Рішення від 28.11.2023 по справі 160/8542/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року Справа № 160/8542/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Галайди А.В.,

представника позивача: Соколова Д.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Груп» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Груп» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110110/2022/300018/1 від 26 жовтня 2022 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «Текс-Груп» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Позивач додатково надав наявні в нього документи та повідомив митний орган, що не має можливості надати інші витребувані документи, з огляду на їх відсутність. Проте, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8542/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 15.06.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

02.06.2023 року до суду від Дніпровської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

06.06.2023 року до суду від ТОВ «Текс-Груп» надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем висловлено позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві.

13.06.2023 року до суду від ТОВ «Текс-Груп» надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/8542/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.09.2023 року об 11:00 год.

У підготовчому судовому засіданні 13.09.2023 року усною ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, витребувано у представника позивача додаткові письмові пояснення щодо наданих до митного оформлення платіжних документів і їх співвідношення з рахунком-фактурою від 02.08.2022 року №EXP/КВЕ/2159/2022 на суму 96369,84 дол. (США), а також щодо коносаментів, вказаних у гр. 44 МД №UA110110/2022/006422 та інвойсі від 02.08.2022 року №EXP/КВЕ/2159/2022 і в MRN 22PL322080NU5F08U1, крім того у підготовчому судовому засіданні 13.09.2023 року представнику відповідача надано час задля ознайомлення з клопотанням позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, у зв`язку із чим оголошено перерву до 27.09.2023 року о 15:00год.

27.06.2023 року до суду від представника позивача надійшли додаткові докази на підтвердження обсягу наданих послуг правничої допомоги позивачу та їх вартості витрат.

27.07.2023 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

27.09.2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження підготовчого провадження у справі у зв`язку із наданням часу для ознайомлення з наданими позивачем додатковими доказами у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 року клопотання представника відповідача про продовження строку підготовчого провадження у справі №160/8542/23 задоволено, продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/8542/23 до 24.10.2023 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 24.10.2023 року об 11:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/8542/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 28.11.2023 року о 15:00 год.

У судовому засіданні 28.11.2023р. представник позивача підтримав пред`явлений позов та, посилаючись на викладені в позові доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що між ТОВ «Текс-Груп», як Покупцем, та FAIRDEAL MILLS (PVT) LIMITED (Пакистан), як Постачальником, укладено зовнішньоекономічний контракт №20TS00122 від 12.04.2022 року, відповідно до пункту 1.2 якого предметом даного контракту є поставка постачальником на адресу покупця товару у номенклатурі та кількості, зазначеній у специфікаціях до даного контракту.

Відповідно до п. 2.1 контракту постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки CIF, згідно із Інкотермс 2010.

Пунктом 4.1 контракту, зокрема, передбачено, що вартість упаковки та маркування включені у вартість товару.

Ціна на товар, який поставляється, узгоджується у специфікаціях (п. 5.1 контракту).

Пунктом 6.1 контракту передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар на підставі рахунків (інвойсів) на поставлену партію товару.

Пунктом 6.2 контракту визначено порядок здійснення оплати, а саме:

- передплата у розмірі 20% від вартості товару;

- оплата 80% по копії коносаменту після відвантаження.

Судом встановлено, що постачальник на виконання умов контракту склав на ім`я покупця проформу інвойс №002 від 15.06.2022 року на загальну суму 23907,24 доларів США та проформу інвойс №003 від 15.06.2022 року на загальну суму 170706,06 доларів США.

Також встановлено, що між сторонами контракту №20TS00122 від 12.04.2022 року було підписано додаткову угоду №1 від 15.06.2023 року, відповідно до якої сторони домовились про наступне: «розвантажити товар відповідно до рахунків-проформ №002 та №003 від 15.06.2023 року на умовах CIF Гданськ, Польща, відповідно до Правил тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року (Інкотермс-2010).

02.08.2022 року між сторонами контракту №20TS00122 від 12.04.2022 року було підписано специфікацію №2 на товар №1: «polycotton (52:48) 76x68/30x30 1X1220CMDyedFabric» у кількості 18974,00 метрів на суму 23907,24 доларів США та на товар №2: «polycotton (52:48) 76x68/30x30 1X1220CMDyedFabric» у кількості 135481,00 метрів на суму 170706,06 доларів США загальна сума 194613,30 доларів США.

Також відповідно до специфікації №2 від 02.08.2022 року передбачені умови оплати, а саме: 20% передплата 80% - по копії коносаменту після відвантаження.

З матеріалів справи слідує, що постачальником було складено та виставлено покупцю комерційний інвойс № EXP/КВЕ/2159/2022 від 02.08.2022 року на загальну суму 96369,84 доларів США.

З метою митного оформлення товару до митного оформлення подана митна декларація №UA110110/2022/006422, відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення було заявлено наступні товари: № 1. Вибивна тканина полотняного переплетення, виготовлена із суміші бавовняної та поліефірної пряжі. Масова частка бавовни в складі тканини, згідно висновку №142000-3700-0254, становить (46+-1) мас.%, синтетичних штапельних поліефірних фолокон (54+-1) мас.%. Поверхнева щільність становить (116+-1)г/м2, ширина (220+-1)см; Тканина вибивна, полотняного переплетіння з надрукованим малюнком, виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон (поліестер (52%)) і бавовняних волокон (48%), ширина 220см+-2%, поверхнева шільність 120г/м2+-5%: Полікотон (52:48) 540 рулонів 30х30 76х68 WIDTH 220cm PRINTED FABRIC -62528м; (137561,6м2) конструкція тканини POLY COTTON (52:48) 76X68 /30X30: 52% поліестер 48 % котон; 76 - номер пряжі в одному дюймі і називається основою; 68 номер пряжі в одному дюймі і називається утком; 30х30 - кількість пряжі; № 2. Пофарбована тканина полотняного переплетення, виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон (поліестер (52%) і бавовняних волокон (48%), ширина 220см+-2%, поверхнева шільність 120г/м2+-5%: Полікотон (52:48) 134 рулон 30х30 76х68 WIDTH 220cm DYED FABRIC -15443м; (33974,6м2) конструкція тканини POLY COTTON (52:48) 76X68 /30X30:52% поліестер 48 % котон; 76 - номер пряжі в одному дюймі і називається основою; 68 номер пряжі в одному дюймі і називається утком; 30х30 - кількість пряжі.

Відповідно до даної декларації позивачем була заявлена митна вартість товару 96369,84 доларів США.

Митна вартість товару, заявлена позивачем, визначена із застосуванням основного методу.

Для підтвердження митної вартості товару декларантом надано наступні документи: Пакувальний лист від 02.08.2022 р.; Рахунок проформа № 002 від 15.06.2022 р.; Рахунок проформа № 003 від 15.06.2022 р.; Рахунок фактура EXP/КВЕ/2159/2022 від 02.08.2022 р.; Коносамент LGI13984I22R від 10.08.2022 р.; Автотранспортна накладна CMR № 6913 від 13.10.2022 р.; Сертифікат про походження товару COFCCIA1508 від 15.08.2022 р.; Платіжне доручення SWIFT від 16.06.2022 р.; Платіжне доручення SWIFT від 30.09.2022 р.; Платіжне доручення SWIFT від 05.10.2022 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг № 1063 від 10.10.2022 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг № 1103 від 13.10.2022 р.; Зовнішньоекономічний контракт № 20TS00122 від 12.04.2022 р.; Додаткова угода № 1 від 15.06.2022 р. до Зовнішньоекономічного контракту № 20TS00122; Специфікація № 2 від 02.08.2022 р. до Зовнішньоекономічного контракту № 20TS00122; Договір про перевезення № 031022-107 від 03.10.2022 р.; Договір про перевезення № 0906/02 від 09.06.2022 р.; Договір про перевезення 12072022 від 12.07.2022 р.; Заявка на перевезення № 1 від 14.10.2022 р.; Лист про характеристики від 02.09.2022 р.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) ТОВ «ТЕКС-ГРУП» до митного контролю та оформлення 24.10.2022 за ЕМД №UA110110/2022/006422 заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником «FAIRDEAL MILLS (PVT) LTD» (код 4104 у графі 44) від 12.04.2022 №20TS00122, специфікацією від 02.08.2022 №2, рахунком-інвойсом №EXP/KBE/2159/2022 від 02.08.2022. У графі 44 МД №UA110110/2022/006422 за кодом документа 0705 - «коносамент» зазначено номер №LGI13984I22R від 10.08.2022, а в інвойсі №EXP/KBE/2159/2022 від 02.08.2022 і в MRN 22PL322080NU5F08U1 зазначено інший коносамент - від 10.08.2022 №1КТ640416 та №IKT640416 відповідно, як(ий)(і) не надано серед документів до митного оформлення;

2) відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 контракту від 12.04.2022 №20TS00122 товар постачається згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною контракту. У наданій специфікації від 02.08.2022 №2 визначено загальну вартість товарів 194 613,30 дол. США та вказано умови оплати: 20% передоплата та 80% по копії коносаменту після відвантаження. Фактурна вартість оцінюваної партії заявлена згідно рахунку-інвойсу від 02.08.2022 №EXP/KBE/2159/2022 96 369,84 дол. США. До митного оформлення також надано: рахунок-проформу від 15.06.2022 №002 на загальну суму 23 907,24 дол. США, умови оплати: 20% передплата, баланс після копії коносаменту; рахунок-проформу від 15.06.2022 №003 на загальну суму 170 706,06 дол. США, умови оплати: 20% передплата, баланс після копії коносаменту. Вищезазначені рахунки-проформи не кореспондуються по даті зі специфікацією від 02.08.2022 №2 та не передбачені контрактом;

3) до митного оформлення надано платіжний документ від 16.06.2022 на суму 20 480 дол. США. В деталях платежу наявні реквізити контракту від 12.04.2022 №20TS00122, проформа-інвойс від 15.06.2022 №003. Декларантом надано платіжний документ від 16.06.2022 на суму 20 480 дол. США. В деталях платежу наявні реквізити контракту від 12.04.2022 №20TS00122, проформа-інвойс від 15.06.2022 №002. У графі 44 ЕМД наявний платіжний документ від 30.09.2022 на суму 50 000 дол. США. В деталях платежу наявні реквізити контракту від 12.04.2022 №20TS00122, інвойс №EXP/KBE/2159/2022 від 02.08.2022. У графі 44 ЕМД наявний платіжний документ від 05.10.2022 на суму 25 889,84 дол. США. В деталях платежу наявні реквізити контракту від 12.04.2022 №20TS00122, інвойс №EXP/KBE/2159/2022 від 02.08.2022. Сума оплати за платіжними документами від 16.06.2022, від 30.09.2022, від 05.10.2022 не кореспондується із загальною вартістю товару згідно специфікації від 02.08.2022 №2, рахунком-фактурою №EXP/KBE/2159/2022 від 02.08.2022 та/або рахунками-проформами від 15.06.2022 №002, №003. Враховуючи означене, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

4) відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки CIF(Польща). Відповідно до офіційних правил тлумачення термінів (Інкотермс) за терміном CIF, продавець поставляє товар на борт судна, зобов`язаний заключити договір і сплатити всі витрати і фрахт, необхідні для доставлення товару до порту призначення. Продавець заключає договір страхування за свій рахунок, що відповідає мінімальному покриттю. Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. До митного оформлення не надано документів, що містять інформацію про вартість страхування;

5) відповідно до відомостей декларації митної вартості до ціни товару додані витрати на транспортування 65295,98 грн, навантаження 84948,84 грн. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом до митного оформлення надано: договір транспортно-експедиторського обслуговування від 03.10.2022 №031022-107, укладений ТОВ «ТЕКС-ГРУП» - замовник з ТОВ «Інтернешнл карго Сервіс Ейч.Ді» - експедитор; договір про перевезення від 09.06.2022 № 0906/02 , а додано до МД сканкопію договору транспортного експедирування від 11.07.2022 №11072022, укладений ТОВ «Інтернешнл карго Сервіс Ейч.Ді» - замовник з ТОВ «Вайз ЛОДЖИСТІКС» - експедитор. Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 09.06.2022 № 0906/02, укладений ТОВ "ТЕКС-ГРУП" з ТОВ «МКарго» - експедитор; договір транспортного перевезення від 12.07.2022 №12072022, укладений ТОВ «Вайз ЛОДЖИСТІКС» - експедитор з ФОП ОСОБА_1 перевізник; заявка від 04.10.2022 №1 (5 770 дол. США), рахунок на оплату від 10.10.2022 №1063 (84 948,84 грн.), рахунок на оплату від 13.10.2022 №1103 (125 795,98 грн.) Відповідно до рахунку від 10.10.2022 № 1063 визначено перелік та вартість послуг по доставці вантажу та навантажувально-розвантажувальних робіт на маршруті Гданськ Лодзь 84 948,84 грн, згідно рахунку від 13.10.2022 №1103 на маршруті Лодзь Дніпро 125 795,95 грн (з ПДВ). Відповідно до наданої заявки від 04.10.2022 №1 визначено маршрут перевезення Гданськ Дніпро та загальна вартість послуг 5 770 дол.США. У заявці відсутні відомості щодо переліку наданих послуг на маршруті, що унеможливлює перевірку числових значень понесених витрат на доставку оцінюваної партії товару. Відсутній ланцюг документів щодо вартості наданих послуг поміж особами які надавали транспортно-експедиційні послуги і включення їх до витрат при обчисленні рівня заявленої митної вартості.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;4) якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;5)виписки з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 25.10.2022 року позивачем додатково надано митниці комерційну пропозицію від 12.06.2022 №13/06/22-02, коносамент від 10.08.2022р. №1КТ640416, лист ТОВ «Текс-Груп» від 25.10.2022р. №01/10-01 із зазначенням, що інші додаткові документи надаватися не будуть.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110110/2022/300018/1 від 26.10.2022р., відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. У рішенні зазначено, що відповідно до п.3 ст.337 МК України посадовою особою митниці проведено контроль співставлення автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. Відповідно до ст.33 МК України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару «тканина вибивна, полотняного переплетіння з надрукованим малюнком, POLY COTTON (52:48) 76X68 /30X30 1X1 PLAIN…». Країна виробництва - РК. Торговельна марка - GOLD LUX. Фірма виробник - FAIRDEAL MILLS (PVT) LTD. Країна походження - РК, випущеного у вільний обіг відповідно до угоди з виробником за ЕМД від 11.07.2022 №UA110110/2022/003958, за шостим резервним методом визначення митної вартості з митною вартістю 5,86 доларів США за 1 кг на умовах поставки CIF KONSTANTA. Митна вартість, визначена митницею, згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів: товар №1 5,86 дол. США/кг, (оформлено ЕМД від 11.07.2022 №UA110110/2022/003958 - VI метод визначення митної вартості), товар №2 6,141377 дол. США/кг, (оформлено ЕМД від 13.07.2022 №UA100380/2022/307860 - I метод визначення митної вартості).

Крім того, митним органом відмовлено у прийнятті вказаної спірної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2022/000271.

Скориставшись правом, передбаченим ч.7 ст.55 МК України, позивач задекларував зазначену партію товару, а митний орган випустив товар у вільний обіг за ЕМД №UA110110/2022/006495 від 26.10.2022 року.

Разом з цим, вважаючи вказане рішення №UA110110/2022/300018/1 від 26.10.2022 року про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо твердження відповідача відносно того, що рахунки-проформи не кореспондуються до дати зі специфікацією №2 від 02.08.2022 року та не передбачені контрактом, а сплачені позивачем відповідно до наданих платіжних документів суми не кореспондуються з загальною вартістю товару згідно зі специфікацією №2 від 02.08.2022, рахунком-фактурою № EXP/КВЕ/2159/2022 від 02.08.2022 року та рахунками-проформами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.1 контракту від 12.04.2022 року №20TS00122 покупець здійснює оплату за поставлений товар за цим контрактом на підставі встановлених постачальником рахунків (інвойсів).

Відповідно до п.6.2 контракту від 12.04.2022 року №20TS00122 покупець здійснює оплату у такому порядку: передоплата у розмірі 20% від вартості товару; оплата 80% вартості по копії коносаменту.

12 квітня 2022 року позивач та FAIRDEAL MILLS (PVT) LIMITED (Пакистан) уклали додаткову угоду № 1 до Зовнішньоекономічного контракту, якою погодили умови поставки по рахункам проформам №002 та №003 від 15.06.2022р. на умовах поставки CIF Гданськ, Польща (Інкотермс 2010).

15 червня 2022 року FAIRDEAL MILLS (PVT) LIMITED (Пакистан) виставило позивачу попередній рахунок проформу інвойс №002 на суму 23 907,24 дол. США та проформу інвойс № 003 на суму 170 706,06 дол. США.

16 червня 2022 року на виконання п.6.2. контракту від 12.04.2022 року №20TS00122 Позивачем було сплачено 40 960,00 дол. США на підставі рахунків - проформ інвойсів № 002 та № 003 у якості передоплати.

Проформа-інвойс це попередній інвойс, існує для узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс.

У проформі інвойсі зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись.

Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.

З матеріалів справи встановлено, що поставка товару здійснювалась відповідно до специфікації №2 від 02.08.2022 року.

Так, відповідно до вказаної специфікації сторони контракту 12.04.2022 року №20TS00122 погодили поставку товару, а саме: polycotton (52:48) 76x68/30x30 1X1 220CM Dyed Fabric» у кількості 18 974,00 метрів за ціною 1,26 доларів США/метр на загальну суму 23 907,24 доларів США та polycotton (52:48) 76x68/30x30 1X1 220CM Printed Fabric» у кількості 135 481,00 метрів за ціною 1,26 доларів США/метр на суму 170 706,06 доларів США, загальна сума товару по даній специфікації скадає 194 613,30 доларів США.

Крім того, специфікацією №2 від 02.08.2022 року визначено умови оплати, а саме: 20% передплата; 80% - по копії коносаменту після відвантаження.

Товар по Специфікації № 2 поставлявся позивачу двома партіями, на кожну з яких виставлявся окремий комерційний інвойс.

По одній із таких поставок 02 серпня 2022 року позивачу було виставлено комерційний інвойс № EXP/КВЕ/2159/2022 на суму 96 369,84 дол. США на оплату товару по одній із партій.

Згідно з наданим до митного оформлення комерційного інвойсу (рахунку-фактури) №EXP/КВЕ/2159/2022 від 02.08.2022 року виставлено рахунок на частину, узгодженого специфікацією №2 від 02.08.2022 року товару, а саме: polycotton (52:48) 76x68/30x30 1X1 220CM DyedFabric» у кількості 3 531 метрів за ціною 1,26 доларів США/метр на загальну суму 4 449,06 доларів США та polycotton (52:48) 76x68/30x30 1X1 220CM PrintedFabric» у кількості 72 953 метрів за ціною 1,26 доларів США/метр на суму 91 920,78 доларів США, загальна сума товарів по цьому інвойсу складає 96 369,84 доларів США.

Так, загальна сума товару за інвойсом № EXP/КВЕ/2159/2022 складає 96369,84 дол. США, до сплати 75 889,84 дол. США. Баланс позивача складає 20 480,00 дол. США.

Балансом у даному випадку є сплачена позивачем передоплата.

Такий баланс виник у позивача через те, що на виконання п. 6.2 Зовнішньоекономічного контракту 16 червня 2022 року ним було сплачено 40960,00 дол. США на підставі рахунків-проформ інвойсів № 002 та № 003 у якості передоплати.

Суд звертає увагу, що зазначена кількість та ціна товару, яка вказана у комерційному інвойсі (рахунку-фактури) №EXP/КВЕ/2159/2022 від 09.08.2022 року також підтверджується пакувальним листом від 02.08.2022 року, коносаментом №1КТ640416 від 10.08.2022 року та коносамент №LGI13985122R від 09.08.2022 року.

Тобто, вартість першої партії товару становила 96 369,84 дол. США.

Товар по цій поставці було заявлено до митного оформлення за митною декларацію № UA110110/2022/006422.

На виконання умов Зовнішньоекономічного контракту та інвойсу № EXP/КВЕ/2159/2022, позивач 30 вересня 2022 року сплатив Постачальнику 50000,00 дол. США, та 05 жовтня 2022 року сплатив Постачальнику 25 889,84 дол. США. Усього позивачем за інвойсом № EXP/КВЕ/2159/2022 було сплачено 96369,84 дол. США, тобто сплачено повну погоджену суму за придбаний товар за таким інвойсом.

При цьому, суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.

У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Крім того, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митних декларацій на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018р. у справі №804/4680/16.

Таким чином, доводи митного органу відносно того, що відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є безпідставними.

Щодо доводів митного органу відносно не подання до митного оформлення документів про вартість страхування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1 контракту постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки CIF, згідно із Інкотермс 2010.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, InsuranceandFreight (...named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (...назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Тобто, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Узгодивши умови поставки товару СІF згідно з офіційними правилами Інкотермс2010. Сторони тим самим встановили, во витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові від 18 липня 2019 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №821/829/18.

Отже, твердження відповідача про необхідність надання позивачем додаткових документів на підтвердження відомостей щодо страхування товару є безпідставними.

Щодо транспортної складової митної вартості товару.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем до митного контролю для підтвердження вартості транспортування та всіх її складових було надано: Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 03.10.2022 року №031022-107, укладеного між ТОВ «Текс-Груп» - замовник та ТОВ «Інтернешнл карго Сервіс Ейч Ді» - експедитор; Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 12.07.2022 року №12072022, укладеного між ТОВ «ВАЙЗ ЛОДЖИСТІК» - експедитор та ФОП ОСОБА_1 - перевізник; заявка від 04.10.2022 року №1 (5770 доларів США); рахунок на оплату від 10.10.2022 року №1063 (86056,88 грн); рахунок на оплату від 13.10.2022 року №1103 (125795,98 грн).

Так, 03 жовтня 2022 року Позивач та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» (далі «Експедитор») уклали Договір № 031022-107 про надання транспортно експедиторських послуг з перевезення експортно імпортних та транзитних вантажів (далі «Транспортний договір»), в якому Позивач є Замовником, а ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» - Виконавцем.

Відповідно до умов Транспортного договору Експедитор зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

04 жовтня 2022 року Позивач надав ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» Заявку №1 про транспортно експедиційне обслуговування відповідно до Транспортного договору. Згідно із даною Заявкою маршрут перевезення: Гданськ, Польща Дніпро, Україна.

Отже, враховуючи умови Транспортного договору, ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» взяло на себе зобов`язання організувати перевезення придбаного Позивачем товару за його рахунок.

10 жовтня 2022 року ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» виставило Позивачу рахунок на оплату № 1063, у якому є посилання на контейнер № MRSU5846913 (в цьому контейнері перевозився придбаний Позивачем товар).

Відповідно до даного рахунку на оплату послуги, які надаються:

1) Організація навантажувально-розвантажувальних робіт в порту прибуття Гданськ, Польща складає 6 648,17 грн;

2) Збір за документацію в порту прибуття Гданськ, Польща складає 2 954,74 грн;

3) Збір за безпеку в порту прибуття Гданськ, Польща складає 1 477,37 грн;

4) Локальні витрати в порту прибуття Гданськ, Польща складає 5 540,14 грн;

5) Органiзація Т1 в порту прибуття Гданськ, Польща складає 5 540,14 грн;

6) Перетарка вантажу на складі Лодзь, Польща складає 27 700,71 грн;

7) Автодоставка Гданськ, Польща - Лодзь, Польща складає 35 087,57 грн;

8) Транспортно-експедиційне обслуговування на території України складає 923,37грн.

13 жовтня 2022 року ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» виставило Позивачу рахунок на оплату № 1103, у якому є посилання також на контейнер №MRSU5846913. Відповідно до даного рахунку на оплату послуги, які надаються:

1) Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України: Лодзь (Польща) - п/п Рава Руська. Вартість 59 500,00 грн.

2) Міжнародне автоперевезення по території України: п/п Рава Руська Дніпро (Україна). Вартість 60 500,00 грн.

3) Транспортно-експедиційне обслуговування на території України. Вартість 4 829, 98 грн.

Ці рахунки були надані Позивачем до митного оформлення, які містять реквізити товару, який був придбаний Позивачем, а саме наявне посилання на контейнер № MRSU5846913.

На підтвердження витрат по транспортуванню ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» 13 жовтня 2022 року надало Позивачу Довідку про транспортні витрати № 1310/1, відповідно до якої транспортні витрати з організації міжнародного перевезення вантажу в контейнері № MRSU5846913 по маршруту Лодзь, Польща Рава-Руська, Україна складають 59 500,00 грн. Страхування вантажу не проводилось.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного суду від 02 липня 2020 року справа № 803/916/17, від 31 травня 2019 року, справа №804/16553/14, від 07 травня 2020 року справа №400/2922/18.

До митного оформлення Відповідачу було надано автотранспортну накладну CMR №6913 від 13 жовтня 2022 року, згідно з якою автомобілі з д.н.з. НОМЕР_1 /АС0091XР перевозили контейнер вантаж Позивача.

Додатково під час розгляду справи в суді позивачем надано підписані між ТОВ «Текс-Груп» та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» склали Акти про надання послуг № 1079, 1080, 1081 від 27 жовтня 2022 року, які не видалося можливим надати під час митного оформлення, у зв`язку із тим, що акти були підписані вже після його завершення.

Разом з цим, суд враховує вказані акти як додаткове підтвердження витрат на транспортування, констатуючи при цьому, що вищевказаних наданих до митного оформлення документів вже самих по собі було достатньо для підтвердження цієї складової митної вартості, а надані в ході розгляду справи акти наданих послуг лише додатково це доводять.

Так, відповідно до Акта надання послуг № 1079 послуги, які було надано, та їх вартість: Транспортно-експедиційне обслуговування на території України складає 923,37 грн.

Відповідно до Акта надання послуг № 1080 послуги, які було надано, та їх вартість:

1) Організація навантажувально-розвантажувальних робіт в порту прибуття Гданськ, Польща складає 6 648,17 грн;

2) Збір за документацію в порту прибуття Гданськ, Польща складає 2 954,74 грн;

3) Збір за безпеку в порту прибуття Гданськ, Польща складає 1 477,37 грн;

4) Локальні витрати в порту прибуття Гданськ, Польща складає 5 540,14 грн;

5) Органiзація Т1 в порту прибуття Гданськ, Польща складає 5 540,14 грн;

6) Перетарка вантажу на складі Лодзь, Польща складає 27 700,71 грн;

7) Автодоставка Гданськ, Польща - Лодзь, Польща складає 35 087,57 грн.

Відповідно до Акта надання послуг № 1081 послуги, які було надано, та їх вартість:

1) Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України: Лодзь (Польща) - п/п Рава Руська. Вартість 59 500,00 грн.;

2) Міжнародне автоперевезення по території України: п/п Рава Руська Дніпро (Україна). Вартість 60 500,00 грн.;

3) Транспортно-експедиційне обслуговування на території України. Вартість 4 829, 98грн.

Для взятих на себе експедиторських зобов`язань за Договором ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» звернулось до ТОВ «Вайз Лоджистік», як до експедитора вантажних перевезень у міжнародному сполученні. ТОВ «Вайз Лоджистік» звернулось до ФОП ОСОБА_1 для перевезення вантажу Позивача.

Укладання ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» договорів про транспортноекспедиційне обслуговування з іншими перевізниками або експедиторами ля виконання взятих на себе зобов`язань по організації вантажу Позивача не суперечить ані чинному законодавству України, ані умовам укладеного між Позивачем та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» Транспортного договору.

Слід зазначити, що взаємовідносини між ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» та іншими перевізниками та експедиторам не стосуються Позивача і не впливають на митну вартість товару, тож посилання митного органу на неможливість підтвердити заявлену позивачем митну вартість через ненадання таких документів до митного оформлення є безпідставними.

Таким чином, надані документи повною мірою підтверджують факт транспортування імпортованого товару та розмір понесених витрат під час транспортування.

Щодо посилання митниці на те, що у графі 44 МД №UA110110/2022/006422 за кодом документа 0705 - «коносамент» зазначено номер №LGI13984I22R від 10.08.2022, а в інвойсі №EXP/KBE/2159/2022 від 02.08.2022 і в MRN 22PL322080NU5F08U1 зазначено інший коносамент - від 10.08.2022 №1КТ640416 та №IKT640416, який не надано серед документів до митного оформлення, суд зазначає, що вказана розбіжність жодним чином не впливає на складові митної вартості товару і відповідачем це спростовано не було, отже, така розбіжність не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості, тим більше, що в подальшому коносамент - від 10.08.2022 №1КТ640416 та №IKT640416 було надано митниці листом позивача від 25.10.2022р., отже, цю розбіжність в ході консультацій з митним органом було усунуто.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товарів, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товарів, про що свідчить аналіз змісту спірних рішень про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товарів за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 2684,00грн підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Щодо поданого позивачем клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн. суд зазначає наступне.

Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

З аналізу положень статті 134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Водночас, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021р. у справі №200/10535/19-а, від 05.08.2020р. у справі №640/15803/19.

Так, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №810/2760/17.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛу справі East/West Alliance Limited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97, рішення від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, рішення від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, рішення від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, рішення від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України).

При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 23.04.2019р. у справі №826/9047/16.

Судом встановлено, що 02 січня 2019 року між ТОВ «Текс-Груп» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» (далі - Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги №66 (далі - Договір), відповідно до якого правова допомога надається адвокатами Адвокатського об`єднання Соколовим Дмитром Ігоровичем та ОСОБА_2 .

Договором передбачено, що надана правова допомога оплачується в розмірах та на умовах.ю погоджених сторонами в Додатках.

На виконання умов Договору, 17 квітня 2023 року позивач та Адвокатське об`єднання уклали Додаток №2 до Договору, відповідно до якого Адвокатське об`єднання на умовах Договору зобов`язується надати позивачу наступні послуги з надання правової допомоги:

1. Підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про скасування рішення про коригування митної вартості №UA110110/2022/300018/1 від 26 жовтня 2022 року;

2. Супровід адвокатами Адвокатського об`єднання у суді першої інстанції справи за позовом Клієнта до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про скасування рішення про коригування митної вартості №UA110110/2022/300018/1 від 26 жовтня 2022 року.

Вартість послуг за Додатком № 2 до Договору складає 10 000,00 грн.

Відповідно до п.3 Додатку № 2 до Договору Клієнт, тобто позивача, оплачує надані послуги з правничої допомоги після пред`явлення рахунку на оплату.

24 травня 2023 року Адвокатське об`єднання «СМАРТ ЮРИСТ» виставило позивачу рахунок №331 на оплату послуг, що передбачені Додатком №2 від 17.04.2023 до Договору, на суму 10 000,00 грн.

Згідно з актом № 2 приймання передачі наданих послуг від 24 травня 2023 року послуги щодо підготовки та подачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про скасування рішення про коригування митної вартості №UA110110/2022/300018/1 від 26 жовтня 2022 року, а також щодо супроводження адвокатами Адвокатського об`єднання у суді першої інстанції справи за позовом Клієнта до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про скасування рішення про коригування митної вартості №UA110110/2022/300018/1 від 26 жовтня 2022 року, що передбачені Додатком №2 від 17 квітня 2023 року до Договору про надання правової допомоги №66 від 02.01.2019р., виконані у повному обсязі на суму 10000,00грн. Цей акт є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами.

02 червня 2023 року позивач сплатив Адвокатському об`єднанню «СМАРТ ЮРИСТ» 10 000,00 грн за послуги згідно договору №66 від 02.01.2019р. та рахунку № 331 від 24.05.2023р., що підтверджується платіжною інструкцією № 88.

Відповідно до звіту про надану правничу допомогу від 07 червня 2023 року на виконання Додатку №2 від 17 квітня 2023 року до Договору про надання правової допомоги №66 від 02.01.2019р., Адвокатським об`єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» надано послуги з правничої допомоги ТОВ «Текс-Груп», а саме:

1) підготовлено та подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про скасування рішення про коригування митної вартості №UA110110/2022/300018/1 від 26 жовтня 2022 року. На цьому етапі справи було зроблено:

- здійснено аналіз отриманих від клієнта документів 1 год.;

- надано правової кваліфікації обставин справи 30 хв.;

- визначено нормативно-правову підставу вимоги 30 хв.;

- здійснено моніторинг судових рішень 40 хв.;

- визначено судову практику застосування правових норм для визначення правової позиції 20 хв.;

- підготовлено адміністративний позов до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про скасування рішення про коригування митної вартості №UA110110/2022/300018/1 від 26 жовтня 2022 року 5 год.;

- подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про скасування рішення про коригування митної вартості №UA110110/2022/300018/1 від 26 жовтня 2022 року .

Витрачено часу 08 год. 00 хв.;

2) супроводження адвокатами Адвокатського об`єднання у суді першої інстанції справи за позовом Клієнта до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про скасування рішення про коригування митної вартості №UA110110/2022/300018/1 від 26 жовтня 2022 року. На цьому етапі справи було зроблено:

- здійснено аналіз відзиву Дніпровської митниці у справі №160/8542/23 та доданих до нього документів 40 хв.;

- підготовлено відповідь на відзив Дніпровської митниці у справі №160/8542/23 1 год. 20 хв.;

- подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідь на відзив Дніпровської митниці у справі №160/8542/23.

Витрачено часу 02 год. 00 хв.

Усього витрачено часу 10 год. 00 хв.

Таким чином, посилаючись на вищевказані докази, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 10000,00грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в цій адміністративній справі, суд зазначає, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 10000,00 грн. в цілому є неспівмірною з наданим адвокатом обсягом послуг, тим більше, що у поданих документах жодним чином не обґрунтовано вартість наданих правових послуг з урахуванням їх обсягу відповідно до умов Договору, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та, виходячи з предмету спору та характеру спірних відносин, отже заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому не можуть бути стягнуті у заявленому розмірі. Також, з огляду на наявність усталеної судової практики з вирішення цієї категорії спорів, що є сформованою тривалий час, підготовка такої позовної заяви не повинна вимагати багато часу, тим більше, що у даному випадку оскаржувалося лише одне рішення митниці.

З огляду на наведене, зазначений адвокатом в звіті про надану правничу допомогу від 07 червня 2023 року час, витрачений на надання правової допомоги (10 годин) та вартість таких робіт, є необґрунтованими та завищеними, а заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000грн. є неспівмірними з категорією та складністю справи, яка містить великого обсягу досліджуваних доказів, а також не потребує складання значної кількості процесуальних документів учасниками справи.

В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із протиправним рішенням митниці про коригування митної вартості товарів був вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав, у зв`язку із чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., оскільки така вартість наданих адвокатом послуг є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що підтвердженими належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами є витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00грн.

Відтак, у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00грн., про відшкодування якої просив позивач, слід відмовити у зв`язку із не наданням позивачем належних доказів їх співмірності та розумності, а також того, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Груп» (код ЄДРПОУ 39672340, місцезнаходження: вул. Дніпросталівська, буд. 11 Б, м. Дніпро, 49051) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110110/2022/300018/1 від 26.10.2022р.

Стягнути з Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Груп» (код ЄДРПОУ 39672340, місцезнаходження: вул. Дніпросталівська, буд. 11 Б, м. Дніпро, 49051) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2684,00грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00грн (п`ять тисяч гривень).

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова