Постанова від 06.03.2025 по справі 140/4482/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/4482/24 пров. № А/857/22019/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року (головуючий суддя Волдінер Ф.А.), ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м.Луцьк у справі № 140/4482/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс4юа» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

24 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс4юа» (далі Товариство) звернулось до суду з позовом до Волинської митниці (далі Митниця) в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення від 14.11.2023 №UА205050/2023/000737/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205050/2023/033826 та №UА205180/2023/000047.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки митного органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на припущеннях та не може бути покладений в основу позбавлення права позивача на преференцію. В оскаржуваному рішенні не зазначено, які конкретно обставини чи відомості зумовили виникнення сумніву з приводу дійсності документів про походження товару, а отже картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205180/2023/000047, в якій зазначено лише одну підставу відмови є незаконною та підлягає до скасування. Зазначає, що сертифікат є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим, недійсним чи ін. Допоки ж такий документ чи інформація в ньому не визнаний уповноваженими органами чи судом не законними, до нього застосовується презумпція правомірності. Крім того, позивачем дотримано умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосовано тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатом про походження EUR.1, виданим митним органом Республіки Польща.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав неповного дослідження доказів у справі, без врахування аргументів наведених відповідачем, а також із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності. Зазначає, що товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості. Відповідно до п.1 ст.32 Регіональної конвенції преференція не може бути застосована коли митні органи Договірної сторони - імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності документів, статусі походження відповідних товарів, або виконання інших вимог цієї Конвенції. Заходи застосування преференційного режиму призупиняються до отримання результатів перевірки. В травні 2024 року вх. № 12751/4/7.3-2/15 отримано відповідь Уповноваженого митного органу Республіки Польща №2601-ІОА.4331.25.2024 від 19.04.2024 року, згідно якої Уповноважений митного органу підтвердив автентичність поданого сертифікату з перевезення №PL/MF/AT 0059686 та преференційне походження товарів, зазначених в ньому. Листом Волинської митниці від 29.05.2024 року №7.3-1/15-03/14/5817 повідомлено ТОВ «Транс4юа» про підтвердження автентичності поданого сертифіката про походження товару та запропоновано надати оригінал сертифіката для відновлення преференційного режиму вільної торгівлі. 17.06.2024 року №7.3-2/15-01/14/6701 Волинською митницею за результатом розгляду поданого ТОВ «Транс4юа» оригіналу сертифікату повідомлено про відновлення преференційного режиму вільної торгівлі. Судом першої інстанції в прийнятому рішенні жодним чином не досліджено оскаржувану позивачем картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205180/2023/000047. Вважає, що визначений судом до стягнення розмір витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 3 000 грн є вкрай завищеними та не необґрунтованим. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 12.10.2023 між ТОВ «Транс4юа» (покупець) та компанією «VOLVO POLSKA Sp.z.o.o» (Республіка Польща) (продавець), укладено контракт №12/10/2023/ВК, предметом якого є купівля вживаного автомобіля RENAULT Т460, номер шасі - НОМЕР_1 , 2016. Згідно пункту 2.1 Контракту загальна вартість контракту 14 000 Євро.

Пунктом 4.1 Контракту визначено, що оплата здійснюється шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі (інвойсі), у вигляді 100% авансового платежу на рахунок Продавця впродовж 5 банківських днів з дати, вказаної в рахунку-фактурі (інвойсі).

Постачання товару здійснюється на умовах DAP митний пост «Луцьк» (м. Луцьк). DAP - митний пост «Ковель» (м Ковель). DAP - митний пост «Ягодин» (с. Старовойтово. Любомльський район), DAP - митний пост «Нововолинськ» (с. Осмиловичі, Іваничівського району), DAP - митний пост «Дубно» (м.Дубно), DAP - митний пост «Сарни» (м. Сарни), DAP - митний пост «Прикладники» (Рівненська обл., Зарічненський район, с. Прикладники), DAP - митний пост «Рівне-центральний» (м. Рівне) відповідно до міжнародних правил Інкотермс-2020». Відвантаження має здійснюватися відповідно до умов, зазначених у рахунках-фактурах (івойсах) (пункти 3.1 і 3.2 Контракту).

На виконання умов контракту, 12.10.2023 компанією «VOLVO POLSKA Sp.z.o.o» виставлено про-форму 05/10/ВК/2023 та рахунок-фактура №1002300328 від 30.10.2023 про продаж вантажівки RENAULT Т460, номер шасі - VF611A167GD015181 за ціною 14 000,00 євро. 24.10.2023 ТОВ «Транс4юа» сплачено повну вартість автомобіля у межах Контракту, про що подано платіжну інструкцію №105JBKLNA АТ КБ «Приватбанк».

30.10.2023 продавцем складено міжнародну товарно-транспортну накладну про перевезення автомобіля RENAULT VF611A167GD015181 на користь Товариства та доставлено автомобіль на Волинську митницю 02.11.2023, що підтверджує відповідна відмітка «під митним контролем».

Для митного контролю і митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, а саме: сідловий тягач, що був у використанні, призначений для буксирування напівпричепів по дорогах загального користування: марка згідно з довідником - RENAULT; модель згідно з довідником - Т460; номер шасі - VF611A167GD015181; тип кузову - сідловий тягач; колір - білий; посадочних місць - 2; колісна формула - 4x2; тип двигуна - дизельний; об`єм двигуна - 10837 см.куб; потужність - 345 кВТ; власна маса -7847 кг; повна маса - 18200 кг; календарний рік виготовлення - 2016; модельний рік виготовлення - 2017; торговельна марка - RENAULT; виробник - RENAULT; країна виробник - Франція, - уповноваженою особою Товариства подано митну декларацію №23UA205180002903U7 з документи для розрахунку та підтвердження вартості ввезеного товару за основним методом (за ціною вказаною продавцем у інвойсі) та сплачено на підставі проведених розрахунків всі передбачені законодавством митні платежі, а саме: Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice): №102300328 від 30.10.2023; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1): PL/MF/AT0059686 від 31.10.2023; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: №1799153 від 23.05.2022; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів: №12/10/ВК/2023 від 12.10.2023; Інші некласифіковані документи : фото. Сума обов`язкових митних платежів та зборів, що підлягала до сплати до бюджету становила 108 437,84 грн.

Однак, 06.11.2023 митним органом сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205180/2023/000047. Причиною відмови у такій зазначено: «у митниці є обґрунтуванні сумніви щодо преференційного походження товару. Сертифікат з перевезенням EUR.1 № PL/MF/AT 0059686 від 31.10.2023 засвідчено печаткою №1 митного органу м. Кельце Республіка Польща. За попереднім запитом митниці наявний факт фальсифікації (підробки) сертифіката з перевезення EUR.1., засвідченого також печаткою митного органу № 1 м. Кельце Республіка Польща. Згідно положень статті 32 Доповнення I Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження преференційний режим вільної торгівлі не може бути застосований до надходження результатів перевірки сертифіката з перевезення EUR.1 № PL/MF/AT 0059686 та відомостей, що в ньому містяться».

07 листопада 2023 року позивачем повторно подано до уповноваженого органу для митного контролю і митного оформлення цього ж товару нову Митну декларацію №23UA205180002906U4 та документи: Рахунок-проформа (Proforma invoice): №05/10/ВК/2023 від 12.10.2023; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice): №1002300328 від 30.10.2023; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1): PL/MF/AT0059686 від 31.10.2023; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: № НОМЕР_2 від 23.05.2022; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару: №105JBKLNA від 24.10.2023; Виписку з бухгалтерської документації від 09.11.2023; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією: №242/23 від 09.11.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів: №12/10/ВК/2023 від 12.10.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту): №379928 від 30.10.2023; Інші некласифіковані документи: фото від 06.11.2023; довіреність від 10.01.2023.

07.11.2023 митним органом сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033826. Причиною відмови у такій зазначено: «Відповідно до п.6 статті 54 Митного кодексу України не подано декларантом документів згідно переліком та відповідно до умов, зазначених у ст. 53 Митного кодексу України».

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару Митницею встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- продавець згідно Контракту від 12.10.2023 №03/10/BK/2023 (далі - Контракт) -VOLVO POLSKA Sp.zo.o, а власник товару згідно графи C.1.1 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - VFS USLUGI FINANSOWE POLSKA SP Z.O.O;

- п. 4.1 Контракту передбачена передоплата за товар. Банківських платіжних документів не надано;

- п. 2.1 Контракту визначена стала вартість товару - 14000 євро. Водночас, в п.3.1 Контракту вказані умови поставки DAP - різні міста України.

Зроблено висновки, що оскільки вартість товару на умовах DAP залишається сталою незалежно від відстані перевезення, то це дає об`єктивні підстави сумніватися, що витрати на доставку включені до митної вартості. П.3.2 Контракту визначено, що відвантаження має здійснюватися відповідно до умов, зазначених в інвойсах. В Інвойсі від 30.10.2023 №1002300328 відсутня дана інформація. В п.10.1 Контракту вказані умови поставки- EXW.

У зв`язку з цим, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін таких додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом на вимогу Митниці повідомлено, що було надано усі наявні у нього документи, що стосувалось господарської операції поставки товару.

14.11.2023 Волинською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000737/2.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що «митна вартість товарів, які ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: продавець згідно Контракту від 12.10.2023 №03/10/BK/2023 (далі- Контракт)-VOLVO POLSKA Sp.zo.o, а власник товару згідно графи C.1.1 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - VFS USLUGI FINANSOWE POLSKA SP Z.O.O; п. 4.1 Контракту передбачена передоплата за товар. Банківських платіжних документів не надано; п. 2.1 Контракту визначена стала вартість товару - 14000 євро. При цьому, в п.3.1 Контракту вказані умови поставки DAP - різні міста України. Те, що вартість товару на умовах DAP залишається сталою незалежно від відстані перевезення, дає об`єктивні підстави сумніватися, що витрати на доставку включені до митної вартості. П.3.2 Контракту визначено, що відвантаження має здійснюватися відповідно до умов, зазначених в інвойсах. В Інвойсі від 30.10.2023 №1002300328 відсутня дана інформація. В п.10.1 Контракту вказані умови поставки- EXW.

Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що вказано у зверненні від 14.11.2023 б/н.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: на рівні 22 000 євро за МД №UA204080/2023/021425 від 23.10.2023.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033826».

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів та картками відмов у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.3 ст.246 МК України для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі з урахуванням результатів аналізу ризиків та залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України визначає перелік таких митних формальностей та необхідність участі у їх виконанні посадової особи митного органу.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом, відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості частина шоста статті 54 МК.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. Контролюючі органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом першої інстанції встановлено, що декларантом, митну вартість пред`явленого до митного оформлення товару, заявлено за 1 методом (за ціною угоди), про що свідчить графа 43 поданої МД.

Так, відповідно до Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі- Порядок №631) на етапі перевірки правильності визначення країни походження товарів та перевірки правильності застосування пільг в оподаткуванні встановлено, що до вищевказаного товару декларантом було застосовано преференцію по сплаті ввізного мита « 410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014, про що свідчить графа 36 «Преференція» поданої МД, яка засвідчує, що товари, що ввозяться в Україну та походять з ЄС.

Країна походження визначена декларантом на підставі Сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AT0059686 від 31.10.2023 року.

При перевірці підстав для застосування преференцій Митницею встановлено, що сертифікат з перевезення EUR.1 №PL/MF/AT0059686 від 31.10.2023 засвідчено печаткою №1 митного органу м. Кельце Республіка Польща.

Водночас, згідно положень статті 32 Доповнення I Регіональної конвенції про Пан-Євро-середземноморські преференційні правила походження преференційний режим вільної торгівлі не може бути застосований до надходження результатів перевірки сертифіката з перевезення EUR.1 №PL/MF/AT0059686 та відомостей, що в ньому містяться.

Як це передбачено статтею 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння, з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю отримані або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Частинами першою - третьою статті 41 МК України визначено, що одним з документів, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 42 МК України, у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: 1) на товари, до яких залежно від їх країни походження застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених Законом України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «Про зовнішньоекономічну діяльність»; 2) якщо митним органом встановлено, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України; 3) якщо для цілей визначення країни походження товару це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

Водночас, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Згідно ч.1 ст.255 МК України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

У всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку №631.

Згідно абз.2 п.7.1 Порядку №631 картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

Відповідно до п.7.2. Порядку №631 у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Згідно п.7.6. Порядку №631 реєстраційний номер МД, за якою надано картку відмови, не може бути присвоєний іншій МД.

Так, зважаючи на існування інформації щодо фактів фальсифікації (підробки) сертифікатів з перевезення EUR.1., засвідчених також печаткою митного органу №1 м. Кельце Республіка Польща, митним органом було прийнято рішення про видачу картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205180/2023/000047, у графі «Причини відмови» вказано «у митниці є обґрунтовані сумніви щодо преференційного походження товару. Сертифікат з перевезенням EUR.1 № PL/MF/AT 0059686 від 31.10.2023 засвідчено печаткою №1 митного органу м. Кельце Республіка Польща. За попереднім запитом митниці наявний факт фальсифікації (підробки) сертифіката з перевезення EUR.1., засвідченого також печаткою митного органу №1 м. Кельце Республіка Польща. Згідно положень статті 32 Доповнення I Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження преференційний режим вільної торгівлі не може бути застосований до надходження результатів перевірки сертифіката з перевезення EUR.1 № PL/MF/AT 0059686 та відомостей, що в ньому містяться».

Проте 07 листопада 2023 року позивачем повторно подано до уповноваженого органу для митного контролю і митного оформлення цього ж товару нову Митну декларацію №23UA205180002906U4 та документи: Рахунок-проформа (Proforma invoice): №05/10/ВК/2023 від 12.10.2023; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice): №1002300328 від 30.10.2023; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1): PL/MF/AT0059686 від 31.10.2023; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: № НОМЕР_2 від 23.05.2022; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару: №105JBKLNA від 24.10.2023; Виписку з бухгалтерської документації від 09.11.2023; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією: №242/23 від 09.11.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів: №12/10/ВК/2023 від 12.10.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту): №379928 від 30.10.2023; Інші некласифіковані документи: фото від 06.11.2023; довіреність від 10.01.2023.

Водночас 07.11.2023 митним органом сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033826. Причиною відмови у такій зазначено: «Відповідно до п.6 статті 54 Митного кодексу України не подано декларантом документів згідно переліком та відповідно до умов, зазначених у ст. 53 Митного кодексу України».

Суд апеляційної інстанції з врахуванням норм чинного законодавства звертає увагу, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Частиною ч.2 ст.43 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Відповідно до частини 4 статті 32 Доповнення І до Конвенції якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD та інвойс, якщо він була поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-МЕD, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки .

Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Так, відповідно до п.1 ст.32 Регіональної конвенції, преференція не може бути застосована коли митні органи Договірної сторони - імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності документів, статусі походження відповідних товарів, або виконання інших вимог цієї Конвенції.

Заходи застосування преференційного режиму призупиняються до отримання результатів перевірки.

Так, як це встановлено судом апеляційної інстанції, 16.11.2023 №7.3-15/14191 Митницею в адресу Державної митної служби України скеровано лист «Щодо перевірки документів про походження товару» з метою перевірки преференційного походження товару та недопущення безпідставного застосування тарифних пільг, в тому числі по сертифікату з перевезення №PL/MF/AT 0059686.

Колегія суддів з врахуванням вище зазначеного приймає доводи апелянта та вважає, що у Митниці були усі підстави вважати ввезений Товариством на митну територію України товар таким, що не походить з відповідної країни, доти, доки митний орган не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

Судом першої інстанції не надано оцінки зазначеному аргументу митного органу.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що в травні 2024 року вх. № 12751/4/7.3-2/15, відповідачем отримано відповідь Уповноваженого митного органу Республіки Польща №2601- ІОА.4331.25.2024 від 19.04.2024 року, згідно якої Уповноважений митного органу підтвердив автентичність поданого сертифікату з перевезення №PL/MF/AT 0059686 та преференційне походження товарів, зазначених в ньому.

Листом Волинської митниці від 29.05.2024 року №7.3-1/15-03/14/5817 повідомлено ТОВ «Транс4юа» про підтвердження автентичності поданого сертифіката про походження товару та запропоновано надати оригінал сертифіката для відновлення преференційного режиму вільної торгівлі.

Так, 17.06.2024 року №7.3-2/15-01/14/6701 Волинською митницею за результатом розгляду поданого Товариством оригіналу сертифікату повідомлено останнього про відновлення преференційного режиму вільної торгівлі.

Колегія суддів приймає до уваги аргументи відповідача щодо того, що на момент прийняття картки відмови №UA205180/2023/000047 так картки відмови №UA205050/2023/033826 преференційний режим вільної торгівлі не міг бути застосований до надходження результатів перевірки сертифіката з перевезення EUR.1 №PL/MF/AT 0059686 та відомостей, що в ньому містяться.

Натомість, як це доречно зауважив апелянт, суд першої інстанції при прийняті рішення не досліджував оскаржувану позивачем картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205180/2023/000047 та кій оцінки не надавав, проте таку визнано протиправною та скасовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відновлення прав позивача на ввезення спірного товару на преференційних умовах відбулося одразу ж після пропозиції Товариству пред`явити митниці оригінал сертифіката з перевезення EUR.1 №PL/MF/AT 0059686 за наслідком отримання відповіді Уповноваженого митного органу Республіки Польща №2601- ІОА.4331.25.2024 від 19.04.2024 року щодо підтвердження автентичності поданого сертифікату з перевезення №PL/MF/AT 0059686 та преференційне походження товарів, зазначених в ньому.

Щодо аргументів апелянта про правомірність оскаржуваного рішення та карток відмови, які, водночас, були викладені і у відзиві, а суд першої інстанції залишив такі поза увагою, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.11.2023 року декларантом було подано МД №23UA205180002903U7 та перелік документів, визначених в гр. 44 МД на спірний товар, а саме: «Сідловий тягач, що був у використанні, призначений для буксирування напівпричепів по дорогах загального користування: -марка згідно з довідником - RENAULT; -модель згідно з довідником - T460;-номер шасі - VF611A167GD015181; -тип кузову - сідловий тягач; -колір - білий;- посадочних місць - 2; -колісна формула - 4x2; -номер двигуна - немає даних;-тип двигуна - дизельний; -об`єм двигуна - 10837 см.куб.; -потужність - 345 кВт; -власна маса - 7847 кг;-повна маса - 18200 кг; -календарний рік виготовлення - 2016; - модельний рік виготовлення - 2016; -торговельна марка - RENAULT; -виробник - RENAULT;-країна виробник - Франція.».

Згідно МД №23UA205180002903U7 від 07.11.2023 року митну вартість оцінюваного транспортного засобу визначено за основним методом за ціною договору (контракту), про що свідчить інформація, зазначена в гр. 43 даної МД.

Так, по даній митній декларацій відбулось спрацювання системи АСУР за кодом 105-2, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару. Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року № 1011.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: - продавець згідно Контракту від 12.10.2023 № 12/10/2023/BK (далі- Контракт) - VOLVO POLSKA Sp.zo.o, а власник товару згідно графи C.1.1 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - VFS USLUGI FINANSOWE POLSKA SP Z.O.O; - п.4.1 Контракту передбачена передоплата за товар. Банківських платіжних документів не було надано; - п.2.1 Контракту визначена стала вартість товару - 14000 євро. При цьому, в п.3.1 Контракту вказані умови поставки DAP - різні міста України. Те, що вартість товару на умовах DAP залишається сталою незалежно від відстані перевезення, дає об`єктивні підстави сумніватися, що витрати на доставку включені до митної вартості. П.3.2 Контракту визначено, що відвантаження має здійснюватися відповідно до умов, зазначених в інвойсах. В Інвойсі від 30.10.2023 № 1002300328 відсутня дана інформація. В п.10.1 Контракту вказані умови поставки - EXW.

Колегія суддів, приймаючи аргументи апелянта, не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару як таку, що підтверджується поданими до митного оформлення документами, у таких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, такі містять достатньо відомостей щодо ціни товару, а відомості із свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові відомості складових митної вартості, виходячи з такого.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: зовнішньоекономічний договір (контракт) це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з п.2 ч.2 ст.53 Митного кодексу України зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності є документами, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Так, відповідно до п.п 1.1 контракту від 12.10.2023 № 12/10/2023/BK, укладеного між компанією «VOLVO POLSKA Sp.zo.o», (що іменується як «Продавець») та ТзОВ «ТРАНС4ЮА» (що іменується як «Покупець»), Продавець продає, а Покупець купує і оплачує вживаний автомобіль. В контракті від 12.10.2023 № 12/10/2023/BK продавцем товару, а отже його власником, зазначено тільки «VOLVO POLSKA Sp.zo.o». Про інших (третіх) осіб, які мають право власності або розпорядження на даний т/з в контракті нічого не передбачено та інших договорів (контрактів) не було надано. Така ж сама інформація про продавця/власника зазначена у рахунку-фактурі який додано до МД. Водночас, у поданому для митного оформлення свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, у графі C.1.1 зазначено власника - VFS USLUGI FINANSOWE POLSKA SP Z.O.O.

Доказів переходу права власності на транспортний засіб від власника який зазначено у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, а саме VFS USLUGI FINANSOWE POLSKA SP Z.O.O до продавця VOLVO POLSKA Sp.zo.o» позивачем не надано як відповідачу, так і суду, а у поданому до митного оформлення контракті від 12.10.2023 № 12/10/2023/BK відсутня інформація щодо купівлі-продажу спірного транспортного засобу, щодо ціни його придбання вищезазначеним суб`єктом, що на переконання суду апеляційної інстанції не давало Митниці можливості надати оцінку господарській операції цих контрагентів.

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги висновок суду першої інстанції про підтвердження оплати за товар наданими банківськими платіжними інструкціями, оскільки такі надані декларантом у різні етапи.

Пункт 4.1 контракту від 12.10.2023 №12/10/2023/BK визначає, що оплата здійснюється шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі, у вигляді 100% авансового платежу впродовж 5 банківських днів з дати вказаної в рахунку-фактурі на рахунок продавця згідно банківських реквізитів.

Не подання банківського платіжного документа як обов`язкового, що випливає з ч.2 ст.53 МК України, свідчить про неналежні виконання декларантом, покладених на нього митним законодавством зобов`язань щодо належного підтвердження заявленої митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що не подання банківського платіжного документа беззаперечно свідчить про наявність підстав у Митниці до запровадження процедури витребування у декларанта додаткових документів і таке спростовує висновки суду про достатність тих відомостей та документів, що були подані декларантом разом з МД.

Щодо аргументів апелянта щодо неналежної оцінки судом першої інстанції розбіжностям щодо понесених транспортних витрат, то колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до п.п 1.1 контракту від 12.10.2023 № 12/10/2023/BK, укладеного між компанією «VOLVO POLSKA Sp.zo.o», («Продавець») та ТзОВ «ТРАНС4ЮА» («Покупець»), Продавець продає, а Покупець купує і оплачує вживаний автомобіль.

Відповідно до гр. 20 МД №23UA205180002903U5 від 07.11.2023 року умови поставки визначено DAP - UA Ковель.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, термін Інкотермс - Delivered at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Термін DAP може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самому або організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Тобто, визначена контрактом стала ціна товару в 14 000 євро фактично включає вартість доставки товару до місця призначення, яке варіюється та може бути обране позивачем із запропонованих у контракті варіантів.

Так, під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість Митницею було встановлено розбіжності, які є визначальними для сумніву в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

На усунення таких сумнівів Митницею запропоновано Товариству згідно ст.53-54 МК України надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом було надано: сертифікат від 31.10.2023 №PL/MF/AT0059686, платіжну інструкцію від 24.10.2023 №105JBKLNA, виписку від 09.11.2023 б/н, договір від 30.10.2023 року №379928, проформу від 12.10.2023 №05/10/ВК/2023, висновок автотоварознавчого дослідження від 09.11.2023 №242/23. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що вказано у зверненні від 14.11.2023 року б/н.

Так, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, у зв`язку з порушенням вимоги ч.6 ст.54 Митного кодексу України через неподання декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що оскільки на запит Митниці надати документи визначені ст.53-54 МК України, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, такі позивачем не було всіх надано, а відтак митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснювати обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно з частиною п`ятою ст.55 МК України декларант може провести з митним органом консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Оскільки подані позивачем документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містили вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, Митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Про факт проведення консультації свідчить переписка із декларантом. Водночас, у позивача були відсутні будь-які зауваження.

Згідно ч.1 ст.59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Згідно ч.4 ст.59 МК України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

При вирішенні питання щодо можливості застосування методу 2а з урахуванням інформації щодо такого ж товару, яка містилась в ЄАІС встановлено недотримання умов, зазначених в ч.2 ст.59 МК України, що виключало можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Згідно ч.1-ч.4 ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Вказаний метод не міг бути застосований, оскільки встановлено, що товари по інших МД ввезено на інших комерційних умовах, ніж заявлений до митного оформлення товар.

Згідно ч.2 ст.62 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

Стаття 63 МК України, передбачено, що для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Згідно ст.68 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Частиною 2 статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження чи довільній або фіктивній вартості.

Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквівалент такої вартості, який можна визначити. Відповідно до примітки 4 до пункту 2 статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, формулювання підпунктів «а» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Вартість ввезеного позивачем товару ґрунтувалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Так, МД від 23.10.2023 року №UA204080/2023/021425, згідно якої був оформлений товар, який має найбільшу кількість ідентичних параметрів із товаром, який був придбаний позивачем, рівень митної вартості становить 22000 євро. Тому митну вартість товару згідно з рішенням про коригування митної вартості від 14.11.2023 року №UA205050/2023/000737/2 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Відповідно до ч.7 ст.55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Судом першої інстанції встановлено, що декларантом оцінюваний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №23UA205180003270U4 від 15.11.2023 року з наданням гарантій, передбачених ч. ст.55 МК України. Проте, з додатковими документами на підтвердження заявленого рівня митної вартості до митниці в межах 80 днів з дня випуску товару позивач до Митниці не звертався.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, оскільки у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. В той час, як у спірному рішенні чітко вказано про використання раніше визнаної (визначеної) митної вартості шляхом зазначення номера та дати митної декларації.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано, що митний орган при здійсненні митного оформлення встановив розбіжності у поданих декларантом документах, щодо надало митному органу право витребування додаткових документів. Підставою для відмови у митному оформленні товарів та прийняття карток відмови від 06.11.2023 та від 07.11.2023 стали відсутність у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 МК України (додаткові документи витребовувалися у зв`язку з тим, що документи, які були подані для підтвердження митної вартості, не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містили розбіжності) в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2023 року №UA205050/2023/000737/2, а, відтак, оскаржувані рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення винесені митним органом правомірно.

Окрім того при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції враховано, що оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції відновлено преференційний режим вільної торгівлі до товарів Товариства, який підтверджено листом Волинської митниці від 17.06.2024 за №7.3-2/15-01/14/670, а спірний товар ввезено на умовах, заявлених Товариством, а відтак скасування спірних карток відмов та рішення, на переконання суду апеляційної інстанції не створює жодних правових підстав, оскільки Митницею право Товариства на преференційний режим вільної торгівлі вже відновлено.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно встановлені обставини у справі, порушено норми матеріального права, а тому таке слід скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Відтак, відсутні підстави для вирішення питання про стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 140/4482/24 скасувати та в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс4юа» до Волинської митниці - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко