Рішення

від 21.02.2025 по справі 532/2239/24

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/2239/24

2/532/108/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2025 м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Назарьової Л. В,

з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- представник позивача - Бердніченко О. П,

відповідачі:

- КП «Бутенківське» Білицької селищної ради,

- Білицька селищна рада Полтавського району Полтавської області,

- представник відповідача - Галушко С. С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Кобеляки, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бутенківське» Білицької селищної ради та Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської обалсті про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, оплати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бутенківське» Білицької селищної ради про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, оплати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 15.09.2019 року працював у КП «Бутенківське» на посаді сторожа. Наказом № 271 від 02.09.2024 року позивача звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки для застосування першого пункту статті 40 КЗпП України мають відбутися зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Також у директора КП «Бутенківське» повинні бути відповідні докази того, що позивач відмовився від переведення на іншу роботу, також він неодноразово повідомляв, що має право відповідно до п. 9 ст. 42 КЗпП України на залишення на роботі при вивільненні.

Відповідно до вимоги статті 49-2 КЗпП України директор КП «Бутенківське» не пропонувала ОСОБА_1 іншу посаду, наприклад, майстра, про наявність якої він повідомляв, однак потім директор КП «Бутенківське» прийняв на роботу на посаду майстра іншу особу. Крім цього Демченко В. І пропонував посаду водія, натомість директор КП «Бутенківське» прийняв на посаду іншу особу.

Також зазначає, що написав заяву на ім`я директора КП «Бутенківське» щодо прийняття на посаду юриста-консультанта, але з 02.04.2024 року, в порушення Закону України «Про звернення громадян», така заява не розглядалася.

У наказі про звільнення № 271 від 02.09.2024 року, директор КП «Бутенківське» зазначає про неможливість перевести за згодою, на іншу роботу, але позивачу не пропонували, це він пропонував і написав заяву на юриста-консультанта, про тимчасову непрацездатність та можливе перебування станом на 02.09.2024 року на лікарняному, однак є доказ того, що 02.09.2024 року після відпустки у понеділок, він, ОСОБА_1 знаходився на роботі у 08 годин 10 хвилин в гаражі КП «Бутенківське» і доклав директору Бабич Я. М, яка також знаходилася в гаражі КП «Бутенківське». Відповідну скаргу від 02.09.2024 року виконавчого комітету Білицької селищної ради долучає як додаток до позовної заяви.

Також позивач вказує, що пунктом 84 правових позицій Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ зазначено, що при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку зі змінами в реорганізації виробництва і праці, суд виходить із того, що за змістом цієї норми працівникові має бути запропоновано наявну роботу за відповідною професією та спеціальністю і лише при відсутності такої роботи іншу наявну роботу. Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» звернено увагу, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що уповноважений орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Вважає, що його звільнення здійснено з порушенням норм ст. 49-2 КЗпП України, оскільки була вакантна посада у КП «Бутенківське». Відповідач не виконував вимоги закону в частині заборон роботодавця обмежувати трудові права, зокрема звільняти зі своєї ініціативи особи з інвалідністю. Також вважає, що своїми діями відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки відповідач проігнорував його та залишив без роботи, що спричинило йому значних моральних страждань.

На підставі вищевикладеного, позивач ОСОБА_1 прохає визнати звільнення незаконним; поновити його на посаді; стягнути із відповідача з 02.09.2024 року середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення його на роботі; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 40 000,00 (сорок тисяч) грн.

28 листопада 2024 року та 07 січня 2025 року від представника позивача, адвоката Бердніченко О. П. до суду надійшли уточнення до позовної заяви про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, в яких позивач вважає звільнення незаконним та безпідставним виходячи з доводів позовної заяви від 27 вересня 2024 року. Оспорюваний наказ вважає безпідставним, надуманим та таким, що не відповідає фактичним обставинами справи, винесений з грубим порушенням трудового законодавства і є наслідком неприязних стосунків позивача з керівництвом відповідача. Враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення позивачеві не було нараховано середньомісячну заробітну плату, відповідач при поновленні його на раніше займаній посаді зобов`язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також діями відповідача позивачеві спричинена моральна шкода, а саме психологічні страждання від безпідставного звільнення з роботи, раптової та неочікуваної втрати засобу до існування. Позивач є особою з інвалідністю. Позивач почуває себе безпорадним перед свавіллям відповідача, його психологічний стан вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Після звільнення стан здоров`я позивача погіршився, він змушений споживати заспокійливі ліки, почастішали головні болі та безсоння. Він не має змоги повноцінно спілкуватися з колишніми колегами, відчуває сором і душевний біль через знівельованої відповідачем ділової репутації. Навіть плин часу й зусилля не дали результату у процесі відновлення психологічного стану, який був до звільнення. Позивач вважає, що діями відповідача йому спричинена моральна шкода незаконним звільненням, яку він оцінює у 40 000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, представник позивача прохає суд визнати протиправним та скасувати наказ директора КП «Бутенківське» Білицької селищної ради № 271 від 02 вересня 2024 року «Про звільнення сторожа ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа КП «Бутенківське» Білицької селищної ради; стягнути із КП «Бутенківське» Білицької селищної ради на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та інші судові витрати; стягнути із КП «Бутенківське» Білицької селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 40 000 (сорок тисяч) грн.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2024 року залучено до участі в справі як співвідповідача - Білицьку селищну раду Полтавського району Полтавської області.

Позивач, ОСОБА_1 та його представник, адвокат Берднічен- ко О. П. у судовому засіданні підтримали позов і прохали його задовольнити.

Представник відповідача, КП «Бутенківське» Білицької селищної ради, адвокат Галушко С. С. і представник відповідача, Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, Бабчук В. В. у судовому засіданні зазначили, що позов не підлягає задоволенню, оскільки звільнення відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстави для поновлення позивача на роботі та відповідно стягнення коштів відсутні.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що на підставі наказу № 15 від 15 березня 2019 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду сторожа до комунального підприємства «Бутенківське» ( а.с.141).

З 29.12.2020 року комунальне підприємство «Бутенківське» перейме- новане на комунальне підприємство «Бутенківське» Білицької селищної ради ( а.с.141 зворотний аркуш).

Комунальне підприємство «Бутенківське» Білицької селищної ради є самостійним господарюючим суб`єктом, має права юридичної особи, володіє відокремленим майном, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків. Підприємство має право самостійно визначати фонд заробітної плати, структуру управління, встановлювати штати. Підприємство зобов`язане здійснювати заходи з удосконалення організації роботи Підприємства. Вищим органом управління Підприємством є Білицька селищна рада, Органом управління виконком Білицької селищної ради, виконавчим органом директор. До повноважень Органу управління належить затвердження умов та фонду оплати праці Підприємства (штатної чисельності, штатного розпису) ( а.с.92-100).

Наказом директора КП «Бутенківське» Білицької селищної ради № 243 від 29.12.2023 року затверджено штатний розпис на 2024 рік у кількості 23 штатних одиниць. Загальновиробничий персонал: прибиральник території; підсобний робітник, тракторист, водій автотранспортних засобів (мікроавт), електрогазозаврник, сторож ( а.с.101-103).

Наказом директора КП «Бутенківське» Білицької селищної ради № 244 від 29.12.2023 року з метою ефективного використання коштів підприємства, оптимізації видатків на оплату праці та передачі нерухомого майна (малі архітектурні форми) Орендаря, які зобов`язані забезпечувати збереження майна самостійно, вирішено скоротити штатну посаду сторожа КП «Бутенківське» Білицької селищної ради з 1 квітня 2024 року; внести зміни до штатного розпису КП «Бутенківське» Білицької селищної ради затвердженого наказом від 29 грудня 2023 року № 243 та викласти його в новій редакції; попередити персонально сторожа ОСОБА_1 про його вивільнення; шатний розпис в новій редакції ввести в дію з 01 квітня 2024 року ( а.с.104, 105).

21 березня 2024 року директором КП «Бутенківське» Білицької селищної ради прийнято наказ № 95 про скасування наказу від 29.12.2023 року № 244 (з метою запобігання порушення трудових прав працівника підприємства ОСОБА_1 ) (а.с.106).

19 червня 2024 року директор КП «Бутенківське» Білицької селищної ради направила Білицькому селищному голові запит із проханням затвердити новий штатний розпис та умови оплати праці працівників підприємства на 01.09.2024 року. В повідомленні зазначено, що скорочення ставки сторожа пов`язане зі змінами в організації виробництва і праці, зокрема через припинення охорони певного комунального майна. Так, робота сторожа протягом минулих років була необхідна для охорони торгівельних павільйонів на території с. Бутенки, що перебувають у комунальній власності. В 2023 році був проведений конкурс по визначенню орендарів цих торгівельних павільйонів, за результатами якого ці комунальні об`єкти було передано у володіння та користування фізичних осіб орендарів. За умовами договорів оренди, відповідальність за збереження орендованого майна покладено на орендарів. Будь які інші об`єкти рухомого чи нерухомого майна, які потребують охорони, у підприємства з об`єктивних причин повністю відпала (а.с.76).

Рішенням виконавчого комітету Білицької селищної ради № 192 від 27 червня 2024 року внесено зміни до штатного розпису та умов оплати праці працівників комунального підприємства «Бутенківське» Білицької селищної ради: скорочено одну штатну одиницю посади «Сторож»; скорочено 0,5 штатної одиниці посади «Діловод»; затверджено в новій редакції штатний розпис та умови оплати праці працівників комунального підприємства «Бутенківське» Білицької селищної ради та введено їх в дію з 01.09.2024 року (а.с.109, 110). Про прийняття вказаного рішення ОСОБА_1 обізнаний ( а.с.15).

В зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, зокрема через припинення охорони певного комунального майна та згідно рішення виконавчого комітету Білицької селищної ради № 192 від 27 червня 2024 року Про внесення змін до штатного розпису та умов оплати праці працівників Комунального підприємства «Бутенківське» Білицької селищної ради директором КП «Бутенківське» Білицької селищної ради 28 червня 2024 року винесено наказ № 220 про скорочення штатної посади сторожа КП «Бутенківське» Білицької селищної ради з 1 вересня 2024 року; внесення змін до штатного розпису КП «Бутенківське» Білицької селищної ради затвердженого наказом від 28 березня 2024 року № 104/1 та викладення його в новій редакції; попередити персонально сторожа ОСОБА_1 про його вивільнення з 1 вересня 2024 року; штатний розпис в новій редакції ввести в дію з 1 вересня 2024 року (а.с.107).

01 липня 2024 року ОСОБА_1 вручено попередження про скорочення штатної посади, наказ про скорочення штатної посади, лист-відповідь на заяву про введення до штату посади юрист-консульт № 90 від 01.07.2024 ( від безпосереднього отримання попередження ОСОБА_1 відмовився, про що складено акт № 1 від 01 липня 2024 року ). При цьому в судовому засіданні встановлено, що до місця проживання ОСОБА_1 01.07.2024 року приїхала комісія із метою вручення попередження, однак він відмовився отримувати попередження, оскільки вважав його безпідставним ( а.с.79-80).

Наказом директора Комунального підприємства «Бутенківське» Білицької селищної ради № 271 від 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з роботи сторожа в зв`язку з скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 02 вересня 2024 року ( а.с.20).

В комунальному підприємстві «Бутенківське» Білицької селищної ради створена профспілкова організація, однак ОСОБА_1 не є членом профспілки (а.с.72).

Судом також установлено, що в період з грудня 2023 року по жовтень 2024 року приймання нових працівників згідно штатного розпису до КП «Бутенківське» Білицької селищної ради не проводилось. Крім цього протягом 2023 року з фізичними особами були укладені договори оренди малих архітектурних форм (торгових павільйонів ), які охороняв ОСОБА_1 та з цього часу потреба в їх охороні відпала (а.с.112).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 5-1 КЗпП України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура вивільнення працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України регламентована положеннями частини другої статті 40, статей 42, 49-2 цього Кодексу, що містять юридичні гарантії забезпечення прав працівників від незаконного звільнення та сприяння у збереженні роботи.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Вимогами ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі, якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема: 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16, від 09 липня 2020 року у справі №809/2894/13-a, наголошував на тому, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При цьому, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, Верховний Суд звертав увагу на обов`язок суду з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення (постанови від 09 квітня 2020 року у справі№ 182/1670/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 683/1084/17 та інш.).

Тож у випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом, а в разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов`язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України У процесі цього аналізу, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Інша вакантна робота, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду пропонується в разі відсутності рівноцінної посади.

Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Тобто у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. І лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з частиною другою статті 42 КЗпП України.

Крім того, при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17, від 15 травня 2020 року у справі №/811/2408/15, від 09 липня 2020 року у справі №809/2894/13-a та інш.

В порядку ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці, № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року (рати- фікована 04 лютого 1994 року набрання чинності 16 травня 1995 року) вказано на те, що тягар доведення необґрунтованості звільнення не лягав лише на працівника, методами, зазначеними в статті 1 цієї Конвенції, передбачено першу або другу чи обидві такі можливості:

a) тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці;

b) згадані в статті 8 цієї Конвенції органи наділяються повноваженнями виносити рішення про причину звільнення з урахуванням поданих сторонами доказів та відповідно до процедур, передбачених національними законодавством і практикою.

У випадках звільнення з причин, викликаних виробничою потребою підприємства, установи чи служби, органи, зазначені в статті 8 цієї Конвенції, наділяються повноваженнями з`ясовувати, чи справді трудові відносини припинено з цих причин, однак межі їхніх повноважень приймати рішення про те, чи є ці причини достатньо обґрунтованими для припинення трудових відносин, визначаються методами здійснення, зазначеними у статті 1 цієї Конвенції.

З наведених обставин справи вбачається, що в КП «Бутенківське» Білицької селищної ради у дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, скорочення штату працівників. Із стуктури та штатного розпису виведено посаду сторожа. Судом установлено, що необхідність охорони об`єктів, які здійснював ОСОБА_1 відпала ( в зв`язку з передачею торгівельних павільйонів у оренду).

Однією з найважливіших гарантій для працівника при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштування працівника.

В першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров`я.

З такою пропозицією роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з`являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). При цьому можуть пропонуватися і виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника), роботу на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі №715/542/22.

Суд наголошує, що розподіл обов`язків по доказуванню здійснюється відповідно до законодавчо закріплених загальних і спеціальних правил. Загальні правила діють для всіх справ незалежно від їх матеріально-правової природи. Спеціальні правила (презумпції та фікції) застосовуються стосовно певних категорій справ або при вирішенні окремих процесуальних питань. Змістом і тих, і інших є припущення про наявність або про відсутність позовних фактів. Винятки із загального правила розподілу обов`язку доказування випливають з норм матеріального права.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідач надав суду докази того, що в період з 01 липня 2024 року по 02 вересня 2024 року були відсутні будь які вакантні посади в комунальному підприємстві «Бутенківське» Білицької селищної ради.

При цьому, суд наголошує на тому, що вакантні посади мають існувати саме в період із моменту попередження працівника про вивільнення і до моменту його звільнення, а не протягом роботи працівника на підприємстві як про це вказує позивач. Із урахуванням зазначеного, доводи ОСОБА_1 , що в період із 2019 року по 2024 рік на підприємство прийнято десять осіб є безпідставними. Також є безпідставним посилання на те, що підприємство мало створити посаду юрисконсульта та перевести його на таку посаду, так як законом визначено переведення на вакантну посаду, а не створення інших посад.

Також судом установлено, що в 1987 році ОСОБА_1 закінчив Орловську спеціальну середню школу міліції МВД СССР і йому присвоєна кваліфікація юриста (а.с.8). Крім цього, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи( а.с.6). Також, ОСОБА_1 є водієм, що підтверджується наданим ним посвідченням водія. Однак такі обставини не мають значення для вирішення питання щодо законності звільнення ОСОБА_1 з роботи, так як судом установлено, що в період з 01 липня 2024 року та по 02 вересня 2024 року в КП «Бутенківське» Білицької селищної ради були відсутні вакантні посади, на які б із урахуванням кваліфікації, досвіду роботи та посади, яку обіймав ОСОБА_2 можна було перевести позивача.

Попередження про скорочення штату працівників від 03.09.2019 року (а.с.147) є неналежним доказом у справі, так як не має значення для установлення обставин по справі ( предметом розгляду справи є законність звільнення ОСОБА_1 02 вересня 2024 року, попередження про яке він отримав 01 липня 2024 року)

Суд також не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_1 є особою із інвалідністю, а тому підприємство не мало право його звільняти. Так, судом установлено, що в КП «Бутенківське» Білицької селищної ради за штатним розписом тривалий час існувала лише одна посада сторожа, яку займав ОСОБА_1 . Врахування стану здоров`я (наявність статусу особи з інвалідністю) та не можливість звільнення із роботи в зв`язку з такою підставою враховується при скороченні чисельності, а не штату працівників. Рішення про звільнення ОСОБА_1 приймалось не за ознаками інвалідності.

При прийнятті рішення суд приймає до уваги також і Акт Північно-Східного Міжрегіонального управління державної служби з питань праці № ПНС/ПЛ/16558/181 від 27.09.2024, складеного за результатами перевірки в частині додержання вимог законодавства про працю відповідно до статті 10 та 16 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ( а.с.83-89) відповідно до змісту якого вбачається, що при звільненні ОСОБА_1 02 вересня 2024 року законодавство не порушено. Разом із тим, такий доказ суд бере до уваги в сукупності з іншими доказами по справі, яким суд надав оцінку та за результатами дослідження яких суд прийшов до висновку про законність звільнення ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що звільнення з роботи ОСОБА_1 є законним, а підстави для його поновлення відсутні. Тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Так як судом прийнято рішення про те, що звільнення ОСОБА_1 було законним і підстави для поновлення його на роботі відсутні, то відповідно й не підлягають задоволенню інші вимоги позивача ( оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди), які є похідними від вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 258, 259, 263, 265, 268, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бутенківське» Білицької селищної ради та Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської обалсті про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, оплати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач:

- комунальне підприємство «Бутенківське» Білицької селищної ради, код ЄДРПОУ 38165574, місцезнаходження: с. Бутенки, вул. Полтавська, 48 Полтавського району Полтавської області.

- Білицька селищна рада Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21051585, місцезнаходження с-ще Білики вул. Кобеляцька,53-а Полтавського району Полтавської області.

Суддя