Рішення

від 06.03.2025 по справі 760/30895/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/30895/23

2/760/4547/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 березня 2025 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва через свого представника звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (код ЄДРПОУ: 40274286, місцезнаходження юридичної особи: 04060, місто Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1) заборгованість у розмірі 137 972,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (код ЄДРПОУ: 40274286, місцезнаходження юридичної особи: 04060, місто Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1) понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2 684,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено договір №2670488 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 16 900,00 грн строком на 360 днів шляхом переказу на його банківську картку. Станом на 10.10.2023 відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за договором споживчого кредитування №2670488 від 08.12.2021.

26.07.2023 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передала право вимоги за договором №2670488 від 08.12.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» у порядку передачі прав вимоги за існуючим на дату передачі договором факторингу №27072023 від 26.07.2023.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 цивільну справу №760/30895/23 передано в провадження судді Шереметьєвої Л.А.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.02.2024 відкрито провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з розпорядженням №564 від 28.02.2024 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи №760/30895/23 (провадження №2/760/5526/24) у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 року №409/0/15-24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 цивільну справу №760/30895/23 розподілено судді Козленко Г.О.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12.03.2024 прийнято до провадження цивільну справу №760/30895/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.10.2024 витребувано ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (код ЄДРПОУ 37973023, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04080, м. Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 45-А), яким було здійснено перерахування кредитних коштів відповідно до умов договору №124103881 від 08.12.2021 у сумі 16 900,00 грн, № транзакції в системі iPay.ua - 124103881, на картку номер НОМЕР_2 , на підставі договору №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 з ТОВ «Лінеура Україна», інформацію щодо повного номеру картки № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.10.2024 витребувано у АТ «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 32129, місцезнаходження юридичної особи: 01001, Україна, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г) по рахунку за карткою № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

1) виписку розширену із зазначенням контрагента за період з 08.12.2021 року по 11.12.2021 року включно;

2) платіжне доручення (меморіальний ордер) відповідно до якого було здійснено зарахування 16 900,00 грн на картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 08.12.2021 року по 11.12.2021 року включно.

Ухвала від 06.02.2024 та примірник позовної заяви разом з доданими до неї документами направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва, а саме: АДРЕСА_2 .

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідачем у справі суду не було подано відзив на позов або будь-які інші заяви чи клопотання з процесуальних питань.

Суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у відсутності відповідача, котрий належним чином повідомлявся про розгляд справи, при цьому його неявка не перешкоджає ухваленню заочного рішення, проти чого не заперечувала представник позивача.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 та відповідно до ч. 1 ст. 2 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, допитавши свідків, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 08.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №2670488 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.1 договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення вебсайту/ІТС Товариства.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 16 900,00 гривень. Строк кредиту 360 днів, що може бути змінений (у бік зменшення), в порядку та на умовах визначених в п. 4.2 договору.

Відповідно до п. 1.5 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає:

за стандартною ставкою 7 357,55% річних;

за зниженою ставкою 7 357,55% річних.

Пунктом 1.6 договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає:

за стандартною ставкою 137 971,60 грн;

за зниженою ставкою 128 386,77 грн.

26.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №27072023.

Згідно з платіжною інструкцією №302 від 24.08.2023 ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» сплатило ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 137 203,64 грн згідно договору факторингу №1 від 20.07.2023 та реєстру прави вимог №1 від 20.07.2023.

Відповідно до витягу від 10.10.2023 із реєстру прав вимоги №1 від 26.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» серед іншого право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2670488 від 08.12.2021.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Судовим розглядом встановлено, що договір № 2670488 від 08.12.2021 укладено між сторонами в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

У розділі 10 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) фізичної особи - позичальника ОСОБА_1 - Х729.

З наведеного слідує, що без отримання смс-повідомлення на номер мобільного телефону, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Товариство зобов`язання за договором виконав, а відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір від 08.12.2021 року № 2670488 укладений в спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Судом встановлено, що на підставі договору факторингу №27072023 від 26.07.2023 року відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 26.07.2023 року до ТОВ «УМ Факторинг» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2670488 від 08.12.2021.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на момент звернення до суду у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 137 971,60 грн, з яких: сума кредиту - 16 900,00 грн; заборгованість за відсотками за 360 днів - 121 071,60 грн.

Відповідачем не спростовано наявність вказаної заборгованості, а так само не надано в розпорядження суду контррозрахунку заборгованості.

За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн суд зазначає наступне.

Представником позивача долучено до позовної заяви копію Договору про надання правової допомоги №18/09/Юр від 18.09.2023, акт приймання-передачі від 25.09.2023 наданих послуг №37 до договору №18/09/Юр про надання правової допомоги від 18.09.2023, платіжну інструкцію від 28.09.2023 №353 на підтвердження сплати згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 24.09.2023 у розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі від 25.09.2023 наданих послуг №37 до договору №18/09/Юр про надання правової допомоги від 18.09.2023 вартість послуг щодо підготовки позовної заяви (в т.ч. з вивченням матеріалів справи, судової практики та зібранням відповідних доказів) та подання позовної заяви до суду відносно ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за домовленістю сторін складає 4 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 28.09.2023 №353 позивачем здійснено оплату у розмірі 4 000,00 грн, призначення платежу: згідно акту приймання-передачі наданих послуг 24 вересня 2023 №37 до договору №18/09/Юр про надання правової допомоги від 18 вересня 2023 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи ; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, сторона позивача надала копію акта приймання-передачі послуг та платіжну інструкцію, згідно з якими позивач сплатив грошові кошти в загальній сумі 4 000,00 грн за надання правової допомоги.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи зміст послуг в інтересах позивача, вказаних в акті, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн. є реальними та підтвердженими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов висновку про стягнення правничої допомоги у розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (код ЄДРПОУ: 40274286, місцезнаходження юридичної особи: 04060, місто Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1) заборгованість у розмірі 137 972,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (код ЄДРПОУ: 40274286, місцезнаходження юридичної особи: 04060, місто Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1) понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2 684,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.О. Козленко