Постанова

від 06.03.2025 по справі 200/6255/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року справа №200/6255/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 200/6255/24 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління державної податкової служби у Донецькій області про скасування вимоги Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2021 року № Ф-31288-13 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 18 276,72 грн; - стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області утриманні неправомірно кошти у сумі 20 304,39 грн., яка стягнута за виконавчим провадженням № 68040633 Макіївським відділом державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що у 1995 року він зареєструвався в Макіївському міськвиконкомі як фізична особа-підприємець. До 2007 року він фактично вів підприємницьку діяльність одночасно з основною роботою на Макіївській підстанції. З 2007 року позивач не міг вести підприємницьку діяльність. До 2013 року він здавав в податкову інспекцію Червоногвардійського району м. Макіївка річні декларації з «0» (нульовим) доходом. В 2013 році інспектор податкової сказала, що треба написати заяву про закриття підприємницької діяльності, інакше вона закриє її примусово. Позивач написав відповідну заяву та залишив її інспектору. Через деякий час він звернувся до державного реєстратора в м. Макіївка, де йому повідомили, що він в реєстрі, як фізична особа-підприємець, відсутній. До вересня 2017 року позивач працював в Укренерго «Чайкінська підстанція» в м. Макіївка Донецької області, яка на той момент вже була окупована, але підприємство ще працювало, а після вересня 2017 року, коли окупаційна влада незаконно відібрала підприємство, позивач звільнився з роботи та переїхав до м. Краматорську Донецької області. У м. Краматорську він став на облік у фонді зайнятості як безробітній, при цьому його перевіряли по всіх реєстрах. В жодному його не було зареєстровано як фізична особа-підприємець. На підставі цього позивач отримував виплати по безробіттю. Але 05.11.2018 року, в довідник ПОУ (ЄДРС) завантажилась інформація, що він зареєстрований як ФОП. Тому Краматорський міський центр зайнятості вимагав повернути виплачені кошти. Позивач звернувся до суду і оскаржив цю вимогу. 09 жовтня 2019 року Постановою Донецького апеляційного суду по справі № 234/1796/19 у задоволенні позовних вимог Краматорського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення переплати бюджетних коштів в сумі 63084,59 грн. відмовлено. Було установлено, що Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області розглянула запит щодо надання інформації стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та повідомила, що за даними інформаційної системи ДПС України станом на 26.09.2019 року ОСОБА_1 перебував на обліку з 10.11.1995 року в Покровській державній податковій інспекції (Червоногвардійський район м.Макіївки) Покровсько-Добропільського управління ГУ ДПС у Донецькій області як фізична особа-підприємець. Остання податкова звітність надавалась ОСОБА_1 до Покровської ДПІ 06.02.2014 року. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України доходи ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця за 2010-2013 роки становлять нуль гривень. Починаючи з 2014 року запис про ОСОБА_1 як підприємця відсутня, а доходи з цього періоду і по вересень 2017 року зазначені від підприємств: Відокремлений підрозділ «Чайкінські магістральні електричні мережі» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», Чайкінські магістральні електричні мережі Донбаської електроенергетичної системи, Відокремлений підрозділ «Чайкінські магістральні електричні мережі» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», починаючи з жовтня 2017 року доходи становлять нуль гривень. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань записів щодо ОСОБА_1 не знайдено. Згідно з вищевикладеними доказами підтверджено факт відсутності доходів у ОСОБА_1 за період з 17 жовтня 2017 року по 22 липня 2018 року, визначено, що відповідач у вказаний період не здійснював підприємницьку діяльність. Як з`ясувалось, ОСОБА_1 не було внесено до ЄДР з невідомих причин, що підтверджується Витягом з реєстру від 03.12.2018 року №24123357, а також листом Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальних громад Краматорської міської ради від 28.01.2019 року № 01.1-23/263. Тому, щоб вирішити всі протиріччя, позивач вимушений був 15.01.2019 року спочатку зареєструватися як ФОП, і в цей же день одразу подати заяву на припинення підприємницької діяльності.

Позивач вважає, що відповідач незаконно виписав вимогу № Ф-31288-13 У від 18.08.2021 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 18176,72 грн., тому що відповідно до підпункту 56.21 пункту 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, пунктом 9 частини 3 розділу 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України» Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону, платники єдиного внеску звільняються від виконання обов`язків, визначених статтею 6 цього Закону.

Також зазначає, що спірна вимога не була надіслана йому у встановленому порядку.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що з 10.11.1995р. фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , було взято на податковий облік в Покровській державній податковій інспекції (Червоногвардійський район м. Макіївка - 592) ГУ ДПС у Донецькій області.

На підставі відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань, дата державної реєстрації припинення 15.01.2019 (номер запису 22730050001047968). Стан платника 11 (припинено, але не знято з обліку, КОР не пусті).

В інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 станом на 21.01.2019р. відображена заборгованість з єдиного внеску у розмірі 18 276,72 грн..

Відповідно до розрахунку заборгованості за вимогою Ф-31288-13 від 18.08.2021р. по боржнику ОСОБА_1 :

09.02.2018 р. - нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рiк Нарахування єдиного внеску № 3537328/ev вiд 09.02.2018 терм.спл. 09.02.2018 у розмірі 8448,00 грн;

19.04.2018 - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 6241437/ev вiд 19.04.2018 терм.спл. 19.04.2018 у розмірі 2457,18 грн.;

19.07.2018 нараховано о ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №7624533/ev вiд 19.07.2018 терм.спл. 19.07.2018 у розмірі 2457,18 грн.;

19.10.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 9020554/ev вiд 19.10.2018 терм.спл. 19.10.2018 у розмірі 2457,18 грн.;

21.01.2019 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 271326/ev вiд 21.01.2019 терм.спл. 21.01.20192018 у розмірі 2457,18 грн.. Всього - 18276,72 грн..

Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2021 року № Ф-31288-13 на суму 18 276,72 грн..

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.05.2021 № 0500-0403-5/11324 «Щодо надання переліку отримувачів пенсійних виплат», зокрема було повідомлено ГУ ДПС у Донецькій області про місце перебування (реєстрації) боржників з єдиного внеску неконтрольованої українській владі території, які є внутрішньо переміщеними особами та отримувачами пенсійних виплат в органах Пенсійного фонду Донецької області. Відповідно до листа відповідача повідомлено, що позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області, як отримувач пенсії за віком за наступною адресою проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .

Головним управлінням ДПС у Донецькій області направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2021 року № Ф-31288-13 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , однак поштове відправлення повернуто адресанту з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

За виконавчим провадженням № 68040633, відкритим 05.01.2022р. на підставі податкової вимоги № Ф-31288-13 виданий 18.08.2021 р. з позивача стягнуто заборгованість з єдиного внеску у сумі 18 276,12 грн. Кошти зараховані за ККДБ 71040000 (платiжне доручення № 79 вiд 05.07.2024), що має своє відображення в ІКП з єдиного внеску за 2024 рік.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Статтею 2 Закону № 2464-VI встановлено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 7 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 у редакції, яка діяла з 01 січня 2017 року до 01 січня 2021 року);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 у редакції, яка діє з 01 січня 2017 року).

З 01 січня 2021 року згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацами першим та другим частини п`ятої статті 8 Закону № 2464 регламентовано, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Отже, з 01 січня 2017 року до 01 січня 2021 року, незалежно від обраної системи оподаткування, фізичні особи підприємці за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу зобов`язані були сплачувати єдиний внесок у сумі, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Розмір мінімального страхового внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску - 22 відсотки.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від здійснення господарської діяльності та фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З 01 січня 2021 року для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування і якими не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, скасовано обов`язкову сплату єдиного внеску у розмірі мінімального страхового внеску.

У межах спірних правовідносин система оподаткування, на якій перебувала позивач, не впливає на розмір єдиного внеску, який нарахований у розмірі мінімального страхового внеску за І-ІV квартали 2018 року, коли Законом № 2464 було встановлено обов`язок сплати фізичними особами - підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від здійснення господарської діяльності та фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464 визначено таке:- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п`ятої у редакції, яка діяла з 11 серпня 2013 року до 01 січня 2021 року);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої у редакції, яка діяла до 01 січня 2021 року);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).

Згідно з абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону № 2464:

- платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (у редакції, яка діяла з 01 січня 2015 року до 01 січня 2018 року);

- платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (у редакції, яка діє з 1 січня 2018 року).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до № 2464-VI та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

На підставі вище наведеної норми, позивач звільнявся від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Законом № 440-ІХ, який набув чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI виключено.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене, апеляційним судом встановлено що, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (13 листопада 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Посилання позивача на ті обставини, що під час формування спірної вимоги відповідачем враховано минулі періоди, під час яких діяв пункт 9-4 Закону № 2464-VI, судова колегія вважає безпідставними, оскільки зазначена норма тимчасово визначала право позивача не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від вказаного обов`язку повністю.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 9-4 Закону № 2464-VІ під час своєї чинності не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17, від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19, від 12 квітня 2022 року у справі № 360/286/21, від 22 листопада 2022 року у справі № 812/1269/16, від 06 грудня 2022 року у справі № 805/1444/17-а та від 01 лютого 2023 року у справі № 200/4214/20-а.

Згідно з абзацами першим-третім пункту 9-15 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, який набрав чинності 03 червня 2020 року (в редакції, яка діє з 10 грудня 2020 року): підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:

а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;

б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені (абзац четвертий пункту 9-15 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 в редакції, яка діє з 10 грудня 2020 року).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача до податкового органу з заявою про списання недоїмки за період з 1 січня 2018 року до 1 грудня 2018 року в порядку, передбаченому пунктом 9-15 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, та відповідно рішення податкового органу про списання суми недоїмки за спірний період.

Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р.№449, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за №508/26953, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790), зареєстр. в Міністерстві юстиції України від 21.04.2016р. №609/28739, (далі - Інструкція №449) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до п.4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно даних ІКП позивача недоїмка з єдиного внеску станом на 21.01.2019р. складала 18 276,72 грн..

На підставі цих даних відповідачем і було сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) .

Доказів погашення суми недоїмки позивачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідачем у межах та у спосіб, що передбачений законом, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Згідно з абзацом другим підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 Податкового кодексу України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Відтак, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача 15.01.2019 у межах спірних правовідносин не припиняє його зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності.

Пунктом 9-3 розділу VIII Закону № 2464-VI встановлено, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами, згідно довідки від 30 жовтня 2017р. №0000357316 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування позивача - м. Краматорськ.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань, вбачається, що станом на 03.12.2018р. позивач був зареєстрований в якості фізичної особипідприємця в м. Краматорськ.

Постановою Донецького апеляційного суду від 09.10.2019р., на яку посилається позивач, встановлено, що останній перебував на обліку у Краматорському міському центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю.

Місто Краматорськ не є тимчасово окупованою територією України, а тому доводи апеляційної скарги з посиланням на пункт 9-3 розділу VIII Закону № 2464-VI колегією суддів не прийнято до уваги.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 200/6255/24 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі №200/6255/24 - залишити без змін.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 06 березня 2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 06 березня 2025 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко