Рішення

від 05.03.2025 по справі 380/10650/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2025 рокусправа № 380/10650/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат до Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про поновлення виконавчого провадження та повернення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат (далі ПАТ Жидачівський ЦПК, позивач), від імені якого діє представник Кізима Т.М., звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Жидачівський ВДВС, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Суд роз`єднав позовні вимоги ПАТ Жидачівський ЦПК в самостійні провадження, в провадженні цієї справи будуть розглядатися вимоги про:

- визнання дії начальника Жидачівського ВДВС щодо винесення постанови про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 № 61230760 незаконними;

- зобов`язати Жидачівський ВДВС скасувати постанову про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 № 61230760, а стягнуті кошти в сумі 53782,74 грн. повернути на рахунок позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підстав для нарахування та стягнення виконавчого збору за наслідками примусового виконання Жидачівським ВДВС вимог ГУ ДПС у Львівській області про сплату ЄСВ немає, оскільки боржник погасив заборгованість самостійно, без примусового виконання державним виконавцем. Враховуючи зміст повідомлень ГУДПС у Львівській області про сплату заборгованості і відкликання виконавчих документів з виконання від 24.12.2019 та 12.05.2021, ці виконавчі провадження, в т.ч. ВП №48522561, були закінчені на підставі пункту 9 статті 39 Закону України Про виконавче провадження, а виконавчий збір не підлягав стягненню з боржника. Стверджує, що боржник не отримував постанову ВП №48522561 від 30.01.2020 про стягнення виконавчого збору. Після отримання постанови про поновлення виконавчого провадження ВП №61230760 з примусового виконання постанови ВП №48522561 від 30.01.2020 боржник скерував до Жидачівського ВДВС заяву про закінчення виконавчого провадження з підстав відкликання виконавчого документа (вимоги про сплату ЄСВ у виконавчому провадженні №48522561) податковим органом і самостійної сплатою заборгованості без участі державного виконавця, проте відповідач цю заяву не задовольнив. За таких аргументів вважає постанову про поновлення виконавчого провадження протиправною, а стягнуті у виконавчому провадженні №61230760 кошти слід повернути боржнику.

Відповідач надіслав суду відзив на адміністративний позов, просить суд відмовити в задоволені позову ПАТ Жидачівський ЦПК до Жидачівського ВДВС повністю. Повідомив, що позивач був боржником у виконавчому провадженні № 48522561 з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ю-3-25/У/2829 від 10.06.2015. Це виконавче провадження було певний час зупинене з огляду на перебування боржника в процедурі банкрутства. 30.01.2020 це виконавче провадження було закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження, оскільки відповідно до повідомлення ГУ ДПС у Львівській області №18105/10/57.09-14 від 24.12.2019 року було встановлено, що заборгованість за виконавчим документом в сумі 537827,39 грн. погашена; постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження буди винесені в окремі виконавчі провадження. Станом на день подання відзиву виконавче провадження № 48522561 знищене. 02.03.2020 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 61230760 про стягнення з ПАТ Жидачівський ЦПК 53782,74 грн. виконавчого збору. 22.04.2024 року на адресу ВДВС надійшла заява ПАТ Жидачівський ЦПК про закінчення виконавчих проваджень, в т.ч. №61230760 на підставі п.10 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження, на яку 29.04.2024 було надіслано відповідь. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Позивач помилково стверджує про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення виконавчого збору по вимогах ГУДПС у Львівській області, оскільки покликається на повідомлення контролюючого органу, датовані 16.09.2021 - тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору. При цьому, інформації щодо списання єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Жидачівського ВДВС не надходило. До того ж, постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження чинна, в судовому порядку не оскаржувалась.

Суд дослідив долучені до справи докази та встановив такі фактичні обставини справи:

на примусовому виконанні в органах ВДВС з 2015 року перебувала вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3-25У/2829 від 10.06.2015, видана Миколаївською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про сплату ПАТ Жидачівський ЦПК недоїмки по єдиному соціальному внеску (далі ЄСВ) в сумі 537827,39 грн., виконавче провадження ВП №48522561 (а.с.48,49).

Головне управління ДПС у Львівській області скерувало до Жидачівського ВДВС повідомлення про сплату боргу (недоїмки) №18105/10/57.09-14 від 24.12.2019 (додаток 9 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), відповідно до якого відповідно до статті 25 Закону України про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платник повністю погасив борг у сумі 537827,39 грн, тому вимогу №Ю-3-25/У від 10.06.2015 слід вважати відкликаною (а.с.57).

Державний виконавець Жидачівського ВДВС 30.01.2020 виніс постанови ВП №48522561 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України Про виконавче провадження (а.с.57) та про стягнення виконавчого збору в сумі 53782,74 грн. (а.с.54), яку виділив в окреме провадження.

На підставі вищезгаданої постанови про стягнення виконавчого збору ВП №48522561 від 30.01.2020 про стягнення з ПАТ Жидачівський ЦПК 53782,74грн. виконавчого збору державний виконавець Жидачівського ВДВС виніс постанову від 02.03.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61230615 (а.с.58), котра згідно списку згрупованих поштових відправлень № 247 від 03.03.2020 року скеровано до відома та виконання боржнику.

18.09.2020 державний виконавець виніс постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного ВП№43973909.

19.09.2020 державний виконавець виніс постанову про зупинення виконавчих дій на підставі п. 4 ч.1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження.

12.02.2024 року державний виконавець скерував на адресу ПАТ Жидачівський ЦПК лист за №2757 про перебування на виконанні виконавчих документів про стягнення виконавчого збору.

23.02.2024 на адресу Жидачівського ВДВС надійшла відповідь про те, що боржнику постанова про відкриття виконавчого провадження за №61230760 не надходила.

08.04.2024 представником боржника наручно отримав облікову картку зведеного виконавчого провадження №43973909.

16.04.2024 державний виконавець виніс постанову про поновлення виконавчих дій та скерував її боржнику, котрий отримав її 18.04.2024 (а.с.63).

22.04.2024 державний виконавець скерував платіжну інструкцію про списання коштів з рахунку боржника, реквізити якого були надані в телефонному режимі представником боржника. 23.04.2024 ці кошти поступили на рахунок Жидачівського ВДВС та були перераховані в дохід держави згідно платіжного доручення №2591 (а.с.70).

24.04.2024 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження та скерував її боржнику до відома (а.с.71).

22.04.2024 року на адресу Жидачівського ВДВС відділу надійшла заява ПАТ Жидачівський ЦПК про закінчення виконавчих проваджень №№ 65918441, 65918291, 61231015, 61230760, 61230374, 61229925, 61229765, 61230760, 65918587 на підставі пункту 10 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження, на яку надано відповідь листом від 29.04.2024 (а.с.64,72).

При вирішенні спору суд керується такими нормами права та мотивами їх застосування при оцінці фактичних обставин справи:

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частинами 1-2 ст. 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 26 цього Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VІІІ виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника). Відповідно до частини 1 статті 35 Закону № 1404-VІІІ виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Згідно частини 5 статті 35 Закону № 1404-VІІІ після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Оцінюючи аргументи позивача незаконності дій державного виконавця щодо поновлення виконавчого провадження та стягнення з боржника коштів на погашення заборгованості за виконавчим документом суд керується такими мотивами:

Виконавче провадження ВП №61230760 відкрите 02.03.2020 з метою примусового виконання постанови №48522561 від 30.01.2020 про стягнення з ПАТ Жидачівський ЦПК 53782,74 грн. та тривалий час було зупинене з мотивів перебування ПАТ Жидачівський ЦПК в судовій процедурі банкрутства (провадження у справі про банкрутство порушене ухвалою №914/4160/14 від 10.12.2014, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника).

Жидачівський ВДВС отримав відомості про те, що ухвалою господарського суду Львівської області від 15.09.2021 у справі №914/4160/14 припинено процедуру санації ПАТ Жидачівський ЦПК та припинено дію мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Львівської області про порушення провадження від 10.12.2014 у справі № 914/4160/14. Встановивши цю обставину, державний виконавець постановив рішення про поновлення вчинення виконавчих дій на підставі частини п`ятої статті 35 Закону України Про виконавче провадження.

Суд вважає це рішення законним та обґрунтованим, оскільки станом на 16.04.2024 обставини, які слугували підставою для зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №61230760, було усунуто, а отже в державного виконавця виник обов`язок винести постанову про поновлення вчинення виконавчих дій. Надалі державний виконавець діяв в установленому Законом №1404 порядку для виконання рішень майнового характеру та вжив заходів для стягнення з боржника коштів для погашення заборгованості за виконавчим документом.

Суд констатує, що аргументи позивача на обґрунтування позовних вимог фактично зводяться до того, що він як боржник у виконавчому провадженні не погоджується з правомірністю виконавчого документа, що примусово виконувався в межах виконавчого провадження №61230760. З огляду на це боржник оскаржує постанову про поновлення виконавчого провадження №61230760 та бажає повернути стягнені на підставі виконавчого документа кошти.

Оцінюючи цей аргумент, суд визнає його помилковим та таким, що не доводить протиправності оскарженої постанови та не є підставою для повернення стягнених з боржника коштів. Так, права та обов`язки виконавців в контексті перевірки виконавчих документів чітко визначенні Законом №1404 (ст.ст. 4, 18) та зводяться до перевірки державним виконавцем належності оформлення (наявності всіх обов`язкових реквізитів) та набрання чинності виконавчим документом. Водночас державний виконавець не має повноважень перевіряти виконавчий документ/рішення, на примусове виконання якого видано виконавчий документ на предмет його правомірності.

Отже, у випадку наявності сумнівів щодо правомірності виконавчого документа боржник як учасник виконавчого провадження має право оскаржити цей виконавчий документ до суду або просити суд визнати його таким, що не підлягає виконанню (залежно від виду виконавчого документа та підстав незгоди). Водночас звернення з цим питанням до органу ДВС є очевидно безпідставним, оскільки:

- державний виконавець не має повноважень перевіряти виконавчий документ на предмет його правомірності, а на підставі Закону на стадій відкриття виконавчого провадження перевіряє його чинність та належність оформлення (наявність всіх обов`язкових реквізитів тощо);

- боржник у виконавчому провадженні не має права оскаржувати дій чи рішення державного виконавця в адміністративному порядку до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець/керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня в порядку частини третьої статті 74 Закону №1404.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ПАТ Жидачівський ЦПК оскаржував постанову №48522561 від 30.01.2020 (виконавчий документ) в судовому порядку до прийняття оскарженої постанови про поновлення виконавчого провадження від 16.04.2024 та стягнення на її виконання коштів. Отже, виконавчий документ як станом на дату прийняття оскарженого рішення, так і станом на дату стягнення коштів був чинним.

ПАТ Жидачівський ЦПК вважає, що державний виконавець повинен був врахувати його аргументи, наведені в листі про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2024 (а.с.64) та закінчити виконавче провадження № 61230760 без виконання виконавчого документа (постанови №48522561); доводи цього звернення до ВДВС зводяться до того, що виконавче провадження №48522561 (в межах якого прийнято постанову про стягнення виконавчого збору) в 2020 році слід було закінчувати не з підстав виконання боржником вимог виконавчого документа, а з мотивів повернення виконавчого документа стягувачу.

Разом з тим, ані в заяві від 22.04.2024, ані в позовній заяві позивач не називає конкретний пункт частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, на підставі якого державний виконавець повинен закінчити виконавче провадження ВП №561230760 без виконання вимог виконавчого документа. Вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження міститься в частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII. Суд проаналізував цей перелік та констатує, що аргументи боржника не доводять існування жодної із передбачених законом підстав для закінчення виконавчого провадження ВП №561230760 на підставі аргументів заяви ПАТ Жидачівський ЦПК без стягнення з боржника коштів на виконання вимог чинного виконавчого документа. З огляду на це відповідач діяв правомірно, коли повідомив заявника про відсутність підстав для задоволення його заяви від 22.04.2024.

Суд дійшов висновку, що аргументи позивача могли б бути доречними з точки зору обставин, що входять в предмет доказування в судовому спорі про скасування постанови №48522561 від 30.01.2020. Водночас в цьому спорі вони не доводять ані протиправності будь-яких дій чи бездіяльності відповідача щодо поновлення виконавчого провадження, ані щодо стягнення коштів на виконання вимог чинного виконавчого документа. Це свідчать про безпідставність позовних вимог до Жидачівського ВДВС про скасування постанови про поновлення виконавчого провадження та повернення стягнених коштів. Отже, в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи висновок суду по суті спору та визначені статтею 139 КАС України правила розподілу судових витрат усі понесені позивачем витрати суд покладає на нього. Відповідач не повідомив суд про понесення ним судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись ст.ст.19-22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,262,287,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович