Рішення

від 06.03.2025 по справі 752/26752/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/26752/24

Провадження №: 2/752/2034/25

РІШЕННЯ

Іменем України

06.03.2025 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

за участю секретаря - Стороженко С. О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про стягнення недоотриманої заробітної плати за час відрядження,

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Українського науково- дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу недоотриману заробітну плату за час відрядження у розмірі 1655, 25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відповідно до наказу № 121 від 06 травня 2024 року він перебував у відряджені з 13 по 17 травня 2024 року. Зазначає, що при розрахунку та виплаті заробітної плати за час відрядження Українським науково - дослідним інститутом продуктивності агропромислового комплексу не врахована недоотримана заробітна плата в розмірі 4303, 68 грн, яка була стягнута за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року у справі№ 752/10119/24. Вважає, що середньоденна заробітна плата за час відрядження з урахування коштів в розмірі 4303,68 грн повинна збільшитись на 331, 05 грн (4303,68 (7+6) =331,05) та за 5 днів відрядження становить 1 655, 25 грн (331,05*5=1655,25).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2024 року вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Кирильчук І. А.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

09 січня 2025 року відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У встановлений законом строк відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Судом установлено, що з 02 березня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу тимчасово до проведення конкурсного відбору в науково -дослідний відділ соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на посаду завідувача відділу (наказ №14-К від 01 березня 2017 року).

За наказом № 121 від 06 травня 2024 року завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій Мариненка В. О. відряджено до Широківської громади Запорізького району Запорізької області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розенталь, 7 з метою проведення робіт по напрямку формування паспорту територіальної громади.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року у справі №752/101119/24 позов ОСОБА_1 до Українського науково - дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу задоволено, стягнено на користь позивача 4303,68 грн середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі.

Аналізуючи норми діючого законодавства та обставини конкретної справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 КЗпП України).

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.

До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв`язку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу, не може вважатись заробітною платою та не витікає із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18).

У статті 121 КЗпП України визначено гарантії і компенсації при службових відрядженнях за якими працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Відповідно до вимог пункту 3 розділу III постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 10 0 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» до розрахунку середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору та премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що при розрахунку та виплаті заробітної плати за час відрядження відповідачем не врахована недоотримана заробітна плата в розмірі 4303, 68 грн, яка була стягнута за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року у справі№ 752/10119/24.

Однак, оскільки середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, то не враховується до розрахунку середньої заробітної плати.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 93, 121 Кодексу Законів про працю України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, Закону України «Про оплату праці», статтями 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про стягнення недоотриманої заробітної плати за час відрядження - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду виготовлено 06 березня 2025 року.

Суддя І. А. Кирильчук