містить назв обладнання та їх цін, а додаток № 2 до договору - містить лише загальну вартість устаткування, меблів та інвентарю без визначення ціни за одиницю, до того ж з урахуванням витрат на доставку до об`єкта будівництва, як і не встановили можливості у позивача здійснити закупівлю хоч і не конкретного устаткування, оскільки додаток № 1 до договору цього не вимагає, однак аналогічного за технічними характеристиками за цінами, які б не перевищували погоджену в договорі вартість;

- обмежившись посиланням на надання позивачем відповідачу висновку Івано-Франківської торгово-промислової палати від 19.12.2023 № Ф-1007/12 про настання істотної зміни обставин hardship та незаперечення вказаного самим відповідачем, залишили поза увагою дослідження та встановлення обставин, зазначених у названому висновку, чи наведені у висновку обставини можуть слугувати підставою для розірвання договору чи підставою для внесення змін до нього, враховуючи положення Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору від 22.06.2022, а також посилання позивача на цей документ у позовній заяві;

- не врахували, що умови договору від 22.06.2022, оголошення воєнного стану в країні та економічні наслідки такої події в повному обсязі стосуються обох сторін договору, а тому при вирішенні питання стосовно можливості розірвання договору суди мають врахувати й інтереси відповідача задля збереження балансу інтересів сторін, дотримання принципу стабільності і здійсненності господарського договору, який за обставин підписання позивачем договору без зауважень та заперечень мав право розраховувати на відповідний кінцевий результат виконаних підрядних робіт і у відповідях на пропозиції позивача розірвати договір наполягав на збережені його чинності, зважаючи на нагальну потребу виконання робіт;

- вказавши що позивач докладав зусиль для виконання укладеного договору і виконав підрядні роботи в загальному на 8 831 532,20 грн, суди не звернули уваги, відповідно, не надали оцінки з урахуванням положень п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України та не навели мотивів відхилення доводів відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що станом на 19.04.2024 (коли строк виконання робіт становить до 11.06.2024) підрядник виконав роботи на 24 % від загальної вартості договору, останні акти виконаних робіт бути підписані в грудні 2022 року, а з пропозицією щодо розірвання договору позивач звернувся лише 22.11.2023.

Ураховуючи вказане, Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином всіх чотирьох умов, необхідних для застосування ст. 652 ЦК України, а отже, дійшли передчасних висновків про можливість задоволення позову та розірвання договору від 22.06.2022 з підстав істотних змін обставин hardship для ТОВ «Браманте».

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 236- 238 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Окрім того, унормовано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При ухвалені рішення суд вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій у цій справі зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають.

Верховний Суд в силу імперативних положень ст. 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на те що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції за ст. 300 ГПК України, а також відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК України судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно, касаційну скаргу слід задовольнити частково.

При новому розгляді справи судам попередніх інстанцій необхідно врахувати викладене, дослідити зібрані у справі докази, дати їм та аргументам учасників справи належну правову оцінку і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/3688/24 скасувати.

3. Справу № 910/3688/24 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. А. Ємець

Судді: І. М. Бенедисюк

І. В. Булгакова