Рішення

від 05.03.2025 по справі 523/3471/25

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/3471/25

Провадження №2-о/523/189/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2025 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

присяжних Гаєва О.В., Якубенайте О.О.

з участю секретаря судового засідання Павлова О.В.

з участюпрокурора Пендей А.В.,особи відносноякої розглядаєтьсясправа ОСОБА_1 ,представника особивідповідно доякої проводитьсярозгляд заяви ОСОБА_2 , представника КНП"Одеськийобласний медичнийцентр психічногоздоров`я"Одеської обласноїради ХаджиноваО.В., законного представника ОСОБА_3 , представника законного представника - адвоката Клещової Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 24 в м. Одесі в порядку окремого провадження цивільну справу № 523/3471/25 за заявою Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я», за участю заінтересованої особи ОСОБА_1 про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради, за участю заінтересованої особи ОСОБА_1 звернулось до суду із заявою про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку.

Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10год. 00хв. до КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради повторно госпіталізована гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Госпіталізація проведена у примусовому порядку, згідно ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу», у зв`язку із загостренням наявного у неї хронічного стійкого важкого психічного розладу, відсутності критики до свого стану, до своїх висловлювань, реальним агресивними діями та налаштуванням по відношенню до інших, неспроможністю самостійно адекватно задовольняти відповідний рівень своїх життєвих потреб, активною маячною симптоматикою та не вірного тлумачення дій оточуючих. Так, ОСОБА_1 має наступний діагноз: «Інший хронічний маячний розлад, з вираженими змінами особистості, частими декомпенсаціями, з дисфориями, агресивною поведінкою, та стійкою соціально-трудовою дезадаптацією». А тому, просить суд задовольнити дану заяву та винести рішення, яким задовольнити висновки лікарської комісії про потребу госпіталізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до психічного закладу: КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради, у примусовому порядку, згідно ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу».

Представник заявникаКНП «Одеськийобласний медичнийцентр психічногоздоров`я» Одеськоїобласної ради -Хаджинов О.В.в судовомузасіданні заявленівимоги підтримавв повномуобсязі,та пояснив,що гр. ОСОБА_1 страждає настійкий психічнийрозлад із2022-гороку.У періодчасу із2022року по2025рік останнябула госпіталізованасім разів. ОСОБА_1 має брутальнута агресивнуповедінку,фактично неусвідомлює змістсвоїх дій,хибно тлумачитьдії оточуючих,з повноюбезвідповідальністю якдо своїхдій,так ідо своїхвисловлювань.У 2023році булапримусово госпіталізованадо КНП«Одеський обласниймедичний центрпсихічного здоров`я»Одеської обласноїради,де провелачотири тижні.На фонінаданого лікуваннястан хвороїпоступово поліпшився,тому яктільки знизиласьактуальність їїхворобливих ідей,поліпшились відносиниз батьками,а формаповедінки набулабільш впорядкованогохарактеру,хвора булавиписана піднагляд таамбулаторне лікуваннярайонного психіатраз діагнозом:«Маячний розлад».Після проведеноїтерапії уданому закладі,стан хвороїбуло адаптовано,але лікуваннятакою тривалістю у даному випадку є недостатнім. У 2024 році хвора знаходилась вдома та приймала ліки. На початку 2025 року ОСОБА_1 категорично відмовилась від прийняття ліків, на фоні чого її психічний стан значно погіршився, у останньої з`явились нав`язливі думки, з приводу того, що батьки її зґвалтували, та застосовували до неї фізичний примус задля того, щоб вона спостерігала як вони вступають у інтимні стосунки. Окрім того, 01.03.2025 року хвора побила свого батька ОСОБА_4 . На висоті декомпенсації психічних порушень, стану психомоторного збудження, за направленням лікарів-психіатрів КШД, за наявними медичними підставами до госпіталізації до психіатричного закладу, із 22.01.2025 року по 23.01.2025 року та із 01.03.2025 року по 03.03.2025 року, повторно перебувала у КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради, з приводу «Хронічного маячного розладу». Окрім того, представник заявника пояснив, що на час доставлення ОСОБА_1 до психіатричного закладу, остання була оглянута спеціалістами, зокрема, лікарем-гінекологом з приводу зґвалтування та інших скарг, однак ознак насильства виявлено не було. Як тільки хвора вийшла із психіатричного відділення, майже на території закладу почала голосити, кликати швидку та поліцію, запевняла, що у неї зламані руки та ноги, але не давала себе оглянути, кидалась у бійку до батька та матері, які прибули за нею для супроводу до Овідіопольського районного суду Одеської області для вирішення питання про надання хворій амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за клопотанням районного психіатра. У стані психомоторного збудження, ОСОБА_1 за невідкладними медичними показаннями була повторно госпіталізована до КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради. Стан ОСОБА_1 створює реальну небезпеку як для неї, так і для оточуючих.

Також, на питання головуючої судді з приводу ефективності лікування пояснив, що таке на даному етапі буде мати позитивний результат, завдяки чому можливо повністю вилікувати хвору, однак у останньої вже починається розлад особистості, який, у разі нехтування лікуванням, призведе до незворотних наслідків. А тому, просив суд задовольнити дану заяву та ухвалити рішення, яким задовольнити висновки лікарської комісії про потребу госпіталізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до психічного закладу: КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради, у примусовому порядку, згідно ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу».

Особа відповідно до якої проводиться розгляд заяви ОСОБА_1 в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечила в повному обсязі та пояснила, що вона дійсно проживає разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 . Даний приватний будинок є її особистою приватною власністю. Окрім того, вона має квартиру в м. Одеса, то володіє бізнесом на 7-му кілометрі. На думку, ОСОБА_1 саме її бізнес та майно, яке знаходиться у її власності слугує підставою для лікування останньої у психіатричному закладі. Пояснила, що у 2022 році вона не проходила ніякого лікування, у 2023 році батьки постійно возили її по судам, після чого її примусово направили на лікування, у 2024 році ніяких скарг з приводу її поведінки не було. Так, 16 січня 2025 року вона перебувала на роботі на 7-му кілометрі, саме після цього дня, батьки почали вимагати від неї, щоб вона переписала на них будинок, після чого повезли її до психіатричного закладу. Пояснила, що батьки давно не перебувають у фактичних шлюбних відносинах, неодноразово зґвалтували її, окрім того, застосовують до неї фізичний примус, задля того, щоб вона спостерігала їх інтимні стосунки. У судовому засіданні зазначила, що не потребує лікування, суд вже неодноразово визнавав її здоровою, відпускав, тому її незаконно знову привезли до суду. Виражала агресивне ставлення до лікаря-психіатра у судовому засіданні, постійно стверджувала що він говорить неправду. Окрім того, вказувала на те, що вона повністю здорова, оскільки районний психіатр сказав, що лікування закінчено, та більше не потрібно приймати медикаменти. ОСОБА_1 пояснила, що 01.03.2025 року її побив батько, про що вона повідомила у поліцію.

Представник особи відповідно до якої проводиться розгляд заяви ОСОБА_2 в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив, просив суд відмовити у задоволенні даної заяви.

Прокурор Пендей А.В. в судовому засіданні не заперечила проти задоволення заяви про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу.

Законний представник ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 її єдина донька, вони разом з батьком дуже схвильовані з приводу її психічного стану та роблять все задля того, щоб вилікували доньку, у зв`язку із чим неодноразово звертались до спеціалістів. Раніше її донька працювала лікарем-дерматологом та проживала окремо від батьків. Вона дуже досвідчена, має фізико-математичний склад розуму. Однак, у 2021 році її донька звільнилась із лікарні, а на початку 2022 року психічний стан останньої дуже погіршився. ОСОБА_3 пов`язує такий стан доньки із розлученням та початком війни в Україні. Матір дуже незаспокоєна психічним станом ОСОБА_1 , у зв`язку із чим просила суд задовольнити дану заяву.

Представник законного представника ОСОБА_3 адвокат Клещова Л.І. в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 дійсно потребує примусової госпіталізації, оскільки поводить себе дуже агресивно по відношенню до батьків та оточуючих.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що його донька ОСОБА_1 страждає на агресивну поведінку із 2022 року. Так, у січні 2025 року стан останньої значно погіршився, вона постійно веде розмови із самою собою, сміється без видимої на то причини. На даний час, соціально не адаптована, спілкується тільки із собакою, яка проживає на території їх будинку. Так, 01.03.2025 року, ОСОБА_1 звернулась до батька із претензією щодо того, що він повиривав лапи курам. Після чого, в неї почалась неконтрольована агресія, у зв`язку із чим вона вдарила батька в ліве ухо, а потім нанесла різкий удар в щелепу, що стало приводом для виклику поліції, та поміщення останньої до психіатричного закладу. Окрім того, пояснив, що під час агресивних припадків, ОСОБА_1 застосовує фізичну силу по відношенню до батьків, до недавнього часу, вони закривались у кімнаті за дверима, однак, ОСОБА_1 такі двері вирвала, та, наразі, вони відчувають реальну загрозу від останньої. Його донька, ОСОБА_1 бажання лікуватись немає та вважає, що вона психічно здорова.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно доп.9ч.2ст.293ЦПК Українисуд розглядаєв порядкуокремого провадженнясправи про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.

По справі встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси у цивільній справі № 522/16903/23 від 17.10.2023 року надано дозвіл на надання гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги в умовах КНП «Міський психічний диспансер» Одеської міської ради.

Окрім іншого, вищевказаним рішенням встановлено, що згідно з висновком лікарів-психіатрів КНП «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 24.08.2023 року, з відомостей, одержаних стосовно ОСОБА_1 , є достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє реальні наміри та дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих, вона може завдати значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Припущення про наявність психічного розладу у ОСОБА_1 ґрунтується на інформації про психічний стан та поведінку, отриманій із заяви сусідів, інформації наданої батьками, а також з медичної документації (чотири рази примусово доставлялась до психіатричної лікарні у неадекватному стані, а саме: 05.04.2023, 23.06.2023, 07.07.2023, 02.08.2023, але за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси примусова госпіталізація до лікувального психіатричного закладу була тричі скасована (справи № 523/6021/23, № 523/11528/230). На підставі письмового звернення сусідів від 16.08.2023 заявники намагались оглянути громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем її мешкання разом з батьками. Квартира доведена до антисанітарного стану, речі розкидані по підлозі, стіни розписані безглуздими написами, унітаз забитий туалетним папілом, з бачка унітазу вирвані технічні елементи для змиву води, включені усі три телевізори. ОСОБА_1 неодружена, дітей не має, мешкає одна, ніде не працює, знаходиться на утриманні батьків, які платять комунальні послуги, купують їжу та інші необхідні у побуті речі. Враховуючи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовляється від добровільної амбулаторної психіатричної допомоги, детально вивчивши анамнез протікання тяжкого психічного розладу з явними ознаками агресивної поведінки, на який страждає ОСОБА_1 , що може призвести до катастрофічних наслідків втрати її здорової соціально сімейної адаптації та нанести значну морально психологічну та фізичну шкоду близьким родичам пацієнта та сусідам, вважають необхідним надання примусової амбулаторної психіатричної допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рішенням суду.

Згідно приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в матеріалах справи наявний Епікриз КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради щодо пацієнта ОСОБА_1 , 1982 року народження, яка поступила 27.10.2023 року та виписана 01.12.2023 року з якого вбачаються, що 30.11.2023 року комісією лікарів КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради було оглянуто ОСОБА_1 на предмет її психічного стану та доцільність продовження її лікування у психіатричному стаціонарі. На момент огляду у пацієнтки зберігається патологічна псих продуктивна симптоматика у вигляді маячних ідей відношення, особливого значення. Емоційний фон пацієнтки залишився нестійким. Фон настрою гнівливий, відмічається схильність до накопичення та експлозивності афекту. Не дивлячись на проведену медикаментозну терапію, мислення характеризується структурними порушеннями у вигляді паралогічності та непослідовності. Продовжує залишатися агресивною, особливо по відношенню до батьків, дії яких маячно трактує, у своїх переживаннях залишається невідвертою. Критика до свого хворобливого стану відсутня. Клінічний діагноз «Маячний розлад» F22.0.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи талона-повідомлення Єдиного обліку № 899 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.03.2025 року, заяву (повідомлення) такого змісту: 01.03.2025 року о 16год. 11хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 01.03.2025 року о 14год. 09хв. за адресою: АДРЕСА_1 , домашнє насильство. Побила донька гр. на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діагноз: травма лівого ока. Самозвернення в МКЛ № 11. В ході відпрацювання повідомлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено, що його побила донька, ОСОБА_1 , 1982 року народження, яку було доставлено до Одеської психологічної лікарні, м. Одеса, вул. Воробйова, буд. 9.

Окрім того, в матеріалах справи наявна Довідка КНП «Міська клінічна лікарня № 11» від 01.03.2025 року з якої вбачається, що гр. ОСОБА_7 має діагноз: забій лівої вушної раковини без розриву барабанної перетинки.

Відповідно до Висновку Комісії лікарів-психіатрів КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради від 03.03.2025 року ОСОБА_1 , 1982 року народження, має наступний діагноз: «Інший хронічний маячний розлад, з враженими змінами особистості, частими декомпесаціями, з дифориями, агресивною поведінкою та стійкою соціально-трудовою дезадаптацією» (F22.8). Враховуючи, що виявлені у випробуваної психічні розлади носять важкий, стійкий характер та при відсутності своєчасної та належної терапії приведуть ще до більшого формування дефекту, розпаду особистості, стійкої втрати працездатності та соціальної адаптації, а також хронизації процесу, наявності вже на теперішній час повної відсутності критики до свого стану, до своїх висловлювань, ситуації, що сталося, налаштування щодо лікування у добровільному порядку, реальних агресивних дій, неспроможність самостійно адекватно задовольняти відповідний рівень своїх життєвих потреб, активної маячної симптоматики, що робить її непередбаченою у безпосередньої поведінки, виключає критичне відношення до своїх дій, усвідомлення їх можливих наслідків як для себе та і до оточуючих має потребу у застосуванні ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу», госпіталізацію у судовому порядку.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Підпунктом "е" п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб, серед іншого, для законного затримання психічнохворих, відповідно до процедури, встановленої законом.

Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (п. 79, 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі N 2-1/07).

У параграфі 39 рішення у справі "Вінтерверп проти Нідерландів" від 24 жовтня 1979 року Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що за виключенням випадків крайньої необхідності, людина не повинна позбавлятися свободи до тих пір, доки не буде переконливо доведено, що вона дійсно є душевнохворою. Сама сутність того, в чому потрібно переконати компетентні державні органи - наявність психічного розладу, - вимагає об`єктивної медичної експертизи.

Статтею 4 ЗУ «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

Згідно ч. ч. 2,5 ст. 27 ЗУ «Про психіатричну допомогу» виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем.

Основними видами примусової психіатричної допомоги є психіатричний огляд, надання амбулаторної та стаціонарної психіатричної допомоги, яка здійснюється у психіатричних закладах усіх форм власності.

Стаття 12 ЗУ «Про психіатричну допомогу» визначає, що «амбулаторна психіатрична допомога надається лікарем-психіатром: особі, яка досягла 14 років, на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою . Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої письмової згоди особи або без письмової згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги».

Відповідно до положень ст.12 ЗУ «Про психіатричну допомогу» і ст.340 ЦПК України амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду. Питання про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку вирішується судом за місцем проживання особи. Письмова заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку направляється до суду лікарем-психіатром. До письмової заяви, в якій повинні бути викладені підстави для надання особі амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди та без письмової згоди її законного представника, передбачені частиною другою цієї статті, додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність надання особі такої допомоги.

Згідно приписів ст. 14 ЗУ «Про психіатричну до особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

До заяви про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку було додано Консультативні висновки спеціаліста за 2023-2025 роки щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, із наявного в матеріалах справи Консультаційного висновку спеціаліста виданого КНП «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради від 01.12.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує за станом психічного здоров`я продовження примусової стаціонарної психіатричної допомоги на термін 2 місяці.

Відповідно до Консультаційного висновку спеціаліста виданого КНП «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради від 24.01.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за станом психічного здоров`я є всі медичні підстави для обмеження дієздатності на період достатній до повної соціально-трудової адаптації.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи Консультаційного висновку спеціаліста виданого КНП «Міський психіатричний диспансер» Одеської міської ради від 24.01.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує обмеження дієздатності, призначення примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи вищевикладене, у судовому засіданні знайшли підтвердження доводи заяви відносно того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає на психічний розлад та висловлює маячні ідеї, становить загрозу для себе і оточуючих, неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, а тому, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, шляхом примусової госпіталізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до психіатричного закладу.

Згідно приписів ч. 2 ст. 342 ЦПК України рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 258 259, 264, 265, 293, 339-342, 430 ЦПК України, ст.ст. 12-14 ЗУ «Про психіатричну допомогу», суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я», за участю заінтересованої особи ОСОБА_1 про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку задовольнити.

Госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження курсу лікування у примусовому порядку до Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради (м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 9) на строк до 05.04.2024 року.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення суду складено 07 березня 2025 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер

Присяжні: О.В. Гаєва

О.О. Якубенайте