Постанова

від 04.03.2025 по справі 331/1210/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.03.2025 Справа № 331/1210/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 331/1210/24 Головуючий у І інстанції: Скользнєва Н.Г.

Провадження №22-ц/807/444/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Онищенка Е.А.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гомзяка Ігоря Андрійовича на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, про захист прав споживача,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2024 року Принцовська О.В. звернулась до суду з позовом, який у подальшому уточнила, до ФОП ОСОБА_1 , третя особа ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області, про захист прав споживача.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01.12.2023 вона оформила замовлення на придбання товару - дзеркала MR-14 гострі кути (500х800), ширина 500, висота 800, в інтернет-магазині Global Glass через застосунок Instagram у ФОП ОСОБА_1 Колір підсвітки 5000 клв, вмикається датчиком руху розташованим з правого боку + антизапотівання, вмикається сенсором розташованим внизу, посередині. Придбання товару підтверджується принтскрином із застосунку Instagram, де менеджер підтвердив замовлення на товар, загальна сума якого становила 4800 грн, та надав реквізити для здійснення передплати в розмірі 20%, що становила 960 грн.

01.12.2023 о 20 год. 23 хв. Принцовська О.В. здійснила передплату на реквізити відповідача.

05.01.2024 замовлення отримане у відділені Нової пошти № 1 в м. Запоріжжі.

10.01.2024 під час встановлення дзеркала та після його ретельного миття за допомогою спеціальних засобів для скла, при гарному освітлені виявлені дрібні пошкодження (подряпини на дзеркалі) та виробничий брак дзеркала (біля розташування сенсора антизапотівання, який знаходиться внизу посередині, виявлена біла пляма, що світиться разом з сенсором).

Одразу після виявлення факту неналежної якості товару, ОСОБА_2 надіслала до інтернет-магазину Global Glass через застосунок Instagram пропозицію відповідачу про обмін товару неналежної якості на аналогічний, надіславши фото та відеодокази.

У зв`язку з відмовою в задоволенні її вимоги на підставі того, що інтернет-магазин Global Glass не несе відповідальності за цілісність дзеркала, 12.01.2024 Принцовська О.В. вернулася зі скаргою до ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області.

15.01.2024 позивач отримала відповідь на своє звернення, в якому ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області повідомило їй про неможливість в період дії воєнного стану проведення заходів державного нагляду (контрою) та роз`яснило її право провести відповідну експертизу.

16.01.2024 та 17.01.2024 та 17 січня 2024 Принцовська О.В. зверталася до відповідача з претензіями та заявами про проведення експертизи неякісного товару дзеркала, які ФОП ОСОБА_1 залишив поза увагою, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Принцовська О.В. також зазначала, що внаслідок порушення її прав протиправною поведінкою відповідача, вона зазнала моральної шкоди, яку вона оцінила в 10000 грн, адже тривале невиконання відповідачем її законних претензій з відшкодування вартості неякісного товару призвело до необхідності відстоювати свої права та інтереси в суді, до душевних страждань та стресу, які є врай небажаними для неї у зв`язку з вагітністю, оскільки це може негативно позначитися як на її здоров`ї, так і на здоров`ї майбутньої дитини.

Посилаючись на означені обставини, з у рахуванням заяви про уточнення позову від 07.07.2024, Принцовська О.В. просила суд:

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на її користь вартість неякісного товару в розмірі 4800 грн, 10000 грн моральної шкоди, та 14000 грн судових витрат на проведення товарознавчої експертизи.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13 листопада 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4800 грн вартості неякісного товару, 4000 грн моральної шкоди та витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження в розмірі 14000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особіпредставника -адвоката ГомзякаІ.А.подавапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне встановлення обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не з`ясував характер правовідносин, що виникли між сторонами. А саме особливості договору, укладеного на відстані, який позивач могла розірвати протягом чотирнадцяти днів шляхом повідомлення про це продавця. Однак позивач не дотримала цього строку, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

У своїх додаткових поясненнях від 04.02.2025 Принцовська О.В. заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність з огляду на правильно встановлені судом обставини, просить залишити апеляційну каргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

У судовомузасіданні представник ОСОБА_1 -адвокат ГомзякІ.А.наполягав на задоволені апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваного рішення та відмові в задоволенні позову. З технічних причин у зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщенні, з якого виходив на відеоконференцзв`язок адвокат Гомзяк І.А., зв`язок з представником відповідача обірвався. Оскільки представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, ризики технічноїнеможливості участіу відеоконференціїпоза межамиприміщення судупроцесуальний законпокладає на учасникасправи,його представника,який подаввідповідну заяву,а скаржник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), колегія суддів вирішила продовжити розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

Принцовська О.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення просила залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною першою статті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положення закону в сукупності зі встановленими експертним дослідженням недоліків придбаного позивачем товару, вказує на наявність такої ознаки як істотність недоліку товару, оскільки придбаний позивачкою товар містить недоліки, які не можна усунути (невиправні недоліки). Внаслідок продажу неякісного товару, який містив істотні недоліки, відмовою у вирішенні питання заміни неякісного товару на якісний, або повернення позивачу грошових коштів, сплачених нею за неякісний товар, як у позасудовому порядку, так і під час розгляду справи, завдано моральної шкоди.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Суд першоїінстанції встановивта підтвердженоматеріалами справи,що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, який здійснює такі види економічної діяльності :

46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами;

46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах;

47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах;

47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (основний);

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність;

70.21 Діяльність у сфері зв`язків із громадськістю;

73.11 Рекламні агентства;

23.12 Формування й оброблення листового скла. Назва КВЕД : роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців громадських формувань ( а.с.25-27)..

1 грудня 2023 року в інтернет-магазині Global Glass через застосунок Instagram у ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач) ОСОБА_2 ( далі позивачка) було оформлено замовлення на придбання товару : дзеркала MR-14 гострі кути (500х800), ширина 500, висота 800. Колір підсвітки 5000клв, вмикається датчиком руху розташованим з правого боку. + антизапотівання, вмикається сенсором розташованим внизу, по середині ( далі - Товар).

Придбання товару підтверджується принскрином з застосунок Instagram, де менеджер підтвердив замовлення на товар, загальна сума якого становить 4 800, 00 грн., та надав реквізити для сплати передоплати в розмірі 20 %, що становить 960, 00 грн. Позивачка о 20 год. 23 хв. 01.12.2023 року зробила передоплату на реквізити відповідача ( а.с.13).

Позивачкою 5 січня 2024 року було отримано замовлення в вантажному відділенні Нової пошти №1 м. Запоріжжя, що підтверджується Експрес накладною, та здійснено на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 оплату решти вартості товару у розмірі 3 937,00 грн. ( а.с. 14).

Як зазначає позивачка , 10 січня 2024 року при встановленні дзеркала та після його ретельного миття за допомогою спеціальних засобів для скла, при гарному освітлені нею було виявлено: дрібні пошкодження (подряпини на дзеркалі) ; виробничий брак дзеркала (біля розташування сенсора антизапотівання, який знаходиться внизу по середині було виявлено білу пляму, яка світиться разом з сенсором).

У заявах по суті справи позивачка пояснювала, що у відділенні Нової пошти, при огляді та знятті стрейч-плівки та скотчу, який прилипав до товару дзеркалу та залишив липкий шар, неможливо було побачити дрібні пошкодження ( подряпини на дзеркалі), також зазначила, що вантажні відділення Нової пошти не мають гарного освітлення для виявлення дрібних пошкоджень на товарі.

Одразу після виявлення позивачкою факту, що якість товару є неналежною, нею в інтернет-магазин Global Glass через застосунок Instagram було надіслано відповідачеві пропозицію щодо обміну товару неналежного по якості товару на аналогічний товар. При цьому, нею було надіслано фото, відео докази на підтвердження неякісного товару ( а.с.9-12).

Вимога позивачки була залишена без задоволення з тієї підстави, що інтернет магазин Global Glass не несе відповідальності за цілісність дзеркала.

16 січня 2024 року позивачкою було направлено на юридичну адресу відповідача та інтернет магазин Global Glass листи з офіційним зверненням до ФОП ОСОБА_1 та надання згоди на проведення експертизи продукції, а саме дзеркала MR-14 гострі кути ( 500х800) ( а.с.13-14).

На письмову претензію, адресовану відповідачеві, відповідь не надходила, конверт з листом повернувся на адресу позивачки.

Із пояснень сторін, викладених у заявах по суті справи, платіжних документів, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що фактично між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідач продав, а позивач купила у нього дзеркало MR-14 гострі кути (500х800), ширина 500, висота 800; колір підсвітки 5000 клв, вмикатиметься датчиком руху, розташованим з правого боку ; анти запотівання, вмикатиметься менсором , розташованим внизу, по середині. Загальна сума замовлення становить 4 800,00 грн. Передоплата за товар становить 20% - 960,00 грн. До оплати при отриманні 3 840,00 грн. На дзеркало було встановлено 3 роки гарантії.

18 травня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ « Науково- дослідна лабораторія судових експертиз» ( м. Київ, пров. Киянівський,3-7,корпус1,офіс 213) із заявою про проведення експертного товарознавчого дослідження дзеркала MR-14 гострі кути ( 500х800). Перед експертною установою були поставлені такі питання : 1. Чи є на дзеркалі виробничі дефекти? 2. Якщо так, то яка причина їх виникнення? 3. Чи є ці дефекти істотними ?

Згідно висновку експерта № 18/24, складеного 19 червня 2024 року за результатами проведення експертного дослідження дзеркала MR-14 гострі кути (500х800) встановлено :

По першому і другому питаннях :

Надане на дослідження дзеркало MR-14 гострі кути (500x800) з LED-підсвіткою + сенсорне керування , яке придбано ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_1 , на час проведення експертизи є робочим та виконує свої функції. При огляді виявлені виробничі недоліки (дефекти), а саме: дефект різання та покриття дзеркала, дефект асиметричності та якості кріплення складових - елементів, що виникли внаслідок порушення технології виготовлення виробу. Крім того, при огляді виявлено суттєвий дефект нижньої правої сторони крайки дзеркала механічного характеру, що, на думку експерта, могло бути спричинено прихованою тріщиною у дзеркалі (детальніше в дослідницькій частині).

За даними замовника інструкція по експлуатації, паспорт, гарантійний талон чи будь-який технічний опис на дзеркало, який обов`язково міститься на подібний товар при серійному заводському виготовленні, відсутній. Все вищезазначене вказує на кустарний спосіб виготовлення даного дзеркала з LED-підсвіткою + сенсорне керування.

По третьому питанню:

Досліджуване дзеркало MR-14 гострі кути (500x800) з LED-підсвіткою + сенсорне керування має істотні недоліки виробничого походження, які взагалі не можуть бути усунуті, так як не відповідають п. 12а, п. 25-1 розділу 1 Загальних положень закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ в редакції від 19.11.2022 ( а.с.148-160).

Отже, в суді встановлено, що відповідачем було продано позивачці неналежної якості продукція, яка мала істотні виробничі недоліки (дефекти), які не можуть бути усунуті.

Неналежна якість продукції передбачає наявність у ній недоліків.

Законодавець у статті 8 Закону України « Про захист прав споживачів» (далі Закон № 12023-ХІ) розмежував товари неналежної якості на такі категорії :

товари, що мають недоліки ;

товари, що мають істотні недоліки;

фальсифіковані товари.

Відповідно до визначення термінів у ст. 1 Закону № 12023-ХІ недолік це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником ( виконавцем, продавцем).

Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За положеннями пункту 1 частини другоїстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першоїстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третійстатті 203 ЦК Українизакріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У частині першійстатті 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першоюстатті 627 ЦК Українивідповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно достатті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зістаттею 673 ЦК Українипродавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Інтернет-магазин - це засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину (стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 8 частини першоїстатті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»(тут і надалі, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір, укладений на відстані, - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Згідно з частинами першою-третьоюстатті 13 Закону України «Про захист прав споживачів»положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених на відстані, які стосуються: 1) правочинів з нерухомим майном, крім оренди такого майна; 2) правочинів з цінними паперами; 3) фінансових послуг;

4) продажу товарів торговельними автоматами; 5) телекомунікаційних послуг;

6) правочинів, здійснених на аукціоні, якщо участь у ньому можлива і без використання засобів дистанційного зв`язку. Перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору. У разі ненадання такої інформації суб`єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями15і23цьогоЗакону. Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку. Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв`язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг.

До договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п`ятою-дев`ятоюстатті 12 цього Закону.

Частиною шостоюстатті 12 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що у разі ненадання документа (електронного документа) або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору. Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв`язку з поверненням продукції.

Згідно зістаттею 678 ЦК Українипокупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

Відповідно до частини першоїстатті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Пунктом 12 частини першоїстатті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено, що істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Для встановлення істотності недоліку товару необхідно наявність таких ознак: виникнення недоліку з вини виробника (продавця, виконавця); неможливість чи недопустимість використання товару за призначенням або повторний прояв недоліку з незалежних від споживача причин після його усунення, а також наявність хоча б однієї з таких ознак: він взагалі не може бути усунений; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Частиною першоюстатті 679 ЦК Українипередбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції (частина четвертастатті 17 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першоюстатті 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.

Доводи апеляційної скарги про недотримання позивачем 14-денного строку спростовуються матеріалами справи, адже судом встановлено, що позивач отримала товар 05 січня 2024 року у відділенні Нової пошти №1 м. Запоріжжя. 10 січня 2024 року Принцовська О.В. виявила дрібні пошкодження дзеркала, та цього же дня написала листа до інтернет-магазину через за стосунок щодо обміну товару неналежної якості на аналогічний товар. Позивач повідомила менеджерів відповідача щодо неякісного товару та надала фото, відео докази та просила обміняти товар на аналогічний належної якості.

16 січня 2024 року Принцовська О.В. направила листа на юридичну адресу відповідача. 17 січня 2024 року додатково направила листа з додатками на електрону адресу інтернет-магазину, які повернулися до неї не врученими.

Отже, враховуючи абз. 1 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару, позивач дотримала такий строк і в межах 14-ти днів з дня одержання товару, звернулася до представників відповідача, та отримавши відмову, 16 січня 2024 року направила письмове звернення на юридичну адресу відповідача.

Оскільки експертним висновком підтверджено, що дзеркало має пошкодження, які існували у зв`язку з порушенням технології виготовлення виробництва, та має суттєві дефекти, які можуть бути прихованими тріщинами, дзеркало має істотні недоліки виробничого походження, що свідчить про те, що пошкодження існували до моменту отримання товару ОСОБА_2 .

Аналіз вказаних положень закону у сукупності із встановленими експертним дослідженням недоліків придбаного позивачем товару, вказує на наявність такої ознаки як істотність недоліку товару, оскільки придбаний ОСОБА_2 товар містить недоліки, які не можна усунути, з огляду на встановлені обставини, норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога позивача про відшкодування вартості неякісного товару є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно з преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 1-1 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до пунктів 18, 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" термін "продукція" у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом частини другої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства

Статті 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Отже, моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач внаслідок продажу неякісного товару, що містив істотні недоліки, відмовою відповідача у вирішенні питання заміни неякісного товару на якісний, або повернення позивачу грошових коштів, сплачених нею за неякісний товар, як у позасудовому порядку, так і під час розгляду справи, зазнала моральної шкоди, грошовий еквівалент якої суд правильно визначив у 4000 грн. Такий розмір відшкодування, відповідає обсягу спричинених страждань позивачу, є достатнім для відновлення її прав, а також відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на понесені позивачем витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження, розмір яких є підтвердженим матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність покладення таких витрат в розмірі 14000 грн на відповідача відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України.

Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, суд надав належну оцінку доводам відповідача, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниката їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційній скарзі,не спростовуютьвисновків судупершої інстанції.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гомзяка І.А. слід залишити без задоволення, а рішення Жовтневогорайонного судум.Запоріжжявід 13листопада 2024року без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гомзяка Ігоря Андрійовича залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13 листопада 2024 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 06 березня 2025 року.

Головуючий:

Судді: