Рішення

від 06.03.2025 по справі 502/2547/23

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/2547/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

розглянувши заяву представника відповідача

ОСОБА_1 адвоката Грєкової Наталі Прокопіївни

про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання

про судові витрати у справі за позовом

Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації

до

Ізмаїльської районної державної адміністрації,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України

про

визнання незаконним розпорядження та скасування розпорядження райдержадміністрації,

визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

зобов`язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

Під час розгляду справи за відповідним позовом та до закінчення судових дебатів у справі, представник відповідача Грєкова Н.П. 20.02.2025 р. зробила заяву про те, що після ухвалення рішення суду нею будуть подані докази на підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_1 судових витрат.

Як зазначено в ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

25.02.2025 р. представником відповідача через систему «Електронний суд» подано до Кілійського районного суду Одеської області докази на підтвердження понесених судових витрат.

Так, у відповідній заяві представник відповідача вказує, що відповідачем при розгляді справи були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 19500 грн, а також 6058 грн витрат на проведення експертизи судовим експертом, що разом складає 25 558 грн, у зв`язку з чим представник відповідача просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути вказану суму понесених відповідачем судових витрат з позивача.

Ухвалою судді від 28.02.2025 р. призначено судове засідання для розгляду заяви представника відповідача на 15-ту годину 06.03.2025 р. з викликом представника відповідача та прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури.

На призначену дату розгляду заяви, учасники справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з`явились.

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури Івахів М.В. надав заяву в якій зазначив, що заперечує проти задоволення заяви представника відповідача; також у вказаній заяві прокурор просив розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без його участі.

Відповідно до положень другого речення частини 4 статті 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У зв`язку з розглядом заяви за відсутності учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Надавши оцінку доданим до заяви письмовим доказам, а також проаналізувавши релевантні положення законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.3ст.133ЦПК Українидо витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно доч.2ст.141ЦПК Україниінші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Представником відповідача в якості доказів понесення відповідних судових витрат, до заяви додано:

- договір про надання правничої допомоги від 22.01.2024 р. № 0001 та додаткову угоду до нього від 22.02.2025 р.;

- акт приймання наданих послуг за відповідним договором на загальну суму 19 500 грн, де визначено погодинну оплату адвоката за надані послуги з розрахунку 1000 грн за годину;

- квитанцію про оплату ОСОБА_1 послуг з проведення ФОП « ОСОБА_3 » земельно-технічної експертизи у розмірі 6058,24 грн;

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

А згідноз ч.4вказаної статтірозмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 05/5969/15-ц, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду висловив правову позицію стосовно того, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

За таких обставин суд, з урахуванням складності справи, обсягом і часом, витрачених на надання адвокатом послуг, дійшов висновку, що заяву представника відповідача в цій частині слід задовольнити частково, присудивши до відшкодування суму у 8000 грн витрат на правову допомогу.

Крім того, суд дійшов висновку про доведеність понесених відповідачем витрат в розмірі 6058 грн на проведення експертизи, які також мають бути стягнуті на його користь, у зв`язку з чим загальна сума понесених відповідачем витрат, яка підлягає покладенню на іншу сторону, складає 14058 грн.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку, а Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.

За змістом ч. 3 ст. 10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

За відомостями з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, Одеська обласна прокуратура є розпорядником бюджетних коштів, визначеним Офісом Генерального прокурора.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідну суму понесених відповідачем витрат на правову допомогу слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури, як розпорядника відповідних бюджетних коштів.

Керуючись ст.ст. 12, 81,133, 137, 141, 246, 263-265,270 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Заяву задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення по справі № 502/2547/23, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської обласної прокуратури (вул. Італійська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ03528552) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 14058 грнсудових витрат.

В задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його складення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников