Рішення

від 06.03.2025 по справі 492/1082/24

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1082/24

провадження № 2/492/281/25

РІШЕННЯ

Іменем України

06 березня 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.,

за участю секретаря судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Водоканал» про зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання відмови Комунального підприємства «Водоканал» (далі - КП «Водоканал») в установці водоміру незаконною, зобов`язання КП «Водоканал» встановити спірний водогін на баланс підприємства та встановити водомір для обліку витрат води у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 у колодязі, який стоїть на водопроводі між двома вулицями на городі домогосподарства. В обґрунтування позову посилається на те, що січні 2024 року він отримав від КП «Водоканал» попередження про винесення вузла обліку води до межі балансової належності протягом 15 діб. Позивач надіслав листа КП «Водоканал» щодо пломбування лічильника води, однак йому було відмовлено та роз`яснено, що водогін, до якого підключений будинок позивача не знаходиться на балансі КП «Водоканал», у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Згідно з письмовими запереченнями лічильник встановлюється на межі балансової належності водопровідної мережі, але ОСОБА_1 не погоджується на це та вимагає встановити лічильник на його приватній території, де відсутні водопровідні мережі КП «Водоканал».

Суд, розглянувши позовну заяву, вислухавши обґрунтування позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом із дружиною - ОСОБА_2 , яка є споживачем послуг із газопостачання, за адресою: житлового будинку АДРЕСА_1 та за вказаною адресою на ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 21, 22, 23, 24, 26, 27-28, 29-30).

З акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зовнішні надвірні комунікації холодного та гарячого водопостачання, каналізації, теплопостачання, газопостачання, енергопостачання та зв`язку забезпечують нормальну експлуатацію об`єкта та прийняті міськими експлуатаційними організаціями (а.с. 8-9).

05 січня 2024 року КП «Водоканал» надіслало ОСОБА_2 попередження, яким зобов`язало ОСОБА_2 встановити/винести вузол комерційного обліку води (лічильник) на межі балансової належності, тобто у місце підключення до централізованої системи водопостачання (а.с. 6).

08 січня 2024 року ОСОБА_2 направила до КП «Водоканал» лист про надання згоди на встановлення вузла комерційного обліку на встановленому у домогосподарстві колодязі, який був опломбований у 2001 року, якщо цей колодязь не відповідає технічним умовам, просила реконструювати його з подальшим включенням витрат у тариф (а.с. 7)

З метою виконання регламентних робіт з перевірки та пломбування лічильника холодної води, встановленого у будинку, ОСОБА_2 звернулася до КП «Водоканал» із відповідною заявою від 26 березня 2024 року (а.с. 10). З відповіді КП «Водоканал» вбачається, що вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж, встановити лічильник потрібно у колодязі (в точці приєднання до центрального водопостачання) (а.с. 12).

Згідно відповіді КП «Водоканал» № 74 від 29 травня 2024 року, листа № 6 від 20 червня 2024 року водопровід, який є на балансі КП «Водоканал» знаходиться на вул. Довженка на стороні з непарною нумерацією будинків, а також на вул. Механізаторів на стороні з парною нумерацією будинків, водопровід, який знаходиться у ОСОБА_2 на балансі КП «Водоканал» не перебуває (а.с. 15, 16).

01 квітня 2024 року, 30 квітня 2024 року, 31 травня 2024 року, 01 липня 2024 року ОСОБА_2 надсилала КП «Водоканал» покази лічильника шляхом направлення листів (а.с. 17, 18, 19, 20).

Згідно з листом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 5783/05.2/18--24 від 12 липня 2024 року вузол комерційного обліку встановлюються на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (воду) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньо будинкових інженерних систем будівлі (а.с. 52-53).

14 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із листом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області щодо роз`яснення законності вимоги про перенесення точки підключення водопостачання до іншого водопроводу та порушення законодавства України щодо відсутності на балансі комунального підприємства водопроводу, який експлуатується більше 40 років (а.с. 56).

Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 6218/05.2/18--24 від 26 липня 2024 року чинним законодавством України не визначені умови та порядок перенесення точки приєднання (підключення) об`єкта, який вже приєднаний до системи централізованого питного водопостачання, КП «Водоканал» підпадає під визначення виконавця та оператора зовнішніх інженерних мереж (а.с. 57-58).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Вирішуючи цивільний спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Спосіб захисту - це матеріально-правовий засіб примусового характеру, за допомогою якого відбувається відновлення/визнання порушеного/оспорюваного права чи законного інтересу особи.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положеньстатті 4 ЦПК України(справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до суду з позовом просив визнати відмову КП «Водоканал» в установці водоміру незаконною, зобов`язати КП «Водоканал» встановити водомір на баланс підприємства та встановити водомір для обліку води у будинку позивача у колодязі, розташованому на городі домогосподарства, однак заявляючи зазначені вимоги, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення його особистих немайнових та майнових прав, свобод чи законних інтересів.

Також, позивач не довід наявність у нього права звернення до суду з вказаним позовом, оскільки правовідносини щодо водокористування виникли між КП «Водоканал» та споживачем ОСОБА_2 , особовий рахунок відкрито на ОСОБА_2 та саме останній відповідач направив попередження про винос лічильника води.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність у позивача права на звернення до суду є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Не підлягає судовому захисту такожі похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи, оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього.

Встановивши те, що правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватисядо перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі№ 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність факту порушення цивільних прав та охоронюваних законом інтересів позивача ОСОБА_1 , оскільки особовий рахунок відкритий на ОСОБА_3 , остання є споживачем послуг КП «Водоканал» та відповідачем направлено саме ОСОБА_3 попередження про винесення вузла обліку води до межі балансової належності протягом 15 діб, тому суб`єктивне право позивача не зазнало протиправного впливу, внаслідок якого воно зменшилось або зникло, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 7, 12, 19, 48, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 280-281, 284, 289, 354, 430 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.