Вирок

від 06.03.2025 по справі 991/1354/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/1354/25

Провадження 1-кп/991/14/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду угоду про визнання винуватості від 13 лютого 2025 року зі змінами від 06 березня 2025 року у кримінальному провадженні № 52025000000000054 від 05 лютого 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Павлівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працює, має середню освіту, раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,

установив:

До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості від 13 лютого 2025 року у кримінальному провадженні № 52025000000000054 від 05 лютого 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 .

Для того, щоб встановити всі необхідні ознаки складу злочину, що інкриміновані ОСОБА_4 як пособнику, та не порушувати презумпцію невинуватості щодо співучасника злочину, щодо останнього суд використовує деперсоніфіковані дані імені, прізвища, по батькові як особи, досудове розслідування щодо якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, вчиненого за таких обставин.

23 травня 2023 року на автодорозі Н-08 (Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя) між селом Бородаївка та селом Правобережне Кам`янського району Дніпропетровської області працівниками поліції був зупинений автомобіль марки «FAW», модель СА 3252Р2К2Т1А1, номерний знак НОМЕР_1 (надалі - автомобіль «FAW»), на якому перевозились 15 кубічних метрів колод деревини (надалі - деревина). Автомобіль «FAW» перебував у користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а власником деревини був фізична особа-підприємець ОСОБА_8 .

За результатами проведеного огляду працівниками поліції вилучено автомобіль «FAW» і деревину, та внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України (незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу) у кримінальному провадженні № 12023041430000226.

Надалі, 25 травня 2023 року у межах кримінального провадження № 12023041430000226 слідчим за погодженням із процесуальним керівником подано до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області клопотання про накладення арешту на вилучені автомобіль «FAW» та деревину.

Ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 29 травня 2023 року у справі № 173/1465/23 (провадження № 1-кс/173/318/2023) задоволене клопотання слідчого та накладено арешт на автомобіль «FAW» і деревину, шляхом заборони розпорядження та користування ними.

Не погодившись з ухваленим слідчим суддею рішенням, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 оскаржили його в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою колегії суддів Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року - без змін.

У період з 19 червня 2023 року по 23 червня 2023 року у ОСОБА_4 , який знав про факт накладення арешту на автомобіль «FAW» та деревину у кримінальному провадженні № 12023041430000226, оскільки був знайомий із головою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1, а також з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (компаньйоном ОСОБА_8 з питань реалізації деревини), виник злочинний умисел на створення умов для подальшого одержання неправомірної вигоди суддею Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за скасування арешту майна, а саме: автомобіля «FAW» та деревини за посередництва ОСОБА_4 .

Починаючи реалізовувати свій злочинний умисел, 23 червня 2023 року ОСОБА_4 засобами телефонного зв`язку повідомив ОСОБА_8 , що йому відомо про накладений арешт на автомобіль «FAW» та деревину. Також зазначив про можливість скасування арешту цього майна за умови надання ОСОБА_1 неправомірної вигоди.

Водночас ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1, з яким підтримував приятельські відносини, отримати від ОСОБА_8 неправомірну вигоду за скасування арешту автомобіля «FAW» та деревини. У свою чергу ОСОБА_1 на той час не дав ОСОБА_4 конкретної відповіді, чи згоден він за неправомірну вигоду скасувати арешт автомобіля «FAW».

У подальшому, 01 вересня 2023 року, ОСОБА_4 під час зустрічі з ОСОБА_8 та його компаньйоном ОСОБА_9 повторно наголосив на необхідності надання неправомірної вигоди ОСОБА_1. Заначив, що ОСОБА_1 має довірливі відносини саме з ОСОБА_4 , а тому з будь-якими іншими особами не буде обговорювати питання отримання неправомірної вигоди за скасування арешту автомобіля «FAW» та деревини.

Таким чином, ОСОБА_4 шляхом обмеження комунікації із цих питань виключно через нього, користуюсь тим, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не мають налагоджених взаємовідносини із суддею ОСОБА_1, створив умови для подальшого усунення перешкод одержанню ним як посередником та ОСОБА_1 як службовою особою неправомірної вигоди, суму якої він має попередньо узгодити з ОСОБА_1.

Згодом, 02 лютого 2024 року, у місті Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області працівниками поліції був зупинений автомобіль марки «Renault», номер шасі НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 (надалі - автомобіль «Renault») із причепом, номерний знак НОМЕР_4 (надалі - причіп). Автомобіль та причіп перебували у користуванні ОСОБА_6 .

За результатами проведеного огляду, працівниками поліції, вилучено автомобіль «Renault» і причіп, та внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України (незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу) у кримінальному провадженні № 12024041430000068.

05 лютого 2024 року слідчим за погодженням із процесуальним керівником, у кримінальному провадженні № 12024041430000068, подано до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області клопотання про накладення арешту на вилучені автомобіль «Renault» та причіп.

Ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 06 лютого 2024 року у справі № 173/412/24, (провадження № 1- кс/173/105/2024) клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на автомобіль «Renault» і причіп, шляхом заборони розпорядження та користування ними.

Дізнавшись про накладення арешту на автомобіль «Renault», припускаючи, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з огляду на регулярне користування послугами ОСОБА_6 щодо перевезення деревини, можуть бути зацікавленими у скасуванні арешту автомобіля «Renault», яким користується ОСОБА_6 , усвідомлюючи наявність у ОСОБА_1 повноважень скасувати арешт автомобіля «Renault» та причепа, 11 лютого 2024 року ОСОБА_4 засобами телефонного зв`язку повідомив ОСОБА_9 , що йому відомо про накладення арешту на автомобіль «Renault», та запропонував ОСОБА_9 скасувати арешт з автомобіля «Renault» та причепа за умови надання ОСОБА_1 неправомірної вигоди за пособництва ОСОБА_4 .

Цього ж дня, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_9 про необхідність надання ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі приблизно 1500-2000 доларів США за прийняття ним рішень про скасування арешту автомобіля «FAW», деревини, автомобіля «Renault» та причепа, а також повідомив, що з метою створення формальних підстав для скасування арешту майна необхідно подати до суду відповідне клопотання.

Далі, у період з 11 лютого 2024 року по 19 лютого 2024 року, ОСОБА_4 вступив у злочинну змову з ОСОБА_1 щодо висловлення прохання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Так, вони розподілили між собою ролі у вчиненні кримінального правопорушення таким чином, що ОСОБА_4 повинен був одержати від ОСОБА_8 та/або ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі, яку вони визначать пізніше, для подальшої передачі ОСОБА_1, а ОСОБА_1 - після одержання неправомірної вигоди має ухвалити рішення про скасування арешту автомобіля «FAW» та деревини.

Водночас ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 отримати від ОСОБА_9 та/або ОСОБА_8 неправомірну вигоду за скасування арешту автомобіля «FAW», деревини, автомобіля «Renault» та причепа, на що ОСОБА_1 погодився та повідомив ОСОБА_4 , що зможе прийняти рішення про скасування арешту вищезазначеного майна за умови надання неправомірної вигоди у розмірі 4000 доларів США.

Згодом, 19 лютого 2024 року, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , довів до відома ОСОБА_9 та ОСОБА_8 прохання ОСОБА_1 надати неправомірну вигоду у розмірі 4000 доларів США за прийняття ним рішень про скасування арешту автомобіля «FAW», деревини, автомобіля «Renault» та причепа. Також повторно повідомив, що з метою створення формальних підстав для скасування арешту майна необхідно подати до суду відповідне клопотання.

Через кілька днів, 22 лютого 2024 року, ОСОБА_1, перебуваючи біля будівлі Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, місто Верхньодніпровськ, вулиця Яблунева, 47, наказав ОСОБА_4 перевірити наявність на тілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 технічних засобів відео- та аудіофіксації, а надання неправомірної вигоди у розмовах називати передачею коштів у борг.

Діючи на виконання вказівки ОСОБА_1 називати позикою прохання надати неправомірну вигоду, 18 березня 2024 року ОСОБА_4 засобами телефонного зв`язку повідомив ОСОБА_9 про те, що він має позичити ОСОБА_4 4000 доларів США, та уточнив, чи правильно ОСОБА_9 його зрозумів.

У подальшому, у період з 18 березня 2024 року по 11 квітня 2024 року, ОСОБА_1 узгодив із ОСОБА_4 розмір неправомірної вигоди за скасування арешту автомобіля «FAW», деревини, автомобіля «Renault» та причепа, у сумі 2500 доларів США. Після цього, 11 квітня 2024 року, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізувати його з ОСОБА_1 спільний злочинний умисел, діючи на виконання вказівки ОСОБА_1, засобами телефонного зв`язку повідомив ОСОБА_9 , що за надання неправомірної вигоди у розмірі 2500 доларів США ОСОБА_1 скасує арешт з автомобіля «FAW», деревини, автомобіля «Renault» та причепа, для чого ОСОБА_9 необхідно приїхати до ОСОБА_4 та передати неправомірну вигоду.

Наступного дня, тобто 12 квітня 2024 року, за попередньою домовленістю між собою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приїхали до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_4 , діючи умисно, приблизно о 14 годині 47 хвилин одержав від ОСОБА_9 кошти у сумі 2500 доларів США (станом на 12 квітня 2024 року за офіційним курсом НБУ вартість 1 долара США становила 39,1676 гривень) для подальшої передачі частини цих коштів ОСОБА_1 як неправомірної вигоди за прийняття ним рішень про скасування арешту автомобілів, причепа та деревини.

Під час цієї ж зустрічі ОСОБА_9 передав ОСОБА_4 проєкт клопотання про скасування арешту автомобіля «FAW» та деревини.

Після цього, 14 квітня 2024 року ОСОБА_1 приїхав до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , де, перебуваючи з 17 години 42 хвилини по 18 годину 03 хвилини, одержав від ОСОБА_4 2100 доларів США як частину неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_4 від ОСОБА_9 , ознайомився з наданим йому ОСОБА_4 текстом проєкту клопотання про скасування арешту автомобіля «FAW» та деревини, дав вказівки щодо коригування тексту клопотання, а також вказав на необхідність подати таке клопотання наступного дня, а також обов`язково прибути у судове засідання, відомості про дату та час якого надійдуть у СМС-повідомленні.

Отримавши від ОСОБА_1 вищезазначену інформацію, ОСОБА_4 засобами телефонного зв`язку направив ОСОБА_9 фотографії першої та четвертої сторінок проєкту клопотання з рукописними написами фрагментів тексту, що підлягали виправленню. Також повідомив ОСОБА_9 про необхідність коригування тексту клопотання, у тому числі про написання повної адреси і номера телефону та про обов`язкову участь заявника під час розгляду клопотання у суді.

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 23 квітня 2024 року розглянув клопотання про скасування арешту автомобіля «FAW» та деревини у судовій справі № 173/1465/23, а також клопотання про скасування арешту автомобіля «Renault» та причепа у судовій справі № 173/412/23, поданих до суду у зв`язку з домовленістю про їх задоволення у разі надання неправомірної вигоди за пособництва ОСОБА_4 , задовольнив зазначені клопотання та скасував арешт автомобіля «FAW» та деревини, а також автомобіля «Renault» та причепа.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з суддею Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1, виконуючи роль його пособника у період з 11 лютого 2024 року по 11 квітня 2024 року у телефонних розмовах та при особистих зустрічах за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово висловлював ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прохання надати судді ОСОБА_1 неправомірну вигоду в різних розмірах, а саме:

1) 11 лютого 2024 року - 1500-2000 доларів США (суму визначено особисто ОСОБА_4 );

2) 19 лютого 2024 року - 4000 доларів США (суму визначено суддею Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1);

3) 11 квітня 2024 року - 2500 доларів США (суму уточнено суддею Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1).

За умови надання ОСОБА_8 та/або ОСОБА_9 уточненої суми неправомірної вигоди в розмірі 2500 доларів США за пособництва ОСОБА_4 та подання до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відповідних клопотань про скасування арешту майна, слідчий суддя ОСОБА_1 мав би скасувати арешт автомобіля «FAW» та деревини у межах судової справи № 173/1465/23, а також автомобіля «Renault» та причепа у межах судової справи № 173/412/24.

Крім того, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з суддею Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1, виконуючи роль його пособника, 12 квітня 2024 року за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 2500 доларів США (за офіційним курсом валют НБУ станом на 12 квітня 2024 року дорівнює 97919 гривень) для подальшої її передачі судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за скасування арешту автомобіля «FAW» та деревини у судовій справи № 173/1465/23, а також автомобіля «Renault» та причепа у судової справі № 173/412/24.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у пособництві службовій особі, яка займає відповідальне становище, у проханні та одержанні нею неправомірної вигоди для себе та для третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Відомості про укладену угоду про визнання винуватості, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.

Встановлено, що 13 лютого 2023 року у кримінальному провадженні № 52025000000000054 від 05 лютого 2025 року на стадії досудового розслідування між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 , якому відповідно до ст. 37 КПК України надані повноваження у кримінальному провадженні, з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , з іншого боку, укладено угоду про визнання винуватості, до якої 06 березня 2025 року внесені зміни, а саме: викладено в новій редакції пункт 6 у порядку ч. 8 ст. 474 КПК України (надалі - Угода).

В Угоді зазначені її сторони, дата її укладення, вона скріплена підписами сторін та погоджена заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 , про що свідчить його підпис.

Зміст Угоди містить формулювання та обсяг обвинувачення, а також правову кваліфікацію діяння ОСОБА_4 із зазначенням частин статей закону України про кримінальну відповідальність, які тотожні тим, що зазначені в обвинувальному акті.

У тексті Угоди зазначені істотні для цього кримінального провадження обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, а саме:

(1) ступінь та характер сприяння ОСОБА_4 у здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо нього та ОСОБА_1, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року, а саме:

активне сприяння стороні обвинувачення з розслідування обставин у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року, яке мало добровільний характер, без застосування процесуального примусу;

беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, у повному обсязі, що виразилося у наданні зізнавальних показань стосовно себе, що підтверджується відповідними доказами, та викривальних показань про вчинення іншими співучасниками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у межах повідомленої підозри/висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року;

(2) характер і тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 . Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, а згідно із положеннями примітки до ст. 45 КК України вважається корупційним кримінальним правопорушенням;

(3) наявність суспільного інтересу у забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, а саме: викритті підозрюваним іншого співучасника - судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області. Окрім цього у забезпеченні справедливого розгляду цього кримінального провадження упродовж розумного строку при мінімальних матеріальних витратах державних ресурсів та зменшення навантаження на органи прокуратури і суд;

(4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень. Так, узгоджене між прокурором і підозрюваним ОСОБА_4 покарання буде достатньо ефективним заходом примусу, що застосовується від імені держави до винної особи у вчиненні кримінальних правопорушень. Суспільний інтерес полягатиме в реалізації мети покарання - як застосуванні кари, так і виправленні винної особи, а також загальній та спеціальній превенції кримінальних правопорушень, в тому числі - корупційних;

(5) перерахування застави та внесення коштів як благодійної пожертви на підтримку Збройним Силам України;

(6) Угода у кримінальному провадженні № 52025000000000054 від 05 лютого 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 укладається вперше. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення у співучасті. Надані в межах кримінального провадження № 52025000000000054 від 05 лютого 2025 року ОСОБА_4 показання, які викривають іншу особу у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у співучасті з ним, а саме ОСОБА_1, який на момент укладання угоди є підозрюваним у кримінальному провадженні № 2023000000000312 від 13 липня 2023 року;

(7) відсутність завданих кримінальним правопорушенням збитків та заподіяної шкоди.

Угода містить відомості про повне та беззастережне визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого йому обвинувачення та зобов`язання підтвердити висловлену позицію у судовому провадженні.

Так, у разі затвердження судом угоди ОСОБА_4 зобов`язується, шляхом надання правдивих та послідовних показань, викрити в деталях обставини виникнення злочинного умислу та одержання ОСОБА_1 неправомірної вигоди за посередництва ОСОБА_4 від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (із зазначенням часових меж вчинених діянь, вступу в злочинну змову, розподілу ролей та неправомірної вигоди між ними).

В Угоді наведено перелік інших обов`язків ОСОБА_4 , щодо яких сторони дійшли згоди, а саме:

(1) до набрання законної сили вироком суду на підставі даної Угоди особисто перерахувати на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних сил України (Проект UNITED24. Реквізити для здійснення платежу: Банк: Національний банк України МФО: 300001; Рахунок № UA843000010000000047330992708; Код ЄДРПОУ 00032106; Отримувач: Національний банк України; Призначення платежу: «Благодійна допомога ЗСУ у кримінальному провадженні № 52025000000000054»), кошти в сумі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень;

(2) забезпечити перерахування на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних сил України (Проект UNITED24. Реквізити для здійснення платежу: Банк: Національний банк України МФО: 300001; Рахунок № UA843000010000000047330992708; Код ЄДРПОУ 00032106; Отримувач: Національний банк України; Призначення платежу: «Благодійна допомога ЗСУ у кримінальному провадженні № 52025000000000054»), суми сплаченої за ОСОБА_4 застави у розмірі 60560 гривень, яка була внесена захисником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 . Про свою згоду на перерахування застави на підтримку Збройних сил України на підставі вироку суду заставодавець ОСОБА_5 зобов`язується зазначити під час розгляду питання про затвердження угоди про визнання винуватості;

(3) у випадку ненадання заставодавцем згоди на перерахування коштів на вказаний рахунок або іншим чином не забезпечення надходження відповідних коштів в повному обсязі, ОСОБА_4 зобов`язується упродовж одного місяця з моменту набрання вироком на підставі угоди законної сили особисто перерахувати 60560 гривень як благодійну допомогу на вищезазначений рахунок з відповідними реквізитами.

Сторони погодились, що у випадку настання будь-яких обставин, що призведуть до ненадходження коштів на вказані вище рахунки на підтримку Збройних Сил України це буде вважатись невиконанням угоди про визнання винуватості та потягне за собою наслідки її невиконання.

На виконання вимог ст. 472 КПК України сторони узгодили покарання, а ОСОБА_4 дав свою згоду на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, засвідчивши її своїм підписом.

Так, сторони визнали наявність двох обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, а саме:

1) щире каяття, яке полягає в усвідомленні факту вчинення протиправних діянь, критичній оцінці своїх дій;

2) активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчиненого іншим співучасником.

Також сторони Угоди пропонують суду визнати обставиною, яка відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 , його згоду здійснити особисто перерахування 150000 грн, а також забезпечити перерахування внесеної за нього застави у розмірі 60560 грн на підтримку Збройних Сил України.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачених у ст. 67 КК України, не встановлено.

З урахуванням загальних засад призначення покарання, характеристик особи підозрюваного ОСОБА_4 , обставин конкретного кримінального провадження, сторони Угоди узгодили покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять років).

Сторони врахували положення п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та дійшли згоди про недоцільність та неможливість призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Також сторони узгодили на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Посилаючись на ст. 77 КК України сторони дійшли згоди про не призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Сторони Угоди визнали та погодили, що тривалість іспитового строку та перелік обов`язків, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Також в Угоді передбачені наслідки її укладення і затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання відповідно до ст. 476 КПК України.

Позиції учасників судового провадження щодо угоди.

Прокурор ОСОБА_3 підтримав подану угоду та просив суд її затвердити. Повідомив, що Угода відповідає вимогам чинного законодавства, укладена сторонами добровільно. Також зазначив, що наявні достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості у кримінальному правопорушенні, які підтверджуються сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Долучив матеріали досудового розслідування на підтвердження наявності фактичних підстав для укладення угоди та зазначених в ній обставин щодо співпраці підозрюваного ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_4 просив суд затвердити Угоду. У судовому засіданні повністю визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого йому в обвинувальному акті та зазначеного в Угоді. Підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що у скоєному щиро розкаюється та шкодує про вчинене. Повідомив, що ініціатива укладення Угоди була його. Підтвердив, що усвідомлює наслідки затвердження Угоди, оскільки укладення Угоди є його добровільним рішенням, прийнятим без стороннього тиску. Обвинувачений погодився на призначення покарання, передбаченого Угодою.

Захисник ОСОБА_5 підтримав складену угоду та просив суд її затвердити. Надав документи щодо даних, які характеризують обвинуваченого, а також щодо майнового стану ОСОБА_4 . Захисник надав свою згоду на перерахування на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних сил України, суми сплаченої ним як заставодавцем за ОСОБА_4 застави у розмірі 60560 гривень.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам законодавства і при ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд при вирішенні питання щодо затвердження Угоди має перевірити Угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та/або закону та встановити наявність чи відсутність підстав для відмови у її затвердженні.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та надані сторонами матеріали, проаналізувавши зміст Угоди, суд дійшов таких висновків.

Щодо відповідності умов угоди вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону про кримінальну відповідальність, у тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди.

Згідно із ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості - з моменту ініціювання укладення такої угоди.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 470 КПК України у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України або яке було направлено до суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, здійснюється за погодженням із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов`язки) або його першим заступником чи заступником.

Судом встановлено, що 13 лютого 2025 року прокурор ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_4 , за участі його захисника ОСОБА_5 , уклали угоду про визнання винуватості.

06 березня 2025 року прокурор ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_4 , за участі його захисника ОСОБА_5 , уклали зміни до угоди про визнання винуватості від 13 лютого 2025 року, виклавши в новій редакції пункт 6 «Узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням».

Зміни до угоди про визнання винуватості від 06 березня 2025 року оформлені з дотриманням вимог ч. 2 ст. 470 КПК України, тому суд вважає такі зміни прийнятними.

У судовому засіданні сторони Угоди підтвердили її укладення та повідомили, що Угода укладена за ініціативою підозрюваного ОСОБА_4 , про що свідчить його клопотання до прокурора від 30 січня 2025 року (т. 1 а.с. 145).

Встановлено, що Угода погоджена заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

ОСОБА_11 , Угода укладена сторонами з дотриманням вимог п. 9 ч. 2 ст. 52, ч. 2 ст. 469, п. 5 ч. 2 ст. 470 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 4, абзацу 6 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані).

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Дослідивши зміст Угоди суд вважає, що сформульоване в ній обвинувачення, яке кореспондується зі змістом обвинувального акта, містить усі істотні обставини вчинення ОСОБА_4 діяння, і таке діяння відповідає зазначеній правовій кваліфікації за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: пособництво службовій особі, яка займає відповідальне становище, у проханні та одержанні нею неправомірної вигоди для себе та для третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Диспозиція частини першої ст. 368 КК України передбачає кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Відповідно до частини другої цієї статті передбачена кримінальна відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі. За частиною третьої цієї ж статті передбачене кримінальна відповідальність за діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України визначено, що службовими особами, які займають відповідальне становище, зокрема у статті 368 цього Кодексу є, у тому числі судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 КК України, зокрема пособник підлягає кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем.

За змістом обвинувального акта ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з суддею ОСОБА_1, виконуючи роль його пособника у період з 11 лютого 2024 року по 12 квітня 2024 року шляхом усунення перешкод сприяв вчиненню кримінального правопорушення, а саме: неодноразово висловлював прохання надати судді ОСОБА_1 неправомірну вигоду, а також, діючи за попередньою змовою з суддею ОСОБА_1, одержав від іншої особи неправомірну вигоду для подальшої її передачі судді ОСОБА_1 за ухвалення відповідних судових рішень.

Тобто, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 залежить від визначення статусу співучасника, у розумінні примітки ст. 368 КК України, у даному випадку - судді, тому дії ОСОБА_12 правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

Отже, Угода відповідає вимогам закону про кримінальну відповідальність, у тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення.

За змістом примітки до ст. 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене статтею 368 КК України вважається корупційним кримінальним правопорушенням.

Тобто, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення корупційного кримінального правопорушення.

За умовами Угоди ОСОБА_4 зобов`язався шляхом надання правдивих та послідовних показань викрити в деталях обставини виникнення злочинного умислу та одержання ОСОБА_1 неправомірної вигоди за посередництва ОСОБА_4 від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (із зазначенням часових меж вчинених діянь, вступу у злочинну змову, розподіл ролей та неправомірної вигоди між собою).

Також ОСОБА_4 зобов`язався показання, надані в межах кримінального провадження № 52025000000000054 від 05 лютого 2025 року, підтвердити під присягою при розгляді судом обвинувачення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України в межах кримінального провадження № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що інформація щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у межах кримінального провадження 52023000000000312 від 13 липня 2023 року доказами, на підтвердження чого надав копію повідомлення про підозру ОСОБА_1 та судові рішення щодо застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу. Тобто, достатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_1 була предметом судового контролю на стадії досудового розслідування.

Отже, Угода містить умову щодо викриття обвинуваченим ОСОБА_4 іншої особи у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, стосовно якої прокурором надані докази, що можуть свідчити про вчинення такою особою кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту обвинувального акта потерпілі та викривачі у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Тому, з огляду на відсутність потерпілих, відсутність винагороди викривачам та завдання шкоди вчиненим кримінальним правопорушенням лише державним та суспільним інтересам, вимоги абзацу 6 ч. 4 ст. 469 КПК України в угоді дотримано.

На переконання суду умови Угоди відповідають вимогам ст. 472 КПК України, оскільки містять усі складові змісту угоди про визнання винуватості, визначені у зазначеній нормі.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив кожну із обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, які викладені в Угоді та обвинувальному акті. У присутності захисника визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що умови Угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону про кримінальну відповідальність, та сторони мали право її укласти у кримінальному провадженні № 52025000000000054 від 05 лютого 2025 року.

Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.

Відповідно до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати, зокрема наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, у запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Суд відмовляє у затвердженні угоди у разі невідповідності її умов інтересам суспільства (п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України).

Аналіз кримінального процесуального законодавства дає підстави вважати, що суспільний інтерес у кримінальному провадженні може полягати, зокрема у забезпеченні його завдань, у тому числі в захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Так, у цьому кримінальному провадженні, як зазначено сторонами в Угоді і враховується судом, інтерес суспільства в затвердженні Угоди полягає:

(1) у забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;

(2) у забезпеченні справедливого розгляду цього кримінального провадження упродовж розумного строку при мінімальних матеріальних витратах державних ресурсів та зменшення навантаження на органи прокуратури і суд;

(3) у запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень;

(4) у реалізації мети покарання - як застосуванні кари, так і виправленні винуватої особи, а також загальній та спеціальній превенції кримінальних правопорушень, в тому числі - корупційних.

Суд також враховує, що викриття ОСОБА_4 іншого співучасника ОСОБА_1, шляхом надання правдивих та послідовних показань, матиме важливе значення для подальшого досудового розслідування у кримінальному проваджені № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року за підозрою ОСОБА_1, підтвердить вже наявні/зібрані органом досудового розслідування докази та сприятиме притягненню винної особи до кримінальної відповідальності.

Окрім цього, за умовами угоди ОСОБА_4 зобов`язується особисто перерахувати кошти у сумі 150000 грн на спеціальний рахунок Національного банку України, на підтримку Збройних Сил України (Проект UNITED24).

Також відповідно до змісту Угоди та, наданої у судовому засіданні згоди заставодавця ОСОБА_13 , сторони просять за вироком суду перерахувати на вказаний спеціальний рахунок Національного банку України, на підтримку Збройних Сил України (Проект UNITED24), кошти в загальному розмірі 60560 грн, внесені ОСОБА_13 як заставу за ОСОБА_4 .

Зазначені зобов`язання в умовах воєнного стану свідчать про додатковий суспільний інтерес - забезпечення потреб військової інфраструктури.

Тому, суд дійшов висновку про відповідність умов Угоди інтересам суспільства.

Щодо порушення умовами Угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Дослідивши зміст Угоди, заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд встановив, що умови Угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Умови Угоди не є невиправдано обтяжливими для жодної із сторін кримінального провадження.

Укладена Угода не спрямована на вирішення питань про права, свободи чи інтереси осіб, які не є учасниками цього судового провадження, зокрема і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використанні на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні.

Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 469 КПК України у разі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються у вчиненні одного кримінального правопорушення, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними угода може бути укладена з одним з підозрюваних. Кримінальне провадження щодо особи, з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину за попередньою змовою з ОСОБА_1, щодо якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року.

Встановлено, що 05 лютого 2025 року з кримінального провадження № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, що підтверджується копією постанови від 05 лютого 2025 року та п. 73 розділу ІІ Реєстру матеріалів досудового розслідування (т. 1 а.с. 12, 68-70).

Отже, обставини укладення Угоди узгоджуються з нормами Кримінального процесуального кодексу України, якими передбачено право підозрюваного укласти із прокурором угоду про визнання винуватості незалежно від того, що згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма особами, які підозрюються у вчиненні того самого кримінального правопорушення, і матеріали стосовно нього виділені в окреме провадження.

Водночас, з метою недопущення порушення презумпції невинуватості особи, яка не є учасником цього судового провадження, суд у вироку використав умовні позначення для мінімізації можливості ідентифікувати особу, про яку йде мова у вироку, окрім відомостей про обвинуваченого. Зазначення посад чи іншої інформації про осіб, які зустрічаються в тексті вироку, здійснені виключно для конкретизації обвинувачення ОСОБА_4 , без наведення яких неможливо достатньо повно і однозначно викласти обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. У цьому вироку зроблено висновки і вирішено питання лише щодо діянь обвинуваченого ОСОБА_4 , без констатації та оцінки дій іншої особи як кримінально караних.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність порушення Угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Щодо добровільності укладення угоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 474 КПК України суд зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно із п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним.

У судовому засіданні шляхом отримання пояснень від сторін встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в Угоді.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив своє бажання щодо укладення Угоди та просив суд затвердити її. Зазначив, що він був ініціатором укладення Угоди і зробив це добровільно. Зі скаргами на дії, рішення чи бездіяльність сторони обвинувачення обвинувачений не звертався як особисто, так і через захисника.

Також обвинувачений повідомив, а його захисник підтвердив, що укладення Угоди не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в Угоді.

У судовому засіданні суд з`ясував у обвинуваченого ОСОБА_4 те, що він цілком розуміє наявність у нього права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його він обвинувачується, а він має право: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлює наслідки укладення та затвердження Угоди, передбачені ст. 473 КПК України; вид покарання, а також обов`язки, які будуть на нього покладені у разі затвердження угоди судом та наслідки їх невиконання.

Захисник ОСОБА_5 додатково підтвердив, що досудове розслідування і процес укладання Угоди здійснювалось відповідно до положень чинного законодавства, з дотриманням процесуальних прав учасників кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_3 також вказав на спільне узгодження всіх зазначених в Угоді умов та підтвердив добровільність її укладення з боку обох сторін.

Встановлені обставини, на переконання суду, є достатніми для висновку, що укладення Угоди сторонами є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в Угоді.

Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за Угодою зобов`язань.

Відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

У судовому засіданні з`ясовано, що визначене в Угоді покарання і обов`язки є для обвинуваченого зрозумілими, обставини, які б перешкоджали їх виконанню, не встановлені.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Підтвердив, що ним були надані викривальні показання у кримінальному провадженні № 52025000000000054 від 05 лютого 2025 року та відсутні перешкоди для виконання обов`язку надати викривальні показання у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року. Стверджував, що він фінансово спроможний здійснити добровільний внесок на підтримку Збройних Сил України на суму 150000 грн.

На підтвердження можливості обвинуваченого виконати заначений обов`язок стороною захисту надано довідку про стан рахунку ОСОБА_4 станом на 06 березня 2025 року.

Окрім цього, у судовому засіданні заставодавець ОСОБА_5 надав свою згоду на перерахунок коштів, внесених ним як заставу за ОСОБА_4 , також надав таку згоду, виклавши її у письмовій заяві до суду (т. 1 а.с. 61).

Факт внесення коштів ОСОБА_5 у розмірі 60560 грн на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду як застава за ОСОБА_4 підтверджується матеріалами справи.

Прокурором у судовому засіданні надані для ознайомлення докази на підтвердження співпраці ОСОБА_4 з органом досудового розслідування щодо викриття ОСОБА_1 у вчиненні корупційного кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року, а саме: копії протоколів допиту підозрюваного від 10 лютого 2025 року та 13 лютого 2025 року.

У судовому засіданні ОСОБА_4 запевнив, що обставини, які б перешкоджали під час його допиту у суді надати викривальні показання щодо ОСОБА_1, відсутні.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за Угодою зобов`язань.

Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості.

Відповідно до п. 6 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Досліджені у судовому засіданні зміст обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52025000000000054 від 05 лютого 2025 року, зміст Угоди у сукупності із наданими в судовому засіданні сторонами матеріалами, а також поясненнями обвинуваченого дають підстави суду дійти висновку, що існують фактичні підстави для визнання ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

Щодо відповідності умов Угоди вимогам закону в частині призначення покарання.

Згідно із п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України однією з підстав для відмови у затвердженні угоди є невідповідність її умов вимогам закону.

За змістом ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є, зокрема узгоджене покарання та згода підозрюваного на його призначення та звільнення від його відбування з випробуванням.

Тому, суд має перевірити на предмет відповідності вимогам закону узгоджене між прокурором та підозрюваним покарання, а також можливість звільнити останнього від його відбування з випробуванням.

За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. На думку суду, вказаних вимог закону сторони Угоди дотримались.

Так, зі змісту Угоди встановлено, що при узгодженні сторонами покарання обвинуваченому ОСОБА_4 були враховані і дотримані:

1) норми ст. 65, 66, 67 КК України, а саме сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; при визначенні меж покарання виходили із положень розділу X Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; взяли до уваги особу винного; встановили наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин;

2) норми абз. 2 ч. 2 ст. 75 КК України, згідно з яким у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням;

3) норми ст. 76 КК України щодо необхідності покладення на ОСОБА_4 обов`язків у зв`язку із його звільненням від відбування основного покарання з випробуванням;

4) положення ст. 77 КК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» щодо не призначення ОСОБА_4 додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та конфіскації майна.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі із одночасним звільненням від його відбування з випробуванням відповідає загальним засадам призначення покарання, яке може бути затверджено судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Згідно із ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

При визначенні іспитового строку ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, та відповідно до Примітки до ст. 45 КК України вважається корупційним правопорушенням.

Окрім цього, суд враховує вік обвинуваченого ОСОБА_4 , пояснення щодо зайняття сезонною роботою, а саме рибальством на підставі цивільно-правових угод з підприємцями, сімейний стан - одружений, наявність на утриманні малолітньої дитини (4 роки), відсутність судимості, не перебування на обліках у лікарів психіатра та нарколога, позитивної характеристики, наданої Верхньодніпровською міською радою, що підтверджується матеріалами справи.

Обставинами, що відповідності до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає: щире каяття, оскільки визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, усвідомив факт вчинення протиправних діянь, критично оцінив свої дії, надав правдиві викривальні показання, висловив бажання виправити ситуацію, продемонстрував готовність понести передбачене Угодою покарання, активне сприяння обвинуваченим ОСОБА_4 розкриттю кримінального правопорушення, вчиненого іншим співучасником, оскільки повідомив органи досудового розслідування факти щодо власної кримінальної діяльності та інших осіб, викрив співучасника.

Водночас, бажання обвинуваченого перерахувати заставу та здійснити добровільний внесок на підтримку Збройних Сил України, на переконання суду, не можуть бути визнані обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, оскільки такі дії обвинуваченого узгоджені сторонами як обов`язки, тобто виникнуть у майбутньому.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Так, враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину, вид і міру узгодженого покарання, а також висловлену думку сторін, суд дійшов висновку про необхідність встановити іспитовий строк ОСОБА_4 тривалістю два роки, якщо він протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

Також, відповідно до ст. 76 КК України суд дійшов висновку про покладення на ОСОБА_4 таких обов`язків:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Зі змісту Угоди та з наданих у судовому засіданні сторонами судового провадження пояснень встановлено, що сторони, скориставшись своїм правом, не узгодили призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 77 КК України.

Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю суд зазначає таке.

Згідно з абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується.

Як встановлено вище ОСОБА_4 обвинувачується у пособництві службовій особі, яка займає відповідальне становище, у проханні та одержанні нею неправомірної вигоди для себе та для третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Тобто, ОСОБА_4 вчиняв дії (пособництво) службовій особі, яка займає відповідальне становище, і такі діяння не пов`язані з його перебуванням на певній посаді чи здійсненням ним певної діяльності.

Відтак, до обвинуваченого ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю не застосовується.

Щодо заліку досудового тримання обвинуваченого під вартою.

Суд встановив, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 був затриманий 24 квітня 2024 року о 21 год 25 хв, що підтверджується копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24-25 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 84-87).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2024 року у справі № 991/3603/24 стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та одночасно визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 грн. У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави покласти на нього відповідні обов`язки. 08 травня 2024 року ухвалою колегії Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду скасовано ухвалу слідчого судді від 24 квітня 2024 року в частині визначеного розміру застави та покладеного обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України. Постановлено нову ухвалу в цій частині, якою визначено ОСОБА_4 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 грн. Копії судових рішень містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 108-116, 118-120).

29 квітня 2024 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти, згідно ухвали Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2024 року, під заставу у розмірі 151400 грн, що підтверджується повідомленням ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 29 квітня 2024 року № 08/9795 (т. 1 а.с. 117).

У зв`язку із цим, враховуючи положення ст. 211 КПК України, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, яке належить призначити ОСОБА_4 за Угодою, слід зарахувати шість днів строку попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Висновок суду

Враховуючи встановлені обставини щодо відповідності Угоди вимогам чинного законодавства та інтересам суспільства, зважаючи на добровільність її укладення, а також можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за Угодою зобов`язань, дійшовши висновку про наявність фактичних підстав для визнання обвинуваченим винуватості та неможливість умовами Угоди порушити права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд дійшов висновку, що Угода підлягає затвердженню.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

Щодо речових доказів і документів

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, судом вирішується питання про долю речових доказів і документів.

Встановлено, що постановою детектива від 25 квітня 2024 року у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року визнано речовими доказами, зокрема два мобільних телефона ОСОБА_4 та грошові кошти у сумі 500 доларів США (пять купюр по 100 доларів США), що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні встановлено, що мобільні телефони повернуті власнику - ОСОБА_4 , який це підтвердив.

Прокурор зазначив, що мобільні телефони не містять відомостей, які б мали доказове значення, однак процесуальне рішення щодо зміни статусу цих речей не приймалося. Щодо грошей зазначив, що вони є речовим доказом та мають значення для встановлення певних обставин у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року, із якого, у зв`язку із укладенням угоди, виділено матеріали досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про вирішення долі лише речових доказів - мобільних телефонів у порядку ст. 100 КПК України.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати

За змістом ст. 124, 126, 368 КПК України при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, суд повинен вирішити питання щодо процесуальних витрат, у тому числі на кого вони мають бути покладені та в якому розмірі.

Судом встановлено, що у межах кримінального провадження № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року в ході досудового розслідування були залучені експерти Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України для проведення судових експертиз відео-, звукозапису: № СЕ-19-24/35508-ВЗ від 29 серпня 2024 року, № СЕ-19-24/45861-ВЗ від 11 вересня 2024 року, № СЕ-19-24/45869-ВЗ від 20 вересня 2024 року, № СЕ-19-24/45885-ВЗ від 23 вересня 2024 року, № СЕ-19-24/45878-ВЗ від 26 вересня 2024 року, № СЕ-19-24/35507-ВЗ від 27 серпня 2024 року, № СЕ-19-24/42472-ВЗ від 02 вересня 2024 року, № СЕ-19-24/42483-ВЗ від 19 вересня 2024 року, № СЕ-19-24/64048-ВЗ від 11 грудня 2024 року, № СЕ-19-24/45855-ВЗ від 09 вересня 2024 року, № СЕ-19-24/65417-ВЗ від 28 жовтня 2024 року, № СЕ-19-24/70494-ВЗ від 20 січня 2025 року, витрати на проведення яких склали 187 825,66 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Водночас, як в Угоді, так і в судовому засіданні сторони не ставили на вирішення суду питання про розподіл судових витрат.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження

Арешт майна

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2024 року у справі № 991/4063/24, яка частково скасована ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 липня 2024 року, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладено арешт на 1/2 майна, яке належить ОСОБА_4 , із забороною розпорядження та відчуження такого майна, а саме на:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 1221084400:05:001:0091;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 1221084400:04:001:0051;

- автомобіль Lexus GX 470, номерний знак НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6

Враховуючи, що арешт накладений з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ч. 2, 3 ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, у виді позбавлення волі з випробуванням - іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки і не застосоване призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна у силу ч. 2 ст. 77 КК України, суд вважає, що скасування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту зазначеного вище майна є передчасними.

За змістом ст. 78 КК України засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання після закінчення іспитового строку. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Тобто у разі настання обставин, передбачених ч. 2, 3 ст. 78 КК України, в подальшому неможливо буде забезпечити конфіскацію майна як виду покарання.

Запобіжний захід

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 ч. 3 ст. 475 КПК України суд у вироку вирішує питання, зокрема, про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

За матеріалами справи встановлено, що станом на 06 березня 2025 року стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 60560грн.

У судовому засіданні учасники судового провадження повідомили, що строк дії додаткових процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , не продовжувався.

Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили суд враховує пояснення прокурора про належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування.

Зазначені обставини у сукупності з визнанням вини, щирим каяттям та активним сприянням розкриттю злочину свідчать про помірковане та послідовне небажання обвинуваченого переховуватись від суду.

З огляду на викладене суд вважає за можливе скасувати застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2024 року у справі № 991/3603/24 запобіжний захід у виді застави.

Керуючись статтями 369-371, 373-376, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду від 13 лютого 2025 року про визнання винуватості, зі змінами до неї від 06 березня 2025 року, укладену між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , та яка погоджена заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні № 52025000000000054 від 05 лютого 2025 року.

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 13 лютого 2025 року покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_4 , зарахувати строк попереднього ув`язнення з 24 квітня 2024 року до 29 квітня 2024 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: мобільні телефони Samsung Galaxy A52 та Samsung Galaxy S22 вважати повернутими власнику ОСОБА_4 .

Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах справи протягом усього часу зберігання.

Скасувати застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2024 року у справі № 991/3603/24 запобіжний захід у виді застави у розмірі 60560 гривень.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, внесену за ОСОБА_4 згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2024 року у справі № 991/3603/24 (платіжна інструкція від 28 квітня 2024 року № 0.0.3614964811.1 платник ОСОБА_5 ) перерахувати із депозитного рахунку Вищого антикорупційного суду на спеціальний рахунок Національного банку України на підтримку Збройних сил України (Проект UNITED24).

Реквізити для здійснення платежу:

Банк: Національний банк України;

МФО: 300001;

Рахунок № UA843000010000000047330992708;

Код ЄДРПОУ 00032106;

Отримувач: Національний банк України;

Призначення платежу: «Благодійна допомога ЗСУ у кримінальному провадженні № 52025000000000054»).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно з положеннями ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1