Рішення

від 05.02.2025 по справі 400/504/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 р. № 400/504/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за участю секретаря судового засідання Суліменко М.Б., розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаХерсонської обласної військової адміністрації, пл. Свободи, 1,м. Херсон, Херсонська область, Херсонський район,73003,

треті особиОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

провизнання протиправним та скасування розпорядження від 26.12.2022 року № 191-ОС; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Беженар Є.О.,

представника відповідача1: Мойсеєнко В.В.,

предстаника відповідача 2: Голісової Н.М.

Діденко Роман Анатолійович звернувся з позовом та просив визнати протиправним та скасувати розпорядження начальника Херсонської обласної військової адміністрації № 191-ОС від 26.12.2022 про звільнення ОСОБА_1 згідно з п.3 ч. 1 ст.83 ЗУ Про державну службу (за угодою сторін) з посади директора Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації; поновити ОСОБА_1 на займаній посаді директора Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації з дати його звільнення; стягнути з Херсонської обласної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з відповідними відрахуваннями встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів; допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць з відповідними відрахуваннями встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що вважає розпорядження начальника Херсонської ОВА № 191-ОС від 26.12.2022 про звільнення позивача з посади директора Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації протиправним, таким, що прийнято з грубим порушенням вимог Закону України Про державну службу, упереджено та з порушенням принципу рівності перед законом (дискримінаційно) по відношенню до позивача, а отже є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню. З вищевказаним розпорядженням позивач ознайомлений не був, про його звільнення йому стало відомо 27.12.2022 від співробітників Департаменту. В той же день йому стало відомо про призначення директором Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації іншої особи. Основними умовами припинення державної служби за ч. 1 ст. 86 Закону № 889-VІІІ є наявність заяви працівника на звільнення саме із зазначенням бажаної дати звільнення, що є істотною умовою для припинення державної служби за власним бажанням. Визначення дати звільнення є обов`язковою умовою досягнення взаємної домовленості з суб`єктом призначення, оскільки за наявності лише заяви про звільнення за власним бажанням та у випадку недосягнення взаємної домовленості щодо дати звільнення, державний службовець підлягає звільненню на підставі ч. 1 ст. 86 ЗУ № 889-VІІІ. Будучі в пригніченому стані та приниженим після таких ультимативних заяв керівництва ХОВА, внаслідок здійсненого психологічного тиску заступника начальника Херсонської ОВА ОСОБА_3 , позивач написав заяву від 20.12.2022 про звільнення із займаної посади без зазначення дати такого звільнення або обставин, що унеможливлюють подальше перебування його на службі до спливу 14 денного стоку. Разом з тим, за відсутності угоди сторін щодо дати звільнення Позивача та до спливу 14 денного строку. Відповідач видав розпорядження начальника ХОВА № 191-ОС від 26.12.2022 про звільнення позивача з посади директора Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації. Позивач не мав наміру звільнятися, оскільки з 28.08.2022 він одним із перших керівників структурних підрозділів ОДА прибув до м. Кривий Ріг для організації роботи за своїм напрямком. Відразу після деокупації Херсону переїхав для роботи до м.Херсона, оскільки ситуація зі щоденними обстрілами з боку армії рф потребувала його перебування саме на місці для швидкого реагування та усунення наслідків обстрілів.

Відповідач1 надав відзив на позов, згідно якого вважає, що звільнення позивача відбулось у повній відповідності з діючим законодавством. Волевиявлення ОСОБА_1 на припинення державної служби за взаємною угодою сторін викладено в поданій ним заяві від 20 грудня 2022 року, що свідчить про його намір припинити трудові відносини. Дана заява не містить дату, за якою він просив його звільнити. Законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін. Припинення трудового договору з цих підстав застосовується у разі взаємної згоди сторін. З дотриманням вимог частини другої статті 86 Закону України Про державну службу Херсонська обласна військова адміністрація, погоджуючись з підставами для його звільнення, видала 26 грудня 2022 року відповідне розпорядження. Розпорядження від 26.12.2022 №191-ОС доведено до відома позивача шляхом направлення його за допомогою електронних засобів зв`язку та долучено ним до матеріалів справи. Крім того, позивач не звертався за анулюванням своєї заяви, не висловлював свою незгоду з вищевказаним розпорядженням до моменту подання позовної заяви 25 січня 2023 року, тобто майже через місяць після винесення оскаржуваного розпорядження. Крім того, трудова книжка видана в день його звільнення 26 грудня 2022 року із внесенням запису щодо підстав його звільнення.

Відповідачем 2 зазначив, що форма домовленості (угоди сторін) про звільнення за цією підставою не визначена. Як що державний службовець подає письмову заяву про звільнення за цією підставою, то в ній має бути зазначено прохання звільнити його за угодою сторін і бажану дату звільнення, яка може співпадати з датою подачі заяви. Своєю чергою, суб`єкт призначення, розглядаючи цю заяву вирішує чи погоджуватися на таку пропозицію чи ні. Саме у цьому і полягає процедура досягнення згоди між сторонами, коли державний службовець і суб`єкт призначення спільно вирішують коли і як звільнитися державному службовцю. У цій справі пропозиція (ініціатива) про припинення державної служби виходила від позивача, який подав заяву 20.12.2022 на ім`я начальника Херсонської ОВА про звільнення його за угодою сторін, не визначивши при цьому бажаної дати звільнення. Матеріалами справи не встановлено, що подання цієї заяви не відповідає дійсному волевиявленню позивача.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 вересня 2023 року скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року в частині стягнення з Херсонської ОВА на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалив в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні цієї позовної вимоги. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 01.05.2024 р. судове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 р. та П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2023 р. по справі № 400/504/23 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

29.05.2024 року згідно розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу справи №400/504/23 на розгляд судді Брагар В. С.

Суд ухвалою від 04.06.2024 року прийняв справу №400/504/23 до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 31.07.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження голови Херсонської ОДА від 06.05.2020р. №49-ос «Про призначення ОСОБА_1 » з 07 травня 2020 року позивач обіймав посаду директора Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації, як переможець конкурсу.

Призначення ОСОБА_1 на посаду відбулося за погодженням Міністерства інфраструктури України від 29.04.2020р. №5685/10/10-20.

20.12.2022р. ОСОБА_1 за допомогою месенджера (WhatsApp) подав начальнику Херсонської ОВА заяву про звільнення його із займаної посади за угодою сторін.

Розпорядженням начальника Херсонської ОВА від 26.12.2022р. №191-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з 26.12.2022р. з посади директора Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації згідно п.3 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу» (за угодою сторін).

Розпорядження від 26 грудня 2022 №191-ОС доведено до відома позивача шляхом направлення його за допомого електронних засобів зв`язку (WhatsApp) о 17 год. 15 хв. 26.12.2022 року. Крім того, трудову книжку ОСОБА_1 видано в день його звільнення 26 грудня 2022 року із внесенням запису щодо підстав його звільнення.

Вважаючи незаконним вказане розпорядження ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку, посилаючись на те, що заяву про звільнення ним написано під психологічним тиском, волевиявлення на звільнення у нього відсутнє, угоди щодо дати звільнення сторонами досягнуто не було, а також його звільнення не погоджено з Міністерством інфраструктури України, як органом виконавчої влади вищого рівня.

Надаючи правову оцінку прийнятому відповідачем вищевказаного наказу, суд зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі-Закон №889-VIII), приписами частин першої-третьої статті 5 якого закріплено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

Відповідно до статті 86 Закону №889-VIII державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення (частина перша). Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом (частина друга). Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю (частина третя).

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України). Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 1 частини першої татті 36 КЗпП України угода сторін є підставою припинення трудового договору.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).

Згідно з висновками Верховного Суду, зробленими, зокрема, у постановах від 19.02.2020 у справі №820/3360/17, від 27.05.2020 у справі №404/6236/19, від 21.04.2021 у справі №758/11224/18, від 29.10.2020 у справі №826/3388/18, від 21.10.2021 у справі №540/1615/19, від 25.10.2023 у справі №460/2829/22, від 14.02.2024 у справі №460/3284/22, при домовленості між державним службовцем і суб`єктом призначення про припинення державної служби за угодою сторін, державний службовець звільняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це державного службовця і суб`єкта призначення.

Право на відкликання заяви про звільнення є безумовним правом державного службовця, але лише у разі, якщо звільнення відбувається з його ініціативи. Якщо ж суб`єкт призначення і працівник домовилися про певну дату звільнення, державний службовець не має права відкликати свою заяву в односторонньому порядку.

Аналогічна позиція відображена Верховним Судом, з-поміж інших постанов, у постанові від 16 березня 2023 року в справі №820/3360/17.

У постанові від 09 липня 2020 року в справі №815/7236/16 Верховний Суд констатував, що підстава припинення державної служби за угодою сторін визначена частиною другою статті 86 Закону №889-VIII. Такою підставою є домовленість державного службовця із суб`єктом призначення про певний строк звільнення. Недосягнення сторонами згоди щодо припинення державної служби за угодою сторін або відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє суб`єкта призначення права на звільнення державного службовця за угодою сторін.

При домовленості між державним службовцем і суб`єктом призначення про припинення державної служби за частиною другою статті 86 Закону №889-VIII (за угодою сторін), державний службовець звільняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це державного службовця і суб`єкта призначення.

Отже, згідно із усталеною судовою практикою, при домовленості між державним службовцем і суб`єктом призначення про припинення державної служби за угодою сторін, державний службовець звільняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості можливе лише в разі взаємної згоди на це державного службовця і суб`єкта призначення.

Щодо тверджень позивача, що оскільки він подав заяву про звільнення, яка не містить погодженої дати звільнення, то відповідач не мав права звільнити його за угодою сторін, суд зазначає наступне.

У спірному випадку позивач власноручно написав заяву від 20.12.2022 про припинення державної служби та звільнення із займаної посади за угодою сторін.

Тобто, позивач, як державний службовець, відобразив у вказаній заяві волевиявлення на припинення державної служби та звільнення із займаної посади за угодою сторін.

При цьому, відсутність дати звільнення як і дати її написання, не робить заяву недійсною (рішення Верховного Суду України від 19 листопада 2008 р. № 6- 14270св08; постанова Верховного суду від 16 серпня 2018 р. у справі № 554/6423/17).

Крім того, слід зазначити, що позивач не був обмежений у праві відкликати цю заяву.

Щодо тверджень позивача, що написання ним заяви про звільнення від 20.12.2022 було здійснено під психологічним тиском, з боку керівництва, суд зазначає наступне.

В постанові від 02 жовтня 2019 року справі № 816/350/16 (провадження № К/9901/7785/18) Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у подібних правовідносинах, надавав оцінку доводам позивача щодо написання заяви про звільнення під психологічним тиском та дійшов висновку, що на підтвердження вказаних обставин позивачем має бути надано належні та допустимі докази, зокрема заяви до вищестоящого органу, органів внутрішніх справ, прокуратури, органів внутрішньої безпеки тощо.

Позивачем та відповідачем було подано до суду клопотання про виклик та допит свідків.

Позивачем та відповідачем було подано до суду клопотання про виклик та допит свідків.

У судовому засіданні судом було заслухано їх пояснення.

Свідком ОСОБА_4 було повідомлено, що він вручав позивачу трудову книжку. Про звільнення позивача із роботи дізнався із розпорядження. Повідомив також власну думку, що він був підлеглим працівником позивача та працювати із позивачем йому було комфортно. Також повідомив, що особисто присутнім під час розмови із керівництвом позивача він не був.

Свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що на момент звільнення позивача він знаходився у місті Кривий Ріг. Зустрівся із позивачем пізніше після звільнення. На момент звільнення позивача виконував свої обов`язки дистанційно та особисто присутнім на робочому місці у місті Херсон не був.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що працювала дистанційно у місті Кривий Ріг. Нею було отримано заяву про звільнення від позивача через мессенджер і що така процедура є можливою згідно із Законом в умовах воєнного стану. Особисто присутньою при звільненні позивача присутня не була. Також було повідомлено, що після написання заяви про звільнення інших волевиявлень від позивача не надходило.

Свідком ОСОБА_7 було роз`яснено суду про ставлення позивача до своєї роботи та моральний стан позивача після звільнення. Зокрема, повідомила про момент написання заяви про звільнення, про ставлення позивача до своїх співробітників. Також було повідомлено про намір позивача повернутись на роботу надалі.

Свідок ОСОБА_8 надала пояснення, що нею було отримано розпорядження та про початок підготовки документів для звільнення. Повідомила також, що нею було підготовлено пакет документів для звільнення та повідомлено позивача про можливість їх отримання. Також свідком було повідомлено, що на момент звільнення позивача вона виконувала свої обов`язки безпосередньо на робочому місці у місті Херсон.

Свідком ОСОБА_9 було також надано пояснення про психологічний стан позивача, пов`язаний зі звільненням. Повідомив, що зустрічався із позивачем уже після звільнення, коли позивач йому і повідомив про звільнення з роботи. Особисто під час подій свідок присутнім не був.

Узагальнюючи пояснення свідків, суду стало відомо, що позивач був у пригніченому стані внаслідок свого звільнення та як відбувалась процедура оформлення звільнення.

Однак, жодним свідком не було підтверджено факт тиску на позивача зі сторони керівництва. Судом встановлено, що жоден із свідків не був особисто присутнім під час розмови позивача із безпосереднім керівником та їх свідчення надані лише зі слів позивача.

Таким чином, позивачем не надано, а судом не здобуто беззаперечних доказів (у тому числі показів свідків), що позивач написав заяву про звільнення під психологічним тиском керівництва. Доказів, які б свідчили про протилежне матеріали справи не містять.Враховуючи, що позивачем добровільно подано власноруч написану заяву про звільнення за угодою сторін з 20.12.2022 року, та не надано доказів на підтвердження того, що така заява була подана внаслідок чинення на неї психологічного тиску з боку роботодавця, суд дійшов висновку, що звільнення позивача з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про держану службу», відбулося з дотриманням вимог законодавства, тому доводи позивача про відсутність реального волевиявлення на звільнення судом відхиляється.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, що сторони досягли взаємної згоди щодо припинення трудових відносин за угодою сторін.

Отже, підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження начальника Херсонської обласної військової адміністрації № 191-ОС від 26.12.2022 про звільнення ОСОБА_1 згідно з п.3 ч. 1 ст.83 ЗУ Про державну службу (за угодою сторін) з посади директора Департаменту інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації відсутні.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Херсонської обласної військової адміністрації (пл. Свободи, 1,м. Херсон,Херсонська область, Херсонський район,73003, ідентифікаційний код 00022645), Департамента інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації (просп. Незалежності, 47,м. Херсон,73003, ідентифікаційний код 004014134), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 26.12.2022 року № 191-ОС; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар

Повний текст рішення складено 17.02.2025.