Постанова

від 03.03.2025 по справі 530/984/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/984/24 Номер провадження 22-ц/814/1275/25Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: головуючого судді Карпушина Г.Л.; суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради, Виконавчого комітету Зіньківьської міської ради на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 ; заінтересовані особи: Виконавчий комітет Зіньківської міської ради; ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Тараненко С.О. звернувся до суду із зявою, в якій просив встановити факт, що ОСОБА_1 є єдиною особою, що зайнятий постійним доглядом за дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за особою з інвалідністю ІІ-ї групи та потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Зіньківської міської ради, місце знаходження: м.Зіньків, вул. Воздвиженська, 40, Полтавського району, Полтавської області; ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 є єдиною особою, що зайнятий постійним доглядом за дружиною, ОСОБА_2 , як за особою з інвалідністю ІІ-ї групи, яка потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

В апеляційному порядку рішення оскаржив керівник Диканської окружної прокуратури, який діючи в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Зіньківської міської ради, Виконавчого комітету Зіньківської міської ради, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.

В обгрунування доводів апеляційної скарги вказує, що порядок встановлення факту здійснення догляду за особою, яка такого догляду потребує, визначений положеннямиЗакону України «Про соціальні послуги», у зв`язку з чим, відповідно достатті 315 ЦПК Українитакий факт не може встановлюватися у судовому порядку та провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

Підстави представництва відповідно достатті 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор обґрунтувавневиконанням органом,уповноваженим наздійснення відповіднихфункції успірних правовідносинах,а саме:Зіньківської міськоїради,Виконавчого комітетуЗіньківської міськоїради своїхобов`язківщодо захистуінтересів державивід неефективногота нераціональноговикористання бюджетнихкоштів,зокрема,у видіпроведення безпідставнихкомпенсаційних виплатз місцевогобюджету.Факт незвернення досуду уповноваженихорганів запеляційною скаргою,яка бвідповідала вимогампроцесуального законодавствата відповідномала змогузахистити інтересидержави,свідчить проте,що вказанийорган місцевогосамоврядування неналежно виконує свої повноваження у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з апеляційною скаргою, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Увідзиві наапеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокатТараненко С.О.просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, інші особи, які брали участь в розгляді справи, будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення районного суду скасувати, провадження у справі закрити.

Згідно з пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Районним судом встановлено, що що заявник, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Бобрівник, Зіньківського району, Полтавської області (а.с.4).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 01.09.2001 року зареєстрували шлюб, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 (а.с.5).

Також встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ-ї групи і потребує постійної сторонньої допомоги, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААВ № 111346 (а.с.6).

ОСОБА_1 піклується про свою дружину ОСОБА_2 та має можливість забезпечувати її необхідним доглядом так, як вона особа з інвалідністю ІІ-групи і у силу свого захворювання не може самостійно забезпечити себе необхідним доглядом.

Єдиною особою, яка може здійснювати догляд за ОСОБА_2 , яка внаслідок захворювання потребує постійного стороннього догляду є її чоловік, ОСОБА_1 .

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що оскільки надані суду документи підтверджують, що ОСОБА_1 здійснює постійний сторонній догляд на безоплатній основі за дружиною, ОСОБА_2 , яка за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, наявні підстави для встановлення даного факту у судовому порядку.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4 статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначила про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті Закон № 1697-VII застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.

Відповідно до частини третьої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою статті 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У даній справі прокурор вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі уповноваженого органу - Зіньківської міської ради, Виконавчого комітету Зіньківьської міської ради, подавши апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Прокурором попередньо повідомлено Зіньківську міську раду та її виконавчий комітет, що спірним рішенням судом фактично створено передумови виникнення у ОСОБА_1 права на призначення чи перерахунку компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійному рівні за рахунок місцевого бюджету.

Крім того, у відповідності до частини четвертої статті 23 Закону Закон № 1697-VII прокурором попередньо повідомлено Зіньківську міську рада про здійснення представництва інтересів у суді шляхом подачі апеляційної скарги у справі, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, у даній справі виконано вимоги статті 23 Закону Закон № 1697-VII, а також вимоги частини четвертої статті 56 ЦПК України, в апеляційній скарзі обґрунтовано у чому полягає порушення інтересів держави, підстави для звернення до суду прокурора у зв`язку із неналежним виконанням уповноваженим органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у справі, а саме бездіяльності щодо оскарження рішення суду першої інстанції.

Уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Зіньківська міська рада та її виконавчий комітет.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи, що беззаперечно свідчить про можливість представництва органами прокуратури в суді інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування.

Отже, доводи заявника, наведені у відзиві на апеляційну скарну, про те, що прокурор не наділений повноваженнями представляти інтереси держави в особі Зіньківської міської ради та її виконавчого комітету є безпідставними.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідночастини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний зсувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Згідно із преамбулою Закону України «Про соціальні послуги» цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Пунктом 3 частини шостої статті 13 зазначеного Закону встановлено, що для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону, передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте, для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Формування реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99 (частина 6 статті 15 Закону України «Про соціальні послуги»).

Механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, визначено Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року за № 859.

Пунктом 7 зазначеного Порядку передбачено, що призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів: заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; заява про згоду отримувати соціальні послуги; копії свідоцтва про народження дитини (у разі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ.

Положення чинного закону не вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, вставлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду особи похилого віку, з когнітивними порушеннями.Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів.

Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), зазначено (пункт 104), що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

В постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23 (провадження № 61-18182св23), обставини яких є подібними, Верховний Суд погодився з висновками місцевого суду про те, що факт постійного догляду встановлюється в позасудовому порядку.

Таким чином, законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує такого догляду, про встановлення якого просить заявник, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18)).

Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-477цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (провадження № 11-36апп1), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (провадження № 14-39цс20)).

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц та від 20 листопада 2019 року № 591/5619/17»

Враховуючи вищевикладені висновки, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

За вказаних обставин, судова колегія приходить до висновку, що фактичного надання соціальних послуг у вигляді постійного догляду за особою похилого віку здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством і оформляється рішенням відповідного органу, а тому даний факт не може бути встановлений в судовому порядку.

На вказане, районний суд уваги не звернув, чим порушив норми процесуального та матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення районного суду скасувати, а проваження у справі закрити.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної фінансової політики. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про повернення Полтавській обласній прокуратурі судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 255,367,374,377,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Зіньківька міська рада, Виконавчий комітет Зіньківської міської радизадовольнити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 травня 2024 року - скасувати.

Провадженняу справі зазаявою ОСОБА_1 ;заінтересовані особи:Виконавчий комітетЗіньківської міськоїради; ОСОБА_2 , провстановлення факту,що маєюридичне значення - закрити.

Повернути Полтавській обласній прокуратурі (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави 7, реєстраційний рахунок № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДОПОУ 02910060) сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 805,20 грн. (за платіжною інструкцією № 3221, внутрішній номер 386214320 від 03 грудня 2024 року).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2025 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

С.Б. Бутенко

---

О.І. Обідіна